 |
|
Принципи управління грошовими коштами
1. Підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперервного здійснення поточних розрахунків.
2. Створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва.
3. Формування резерву грошових коштів для компенсації передбачених витрат і можливих втрат в процесі фінансово-господарської діяльності.
Показники аналізу грошових коштів – для аналізу грошових коштів підприємства визначають показники структури, оборотності та тривалості обороту, які визначаються аналогічно показникам, що характеризують оборотні активи підприємства в цілому.
Оптимізація залишку грошових коштів передбачає визначення їх планового розміру за такими елементами як:
1. Операційний залишок – характеризує мінімальний розмір залишку грошових коштів, необхідний для здійснення господарської діяльності підприємства і визначається за формулою:
де ГК ОП(ПЛ) – запланована величина грошових коштів на здійснення операційної діяльності, тис. грн.;
К ОБ (ПЛ) – показник оборотності грошових коштів у плановому періоді;
2. Компенсаційний залишок –визначається на вимогу банківської установи. Більшість банків вимагають від підприємств наявності компенсаційного залишку.
3. Страховий залишок –являє собою резервну частину залишку грошових коштів і створюється на випадок нестабільності залишку грошових коштів.
де V ГК (ЗВ) – показник варіації обсягів надходження грошових коштів підприємства у звітному періоді, частка одиниці.
4. Інвестиційний залишок –формується для здійснення підприємством короткострокових фінансових інвестицій у поточному періоді.
Розмір інвестиційного та компенсаційного залишків визначається кожним підприємством залежно від особливостей господарської діяльності.
В практиці іноземних компаній застосовуються більш складні моделі оптимізації залишку грошових коштів. Найбільш розповсюдженими з них є моделі Баумоля та Міллера-Орра.
Перша з перелічених моделей передбачає стабільність надходження коштів та вкладення страхового залишку у цінні папери. При цьому розмір грошового залишку змінюється від максимального рівня до нуля.
Модель Баумоля побудована на основі таких припущень:
1. З одного боку зростання частоти вкладень резервів у фінансові інструменти знижує величину середнього залишку грошових коштів.
2. З іншого, вкладення коштів у фінансові інструменти теж пов’язано з витратами коштів, а збільшення періоду вкладень приводить до втрати доходу.
Відповідно до моделі Баумоля максимальний (ГКМАКС) та середній (ГКСЕР) залишок грошових коштів підприємства визначаються за формулами:
; 
де В ЦП – витрати на здійснення однієї операції з вкладення коштів у цінні папери, тис. грн.;
ГК ПЛ – обсяг використання коштів у плановому періоді, тис. грн.;
В АД – втрата альтернативних доходів внаслідок збільшення терміну зберігання грошових коштів.