Главная | Обратная связь

Основні форми існування матерії

Невід'ємним атрибутом матерії є рух. З точки зору філософії, рух —- це не просто пересування, переміна місць, а будь-яка зміна предмета взагалі. Кожному структурному рівню матерії, цілісності наявних на даному рівні систем відповідають свої форми руху. Зви­чайно виділяють дві групи форм руху матерії: 1) ті форми, які про­являються на всіх відомих просторових масштабах і структурних рів­нях матерії (механічний рух атомів, молекул, мікроскопічних і кос­мічних тіл; поширення електромагнітних і гравітаційних хвиль; рух елементарних часток); 2) форми, які проявляються лише на певних структурних рівнях в неорганічній природі, живій природі, суспіль­стві (галактики, мегагалактики, біосфера, ноосфера, техносфера, екологічні системи тощо).

Як правило, нижчі форми руху органічно входять до складу ви­щих, але кожна більш висока за своєю організацією форма руху ма­терії не зводиться до простої суми нижчих її форм.

Рух є внутрішньою необхідністю існування матерії. В цьому ас­пекті говорять про існування двох типів руху матерії. Перший з них пов'язаний з процесом збереження якостей предмета, другий — зі зміною якісного його стану. Ці два типи руху відображають дві вну­трішні тенденції в матеріальних процесах — тенденцію до сталості і тенденцію до мінливості. Завдяки наявності цих протилежних тенденцій відбувається рух, саморозвиток об'єктів реальності. Якіс­ні зміни матеріальних об'єктів поділяються також на два різновиди. Перший з них — це процеси якісних перетворень, що не виходять за межі даного виду матерії, певного рівня її організації. Другий — процеси переходу від одного виду матерії, від одного її структурно­го рівня до іншого. Важливою і невід'ємною формою існування ма­терії є простір і час. Категорія простору виражає властивості об'єктів бути протяжними, займати фіксоване місце серед інших, межувати з іншими об'єктами в структурній організації матеріаль­ного світу. Поняття простору має смисл тоді, коли воно пов'язане з існуючою матерією, яка є диференційована, структуризована. Якби світ не мав своєї складної структури, не розчленовувався на окремі предмети, а ці предмети не членувались би на ще більш дрібні еле­менти, пов'язані між собою, то тоді поняття простору не мало б сенсу.

Як зазначалось, об'єкти матеріального світу постійно перебува­ють у русі і розвитку. Вони являють собою процеси, які розгортаю­ться по певних етапах. У них можна виявити деякі якісні етапи, пев­ні стадії, які змінюють одна одну. Зміна цих стадій має характеризуватися певною повторюваністю. Такі особливості про­цесів характеризуються поняттям тривалості. Порівняння різних тривалостей є основою для кількісних вимірів, таких як швидкість, ритм, темп та ін. Абстрагування цих характеристик від самих процесів дає нам уявлення про таку форму існування матерії, як час. Про­стір є тривимірним, він має довжину, ширину і висоту; час — є од­номірним, бо він характеризується тривалістю. В фізиці ці виміри в певних випадках поєднуються, створюючи характеристику чотири­вимірного простору — часу. В математиці є поняття помірного про­стору, в якому багатовимірність має умовний характер і використо­вується для структурного виразу властивостей об'єктів, що роз­глядаються.

Поняття багатовимірності використовується і в суспільних нау­ках, коли йдеться про оцінку сутності людини, структуру суспільст­ва, рівень його розвитку тощо.