 |
|
Розділ ІІ. Дослідження історії у працях М. Драгоманова у контексті суспільно — політичної та інтелектуальної історії XIX ст.
Доробок Михайла Драгоманова вцілому складає більше двох тисяч праць, з них значна частина присвячена як проблемам української історії, так і всесвітньої історії, зокрема історії стародавнього світу яка була основною спеціалізацією Драгоманова як історика у 60-70-ті роки під час його роботи у Київському університеті. У даному розділі ми зосередимо свою увагу на першому аспекті діяльності його як історика.
Протягом 1870 — 90 років був співавтором українських революційно-демократичних видань у Галичині. У журналах «Друг», «Народ», «Світ» він друкував літературно-критичні, наукові та публіцистичні статті. Виступав також в англійській, німецькій, французькій, італійській періодиці.
Великі заслуги Драгоманова як історика та фольклориста і етнографа. Йому належать такі праці: «Історичні пісні малоруського народу» (1874 — 75, у співавторстві з В. Антоновичем), «Малоруські народні перекази і оповідання» (1876), «Нові українські пісні про громадські справи: 1764 — 1880» (1881), “Про українських козаків, татар і турків”, “Шевченко, українофіли і соціалізм”, “Чудацькі думки про українську національні справи”, “Історична Польща і великоруська демократія” та ін. Важливі праці які здебільшого написані на стикові історії, фольклористики і культурології та історії культури і широкому значені цього слова[14].
У своїй першій грунтовній праці з історії України «Малороссия в ее словесности» М. Драгоманов показав себе як неординарний історик, з власною концепцією, яка суперечила офіційній. Так, розпочавши розповідь з прадавніх часів, він доводить, що сучасний український народ - спадкоємець не лише козаків, а й державницьких традицій Київської Русі, Галицького князівства[15].
Працю Драгоманова «Чудацькі думки про українську національну справу», написану ним за кілька років до смерті, можна вважати заповітом науковцям у галузі дослідження української історії. В ній він закликав співвідчизників боротися разом з іншими народами проти самодержавства, за свободу і децентралізацію суспільно - політичного життя[16].
Говорячи про трьохтомник “Політичні пісні українського народу”, варто зазначити, що Драгоманов на початку наголошує на громадському аспекті, виводячи відображення історичних реалій у піснях[17]. Особливий наголос він робить на час створення більшості цих пісень, особливо 18 століття.
Доба, коли на території українських земель, керували місцеві громади на чолі з князьками, боярами і т.п. на думку Драгоманова надто далекі від його читача, щоб залишилась певна частина пісень, однак на його думку у певних піснях чітко видно слід пізнього середньовіччя і що цікаво, що вони поширені по всій території України.
З XVI століття, коли крім Закарпаття та Буковини більшість земель була об”єднана в межах Речі Посполитої і основною проблемою на цей час стають турецькі та татарські набіги. Рефлексії на цю тематику знаходили своє яскраве висвітлення у народних піснях. За авторством на його думку варто розділяти пісні створенні простолюдом і пісні складенні людьми “бувалими по світу, заможними і навіть писемними”.
Розглядаючи генезис пісенної культури в контексті історичних події і їх пропорційну залежність, М. Драгоманов демонструє нам по - суті приклад міждисциплінарного підходу до аналізу проблем та їх важливість у багатьох площинах.
Однією з найменш досліджених частин спадщини М. Драгоманова є його праці з історії стародавнього світу. Причиною цього є те, що адекватний аналіз публікацій на дану тематику вимагає фахових знань у багатьох галузях історичних знань. Драгоманов, який читав лекції з історії стародавньої Греції та Риму у Київському університеті, протягом кількох років видав цілу низку надзвичайно важливих історичних праць. Окремі аспекти діяльності Драгоманова як античника розглядали В. Ставнюк, О. Петречко, Е. Фролов, В. Шиловцева. На даний час, над кандидатською дисертацією яка присвячена даному аспекту діяльності Драгоманова як історика, працює черкаський дослідник В. Гарнага[18].
Такі історичні праці М. Драгоманова як “Імператор Тіберій” - його дисертація на право читання лекціїу Київському університеті (1864), “Державна реформа Діоклетіана та Костянтина Великого”(1865), “Палатинський пагорб за новітніми розкопками” (1872 – 1873)” (1874), “Нарис історіографії у Стародавній Греції”. Відомий античник В.Кузіщин говорячи про магістерську дисертацію М. Драгоманова “Питання про історичне значення Римської імперії і Тацит” (1869) вказав, що це – цінне історіографічне дослідження, яке містить ґрунтовний розгляд поглядів на Римську імперію, висловлюваних у давнину та в новий час.
Оцінки М. Драгоманова стосовно стародавньої Греції можна побачити аналізуючи працю “Очерк историографии в Древней Греции”. Її появу автор обґрунтовує тим, що коли він приступив до викладання, то необхідність такого видання стала очевидною.
Загалом, інтерес до античної, зокрема римської історії, сформував-ся у Михайла Драгоманова ще під час навчання у гімназії. Завдяки талановитим вчителям та університетським викладачам, знанням класичних та європейських мов, він після закінчення Київського університету присвячує себе дослідженню і викладанню стародавньої історії. До історії Стародавнього Риму VIII–I ст. до н. е. М.П. Драгоманов звертався у своїх дисертаціях та у статтях «О состоянии женщины в первый век римской империи», «Государственные реформы Диоклециана и Константина Великого», «Палатинский холм в Риме по новейшим раскопкам (1847–1872)», «Положение и задачи науки древней истории», популярних виданнях «Рай і поступ” і «Заздрі боги».
Ранні антикознавчі праці М.П.Драгоманова викликали гостру критику їхніх рецензентів, які вказували на суперечливість наукових методів автора, недостатнє знання іноземних мов, праць класичних авторів, сучасної йому європейської історіографії, звинувачували у грубих помилках і навіть плагіаті.
Драгоманівське бачення історії Риму безпосередньо обумовлене його історіософськими поглядами і методологічними підходами, згідно з якими кожний народ у своєму історичному розвитку проходить певні стадії, які характеризуються вдосконаленням політичних інститутів і державного устрою. Історична роль Римської республіки, на думку вченого, полягала у військово-політичному об’єднанні країн Середземномор’я.
Дані про римську історію царського і республіканського періодів у працях Драгоманова переважно мають загальний характер і не містять наукової новизни. Факти з історії республіки використовуються вченим для обґрунтування його бачення римської історії загалом, перш за все доби принципату. Виключення становить стаття вченого, присвячена археології Риму, яка базувалась на найновіших на той час працях зарубіжних вчених і особистих спостереженнях автора, що не втратили свого наукового значення до сьогодні.
Висновки
Аналізуючи спадщину М. Драгоманова як історика ми можемо виділити наступні тенденції та особливості у його діяльності. Формуючись як дослідник історії, етнографії, фольклору М. Драгоманов повністю відображає віяння свого часу як відбиваються не лише на його історичних працях, але й на всій його творчості, тому історичні праці Михайла Петровича Драгоманова потрібно розглядати лише в контексті життєвого шляху вченого.
Висвітлюючи будь то українські народні пісні, чи будь то Римська імперія часів Тіберія, М. Драгоманов особливу увагу приділяє громадському устрою, особливостям соціальної історії яку він в багатьох моментах вважає чи не вирішальною, проблемам українського суспільно — культурного та політичного життя, окремим аспектам взаємовідносин українців з їх сусідами.
Разом з тим, у творчості дослідника яскраво проявляються тенденції до міждисциплінарного підходу що загалом можна вважати характерним для багатьох праць др. пол. ХІХ століття, коли чимал вчених прагнули створити синтезу загальної картини епохи використовуючи різноманітні джерела й застосовуючи незвичні на той час прийоми, що свідчить про пошук істориками нового шляху для розробки тих чи інших актуальних проблем.
У сучасному контексті актуальною є подальші розробка теми про М. Драгоманова як історика, оскільки на сьогоднішній день існує лише кілька розвідок на цю тематику, з них певна частина присвячена особливо цікавому та специфічному аспекту його діяльності як дослідника стародавнього світу.
Список використаних джерел та літератури:
1. Драгоманов, М. Вибрані праці [Текст]. Т. 1. Кн. 1. Історія. Педагогіка. Публіцистика. – К. : Знання України, 2006. – 344 с.
2. Драгоманов, М. П. Про українських козаків, татар та турків: історична довідка; З додат. про життя М. Драгоманова . – К. : Дніпро, 1991. – 45 с.
3. Драгоманов, М. Пропащий час. Українці під Московським царством (1654-1876). – К. : Центр пам'яткознавства АН України і Укр. т-ва охорони пам'яток історії та культури, 1992. – 48 с.
4. Федченко, П. М. Михайло Драгоманов: життя і творчість / П. М. Федченко. – К. : Дніпро, 1991. – 362 с.
5. Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова : зб. наук. пр. / відп. ред. Р. С. Міщук ; АН України ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка; Респ. асоц. українознавців. – К. : Наук. думка, 1991. – 248 с.
6. Бабенко, Л. Л. Михайло Драгоманов про наслідки українсько-московського договору 1654 року // Переяславська рада 1654 року. – Полтава, 2003. – С. 74–79.
7. Литвин, О. М. Історіософські погляди М. П. Драгоманова на "українське питання" в Європі в кінці ХIХ століття та сучасні українські інтенції // Філософські обрії. – 2010. – № 23. – С. 70–86.
8. Борисенко, В. Михайло Драгоманов як історик // Пам'ять століть. – 2003. – № 5. – С. 15–18.
9. Круглашов А. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. – Чернівці: Прут, 2001.– 488 с.
10. Ставнюк В.В. Роль античних студій у формуванні історико-філософських поглядів Михайла Драгоманова // Український історичний журнал. – 1998. – № 6. – С. 46–54.
11. Петречко О. Оцінка Тіберія у творчості Михайла Драгоманова // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 1997. – Вип. ІІ. – С. 103–107.
12. Ігнатьєва А. Судження римських істориків про імперію та імператорську владу в оцінці М.П.Драгоманова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: зб. наук. праць. – Х., 2007. – Вип. 10. – С. 185–193.
13. Гарнага В.П. Творчість Корнелія Тацита у дослідженнях М.П.Драгоманова // Вісник Черкаського університету. Серія Історичні науки. – Черкаси, 2010. – Вип. 182. – С. 27–33.
14. Гарнага В.П. Формування наукових інтересів та методології М.П.Драгоманова як дослідника історії стародавнього світу у полтавський період його життя // Історичі етюди: зб. наук. праць / під ред. С.І.Світленка. – Дніпропетровськ: Літограф, 2010. – Вип. 2. – С. 146–149.
15. Борисенко, М. Етнополітичні сюжети наукової та публіцистичної спадщини М. П. Драгомонова // Пам'ять століть. – 2010. – № 6. – С. 62–70.
16. Дмитренко, М. Михайло Драгоманов –дослідник фольклору // Слово і час. – 2005. – № 6. – С. 12–24.
17. Короткий, В. А. Оцінки "Исторических песен малорусского народа" В. Антоновича та М. Драгоманова на шпальтах періодичних видань другої половини 1870-х рр. // Український історичний журнал. – 2010. – № 6. – С. 50–65.
18. Сарбей В. Національне Відродження України. - К., 1998.
[1] . Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова : зб. наук. пр. / відп. ред. Р. С. Міщук ; АН України ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка; Респ. асоц. українознавців. – К. - C. 28.
[2] . Федченко, П. М. Михайло Драгоманов: життя і творчість / П. М. Федченко. – К. : Дніпро, 1991. – C. 31.
[3] Сарбей В. Українське національне відродження...- С. 152.
[4] Там же. - С. 153-154.
[5] Круглашов А. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. – Чернівці: Прут, 2001.– С. 154.
[6] Федченко, П. М. Михайло Драгоманов: життя... - С. 39.
[7] Сарбей В. Вказ. праця — С. 187
[8] Федченко, П. М. Михайло Драгоманов: життя і творчість — С. 67.
[9] Там же. - С. 87-92.
[10] Литвин, О. М. Історіософські погляди М. П. Драгоманова на "українське питання" в Європі в кінці ХIХ століття та сучасні українські інтенції // Філософські обрії. – 2010. – № 23. – С. 72-75.
[11] Сарбей В. Національне... - С. 201.
[12] Литвин, О. М. Історіософські погляди М. П. Драгоманова на "українське питання" в Європі в кінці ХIХ століття та сучасні українські інтенції // Філософські обрії. – 2010. – № 23. – С. 78.
[13] Литвин, О. М. Історіософські погляди М. П. Драгоманова на "українське питання" в Європі в кінці ХIХ століття та сучасні українські інтенції // Філософські обрії. – 2010. – № 23. – С. 80.
[14] Дмитренко, М. Михайло Драгоманов –дослідник фольклору // Слово і час. – 2005. – № 6. – С. 12–24;
[15] Борисенко, М. Етнополітичні сюжети наукової та публіцистичної спадщини М. П. Драгомонова // Пам'ять століть. – 2010. – № 6. – С. 62–70.
[16] Борисенко, В. Михайло Драгоманов як історик // Пам'ять століть. – 2003. – № 5. – С. 15–18.
[17] Короткий, В. А. Оцінки "Исторических песен малорусского народа" В. Антоновича та М. Драгоманова на шпальтах періодичних видань другої половини 1870-х рр. // Український історичний журнал. – 2010. – № 6. – С. 50–65.
[18] Ставнюк В.В. Роль античних студій у формуванні історико-філософських поглядів Михайла Драгоманова // Український історичний журнал. – 1998. – № 6. – С. 46–54; Петречко О. Оцінка Тіберія у творчості Михайла Драгоманова // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 1997. – Вип. ІІ. – С. 103–107.; Ігнатьєва А. Судження римських істориків про імперію та імператорську владу в оцінці М.П.Драгоманова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: зб. наук. праць. – Х., 2007. – Вип. 10. – С. 185–193; Гарнага В.П. Творчість Корнелія Тацита у дослідженнях М.П.Драгоманова // Вісник Черкаського університету. Серія Історичні науки. – Черкаси, 2010. – Вип. 182. – С. 27–33; Гарнага В.П. Формування наукових інтересів та методології М.П.Драгоманова як дослідника історії стародавнього світу у полтавський період його життя // Історичі етюди: зб. наук. праць / під ред. С.І.Світленка. – Дніпропетровськ: Літограф, 2010. – Вип. 2. – С. 146–149.