 |
|
Ортодоксальні, класичні (даршан) філософські школи.
ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
План
1. Виникнення філософії
2. Давньоіндійська філософія
3. Стародавній Китай
4. Антична філософія
Література
Причепій Є.М., А.М.Черній, Л.А.Чекаль. Філософія. – К., Академія, 2007. – с. 36-74
1. Виникнення філософії
Філософія, як зазначалося, виникла в 6-4 ст. до н.е. одночасно в трьох цивілізаціях – індійській, китайській і грецькій. Про зародження філософія свідчить протиставлення загальноприйнятих думок про світ справжнім знанням про нього – істині. Філософія починається там і тоді, де і коли виникає сумнів щодо виправданості традицій, пануючих думок, коли фіксуються розбіжності видимого і сущого, загальноприйнятого і справжнього.
Загальна характеристика онтологічних і гносеологічних здобутків давньогрецької філософії і європейської традиції загалом до епохи Відродження, а китайської та індійської філософії до 20 ст. полягає в тому, що відношення між видимим та істинно сущим світом будувались на правдоподібності.
2. Давньоіндійська філософія.
Історія індійської культури сягає глибини віків. Активну участь в її творенні брали арії – кочові племена, які, за археологічними та етнографічними свіченнями, вийшли, ймовірно, з півдня України. Вже в 2тис. до н.е. на території Індії склались дрібні державні утворення. Давньоіндійське суспільство було кастовим, світоглядом його була міфологія, викладена у Ведах – збірниках гімнів. Веди освячували кастовий лад і проголошували панування касти жерців (брахманів) над всіма іншими кастами, в т.ч. військової аристократією – кшатріями. Звідси назва ведійської міфології – брахманізм. Основний мотив ведійської літератури – панування духовного над матеріальним, брахманів над іншими кастами.
У середині 1 тис. до н.е. в давньоіндійському суспільстві сталися відчутні соціально-політичні зміни: розвивалися ремесла і торгівля, зростали міста, замість дрібних держав виникали великі державні об’єднання. Джайнізм і буддизм були світоглядами, зрозумілішими і прийнятнішими для простих людей.
Одночасно зі змінами соціальних відносин і світоглядних ідей формуються основні школи індійської філософії. Серед багатьох шкіл індійської філософії чітко окреслюються два їх типи: ортодоксальні, класичні (даршан) і неортодоксальні, некласичні (настіка).Ортодоксальні визнають безумовний авторитет Вед. Неортодоксальні, хоч і запозичують з Вед деякі ідеї, не визнають їх святості.
Ортодоксальні, класичні (даршан) філософські школи.
До них належать веданта, міманси, вайшешика, санкх’я, ньяя і йога.Основою світу вони проголошують Брахмана, Бога, духовну субстанцію.
Вайшешика визнає дев’ять субстанцій - землю, воду, світло, повітря, ефір, час, простір, душу і розум. Перші чотири складаються з атомів. Атоми різняться між собою кількісно і якісно. Внаслідок їх сполучення і роз’єднання, якими керує світова душа, відбувається виникнення і зникнення речей.
Санкх'я вважає основною світу матерію (пракриті) і атман – принцип індивідуальності й духовності. Ньяя і йога відомі не так онтологічними побудовами, як методологіями, які застосовують й інші школи. Ньяя основу увагу приділяла теорії пізнання і логіці, розробила вчення про силогізми. Йога сформулювала сукупність правил (методологію) регулювання фізіологічних і психічних процесів людини, завдяки яким, на думку її прихильників, настає прозріння і досягається істина.