 |
|
З фармацевтичної хімії
ТЕСТИ
КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
1. Правовий акт, котрий містить загальні вимоги до лікарських засобів, монографії, а також методики контролю лікарських засобів:
1) закон України “Про лікарські засоби”;
2) Державна Фармакопея України;
3) збірник наказів МОЗ України;
4) довідник провізора-аналітика;
5) збірник стандартів, які регламентують якість ліків.
2. У спеціально відведений контейнер необхідно зливати залишки сумішей і розчинів, що містять:
1) калію йодид;
2) арґентуму нітрат;
3) натрію бромід;
4) магнію сульфат;
5) кальцію хлорид.
3. Головним державним органом за контролем якості ліків в Україні є:
1) обласна лабораторія з контролю якості ліків;
2) територіальна Держінспекція;
3) Дерлікслужба України;
4) кабінет з контролю якості ліків;
5) стіл з контролю якості ліків.
4. Документ, який регламентує якість лікарських засобів, виготовлених в аптеці є:
1) наказ МОЗ У № 138 від 14.06.1993 р.;
2) наказ МОЗ У № 436 від 30.10.2001р.;
3) постанова Кабінету Міністрів України № 447 від 12.05.1997р.;
4) наказ МОЗ У № 626 від 15.12.2004 р.;
5) наказ МОЗ У № 428 від 26.10.2001р.
5. Європейський стандарт якості GМР це:
1) належна виробнича практика;
2) належна дистриб’юторська практика;
3) належна аптечна практика;
4) належна лабораторна практика;
5) належна клінічна практика.
6. Валідація аналітичних методик та випробувань – це:
1) повторний аналіз;
2) візуальна оцінка аналітичної методики;
3) експериментальний доказ того, що методика придатна для розв’язання поставлених завдань;
4) дослідження відтворюваності результатів роботи;
5) компенсування недоліку специфічності випробування іншими додатковими випробуваннями.
7. Субстанція – це:
1) природне джерело одержання біологічно активних речовин;
2) стандартизована біологічно активна речовина;
3) стандартизована біологічно активна речовина чи стандартизована суміш біологічно активних речовин, що використовуються для виробництва готових лікарських засобів;
4) стандартизована суміш біологічно активних речовин;
5) речовина, що використовується для виготовлення очних лікарських форм.
8. Експериментальний доказ того, що аналітична методика придатна дати відповідь на питання, відповідає чи ні даний лікарський засіб вимогам окремої статті – це:
1) випробування на вміст домішок;
2) валідація аналітичних методик;
3) кількісне визначення;
4) ідентифікація;
5) стандартизація.
9. Контроль зовнішнього вигляду лікарських форм згідно вимог наказу МОЗУ № 626 від 15.12.2004р. “Про затвердження правил виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки” складається з перевірки:
1) упаковки, укупорки, смаку;
2) кольору, запаху, агрегатного стану;
3) зовнішнього вигляду оригінальної упаковки і цілісності пломби;
4) кольору, запаху, розчинності;
5) смаку, кольору, агрегатного стану.
10. У разі відсутності провізора-аналітика всіма видами внутрішньоаптечного контролю якості виготовлених лікарських форм повинні володіти:
1) завідувач аптеки;
2) завідувач аптеки, рецептар-контролер;
3) уповноважена особа, заступники завідувача аптеки;
4) завідувач аптеки, його заступники, уповноважена особа;
5) уповноважена особа.
11. Легко займається і створює вогненебезпечність лікарський засіб:
1) гліцерин;
2) маніт;
3) спирт етиловий;
4) бензокаїн;
5) феназол.
12. Обов’язковими видами контролю для лікарських засобів, виготовлених в умовах аптеки, є:
1) якісний і кількісний експрес-аналіз;
2) усний контроль, якісний та кількісний;
3) фізичний, контроль при відпуску;
4) органолептичний, контроль при відпуску, письмовий;
5) контроль при відпуску, повний хімічний.
13. Органолептичний контроль не полягає у перевірці:
1) зовнішнього вигляду, якості закупорювання;
2) загальної маси або об’єму лікарського засобу;
3) кольору, запаху, механічних домішок;
4) однорідності вмісту порошків, мазей, супозиторіїв;
5) запаху, смаку, якості закупорювання.
14. Повному хімічному контролю згідно вимог наказу МОЗУ № 626 від 15.12.2004р. “Про затвердження правил виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки” підлягають:
1) розчини для ін’єкцій;
2) настої, відвари;
3) розчини ВМС;
4) колоїдні розчини;
5) спиртові розчини.
15. Стерилізація розчинів для ін’єкцій повинна здійснюватися після початку приготування не пізніше:
1) однієї години;
2) трьох годин;
3) двох годин;
4) чотирьох годин;
5) 30 хв.
16. Контролю при відпуску лікарських засобів, виготовлених в аптеці підлягають:
1) лише ін’єкційні та внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби;
2) лише лікарські засоби, виготовлені в аптеці;
3) лише лікарські форми для немовлят та новонароджених;
4) лише очні краплі та мазі;
5) лише лікарські засоби, розфасовані в аптеці.
17. Біологічні методи дослідження лікарських засобів використовують для:
1) визначення домішок у лікарських засобах;
2) кількісного визначення;
3) визначення активності антибіотиків
4) для визначення важких металів;
5) для визначення розчинності.
18. Показник заломлення не залежить від:
1) концентрації;
2) температури;
3) природи речовини;
4) довжини хвилі світла;
5) тиску.
19. За допомогою рефрактометра визначають:
1) індекс рефракції;
2) кут заломлення;
3) оптичну густину розчину;
4) рН розчину;
5) в’язкість речовини чи її розчину.
20. Метод нітритометричного титрування застосовується для аналізу лікарських речовин, які містять:
1) ароматичне кільце;
2) подвійний зв’язок;
3) первинну ароматичну аміногрупу;
4) фенільний радикал;
5) карбонільну групу.
21. Визначення рН ін’єкційних розчинів проводять методом:
1) нефелометрії;
2) потенціометрії;
3) спектрофотометрії;
4) флуориметрії;
5) хроматографії.
22. Окисно-відновним методом кількісного визначення лікарських засобів є:
1) ацидиметрія;
2) аргентометрія;
3) роданометрія;
4) йодометрія;
5) комплексонометрія.
23. Зовнішнім індикатором нітритометричного методу є:
1) крохмаль;
2) залізо-амонійний галун;
3) тропеолін 00;
4) йодидкрохмальний папірець;
5) куркумовий папірець.
24. Фізичним методом аналізу лікарських засобів є визначення:
1) йодного числа;
2) кислотного числа;
3) температури плавлення;
4) важких металів;
5) апірогенності.
25. Згідно загальної статті ДФУ на внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби обов’язковим є випробування на:
1) кольоровість;
2) аномальну токсичність;
3) однорідність вмісту;
4) кислотне число;
5) пірогенність.
26. Густину субстанцій визначають за допомогою:
1) термометру;
2) рефрактометру;
3) феку;
4) аналітичних ваг;
5) ареометру.
27. Домішки солей амонію в препаратах води виявляють реактивом:
1) Несслера;
2) Фелінга;
3) Драгендорфа;
4) Люголя;
5) Маркі.
28. Фармакопейним реактивом на сульфати є:
1) кальцію хлорид;
2) цинку хлорид;
3) магнію хлорид;
4) барію хлорид;
5) калію хлорид.
29. Броматометричним методом визначають лікарські засоби, молекули яких містять:
1) піримідиновий цикл;
2) ароматичне кільце;
3) циклогексан;
4) піридинове кільце;
5) тіазолове кільце.
30. Фармакопейним методом кількісного визначення лікарських засобів, молекули яких містять первинну ароматичну аміногрупу є:
1) ацидиметрія;
2) комплексометрія;
3) нітритометрія;
4) кислотно-основне титрування в неводних розчинах;
5) йодометрія.
31. Метод рефрактометрії належить до групи методів аналізу:
1) мікрокристалоскопічних;
2) біологічних;
3) фізико-хімічних;
4) фізичних;
5) хімічних.
32. Методом К’єльдаля використовують для кількісного елементного аналізу органічних лікарських засобів, які містять::
1) сульфур;
2) нітроген;
3) галоген;
4) бісмут;
5) фосфор.
33. Для визначення питомої електропровідності фармакопейних препаратів води використовують метод:
1) кондуктометрія;
2) полярографія;
3) хроматографія;
4) амперометрія;
5) потенціометрія.
34. Згідно ДФУ ідентифікацію первинної ароматичної аміногрупи проводять за допомогою реакції:
1) утворення азобарвника;
2) утворення ауринового барвника;
3) утворення комплексних сполук з купруму(ІІІ) сульфатом;
4) утворення комплексних сполук з феруму (ІІІ) хлоридом;
5) утворення забарвлених осадів з розчинами кислот.
35. Метод рефрактометрії використовують при кількісному визначенні розчину:
1) натрію хлориду 0,9%;
2) цинку сульфату 0,25%;
3) кальцію хлориду 10%;
4) кислоти хлороводневої 8,2%;
5) атропіну сульфату 1%.
36. До хімічних методів аналізу належить:
1) рефрактометрія;
2) хроматографія;
3) визначення густини;
4) комплексонометрія;
5) потенціометрія.
37. Для кількісного визначення глюкози в ізотонічному розчині використовують метод:
1) гравіметричний;
2) рефрактометричний;
3) перманганатометричний;
4) нейтралізації;
5) аргентометрії.
38. Меркуриметрія належить до методів:
1) комплексонометричного титрування;
2) осадження;
3) окислення-відновлення;
4) кислотно-основного титрування в водному середовищі;