Главная | Обратная связь

Характеристика типів особистості обдарованих підлітків

Вище вже наголошувалося, що відмінності в обдарованості можуть бути пов'язані як з мірою прояву ознак обдарованості, так і з оцінкою рівня досягнень дитини. Розділення обдарованості на даній підставі, не дивлячись на його умовність, відбувається на основі порівняння різних показників, що характеризують дитячу обдарованість, з середньою віковою нормою досягнень.

Про дітей, які настільки перевершують по своїх здібностях і досягненнях інших, звичайно говорять як про дітей з винятковою, особливою обдарованістю. Успішність виконуваної ними діяльності може бути незвично високою. Проте саме ці діти частіше за інших мають серйозні проблеми, які вимагають особливої уваги і відповідної допомоги з боку вчителів і психологів. Тому при градації обдарованості слід мати на увазі, що її слід КЛАСИФІКУВАТИ – диференціювати (природно, в реальному житті немає такої чіткої грані) на обдарованість з гармонійнимі дисгармонійнимтипами розвитку.

Обдарованість з гармонійним типом розвитку можна назвати «щасливим» варіантом життя дитини. Такі діти відрізняються відповідною своєму віку фізичною зрілістю. Їх високі, об'єктивно значущі досягнення в певній наочній області органічно поєднуються з високим рівнем інтелектуального і особового розвитку. Як правило, саме ці обдаровані діти, став дорослими, добиваються екстраординарних успіхів у вибраній ними професійній діяльності.

Інша справа – обдаровані діти з дисгармонійним типом розвитку. Відмінності полягають не тільки в дуже високому рівні окремих здібностей і досягнень (нерідко саме ці діти мають показники IQ від 130 до 180). У основі цього варіанту обдарованості, можливо, лежить інший генетичний ресурс, а також інші механізми вікового розвитку, що характеризується найчастіше прискореним, але іноді і сповільненим темпом. Крім того, його основу може представляти інша структура з порушенням інтеграційних процесів, що веде до нерівномірності розвитку різних психічних якостей, а часом ставить під питання наявність обдарованості, як такий. Процес становлення обдарованості таких дітей майже завжди супроводжується складним набором рівного роду психологічних, психосоматичних і навіть психопатологічних проблем, через що вони можуть бути зараховані до «групи ризику».

Прагнення до творчої діяльності вважається відмітною характеристикою таких обдарованих дітей. Вони висловлюють власні ідеї і відстоюють їх. Внаслідок того, що вони не обмежуються в своїй діяльності тими вимогами, які містить завдання, вони відкривають нові способи рішення проблем. Вони нерідко відмовляються від традиційних методів рішення, якщо їх способи раціональніші і красивіші. Ці учні, як правило, проявляють підвищену самостійність в процесі навчання і тому у меншій мірі, чим їх однокласники, потребують допомоги дорослих. Іноді педагоги помилково за обдарованість приймають самостійність учня при виконанні завдань; сам підібрав матеріал, проаналізував його і написав реферат і т.д. Проте самостійність обдарованих дітей пов'язана з сформованістю «стратегій, саморегуляцій», навчання, які вони легко переносять на нові завдання, На думку фахівців, міра «автономного самонавчання» може виступати своєрідним індикатором наявності видатних здібностей. Для самонавчання необхідне придбання метакогнітивних навичок, лежачих в основі здатності дитини в тому або іншому ступені управляти власними пізнавальними процесами, планувати свою діяльність, систематизувати і оцінювати одержані знання. Зайве втручання вчителів і надмірна опіка батьків можуть зробити негативний вплив на хід навчання обдарованих учнів, загальмувати розвиток процесів саморегуляції, привести до втрати самостійності і мотивації до освоєння нового.

Уявлення про обдаровану дитину як про кволе, слабке і соціально безглуздій істоті не завжди відповідає дійсності. Проте у частини дітей, виключно обдарованих в якій-небудь однієї області, дійсно наголошується яскраво виражена нерівномірність психічного розвитку (диссинхронія), яка прямо впливає на особу в період її становлення і є джерелом багатьох проблем незвичайної дитини. Для таких дітей достатньо типовим є значне випередження в розумовому або художньо-естетичному розвитку. Зрозуміло, що все інші психічні сфери - емоційна, соціальна і фізична - не завжди встигають за таким бурхливим зростанням, що приводить до вираженої нерівномірності розвитку. Цю нерівномірність в розвитку підсилює надмірна спеціалізація інтересів у вигляді домінування інтересу, відповідного їх неабияким здібностям. Найбільш важливою характеристикою особистості дітей з проявами яскравої обдарованості є особлива система цінностей, тобто система особових пріоритетів, найважливіше місце в якій займає діяльність, відповідна змісту обдарованості. У переважної більшості обдарованих дітей існує упереджене, особове відношення до діяльності, що становить сферу їх інтересів. Свої особливості у таких дітей має і самооцінка, що характеризує їх уявлення про свої сили і можливості. Цілком закономірний факт надзвичайно високої самооцінки у цих дітей і підлітків. Проте іноді у особливо емоційних дітей самооцінка відрізняється відомою суперечністю, нестабільністю - від дуже високої самооцінки в одних випадках той же підліток кидається в іншу крайність в інших, вважаючи, що він нічого не може і не уміє. І ті, і інші діти потребують психологічної підтримки.