 |
|
Характеристика типів особистісної спрямованості людини
Сьогодні питання про спрямованість особистості, її потреби, мотиви, інтереси недарма ставиться на перше місце. Замислюючись над особливостями свого внутрішнього світу, ми вільно або мимоволі прагнемо усвідомити свої потреби і бажання, свої здібності й характер. Вдивляючись в іншу людину, намагаючись зрозуміти його, ми також як би запитуємо: «Чого ти хочеш?», «Що ти можеш?», «Що ти є?».
Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей. Спрямованість завжди соціально обумовлена і формується в онтогенезі в процесі навчання і виховання, виступає як властивість особистості, що виявляється у світоглядній, професійної спрямованості, у діяльності, пов'язаної з власним захопленням, заняттям чим-небудь у вільний від основної діяльності час (наприклад, образотворчим творчістю, фізичними вправами, риболовлею, спортом та ін.) У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і установках, які реалізуються на потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах та ін:
- Потяг - недостатньо повне усвідомлене прагнення до досягнення чого-небудь. Нерідко в основі потягу лежать біологічні потреби індивіда;
- Схильність - прояв потребностно-мотиваційної сфери особистості, що виражається в емоційному перевазі того чи іншого виду діяльності або цінності;
- Ідеал (від грец. Ідея, першообраз) - образ, який є втіленням досконалості і зразком вищої мети в прагненнях індивіда. Ідеалом може бути особистість вченого, письменника, спортсмена, політика, а також морфологічні характеристики конкретної людини або риси його особистості;
- Світогляд - система поглядів і уявлень про світ, на ставлення людини до суспільства, природи, самого себе. Світогляд кожної людини визначається його суспільним буттям і оцінюється в порівняльному зіставленні морально-етичних поглядів та ідеологічних поглядів, які у суспільстві.
Поєднання мислення і волі, які проявляються в поведінці і діях людини, призводить до переходу світогляду в переконання:
- Переконання - вища форма спрямованості особистості, що виявляється в усвідомленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями на тлі емоційних переживань і вольових устремлінь;
- Установка - готовність індивіда до певної діяльності, актуалізується за нинішньої ситуації. Вона проявляється у стійкій схильності до певного сприйняття, осмислення та поведінки індивіда. Установка висловлює позицію людини, його погляди, ціннісні орієнтації по відношенню до різних фактами побуту, громадського життя і професійної діяльності. Вона може бути позитивною, негативною або нейтральною. При позитивній установці явища, події та властивості предметів сприймаються доброзичливо і з довірою. При негативній - ці ж ознаки сприймаються викривлено, з недовірою або як чужі, шкідливі і неприйнятні для даної людини.
Установка опосередковує вплив зовнішніх впливів і врівноважує особистість з середовищем, а знання нею змісту цих впливів дозволяє з певним ступенем вірогідності прогнозувати поведінку у відповідних ситуаціях;
- Позиція - стійка система відносин людини до певних сторін дійсності, що виявляється у відповідній поведінці. Вона включає в себе сукупність мотивів, потреб, поглядів і установок, якими індивід керується в своїх діях. У систему факторів, що визначають конкретну позицію людини, включаються також його домагання на певне положення в соціальній і професійній ієрархії ролей і ступінь його задоволення в цій системі відносин;
- Мета - бажаний і представляється результат конкретної діяльності людини або групи людей. Вона може бути близькою, ситуаційної чи віддаленій, суспільно цінним чи шкідливою, альтруїстичної або егоїстичною. Особистість або група людей ставлять перед собою мету на основі потреб, інтересів і можливостей її досягнення.
У цілепокладання важливу роль відіграють інформація про стан питання, розумові процеси, емоційний стан і мотиви передбачуваної активності. Целевиполненіе складається з системи дій, спрямованих на досягнення передбачуваного результату.
Спрямованість формується в онтогенезі, у процесі навчання та виховання молодих людей, при підготовці їх до життя, професійної та суспільно корисної діяльності, служінню своїй Батьківщині. Тут важливо, щоб підростаюче покоління засвоїло, що їх особисте, сімейне благополуччя, досягнення в різних сферах діяльності і соціальний статус взаємопов'язані з готовністю до служіння своєму народові і державі, в якому вони живуть.
Виділяють три основних види спрямованості особистості: особиста, колективістичних і ділова.
Особиста спрямованість - створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу. Така людина найчастіше буває, зайнятий самим собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує, на потреби оточуючих його людей: ігнорує інтереси співробітників або роботу, яку повинен виконувати. У роботі бачить, перш за все, можливість задовольнити свої претензії незалежно від інтересів інших співробітників.
Спрямованість на взаємні дії - має місце тоді, коли вчинки людини визначається потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі, навчанні. Така людина виявляє інтерес до спільної діяльності, хоча може і не сприяти успішному виконанню завдання, нерідко його дії навіть ускладнюють виконання групової задачі і його фактична допомога може бути мінімальною.
Ділова спрямованість - відображає переважання мотивів породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями. Зазвичай така людина прагне до співпраці і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання
Встановлено що особи з спрямованістю на себе мають такі риси характеру:
- більше зайняті собою і своїми почуттями, проблемами
- роблять необгрунтовані і поспішні висновки і припущення про інших людей, також ведуть себе в дискусіях
- намагаються нав'язати свою волю групі
- навколишні в їх присутності не почуваються вільно
Люди зі спрямованістю на взаємні дії:
- уникають прямого вирішення проблеми
- поступаються тиску групи
- не висловлюють оригінальних ідей і не легко зрозуміти, що така людина хоче висловити
- не приймають на себе керівництво, коли мова йде про вибір завдань
Люди з діловою спрямованістю:
- допомагають окремим членам групи висловлювати свої думки
- підтримують групу, щоб вона досягла поставленої мети
- легко і доступно викладають свої думки та міркування
- беруть в свої руки керівництво, коли мова йде про вибір завдання
- не ухиляються від безпосереднього вирішення проблеми