 |
|
Етапи просторового розвитку Римської імперії.
Історія Риму поділяється на два етапи: епоха республік та імперський.
АРХІТЕКТУРА ЧАСІВ РЕСПУБЛІКИ
Початок давньоримського мистецтва відноситься до періоду республіки. Потреби римського суспільства породили багато типів споруджень: амфітеатри, терми, тріумфальні арки, акведуки й ін. На римському ґрунті одержали нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми, мости, надгробні пам'ятники. Раціоналізм, що лежить в основі римської архітектури, виявлявся в просторовому розмасі, конструктивній логіці і цілісності гігантських архітектурних комплексів, строгій симетрії і чіткості. З поширенням римського панування над Грецією в Рим проникнули витонченість і розкіш міст. Римляни винайшли бетон — найважливіший будівельний матеріал, за допомогою якого закріплювали споруджувані будівлі. Велике місце належало арці, що спиралася на масивні стовпи. Колони не могли нести на собі навантаження багатоповерхових споруджень зі склепінними і купольними перекриттями і лише в аркадах зберігали конструктивну роль, причому частіше застосовувалися запозичений у греків пишний коринфський ордер і строгий тосканський, успадкований від етрусків. Головне завоювання римлян у будівництві суспільних споруджень — створення величезних внутрішніх просторів, вільних від внутрішніх опор. Необхідність їх перекриттів викликала розвиток могутніх склепінних і купольних конструкцій. Римські дороги мали важливе стратегічне значення, вони поєднували різні частини країни. Поступово в наступні століття Рим стає найбільш багатим водою містом світу. Могутні мости зайняли помітне місце в архітектурі міста. Громадське життя протікало на ринковій площі. Наприклад, у греків вона називалася агорою і звичайно, як в Афінах, знаходилася в підніжжі акрополя. У римлян це був форум. Спочатку це був центр ремесел і торгівлі, але потім, включивши в себе прилягаючий до нього коміцій (місце народних збор) і курію (будинок сенату).
АРХІТЕКТУРА ЧАСІВ ІМПЕРІЇ
Наприкінці I ст. до н.е. Римська держава з аристократичної республіки перетворилося в імперію. Першим правителем, що відкрив шлях до єдиновладдя, був внучатий племінник Цезаря Октавіан, прозваний Августом (Блаженним). Цезар усиновив його незадовго до своєї загибелі. Октавіана проголосили імператором. Офіційно він усе ще вважався одним із сенаторів. До кінця I ст. н.е. панують дві династії: Юліїв – Клавдіїв і Флавіїв. Час затишку в класовій боротьбі стимулював високий розквіт мистецтва, ріст будівництва. Античні історики характеризують період правління Августа (27 р. до н.е.— 14 р. н.е.) як «золоте століття» Римської держави. Офіційним напрямком у мистецтві став «августовий класицизм», що надав величезний вплив на наступний розвиток західноєвропейського мистецтва. По указі імператора були таємно спалені кілька міських кварталів, на місці яких імператор спорудив його - знаменитий Золотий будинок. Він був і палацом, і віллою одночасно.
Кінець I і поч. II ст. н.е. (період правління Флавіїв і Траяна) — час створення грандіозних архітектурних комплексів, споруджень великого просторового розмаху. Будувалися багатоповерхові будинки. Втіленням могутності й історичної значущості імператорського Риму були тріумфальні спорудження, що прославляють військові перемоги Риму. Арки споруджували по різних приводах — і на честь перемог, і як знак освячення нових міст. Важливе місце в житті римлян займали видовища. Театри й амфітеатри характерні для античних міст. Римський Колізей являв собою величезну чашу зі східчастими рядами сидінь. Колізей — найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біля п'ятдесяти тисяч глядачів. У плані Колізей представляє еліпс, обнесений стіною висотою в 50 метрів, складеної із крупних блоків, з’єднаних залізними скріпами; центр його композиції — нині зруйнована арена, оточена східчастими лавами для глядачів.
З усіх боків столицю імперії тіснили варвари, і найбільш важливими архітектурними спорудженнями стали міцні оборонні стіни, серед яких особливе місце займала стіна Авреліана.