 |
|
Особливості містобудування Середньовічної Європи
У IV ст. відбувається занепад господарського і культурного життя Риму, який завершився загибеллю імперії. У V ст. в Італію, Іспанію, Францію (території, що належали Риму) вторглись варварські племена, які утворили тут свої держави. Згодом становище покращується.
Середньовічне місто майже завжди мало виразний центр - феодальний замок, монастир чи собор. Рідше в якості центру зустрічалася ратуша з ринковою площею. У більшості випадків середньовічні міста мали компактний план і невелику територію з-за економії коштів для будівництва міських стін. Від частих поворотів навіть у невеликому місті можна було заблукати. Середньовічні вулиці були надзвичайно мальовничими в наслідок нерегулярності забудови, наявності вузьких провулків і тупиків, а також через те, що будинки впритул примикали один до одного.
Набула поширення фахверкова конструкція стін для житлових будинків і господарських будівель: вона являла собою дерев'яний каркас з вертикальних, горизонтальних і діагональних елементів, проміжки між якими були заповнені дрібним каменем.
Плани середньовічних міст поділяються на дві категорії: регулярні та нерегулярні. В основному середньовічні міста мали нерегулярне планування, яке могло мати кілька видів:
1. Комбіноване (місто будувалося на староримській прямокутній планувальній основі, яка становила центральну частину міста. Від прямокутного контуру центру міста розходились промені, напрямок яких співпадав з напрямками доріг від основних воріт міста).
2. Витягнуте (лінійне) (місто будувалося вздовж дороги).
3. Радіальне (міста виникали навколо замку або монастиря, поступово оточуючи його житловими кварталами)
4. Радіально-кільцеве. Таким чином, під час Середньовіччя з'являється невідома античності нова планувальна система - радіально-кільцева з центром у вигляді замку, монастиря або кремля.
Містобудування Київської Русі. Типи міст.
Серед поселень слід розрізняти селища, городища і міста. Селище — це неукріплене поселення, мешканці якого безпосередньо провадили сільське господарство, промисли та ремісничу діяльність. Городище означає залишки укріплених поселень, а містом називають будь-яке укріплене поселення. Отже, терміном "города" в писемних джерелах називаються і міста, і феодальні садиби-замки, і військові фортеці, й укріплені територіальні центри сільської округи.
Розрізняють такі городища: мисові, укріплені валом з напільного боку; мисові, укріплені валом по периметру; острівні; поселення, укріплення яких не залежить від рельєфу, — круглі, напівкруглі, "волинського типу" (поєднання прямолінійних і криволінійних у плані валів), особливі з концентричними чи багаторядними валами тощо
Існували три варіанти виникнення міст: з поселення-фортеці, з укріпленого регіонального центру, як наслідок первісного будівництва.