 |
|
Особливості і можливі шляхи переходу України до
інформаційного простору:
- Український шлях до інформаційного суспільства
визначається, як і для інших держав, її сучасними політичними,
соціально-економічними та соціально-культурними особливостями. До
таких особливостей слід віднести:
- нестабільність політичного та економічного положення в країні,
яка не дозволяє державі швидко та ефективно вирішувати економічні
та організаційні проблеми забезпечення переходу до інформаційного
суспільства, розрахованого на тривалу перспективу;
- зростаючий рівень регіоналізації країни, пониження рівня і
можливостей централізованого управління, зростання міри впливу, у тому числі фінансового, місцевих органів влади на
протікання процесу інформатизації;
- відсутність вільних інвестицій для фінансування програм та
проектів, що реалізують стратегію переходу до інформаційного
суспільства, істотне падіння об’ємів виробництва і перш за все у
високотехнологічних галузях, загальне падіння в економічній
діяльності і значне пониження рівня життя населення;
- пониження потреби в інформації у державному секторі
економіки і зростання інформаційних потреб населення суспільства в
цілому в суспільно значущій економічній і соціальній інформації,
у тому числі інформації державних та недержавних організацій;
- недостатньо високий (у порівнянні з розвинутими країнами)
розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури і
промислового виробництва інформаційних засобів, продуктів і послуг,
відсутність інформаційно-комунікаційної інфраструктури і
промислового виробництва інформаційних засобів, продуктів і послуг,
відсутність у держави засобів для їх модернізації та розширення;
- слабе проведення ринкових реформ в економіці країни в
цілому і динамічного розвитку українського ринку інформаційних та
телекомунікаційних засобів, технологій, продуктів і послуг;
- достатньо високий рівень монополізації засобів масової
інформації, слабка підконтрольність суспільством системи
формування суспільної свідомості;
- випереджаюче, порівняно з темпами минулих років, створення
різних систем зв’язку каналів передачі інформації, комунікаційних
комплексів, засобів зв’язку тощо та індустрії надання інформаційних
послуг;
- наявність в основному високого наукового, освітянського і
культурного потенціалу населення України;
- порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, яка ще здатна ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми, рушійною частиною якої у великій мірі являється ентузіазм.
Розглянуті вище політичні та соціально-економічні умови, в яких
буде відбуватися перехід до інформаційного суспільства в Україні ще
на протязі 10-15 років, істотно відрізняються від умов, характерних
для розвинутих країн, які кардинально відрізняються від умов,
характерних для розвинутих країн, і, отже, потребують визначення
шляху, властивого для України, яка має враховувати накопичений
досвід розвинутих країн світу. Цей досвід свідчить про те, що кожна
країна повинна рухатися до інформаційного суспільства своїм шляхом
від початкового етапу і визначатися політичними, соціально-
економічними і культурними умовами.
У США, ЄС, Японії розвивається ефективно функціонуюча
ринкова економіка, що забезпечує постійне зростання інформаційних
потреб і платоспроможного попиту на інформаційні послуги і_ продукти, сформований сильний середній клас, що є основним
споживачем інформаційних послуг. Економіка цих країн володіє
вільними засобами для підтримки процесів інформатизації та
розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури, існують
державні стратегії і програми побудови у цих країнах інформаційного
суспільства, практично закінчені процеси переструктуризації
промислового виробництва і переходу від ресусоємного до
наукоємного (сировина, енергія, праця); рівень інформатизації систем
управління різного рівня і належності (державні, комерційні,
муніципальні тощо) достатньо високий; розвинута інфраструктура
виробництва і надання населенню інформаційних продуктів і послуг,
має місце високий рівень інформаційної культури населення,
сформована система комп’ютеризації освіти , використання мережі
Інтернет. В Україні – одна з самих найкращих систем освіти, не
повністю втрачений науковий потенціал у сфері інформатики, мають
місце цікаві теоретичні розробки світового рівня; Україна володіє
високою культурною спадковістю і сучасною самобутньою
багатонаціональною культурою, що відкриває великі можливості
наповнювати українським змістом інформаційні продукти і послуги, що надаються населенню; розвиток українських телекомунікацій всіх
видів відбувається випереджаючими темпами у порівнянні з іншими
сферами економічної діяльності, що дозволяє розраховувати на
успішне формування інфраструктури надання населенню
інформаційних та комунікаційних послуг. Перехід до інформаційного
суспільства у будь-якій країні – це процес, що вимагає великих
матеріальних витрат на формування і розвиток інформаційного
середовища, розвиток індустрії інформаційних послуг і «доведення»
їх до кожного члена суспільства.
Сьогодні, наприклад, США вклали і продовжують вкладати у
розвиток цієї індустрії до 10% свого ВВП, але і отримують за рахунок
цього 25% свого ВВП. Приблизно такі ж об’єми є характерними і для
інших розвинутих країн світу. Із вище приведених характеристик
розвитку інформатизації у передових країнах світу слід сформувати
два варіанти переходу України до інформаційного суспільства, які
також використовує і Росія. Перший варіант - повторення того
шляху, який вже пройдений тими чи іншими країнами світу, в
основному європейськими, який вимагає значних капіталовкладень, і
є достатньо коротким у часових вимірах (не більше 7-10 виходу на
середньоєвропейський рівень інформатизації при умовах 2-3% темпу
економічного зростання). Швидкість просування згідно з таким
варіантом може забезпечуватися виділеними засобами (не менше 5-
7% ВВП). Крім того, цей шлях буде вимагати істотної зміни
українського менталітету і переорієнтації української свідомості на
цілі, пріоритети і напрями розвитку, властивого американському чи
європейському образу життя. Другий варіант – знаходження шляху, орієнтованого на українські критерії і характеристики якості життя,
соціально-культурні особливості, які вимагають у сучасних соціально-
економічних умовах лише мінімальних капіталовкладень держави
недостатньо.
Отже, характерним для українського шляху є другий варіант інформатизації, основою якого являються:
- інформатизація всієї системи загальної і спеціальної освіти
від дитячого садочка до закінчення вищої школи і отримання інших
форм підготовки і перепідготовки спеціалістів; підвищення ролі
кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як
найважливіших характеристик людського потенціалу;
- формування і розвиток індустрії інформаційних та
комунікаційних послуг, у тому числі домашньої комп’ютерізації,
орієнтованої на масового споживача;
- забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, детермінованим національним культурно-історичним менталітетом і традиціями, у тому числі організації україномовного сектора в Інтернеті.
Розширення цих масштабів, історичних для України, та задач
буде означати реальне перетворення інформації і знань у дійсний
ресурс соціально-економічного і духовного розвитку, що буде також
означати укріплення основ громадянського суспільства, реальне
забезпечення прав отримання, розповсюдження і використання
інформації, розширення можливостей саморозвитку особистості. В
кінці кінців Україна може вступити як носій специфічної моделі
цивілізованого розвитку, яка зможе корегувати і західний еталон.
Історична спадковість, національна ідентичність, відновлення
моральної cвідомості, утворення єдиного духовного простору країни
– ось такі основні особливості шляху України до інформаційного
суспільства. Рух України по цьому шляху, особливо на перших
етапах, потребує широкої суспільної підтримки, глибокого
усвідомлення цілей переходу до інформаційного суспільства -__політичних, економічних, соціальних і культурних переваг, які надають
населенню інформаційні послуги. Для цієї підтримки повинні бути
скоординовані зусилля багатьох спеціалістів – технократів і
гуманітаріїв по формуванню громадянина інформаційного
суспільства та моделі його життєдіяльності. Ця підтримка повинна
отримати саме широке пропагандистське забезпечення у всіх
друкованих та електронних ЗМІ. Інформатизація системи загальної
освіти, що орієнтована на виховання нового покоління, що відповідає
по своєму рівню розвитку і образу життя умовам інформаційного
суспільства – основна задача переходу до інформаційного
суспільства в Україні. Вирішення цієї проблеми потребує тривалого
часу, не менше 10-15 років,на протязі яких може бути розроблена і
реалізована нова концепція інформаційного суспільства. Формування
і розвиток індустрії інформаційних і комунікаційних послуг,
зорієнтоване на споживача, є однією з основних задач розвитку
інформаційного середовища суспільства, що забезпечує
зацікавленість населення у використанні інформації як ресурсу
суспільного та індивідуального використання.
Вирішення даної задачі дозволить:
- безпосередньо довести характерні риси інформаційного
суспільства до кожної людини і вивести його на більш широкий рівень
інформаційної культури і комп’ютерної грамотності;
- забезпечити розвиток найбільш динамічного сектору ринку
інформаційних і комунікаційних засобів, інформаційних продуктів та
послуг;
- забезпечити підтримку вітчизняних виробників та
інформаційних продуктів і послуг та зайняти ними сектор ринку;
- вирішити ряд складних проблем соціального характеру -
телеробта, медицинська допомога на дому, організація вільного часу,
інформаційно-культурне обслуговування, у тому числі інвалідів тощо.
Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом,
що відповідає українським культурно-історичним умовам, є
політичною задачею, вирішення якої повинно забезпечити передачу
новому поколінню всієї багатоманітності української культури,
виховання молоді в дусі національних духовних традицій, цінностей
та ідеалів, максимально зменшити негативний вплив на молодих
людей експансії західної культури.
Вказані вище стратегічні напрями переходу повинні бути
зорієнтовані на формування таких ціннісних та поведінських
стереотипів населення, які відповідають, з однієї сторони, культурно-
історичним традиціям України, а з іншої – високим вимогам
цивілізаційного розвитку у ХХІ столітті. Саме рух по даному шляху
дозволить створити нові виді діяльності, сформувати нові типи
соціальних відносин, посилити інтелектуальний, творчий потенціал
людини, залучити до світових культурних цінностей. Це особливо важливо для перемоги ідеалів духовності і моральності в
інформаційному просторі сучасної культури, яка роздирається
конкурентною боротьбою. Завдяки глобалізації аудіовізуальних
засобів масової інформації, комп’ютерних мереж, доступності
інформаційних розваг виникає глобальна мода, яка інтенсивно
формує нові моделі і норми поведінки, особливо у середовищі молоді.
Важливо подолати їх нав’язування і дати можливість невеликим
спільнотам чи національним утворенням розвивати свою культуру,
зберігати мову, формувати почуття духовної єдності. Застосування
нових інформаційних і телекомунікаційних технологій породжує нові
форми робочих відносин як у сфері бізнесу, так і у сфері
індивідуальної праці. Ці нові відносини слід назвати мережева
культура чи телеробота, які незважаючи на зростання інформаційного
тиску на людину, допомагають технологічно і психологічно вирішити
головну задачу – підвищення ефективності будь-якої діяльності.
Застосування інформаційних і телекомунікаційних технологій у
системі освіти і у сфері індивідуального споживання інформаційних
продуктів та послуг істотно підвищує рівень загальної і професійної
освіти, повинно посприяти одержати престижну і більш
високооплачувану роботу, формувати свій власний культурний облік,
проведення вільного часу, в максимальній мірі розгорнути свої власні
здібності, направлені на саморозвиток особистості. Дистанційна
освіта на основі сучасних інформаційних технологій являється для
багатьох країн, і для України також, єдиним шансом підготувати
людей до життя і роботи в інформаційному світі ХХІ століття.
Основні напрями реалізації передбачуваного шляху
переходу до інформаційного суспільства повинні охоплювати дві
головні складові інформаційного середовища суспільства: 1)
створення і розвиток техніко-технологічної бази реалізації обраного
шляху; 2) розробка і реалізація політичних, соціальних, економічних,
правових, організаційних та культурних рішень, які забезпечують рух
згідно з обраним курсом. Обидва ці напрями слід розглядати в якості
основних об’єктів державної інформаційної політики забезпечення
переходу до інформаційного суспільства. Ці напрями базуються на
основі визначення пріоритетів і часових горизонтів розвитку,
елементів, які в нього входять, врахування тенденцій їх еволюції у
розвинутих країнах, оцінки висхідного рівня (існуючого стану).
Основну увагу слід приділяти реальним економічним, організаційним і
правовим передумовам, які формуються в Україні відносно руху
України до інформаційного суспільства.
1. В техніко-технологічному плані основну увагу слід
зосередити на:
- формуванні і розвитку інформаційно-комунікаційної
інфраструктури суспільства, забезпеченню реалізації процесів
створення, збереження, розповсюдження та використання інформації
і забезпечення доступу до неї широких верств населення__(національних та корпоративних інформаційних та телекомунікаційних
мереж і систем, українських ланок світових відкритих мереж, мереж
зв’язку; центрів оброблення інформації різноманітного призначення
тощо); удосконалення і розвиток системи національних інформаційних
ресурсів і технологій доступу до них (баз і банків даних, архівів,
бібліотек); удосконалення і розвиток обчислювальних ресурсів
(домашні комп’ютери, системне і прикладне програмне забезпечення,
система сервісного обслуговування тощо);
- Удосконалення і розвиток телекомунікаційних ресурсів (
лінії і канали зв’язку всіх видів, комунікаційна техніка, комплекси
передаючих систем і обладнань, комп’ютерний телефонний зв'язок);
створення і розвиток нових інформаційних, комп’ютерних і
телекомунікаційних технологій, що забезпечують реалізацію процесу
збирання, накопичення, передачі інформації, її цілісності, доступності і конфіденційності);
- Удосконалення і розвиток технічної бази і технологій
засобів масової інформації (комп’ютерна техніка для електронних і
друкованих видань, радіо і ТВ студій, приймально-передавальні
обладнання тощо);