Главная | Обратная связь

Форми і системи оплати праці

 

Таблиця 9.9 – Форми і системи оплати праці

Форми і системи заробітної плати – це механізм встановлення розміру заробітку в залежності від кількості, якості праці та її результатів.
форми заробітної плати	Відрядна: оплата праці працівника, мірою якої є вироблена ним продукція, виконані роботи чи обсяг наданих послуг, а розмір заробітної плати залежить від кількості та якості цієї праці, а також від відрядної розцінки, яка встановлюється згідно з розрядом виконаних робіт.
Погодинна: оплата праці, мірою якої є відпрацьований час, а розмір заробітної плати залежить від тривалості фактично відпрацьованого часу та кваліфікації працівника, яка знаходить своє відображення в його тарифній ставці. При погодинній формі оплати праці заробіток працівника може встановлюватися і згідно з місячним посадовим окладом за фактично відпрацьований час.
Системи оплати праці	Різновиди форм оплати праці, які представлені у вигляді варіантів взаємозв'язку основної частини заробітної плати, доплат, надбавок, премій.
Відрядні	Проста відрядна (пряма)	Заробіток залежить від кількості виробленої продукції і відрядної розцінки, незалежно від того виконана чи перевиконана ним норма виробітку.Зв = ВПф × Рв., де ВПф ― кількість фактично виробленої продукції; Рв ― відрядна розцінка.
Відрядно-преміальна	Заробіток залежить від відрядного заробітку (Зв) і розміру премій (П) згідно преміального положення на підприємстві, яке передбачає елементи стимулювання виконання кількісних і якісних показників роботи. Зв.п=Зв+П
Відрядно-прогре-сивна	Передбачено прогресивне збільшення розцінок у залежності від перевиконання працівником норм виробітку: Зв.прог=ВПн × Рв + ВПпн× Рп.в, де ВПн ― кількість виробів в межах встановленої норми; ВПпн ― кількість виробів, виготовлених понад норму; Рп.в ― прогресивно-зростаюча розцінка.
Непряма відрядна	Заробіток працівника ставиться в залежність не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що ним обслуговуються: Зн.в =Тстг*Чф * Кв.н , деЧф ― фактично відпрацьований час працівником; Кв.н― коефіцієнт виконання норми виробітку.
Акордна	Оплачується виконання всього комплексу робіт, що входять до акордного завдання, із визначенням конкретного терміну виконання робіт. Сума заробітку вираховується на основі калькуляції, що враховує норми часу (виробітку) і розцінки на види робіт, що включені в даний комплекс. На відміну від інших систем оплати праці, сума заробітку за виконання завдання оголошується заздалегідь до початку робіт. Вводиться, як правило, для колективу робітників і фактично може розглядатися як варіант колективної системи оплати праці за кінцевими результатами праці.
Акордно-преміальна	Крім акордного заробітку передбачає виплату премії за дострокове і якісне виконання комплексу робіт.
Відсоткова	Заробіток залежить від результатів роботи і встановленого відсотка від товарообігу, виторгу, прибутку тощо.
Погодинні	Проста погодинна	Заробіток працівника залежить від кількості фактично відпрацьованих ним годин і тарифної ставки, що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду. Зп = Чф×Тстг
Погодинно-преміальна	Заробіток крім простої погодинної оплати включає до свого складу розмір премії за досягнення кількісних або якісних показників, встановленої згідно з діючим на підприємстві преміальним положенням: Зп.п=Зп+П.
Система посадових місячних окладів	Може бути простою (заробіток дорівнює окладу) і преміальною (заробіток складається із встановленого окладу та премії за досягнення певних працівників згідно преміального положення підприємства). Оплата за посадовими окладами, як правило, використовується для керівників, спеціалістів і службовців.

 

Таблиця 9.10 - Тарифна система оплати праці

Тарифна система оплати праці	Сукупність різних нормативних матеріалів, за допомогою яких на підприємстві здійснюється диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працюючих залежно від кваліфікації (складності робіт), умов, важкості праці, географічного розташування підприємства та інших галузевих особливостей.
Її мета	Забезпечення відповідносі між мірою праці та її оплатою.
Елементи тарифної системи	· тарифні сітки; · тарифні ставки; · надбавки і доплати до тарифних ставок; · тарифно-кваліфікаційні довідники; · схеми посадових окладів.
Тарифна сітка	Шкала кваліфікаційних тарифних розрядів і відповідних ним тарифних коефіцієнтів, яку застосовують для диференціації основної частини оплати праці працівника залежності від складності виконуваної ним роботи.
Тарифний розряд	Відображає рівень кваліфікації працівника.
Тарифний коефіцієнт	Показує у скільки разів рівень оплати праці працівника конкретного розряду перевищує рівень оплати праці працівника першого розряду. Тарифний коефіцієнт працівника першого розряду завжди дорівнює одиниці.
Діапазон тарифної сітки	Показує співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів.
Середній тарифний коефіцієнт групи робітників.		де k - тарифний коефіцієнт відповідного розряду; Ч — чисельність робітників того самого розряду; ƩЧ - загальна чисельність робітників.
Середній тарифний розряд		де Рм, Рб — тарифні розряди, які відповідають меншому й більшому із двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт; kм, kб — менший і більший із двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт.
Тарифна ставка	Виражений у грошовій формі розмір оплати праці працівника за одиницю робочого часу. Тарифні ставки диференціюються залежно від кваліфікації працівника. Тарифна ставка працівника першого розряду не може бути меншою законодавче встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Годинна тарифна ставка робітника І розряду		Зmin – мінімальна заробітна плата; tн – річна тривалість робочих нормо-годин, при 40-годинному робочому тижні.
Годинна тарифна ставка	Тстг.Nр= Тстг1р*ТкNр*Kг	Тстг.Nр – годинна тарифна ставка робітника N-розряду, грн.; Тстг1р – годинна тарифна ставка робітника І-розряду, грн.; ТкNр – тарифний коефіцієнт N-розряду; Кг – коефіцієнт міжгалузевих співвідношень (враховує особливості організації, привабливості праці в даній галузі та соціальне значення продукту).
Денна тарифна ставка	Тстд.Nр=Тстг.Nр * tзм	Тстд.Nр – денна тарифна ставка робітника N -розряду, грн.; tзм – тривалість зміни, год.
Місячна тарифна ставка	Величина постійна і від кількості днів у місяці не залежить.
Середня тарифна ставка робітників (робіт)	,
де — загальна сума тарифних ставок для всіх робітників; — загальна трудомісткість робіт, нормо-год
, або де Тб, Тм — тарифні ставки, які відповідають більшому і меншому із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд; Рм — менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд.
Система надбавок і доплат до тарифних ставок	Є нормативним документом. Більшість з них регламентуються трудовим законодавством, деякі встановлюються безпосередньо на підприємстві. Надбавки мають чітко виражений стимулюючий характер і пов’язані з якістю людського капіталу. Доплати носять суто компенсаційний характер за роботу, що відрізняється від загальноприйнятих (нормальних) умов праці.
Тарифно-кваліфікаційний довідник (ТКД)	Нормативний документ на основі якого проводиться тарифікація робіт (встановлюється розряд роботи) та присвоюються кваліфікаційні розряди робітникам. ТКД використовується для визначення кваліфікації робітників та розподілу робіт за тарифними розрядами. В них міститься інформація про необхідні теоретичні знання і практичні вміння робітника кожного розряду і спеціальності.
Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД)	Об'єднує тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників. Кваліфікаційна характеристика роботи і професії робітника складається з трьох розділів: - “Характеристика робіт”, - “Повинен знати”, - “Приклади робіт”. Діючий ЄТКД має 72 випуски за різними виробництвами і видами робіт, за його допомогою можна проводити тарифікації понад п'ять тисяч робіт і професій робітників.
Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців	Нормативний документ, що містить тарифно-кваліфікаційні характеристики, які використовуються для посадових інструкцій з відповідних посад керівників, спеціалістів і інших службовців. Кваліфікаційні характеристики працівників кожної посади в цьому довіднику складаються з таких розділів: - “Посадові обов’язки”, - “Повинен знати”, - “Кваліфікаційні вимоги”. Цей довідник необхідний для встановлення оптимального поділу праці, визначення обов'язків відповідно з їх спеціальністю, кваліфікацією стажем роботи з даної професії.
Схеми посадових окладів	Групування посад керівників, спеціалістів і інших службовців за рівнем оплати праці. Розміри окладів за різними групами посад встановлюються диференційовано в залежності від обсягу і складності виконуваної роботи, ступеню відповідальності, кваліфікації працівника, умов праці.

 

Таблиця 9.11 – Єдина тарифна сітка на 2014 р., Україна

ЄДИНА ТАРИФНА СІТКА НА 2014 РІК

Розряд Коефіцієнт підвищення окладу 01.01.2014 - 30.09.2014 01.10.2014 - 31.12.2014 Оклад згідно розряду Оклад (тарифна ставка) Оклад згідно розряду Оклад (тарифна ставка)       1,00 852,00 852,00 1,09 928,68 928,68 1,18 1005,36 1005,36 1,27 1082,04 1082,04 1,36 1158,72 1158,72 1,45 1235,40 1235,40 1,54 1312,08 1312,08 1,64 1397,28 1397,28 1,73 1473,96 1473,96 1,82 1550,64 1550,64 1,97 1678,44 1678,44 2,12 1806,24 1806,24 2,27 1934,04 1934,04 2,42 2061,84 2061,84 2,58 2198,16 2198,16 2,79 2377,08 2377,08 3,00 2556,00 2556,00 3,21 2734,92 2734,92 3,42 2913,84 2913,84 3,64 3101,28 3101,28 3,85 3280,20 3280,20 4,06 3459,12 3459,12 4,27 3638,04 3638,04 4,36 3714,72 3714,72 4,51 3842,52 3842,52

Категория: Оплата праці | Просмотров: 33813 | Добавил: EVGENIY | Рейтинг: 3.9/14

Таблиця 9.12 - Безтарифні моделі оплати праці

Безтарифні моделі оплати праці.	Своєрідні і, в своєму роді, унікальні моделі оплати праці, які не базувалися на тарифі. Їх поява пов’язана з пошуком більш раціональних моделей оплати праці, які б враховували ризики макросередовища (інфляція, нестабільність податкового законодавства і т.д.) і проблеми, що виникають безпосередньо на виробництві (конкурентоспроможність продукції, фінансовий стан).
Спільні риси для безтарифних моделей	ü гарантування певної (мінімальної частки) оплати праці; ü розподіл колективного заробітку у відповідності до коефіцієнта трудової участі, кількості відпрацьованого часу, кваліфікаційного рівня тощо.
Основна перевага безтарифних моделей	Вдало поєднується індивідуальна і колективна зацікавленості в результатах роботи, не обмежуються можливості зростання індивідуального заробітку, за рахунок зростання значення мотивації праці.
Порядок розробки безтарифної системи оплати праці	1) визначити мінімальний обов'язковий рівень заробітної плати, який гарантується за кожною посадою (ЗП). Він повинен бути вищим у тих працівників, які мають менше можливості впливати на кінцеві результати. Наприклад, головний бухгалтер має багато роботи навіть коли підприємство не дає хороших кінцевих результатів. Тому основна частина його заробітку має бути гарантована; 2) розробити правила розподілу колективного доходу. Це найвідповідальніший етап роботи. Враховуючи місію і цілі підприємства, потрібно для кожної посади розробити систему показників, яка б максимально націлювала працівників на покращення показників роботи, які впливають на кінцевий спільний результат; 3) визначити кількісно різницю між досягненнями певних показників роботи кожного працівника та можливостями зростання його заробітної плати, цю залежність найзручніше встановлювати в балах; 4) довести до відома і детально роз'яснити всім працівникам правила розподілу колективного заробітку до початку періоду, на який вони вводяться. Ці правила відіграють свою мотивуючу роль лише за умови, що вони будуть вірно і однозначно зрозумілі кожному працівнику; 5) по закінчені місяця від заробленого заробітку, за цей місяць (ФОП) віднімаємо суму гарантованої заробітної плати всіх працівників (ФГО=ЗП). Частина, яка залишається (ФС - Фонд стимулювання) підлягає розподілу між членами трудового колективу в залежності від тих показників, на досягнення яких націлювали їх умови оплати праці; 6) За результатами праці кожного працівника слід підрахувати суму балів, яку він набрав в минулому місяці (Бі). Потім підрахувати суму балів, набраних всіма працівниками підприємства за минулий місяць (ΣБі).

 

 

Таблиця 9.9 - Державне регулювання оплати праці

В умовах ринкових відносин втручання держави в процеси регулювання заробітної плати повинні мати переважно непрямий характер і соціально-орієнтовану спрямованість. В Україні обумовлено ст. 8 ЗУ “Про оплату праці”
Напрямки державного регулювання оплати праці	Встановлення рівня мінімальної заробітної плати	Розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну робот. Державна соціальна гарантія, яка є обов'язковою на території України для підприємств усіх форм власності. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Державні норми та гарантії	Норми оплати праці за роботу: - в надурочний час; - у святкові, неробочі та вихідні дні; - у нічний час; - за час простою, який мав місце не з вини працівника; - за продукцію, що виявилася браком не з вини працівника тощо; і гарантії для працівників: - оплата щорічних відпусток; - при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; - при службових відрядженнях тощо.

 

 

Регулювання заробітної плати

Визначення	Мінімальна зарплата – гарантований державою соціальний мінімум оплати не тарифікованої праці.
Розмір	Не нижчий за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.
Функції	1) відтворювальна, 2) регулююча, 3) стимулююча, 4) соціально-захисна.
Цілі	1) Забезпечення кожному працівникові життєво необхідного рівня споживання; 2) збереження реального рівня заробітної плати; 3) встановлення тісного взаємозв’язку заробітної плати із продуктивністю праці.; 4) досягнення належної відповідності між різними рівнями заробітної плати.
Вимоги до мінімальної зарплати	- Незначний відрив від мінімального споживчого бюджету; - визначення рівня заробітної плати за міжнародними стандартами; - своєчасне коригування відповідно до економічних та соціальних змін у суспільстві.

 

Реальні доходи населення

Реальні доходи ► ▼	Визначаються за допомогою математичних розрахунків, що ґрунтуються на загальних показниках економічного й соціального розвитку країни, державного бюджету, а також виходять із результатів наукових і соціальних досліджень
Др = Ст + Дн + См + Бжк – ΔЦ	Др – реальні доходи, Ст – грошові витрати на придбання товарів; Дн – натуральні доходи громадян; См – матеріальне споживання у сфері послуг; Бжк – продукція індивідуального і житлово-кооперативного будівництва; ΔЦ – зміна цін на товари і послуги.

 

Рівень життя населення

Життєвий рівень	Міра задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини, забезпечувана сукупністю матеріальних і соціальних умов життя.
Індекс людського розвитку (ІЛР)	Інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни, запропонована ООН у 1990 р.
Складові та їх граничні значення	1) тривалість життя населення (25-85 років); 2) рівень освіти: 0-100% (кількість років, які провів в режимі навчання після 15 років “середній громадянин”); 3) обсяг ВВП на душу населення (від 200 до 4000 дол. США).
Індекс якості життя	- рівень освіти; - медичне обслуговування; - тривалість життя; - ступінь зайнятості населення; - платоспроможність населення; - доступ до політичного життя тощо
Прожитковий мінімум	Мінімальна кількість життєвих засобів, необхідних для підтримки життєдіяльності працівника та відновлення його робочої сили.
фізіологічний	Вартість товарів і послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів
соціальний (бюджет мінімаль-ного достатку)	Мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб. Це вартість товарів та послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.
Кошик споживача	Вартість стандартного набору товарів та послуг масового споживання середнього споживача в конкретній країні за певний час.