Главная | Обратная связь

Аналітична записка щодо проблем та перспектив розвитку музейної справи в Україні порівняно з іншими країнами

Україна має досить значну кількість визначних історико-культурних пам`яток. Наша держава є однією із провідних країн Європи за кількістю об’єктів історико-культурної спадщини. За офіційними даними на державному обліку в Україні знаходиться понад 130 тис. нерухомих пам’яток історії та культури, серед них: пам’яток археології -57206; пам’яток історії – 51364; пам’яток монументального мистецтва – 5926; пам’яток архітектури та містобудування 16800. Значна кількість памяток історії – більш ніж 12 млн. зберігається у фондах українських музеїв. Саме музеї на сьогодні є одним із головних соціальних інститутів, які виконують функцію формування історичної пам’яті українського народу, донесення до всіх українців і особливо молоді знань про минуле.

За даними громадських експертів нині в Україні діє близько 5 тисяч музеїв (для порівняння в Польщі- 1075, Австрії – 1600, Великобританії – 1811, Канаді – 2500). При цьому лише 470 українських музеїв знаходяться в державній та комунальній власності. Точну кількість вітчизняних музеїв на даний момент неможливо визначити, так як в Україні не існує чіткої системи обліку музеїв, крім того музеї підпорядковані різним відомствам, які не координують свою діяльність у даній сфері. Не існує єдиного координаційного органу у даній галузі. У Міністерстві культури і туризму існує лише невеликий відділ аналізу та прогнозування музейної справи, який не може повністю охопити всю музейну сферу. Музеї є центрами збереження та популяризації історико-культурної спадщини, візитними карточками країни. І Україна має чим пишатися. Зокрема до Списку всесвiтньої спадщини ЮНЕСКО входять декілька видатних історичних пам’яток України - Собор Святої Софiї з ансамблем монастирських будiвель, Києво-Печерська лавра у м. Києвi та історичний архітектурно-містобудівний комплекс центральної частини Львова разом з горою Високий Замок і ансамблем собору св. Юра. Останнім часом були внесені додаткові пропозицiї до попереднього Списку всесвiтньої спадщини ЮНЕСКО (Tentative List, за текстом Список). Сьогоднi у попередньому Списку знаходяться ряд українських об'єктiв культурної та природної спадщини: Бахчисарайський ханський палац, заповiдники "Асканiя-Нова" та "Херсонес Таврiйський", культурний ландшафт та каньйон м. Кам'янець-Подiльський, iсторичний центр м. Чернiгiв, парк "Софiївка" та Канiвський заповiдник "Могила Тараса Шевченка", Національний історико-археологічний заповідник «Кам'яна Могила». Зокрема останній є однією з найдавніших археологічних пам’яток не тільки у Європі а й у світі. Тут були знайдені наскельні малюнки із зображеннями людини, диких і свійських тварин, які датувалися починаючи з епохи кам'яного віку (22-14 тисячоліття до нашої ери). Деякі вчені вважають, що тутешні наскельні написи були першими зразками писемності людства, зокрема вони стверджують, що мелітопольські петрогліфи на півтори-дві тисячі років давніші за всесвітньо відомі месопотамські глиняні дощечки. Тому при належній державній підтримці тут можна було б зробити туристичний центр світового рівня і значно підвищити імидж України у світі.

На жаль, слід відмітити, що потужний історико-культурний потенціал України не використовується повною мірою, в зв’язку з наявністю ряду значних проблем в даній галузі. На сьогодні слід відмітити досить низький рівень державного менеджменту у сфері охорони та збереження культурних об’єктів, у просуванні культурно-рекреаційного бренду національної спадщини. Причиною є інерція адміністративного управління, брак актуальних інформаційних й інтелектуальних технологій та в значній мірі недостатність відповідного фінансування галузі. Внаслідок браку коштів реставрація та ремонт пам’яток проводились в недостатніх обсягах, тому нині до 50-70% об’єктів історико- культурної спадщини у багатьох регіонах України мають незадовільний технічний стан, до 10 % - аварійні. Приблизно 300 пам’яток національного значення потребують ремонтно-реставраційних або консерваційних робіт. З двадцяти тисяч пам’яток архітектури та містобудування кожна десята пам’ятка потребує негайного втручання реставраторів. Близько мільйона одиниць зберігання музейних цінностей на сьогодні також потребують реставраційних робіт.

Пропозиції та рекомендації. Тому підсумовуючи слід зазначити, що Україна має потужний історико-культурний потенціал, який не використовується належним чином для популяризації історичних знань як всередині країні так і на світовому рівні.

При розробці та затвердженні урядом України Концепції державної політики у гуманітарній сфері врахувати необхідність розробки Стратегії розвитку музейної справи, яка б передбачала:

- внесення пропозицій щодо законодавчого врегулювання нормативно-правової бази, пов’язаної з діяльністю музеїв. Зокрема доопрацювання проекту закону «Про перелік пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації» та ухвалення закону про недоторканність землі, приміщень і колекцій державних музеїв.

- Вирішення питань фінансування музеїв історичного профілю й музейної галузі в цілому. Сприяння залученню благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом надання податкових пільг через розробку та ухвалення законопроекту «Про меценатство» та внесення відповідних змін до податкового законодавства та Бюджетного кодексу.

- Розробка комплексної програми обмінів виставками та стажування фахівців між музеями різних регіонів.

- Створення при Міністерстві культури і туризму Управління з музейних питань чи Міжвідомчої ради при Кабінету міністрів щодо кординації діяльності в сфері музейної справи.

- Розробка національного плану оцифровування музейної спадщини, довгострокового збереження цифрового контенту та забезпечення широкого представлення музеїв Україні в Інтернет просторі.

- Створення нових музейних часописів, які б популяризували роботу музеїв, висвітлювали історичну тематику. Створення Української музейної енциклопедії

- Створення Програми стимулювання молоді для роботи в музейній сфері, яка б передбачала певні пільги для молодих науковців, по можливості надання пільгових кредитів для будівництва житла.

- Подання пропозицій щодо заснування Президентських премій для музейних працівників за їх вклад у розвиток музейної справи, для журналістів за найбільш активне висвітлення діяльності музеїв у ЗМІ щодо відродження історичної пам’яті.

- Розвиток музейної педагогіки. Створення дитячих музейних програм, які б у ігровій, творчій формі розвивали у молоді інтерес до історії.