 |
|
Еволюція повітроплавання у 20 ст
Аеростат Перша в світі повітряна куля (аеростат) з'явилася в 1782 році, коли брати Эт'єн і Жозеф Монгольф'є вирішили продемонструвати в колі рідних і знайомих винайдений ними засіб, за допомогою якого можна піднятися в повітря. Цим засобом виявилася наповнена димом оболонка у вигляді кулі діаметром 3,5 метра. Успіх був приголомшуючий. Оболонка протрималася в повітрі близько 10 хвилин, піднявшись при цьому на висоту майже 300 метрів, і пролетіла так близько кілометра. Окрилені (або одимленні) успіхом, брати вирішили показати винахід широкій публіці. Вони побудували величезну повітряну кулю, діаметром більше 10 метрів. Демонстрація повітряної кулі відбулася 5 червня 1783 року у присутності великого числа глядачів. Куля, наповнена димом, спрямувалась догори. Спеціальний протокол, що був скріплений підписами посадових осіб, засвідчив всі подробиці досвіду. Так вперше офіційно було завірено винахід, що відкрив шлях повітроплаванню.
В той же час молодому французькому фізикові професорові Жаку Шаpлю було наказано підготувати і провести демонстрацію свого літального апарату. Шаpль був упевнений, що димне повітря — це не краще рішення. Він вважав, що значно більше користі обіцяє використання водню, оскільки він легший за повітря. Як легку оболонку, здатну тривалий час тримати летючий газ, Шаpль використовував легку шовкову тканину, покриту розчином каучуку в скипидарі. 27 серпня 1783 року на Марсовому полі в Парижі стартував літальний апарат Шаpля. На очах 300 тисяч глядачів він спрямувався угору і незабаром став невидимим. Коли хтось з присутніх вигукнув: «Який же у всьому цьому сенс?!» — відомий американський учений і державний діяч Бенджамин Франклін, що знаходився серед глядачів, відмітив: «А який сенс в появі на світ новонародженого?» Зауваження виявилося пророчим. На світ з'явився «новонароджений», якому було зумовлено велике майбутнє.
Успішний політ аеростата Шаpля не зупинив братів Монгольф'є. Працюючи день і ніч, вони побудували до наміченого терміну повітряну кулю, і щоб справити ще більше враження, брати причепили до повітряної кулі клітку, куди посадили барана, качку і півня. Це були перші пасажири в історії повітроплавання. Повітряна куля відірвалася від помосту і спрямувалася угору, а через вісім хвилин, пройшовши шлях в чотири кілометри, благополучно опустився на землю. Брати Монгольф'є стали героями дня, були удостоєні нагород, а всі повітряні кулі, в яких для створення підйомної сили використовувалося димне повітря, стали з того дня іменуватися монгольф'єpами.
Кожен політ повітряних куль братів Монгольф'є наближав їх до заповітної мети — польоту людини. Побудована ними нова куля була більша: висота 22,7 метра, діаметр 15 метрів. У нижній її частині кріпилася кільцева галерея, розрахована на двох чоловік. В середині галереї було підвішено вогнище для спалювання кришеної соломи. Знаходячись під отвором в оболонці, воно випромінювало тепло, що підігрівало повітря усередині оболонки під час польоту. Це дозволяло зробити політ тривалішим і в якійсь мірі керованим. Король Франції Луї XVI заборонив авторам проекту брати особисту участь у польоті. Таке ризиковане для життя завдання, на його думку, слід було доручити двом злочинцям, засудженим до страти. Але це викликало бурхливі протести Пілатpа де Розьe, активного учасника споруди монгольф'єpа. Він не міг змиритися з думкою про те, що до історії повітроплавання увійдуть імена якихось злочинців, і наполягав на особистій участі у польоті.
Дозвіл було отримано. Іншим «пілотом» став прихильник повітроплавання маркіз д'Аpланд. І ось 21 листопада 1783 року людина нарешті змогла відірватися від землі і зробити повітряний політ. Монгольф'єp протримався в повітрі 25 хвилин, пролетівши близько дев'яти кілометрів. Прагнучи довести, що майбутнє повітроплавання належить шаpл'єpам (так називали аеростати з оболонками, наповненими воднем), а не монгольф'єpам, професор Шаpль розумів, що для цього потрібно здійснити політ людей на шаpл'єpі, причому ефектніший, ніж політ братів Монгольф'є. Створюючи новий аеростат, він розробив ряд проектно-конструкторських рішень, які потім використовувалися впродовж багатьох десятиліть. Побудований їм шаpл'єp мав сітку, що обтягувала верхню півсферу оболонки аеростата, і стропи, за допомогою яких до цієї сітки підвішувалася гондола для людей. Для управління висотою польоту використовувалися спеціальний клапан в оболонці і баласт, що зберігався в гондолі. Був передбачений і якір для полегшення посадки на землю. 1 грудня 1783 року шаpл'єp діаметром більше дев'яти метрів узяв старт в парку Тюільpи. На нім відправилися професор Шаpль і один з братів Робер, що брали активну участь в роботах по споруді шаpл'єpів. Пролетівши 40 кілометрів, вони благополучно опустилися біля невеликого села. Потім Шаpль сам продовжив подорож. Шаpл'єp пролетів п'ять кілометрів, забравшись на небувалу для того часу висоту — 2750 метрів. Пробувши в надхмарній вишині біля півгодини, дослідник благополучно приземлився, завершивши, таким чином, перший в історії повітроплавання політ на аеростаті з оболонкою, наповненою воднем. б. У січні 1896 в "Журналі Російського физико-хімічного суспільства" Попов опублікував статтю "Прилад для виявлення і реєстрації електричних коливань", в якій привів схему і докладний опис принципу дії першого в світі радіоприймача". Успішна практична дія приладу довела його здатність сприймати електромагнітні коливання в атмосфері. 12(24) березня учений вже на експериментальному приладі наочно продемонстрував передачу сигналів без дротів на відстані 250 метрів.