Главная | Обратная связь

Проблемний аналіз взаємодії людини з Інтернетом і комп’ютером.

Цілий ряд явищ та процесів у найрізноманітніших сферах життя і діяльності людини може бути віднесений до позитивних наслідків взаємодії людини і персонального комп’ютера, але і значну частину таких явищ та процесів можна розглядати зовсім по-іншому. Позитивними аспектами цієї проблеми у сфері культури і суспільства є всебічний розвиток індивіда, розширення комунікативних зв’язків між людьми, глибше занурення індивіда в інформаційну діяльність суспільства. Проте тут ми зустрічаємось і з цілим рядом негативних аспектів, до яких належать “автоматизація” людини, дегуманізація людського життя, занадто велике зосередження уваги на технократичному мисленні, зниження культурного рівня кожного конкретного індивіда і рівня культури в цілому, а також, як це не парадоксально, ізоляція індивіда від інших членів суспільства. У сфері політики проблема взаємодії людини і комп’ютера теж має позитивні сторони (розширення політичних свобод людей, децентралізаційні процеси, розширена участь простих людей у громадському житті суспільства), які тісно переплітаються з негативними наслідками такої взаємодії (перетворення держави на наглядача, розширення державної бюрократії, посилення маніпуляції людьми). Наслідки взаємодії людини і комп’ютера мають неабиякий вплив на процес і результати участі людей у загальносуспільних процесах та індивідуальній життєдіяльності кожного окремого індивіда. Така взаємодія сприяє підвищенню продуктивності праці, її раціоналізації, підвищенню компетентності працівника, покращенню якості виробленої продукції, подоланню кризи, економії ресурсів, охороні навколишнього середовища. Проте вона одночасно підвищує складність життя, поглиблює стандартизацію, призводить до масового безробіття, дегуманізації праці, виникненню стресів і психічних захворювань у людей. Схожа ситуація і з впливом інтенсивної взаємодії людини та персонального комп’ютера на міжнародні відносини держави. Тут є і позитивні, і негативні моменти: з однієї сторони, поліпшення обороноздатності країни, надання їй додаткового шансу на розвиток і збереження національної незалежності, а з іншої сторони, технологічна залежність від певних держав і своєрідна комп’ютерна вразливість. Отже, при розгляді проблеми взаємодії людини і комп’ютера обов’язково слід враховувати її позитивні сторони, але в жодному разі не можна забувати і про те, що інформатизація людини, яка підсилюється масовим поширенням та використанням персональних комп’ютерів, несе в собі небезпеку, яка зводиться до політичних, економічних, а також етичних деформацій [11:28].

Вищенаведений розгляд формує уявлення про спектр позитивних і негативних наслідків інформаційно-комп'ютерної революції. Найбільш імовірно, що в історії кожної інформатизації, що розпочинає свій шлях, у країні матимуть місце і ті й інші наслідки, сполучаючись у різних пропорціях у залежності від конкретних умов.

Наведений вище перелік позитивних і негативних наслідків інформатизації суспільства в контексті проблеми взаємодії людини і персонального комп’ютера вражає. Детальне обговорення кожного з них зайняло б занадто багато місця. Однак більшість із розглядуваних сторін досить добре вивчено, тому далі зосередимо увагу на більш загальних глобальних проблемах, які витікають із розглядуваної нами проблеми. Одним із фундаментальних питань соціально-філософського аналізу інформаційно-комп'ютерної революції та її наслідку – проблеми взаємодії людини та комп’ютера – є питання про її вплив на антропосоціогенез.

Одним із наслідків інтенсивної взаємодії людини і персонального комп’ютера, який має в собі як позитивний, так і як негативний моменти, є інформаційний вибух. Його суть полягає в тому, що загальна кількість наукової інформації, накопиченої людством, стрімко зростає. Проте як не парадоксально, а людина виявляється безпорадною у такому різноманітті інформації. Навіть у вузькоспеціальних галузях діяльності її продукується значно більше, ніж здатна прочитати звичайна компетентна в даній сфері людина. Тому людина змушена чи не більшу частину свого часу шукати і опрацьовувати потрібну їй інформацію [6:41]. Проблема поглиблюється і тим, що потрібна цій людині інформація, власне кажучи, ніяк не виділена від непотрібної. Тому ми усі змушені витрачати до 50% часу на нетворчу роботу, пов’язану із пошуком та обробкою інформації. Відомо, що зробити відкриття самому іноді виявляється простіше, ніж довідатися, що воно вже зроблене.

У проблемі взаємодії людини і комп’ютера досить важливу роль відіграє наступний аспект. В історичному розвитку людини комп’ютер можна розглядати як нове складне знаряддя, що опосередковує розумову діяльність людини, якому передаються виконавчі інтелектуальні функції; але також слід враховувати, що за допомогою комп’ютера людина підкорила собі могутні сили природи і в результаті цього створила загрозу власному життю [7:55]. Саме тому роль комп’ютера у житті та діяльності людини в жодному разі не можна абсолютизувати.

У відносно елементарних видах розумової діяльності, що мають переважно шаблонний характер, комп’ютер може замінити людину, витісняючи її при виконанні цих видів діяльності; при цьому комп’ютерові можуть передаватися компоненти творчого процесу. У більш складних, динамічно змінних видах розумової діяльності, що характеризуються виникненням нових проблемних ситуацій, функції інтелектуальної діяльності людини передаються машині лише частково і розв’язання таких завдань розподіляється між людиною і комп’ютером. Тобто в багатьох випадках персональний комп’ютер можна розглядати лише як засіб автоматизації репродуктивної діяльності людини. Більше того, досягти стовідсоткової заміни творчої діяльності людини роботою навіть найпотужнішого суперкомп’ютера ні за яких обставин не можна, а також варто зазначити, що кінцевий результат роботи будь-якої машини завжди опосередковано пов’язаний із діяльністю людей, які її створили, а тому не може розглядатися як суто механічне утворення.

Передаючи інтелектуальні функції комп’ютерові, складаючи для нього програму, людина на етапі підготовки роботи комп’ютера як знаряддя відіграє провідну роль. На наступному етапі при функціональному виконанні комп’ютеризованої діяльності людина стосовно комп’ютера як знаряддя може виконувати підлеглу або ведучу роль, або динамічно змінювати ці ролі у процесі тривалої роботи з ним. У рамках розглядуваної проблеми важливим є висновок про те, що в процесі взаємодії людини і комп’ютера, спрямованої на досягнення важливої мети, останній не може відігравати провідну роль.

Невідповідність комп’ютера психофізіологічним особливостям людини

Фахівці, що займаються практичним використанням досить складної комп’ютерної техніки, зненацька зіштовхнулися з явищем, коли досить досконалі з погляду техніки комп’ютери при застосуванні на виробництві не давали очікуваного ефекту [8:143]. І безпосередньою причиною цього була велика кількість помилок, що допускали люди, які керують цією технікою. Усі ті переваги, що були досягнуті завдяки технічному удосконаленню комп’ютерів, досить часто зводилися нанівець неточними, несвоєчасними діями людини.

Першою реакцією на таку невідповідність була спроба усунути помилки людини за рахунок ще більшої автоматизації техніки і заміни в ній людини. Саме тоді ще існували ілюзії, ніби-то комп’ютерна техніка, доведена до відповідного рівня досконалості, зможе розв’язувати будь-які завдання, які до цього вирішувала людина. Однак від подібного підходу до розв’язання проблеми незабаром довелося відмовитися, тому що практика показала, що техніка здатна замінити далеко не усі функції людини. Навіть там, де можна повністю замінити людину автоматом, робити це не завжди доцільно.

Іншим, більш реальним шляхом вирішення цієї принципової проблеми, був аналіз причин настільки великої кількості помилкових дій людини при роботі з новою технікою і пошук можливостей її зменшення. І перше питання, яке виникало при цьому, полягало у наступному: чому ця проблема не виникла спочатку? Вивчення його дозволило розкрити надзвичайно важливу особливість нової техніки: комп’ютер робив можливим розв’язання принципово нових задач, але при цьому створював для взаємодіючої з ним людини і принципово нові умови праці.

Властиві новим машинам складні швидкоплинні процеси з великим числом змінних параметрів, які потрібно контролювати та враховувати в ході управління, вимагали від людини дуже значної швидкості сприйняття і обробки поточної інформації. Людина в процесі взаємодії з такими системами часом просто фізично не могла справитися з усіма виникаючими перед нею завданнями. Якщо ж ще й врахувати, що подібні завдання доводилося вирішувати у незвичайних умовах життєдіяльності, в умовах високої відповідальності за успіх роботи, високої ціни помилки, то стане очевидним, як істотно змінилися умови життя людини при масовому застосуванні нових автоматизованих системах управління.

Отже, з появою нових, сучасних комп’ютерних систем виявився діалектичний стрибок, що призвів до виникнення якісно нових умов роботи — умов, при яких людина вже не змогла, навіть при мобілізації усіх своїх компенсаторних можливостей, успішно вирішувати покладені на неї завдання. Звідси випливає важливий висновок: причиною низької ефективності нової техніки була не людина, яка своїми помилками перешкоджала її успішному застосуванню, а сама техніка, що була створена без врахування психофізіологічних можливостей людини, яка з нею взаємодіяла, і фактично провокувала її помилки. Так виникла необхідність у спеціальному вивченні психофізіологічних особливостей діяльності людини у нових складних технічних системах, вивчення її можливостей при розв’язанні складних завдань з метою врахування цих даних при розробці комп’ютерних систем і підготовці спеціалістів для роботи з ними.

Так на грані філософії людини та техніки виник цілий комплекс спеціальних теоретичних і прикладних проблем, без розв’язання яких стало неможливе створення нових комбінованих систем “людина-комп’ютер”, здатних ефективно опрацьовувати покладену на них інформацію.

Інтенсивний розвиток комп’ютерної техніки та її широке використання в автоматизованих системах управління обумовили актуальність досліджень і розробок, пов’язаних із проблемою організації ефективної взаємодії людини з комп’ютером.

При використанні комп’ютера людина виконує досить різноманітні функції, починаючи з технічного обслуговування і закінчуючи прийняттям відповідальних рішень. Це породжує комплекс досить складних проблем. Тут і проблема організації взаємодії людини й ЕОМ, де особлива актуальність як і раніше належить питанню про розподіл функцій, раціональному поєднанні можливостей комп’ютера та творчої діяльності людини. Актуальною залишається і проблема, пов’язана із пошуком загальної мови опису діалогу “людина–комп’ютер”, синхронізація їхньої взаємодії.