Главная | Обратная связь

Основна характеристика діяльності юрисконсульта

Консультант в перекладі з латини означає - радник, тобто фахівець, службовим обов'язком якого є давати поради, висновки з питань його спеціальності. Таким чином, юридична кон­сультативна діяльність - це професійна діяльність юрис­тів, - фахівців з різних галузей права, основною функцією яких є правове забезпечення різноманітних форм та методів діяльності тієї організаційної структури, яка ко­ристується правовими послугами юрисконсульта.Виходячи з тих завдань, які вирішуються в межах господарської діяльності підприємства або установи, перед юрисконсультом постають конкретні задачі та цілі, що обумовлюють його спеціальний статус та обсяг посадових обов'язків.

Слід зауважити, що в системі народного господарства кожної країни, незалежно від її політичної або економічної спрямованості, функціонує значна кількість господарюючих суб'єктів найріз­номанітнішого профілю, порядку походження, форми власності. Кожний з них знаходиться у складних економічних стосунках з іншими суб'єктами, але при відмінностях у меті, об'єднуючим фактором такого роду спілкування буде нормативно-правова база їх діяльності. На цій підставі можна собі уявити, які різні завдання можуть ставитися перед фахівцем-консультантом у зв'язку із специфікою інтересів виробництва. Зрозуміло, що це питання компетенцій юрисконсульта, але цей штрих вказує на певну уні­версальність консультативної роботи, пристосованість до потреб реального життя.

Юрисконсульти працюють і в державному і в недержавному секторі, і безліч виробничих завдань повсякденного характеру, які виникають в їхній роботі, іноді виводять їх із сфери правової в сферу адміністративної діяльності. Можна сказати, що ця проблема внутрішньо організаційного походження. Але на кож­ному підприємстві існують трудові правовідносини, підтримується трудова дисципліна, виникають ситуації правопорушень, конфліктів, вирішення яких поряд з іншим природно об'єднує юрискон­сультів за їхньою функціональною належністю. Якщо ж говорити про специфіку консультативної роботи, то вона формується у зв'язку з профілем діяльності установи або підприємства та на підставі професійної спеціалізації робітника в межах юридичного відділу, групи або служби, якщо такі сформовані як структурні підрозділи. Наприклад, є певна різниця в організації правового консультування (забезпечення, супроводження) між підприєм­ством, яке займається виробництвом господарчих товарів для внутрішнього ринка, та установою, яка організує імпортно-екс­портні операції, що також потребують правової оцінки фахівця. Є також різниця у спеціалізації співробітників відділу юридичного забезпечення, які можуть працювати за напрямами діяльності підприємства, за принципом територіальних зв'язків з іншими суб'єктами, за спеціалізацією у галузях права, за розподілом сфер та ділянок адміністративно-управлінської роботи.

Слід зупинитися ще на одному із аспектів даного виду діяль­ності. В попередніх розділах нами зазначалося, що юридична діяльність багато в чому має управлінсько-організаційний ха­рактер. І саме ця риса в даному випадку проявляється більш за все. Досить значна кількість важливих управлінсько-органі­заційних рішень отримують своє обґрунтування за допомогою правових засобів, коли в основу закладається не бажання або настрій керівника, а процедурно-процесуальна вимога норми права.

Що ж означає термін «давати юридичні консультації»?В самому широкому розумінні він означає давати поради та висновки. Хоча фактично організація правової роботи передбачає використання й інших форм роботи: 0 Підготовка проектів документів, їх візування, доповнення.

0 Перевірка фінансової надійності клієнтів, замовників, партнерів тощо.

0 Попередження правопорушень на виробництві та організація профілактичних заходів.

0 Ведення агітаційно-пропагандистської та правовиховної роботи.

0 Представлення та захист інтересів організації в інших органах, установах, забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки своєї організації.

45. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності

 

Характеристика конфлікту, причини виникнення, стадії розвитку та припинення.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів;

крайнє загострення протиріч, яке призводить до ускладнень або гострої боротьби. В історії соціології природа та сутність конфлік­ту визначалася по-різному:

• Спенсер розглядав конфлікт як необхідне явище в історії розвитку людства, стимул соціального розвитку;

• М.Вебер позначав його як боротьбу;

• Американський соціолог Козер розглядав конфлікт як ідеоло­гічне явище, яке відбиває спрямованість та почуття соціальних груп або індивідів у боротьбі за об'єктивні цілі - владу, зміну статусу, перерозподіл прибутків, переоцінку цінностей тощо. Він вважав конфлікт важливим елементом соціальної взаємодії, що сприяє припиненню або укріпленню соціальних зв'язків;

• Дарендорф власну соціологічну концепцію назвав «теорією конфліктів».

Більшість соціологів розглядає конфлікт як неантагоніс­тичне протиріччя, яке можливо врегулювати. Парними категорія­ми конфлікту є згода, стабільність, порядок, спокій. Таким чином конфлікт- це випадок загострення соціальних протиріч, який відбивається у зіткненні соціальних спільнот — класів, націй, держав, соціальних груп, соціальних інститутів тощо, що обумовлено протилежністю або суттєвими відмінами їх інте­ресів, мети, тенденцій розвитку. Конфлікти можуть мати різну форму, але кожному з них притаманні такі показники: причини, гострота, тривалість і наслідки.

Причини конфлікту:

• Наявність протилежних орієнтацій у суб'єктів конфлікту.

• Ідеологічні причини (релігійні, політичні та інші розбіжності).

• Причини конфліктів, які витікають з різних форм економічної і соціальної нерівності.

• Причини конфліктів, які лежать у відносинах між елементами соціальної структури (центр та периферія, зміна статусу).

Гострота конфлікту - пов'язана з інтенсивністю соціальних зіткнень, наявністю відкритих форм суперечок, негативними наслідками, короткочасністю, емоційною напругою, насильством, агресією.

Тривалість конфлікту - визначається часом його виник­нення, розвитку та припинення. Як правило, тривалі конфлікти небажані, тому що призводять до виникнення нових конфліктів, на довгий час дестабілізують соціальну систему тощо.

Наслідки конфліктів можуть бути як дезінтегративні, що ведуть до руйнування соціальних зв'язків, збільшення соціальної напруги тощо, так й інтегративні, які надають можливість знайти вихід із складних ситуацій, визначити шляхи вирішення проблем, зміцнюють соціальні зв'язки.

 

 

 

46. Процедури та умови здійснення юридичної практичної діяльності:

Процедури юридичної практичної діяльності оптимізують її, підвищу­ють надійність і якість її результатів, забезпечують безпеку юристів. Вони описуються як нормативно-правовими актами, так і відповідними методич­ними рекомендаціями, дають можливість всім її суб'єктам ефективно вико­ристовувати наявний передовий юридичний досвід, попереджати виникнен­ня можливих конфліктів або порушень, визначають форми, зміст, порядок і засоби юридичної практичної діяльності. Зокрема процедури передбачають:

• підстави або умови вчинення тих або інших юридичних дій;

• перелік необхідних етапів, дій, операцій, а також послідовність їх вчи­нення;

• порядок фіксації обставин вчинення дій та їхніх результатів;

• допустимі наслідки юридичних дій тощо.

Процедури юридичної практичної діяльності конкретизують відповідно до умов, форм, засобів, предметів та інших особливостей юридичних спе­ціальностей та окремих юридичних дій. Наприклад, процедури вчинення но­таріальних дій визначають: місце вчинення нотаріальних дій, суб'єктів, які мають повноваження вчиняти нотаріальні дії, строки вчинення нотаріаль­них дій, підстави відкладення, зупинення нотаріальних дій або відмови у вчиненні нотаріальних дій, заходи, що вживаються нотаріусами та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, при виявленні порушен­ня закону. Крім того, законом конкретизуються правила або порядок:

• встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, та перевірки дієздатності громадян і правоздатності юридичних осіб, які беруть участь в угодах;

• підписання нотаріально посвідчувальних угод, заяв та інших документів;

• вчинення посвідчувальних написів і видачі свідоцтв;

• реєстрації нотаріальних дій;

• видачі дубліката нотаріально посвідченого документа;

• охорони спадкового майна (опису спадкового майна і передачі його на зберігання, повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини, видачі гро­шових сум зі спадкового майна, припинення охорони спадкового майна);

• прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів та їх повернення;

• вчинення виконавчих написів;

• вчинення протестів векселів, пред'явлення чеків до платежу і по­свідчення несплати чеків;

• вчинення морських протестів;

• виключення із загальних правил, а також інші умови, правила, підста­ви вчинення нотаріальних дій.

 

Умови здійснення юридичної практичної діяльності:

Умови юридичної практичної діяльності можна поділити на такі:

1) загальні (природні):

• тимчасові умови, що відбивають об'єктивно різноманітні можливості планування і здійснення юридичних дій у часі доби, залежать від їх особли­востей, характеризуються терміновістю, швидкістю, оперативністю, інтен­сивністю і напруженістю;

• умови місця вчинення юридичний дій можуть бути різними, що зале­жить від особливостей видів діяльності або завдань, що вирішуються (служ­бові приміщення, приміщення судових засідань, житло громадян, а при огляді місця скоєння злочину — шосе, поле, ліс, будівля і т. ін.);

2) спеціальні:

• комунікативні, які зумовлені професійним спілкуванням з колом осіб, значним за чисельністю і невизначеним за складом (віком, професії, рівнем культури тощо);

• психологічні, зокрема такі як психологічна напруженість, емоційна насиченість, конфліктність спілкування тощо;

• інтелектуальні, що пов'язані з обробкою великих обсягів інформації, прийняттям рішень у суперечливих і невизначених ситуаціях, варіативність і альтернативність можливих рішень і дій;

3) що забезпечують нормальні умови праці — будинки і приміщення, меблі та спеціальне обладнання, загальне обладнання будинків та приміщень.