 |
|
Тема 1. Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна
Міністерство освіти та науки України
Харківська державна академія міського господарства
До друку
Дозволяю
Перший проректор
Г.В.Стадник
Методичні рекомендації
до вивчення курсу “Релігієзнавство”.
(для студентів 1-3 курсів усіх спеціальностей академії)
Харків – ХДАМГ - 2002
Методичні рекомендації до вивчення курсу “Релігієзнавство” (для студентів 1-3 курсів усіх спеціальностей академії)
Укл. Толстенко С. М.- Харків : ХДАМГ. 2002. - 32 с.
Укладач Толстенко С. М.
Рецензент Великих О. О.
Рекомендовано кафедрою філософії та політології, протокол № 4 від 13.12.2001 р.
Вступ
Релігієзнавство є важливою складовою системи гуманітарної освіти у вищій школі. Це зумовлено тією роллю, яку відіграє релігія в житті сучасного суспільства та окремої людини, впливом релігії на політику, культуру тощо. Інтерес до закономірностей розвитку релігії, її історії, інших проблем, пов'язаних з взаємовідносинами церкви і держави, міжконфесійними стосунками постійно зростає.
Неможливо сьогодні уявити людину з вищою освітою, котра не володіє хоча б мінімом знань з релігієзнавчої проблематики.
Пропоновані методичні рекомендації мають на меті допомогти студентам у вивченні курсу релігієзнавства. Вони написані на основі лекцій в об'сязі – 17 годин, які читає автор на відповідних курсах усіх факультетів ХДАМГ.
Лекційний курс складається з 6 тем. По кожній темі представлене скорочене викладення навчального матеріалу, а також запропоновані теми рефератів для самостійної роботи. До кожної теми вказана навчальна та наукова література, є також і загальний список літератури з курсу.
Робота з цими методичними вказівками, що передбачає вивчення відповідних тем і, можливо, написання рефератів, повинна проводитись паралельно з аудиторними заняттями, що сприятиме оптимальному вивченню курсу.
Тема 1. Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна
Релігієзнавство являє собою комплекс суспільних наук, об'єктом вивчення котрих є релігія. Кожна з цих наукових дисциплін, виходячи з специфіки свого предмету, розглядає ту чи іншу сторону цього складного явища, що дозволяє в рамках релігієзнавства представити його цілісну картину.
Таким чином, слід наголосити, що об'єкт і предмет релігієзнавства співпадають: це – закономірності становлення та розвитку релігії, її роль в житті суспільства та індивіда.
У структуру релігієзнавства, насамперед, входять такі науки :
· Філософія релігії, що вивчає загальне призначення релігії, найбільш загальні закономірності її виникнення й розвитку, її роль у становленні цивілізації, того, чи іншого типу людської спільності.
· Соціологія релігії, що вивчає роль та функції релігії в житті того ,чи іншого суспільства, взаємозв'язок та взаємний вплив релігії, і різноманітних соціальних інститутів, суспільних процесів тощо.
· Психологія релігії, що вивчає взаємозв'язок та взаємну залежність релігії і психічного, внутрішнього емоційного світу особистості або суспільної групи.
· Політологія релігії, що вивчає взаємний вплив політики та релігії, її взаємовідносини з різними політичними інститутами.
· Історія релігії, що вивчає розвиток цього явища в часі або релігію та пов'язані з нею процеси на якомусь історичному етапі.
· Географія релігії, що вивчає розвиток релігії в просторі , поширення тих чи інших релігій в різних регіонах.
Серед наук, вивчаючих релігію, слід назвати також культурологію і правознавство , котрі розглядають взаємозв'язок культури та релігії , а також правову базу функціонування релігійних організацій та різноманітних культів.
Треба підкреслити, що релігієзнавча проблематика може вивчатися й іншими науками.
Говорячи про методи релігієзнавства, слід відзначити, що вони співпадають з методами інших наук. Це перш за все єдність історичного та теоретичного підходів у вивченні релігії, а також весь арсенал методів, які використовують сучасні науки. Мова тут йдеться про теоретичні методи – як філософські ( наприклад, діалектико – матеріалі-стичний метод ) , так і загальнонаукові ( індукція, дедукція, порівняльний метод тощо ). Разом з тим в релігієзнавстві активно використовуються й практичні, емпіричні методи ( наприклад, різноманітні соціальні дослідження ).
Категоріальний апарат релігієзнавства в значній мірі співпадає з категоріями тих наук, які входять в його структуру. Категорії релігієзнавства віддзеркалюють ті, чи інші сторони функціонування релігії, компоненти її структури, широко використовуються терміни з релігійного лексікону : найменування релігій , обрядів і т. ін..
Для прикладу можна назвати такі категорії релігієзнавства : “релігія “, “культ”, “ церква”, “конфесія” тощо.
Слід зазначити, що релігієзнавство вивчає закономірностістановлення, функціонування, розвитку релігії та релігійного життя.
Аналізуючи функції релігієзнавства , котрі, по суті, не відрізняються від функцій інших наук , треба підкреслити їх особливий зміст , зумовлений своєрідністю вивчаємого об'єкта. Ці функції такі : пізнавальна, теоретико - методологічна, практична, прогнозуюча, виховна, котра , зокрема, передбачає формування віротерпимості, міжконфесійної толерантності.
Як висновок слід сказати, що релігієзнавство є важливою навчальною дисципліною, що займає цілком визначене місце серед навчальних дисциплін гуманітарного циклу.
Теми рефератів :
1. Соціологія релігії у структурі релігієзнавства.
2. Особливості реалізації функцій релігієзнавства.
Література
1. Калінін Ю. А., Харьковщенко Е.А. Релігієзнавство.-К.: Наукова думка, 1998.
2. Основы религиоведения. /Под ред. Яблокова И.Н.- М.: Высшая школа, 1998.
3. Релігієзнавство / За ред. Бублика С.А._ К.: Юрінком Інтер,1999.
4. Радугин А.А. Введение в религиоведение : теория , история и современные религии : Курс лекций.- М. : Центр, 2000.
5. Яблоков И.Н. Социология религии.- М.: Мысль, 1979.