Главная | Обратная связь

Загальна фармакологія

Фармакокінетика Фармакодинаміка

Фармакокінетика - це розділ фармакології, який вивчає введення, розподіл, перетворення і виділення лікарських речовин.

Шляхи введення лікарських речовин

ентеральні (через травний канал) парентеральні (повз травний канал)

Ентеральні шляхи введення:

- усередину через рот (рег оs) – пероральний – вводять тверді та рідкі лікарські форми.

Схема всмоктування лікарських речовин: ротова порожнина шлунок (проходить часткове всмоктування) тонкий кишечник (всмоктується більшість ліків) печінка через систему ворітної вени (можуть частково втрачати активність) загальний кровообіг органи і тканини.

Переваги: простота введення; вводиться велика кількість різних лікарських форм.

Недоліки: повільне всмоктування в кров - розвиток терапев­тичного ефекту через 30 – 60 хвилин; на дію ліків впливає степінь наповнення шлунку і характер харчових мас; проходячи через печінку ліки можуть частково втрачати активність; не можна приймати в несвідомому стані, при шоку, блюванні, малим дітям, психічно хворим тощо; не можна приймати речовини, які руйнуються в шлунку.

- під язик (sub lingua) - сублінгвальний: вводять таблетки, капсули, розчини на грудочці цукру).

Схема всмоктування: слизова оболонка ротової порожнини (рясне кровопостачання) кровообіг (минаючи шлунок, кишечник, печінку)

органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект (1-2 хвилини); речовина минає шлунок, печінку і не втрачає активність.

Недоліки: можна приймати тільки активні ліки в дуже маленьких дозах, бо під'язич­на область має дуже маленьку зону всмоктування; при частому вживанні може бути подразнення слизової оболонки рота; не можна приймати в несвідомому стані, при шоку, блюванні, малим дітям, психічно хворим тощо.

- через пряму кишку (рег rectum) - ректальний: вводять свічки, розчини, суспензії, емульсії, настої в клізмах, таблетки, креми, мазі.

Схема всмоктування: пряма кишка (має густу сітку кровоносних і лімфатичних вузлів і судин) кровообіг органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект (7 - 10 хвилин); речовина минає шлунок, печінку і не втрачає активність; можна приймати при блюванні, маленьким дітям, при непритомності, патології шлунка й кишечника, при руйнуванні ліків в печінці.

Недоліки: незручність застосування; психологічні труднощі; індивідуальні коливання у швидкості і повноті всмоктування.

Парантеральні шляхи введення:

- ін'єкційні шляхи введення - введення в порожнини тіла за допомогою голки і шприца – внутрішкірний, підшкірний, в м’яз, в вену, в артерію, під мозкові оболонки, в порожнини тощо.

Загальні недоліки: необхідність спеціального обладнання і навченого персоналу; вводять тільки стерильні лікарські форми.

а) внутрішньовенно – в/в – вводять водні розчини.

Схема всмоктування : кровообіг органи і тканини.

Переваги: ефект через 1-2 хвилини, часто в момент введення; точність терапевтичної концентрації; можливість призначати речовини, які не всмоктуються або руйну­ються в травному каналі, печінці, володіють подразнюючими властивостями, для введення гіпертонічних розчинів, для надання швидкої медичної допомоги в несвідомому стані, при шоку, блюванні; можливість введення великих об'ємів.

Недоліки: вводять тільки стерильні водні розчини - при введенні в вену масляних речовин і суспензії - закупорка вени – емболія; травмування вени.

б) внутрішньом’язово – в/м – вводять водні, олійні розчини, суспензії.

Схема всмоктування: м'язи верхнього зовнішнього квадранту сідниць

кровообіг (м’язи мають рясне кровопостачання) органи і тканини.

Переваги: швидкий ефект для водних розчинів (10 – 15 хвилин); пролонгована дія для олійних розчинів та суспензій, завдяки повільному всмоктуванню; можливість призначати речовини, які не всмоктуються або руйну­ються в травному каналі, печінці, для надання швидкої медичної допомоги в несвідомому стані, при шоку, блюванні.

Недоліки: об’єм ін’єкції не більше 10 мл, не можна вводити подразнюючі та гіпертонічні розчини, які викликають некроз тканин; можливий розвиток гнійників, інфільтратів, пошкодження судин.

в) підшкірно – п/к - вводять водні і масляні розчини, зрідка суспензії.

Схема всмоктування: жирова клітковина (має густу сітку кровоносних судин) кровообіг органи і тканини.

 

Переваги: швидкий ефект для водних розчинів (10 – 30 хвилин); пролонгована дія для олійних розчинів та суспензій, завдяки повільному всмоктуванню; можливість призначати речовини, які не всмоктуються або руйну­ються в травному каналі, печінці.

Недоліки: об’єм ін’єкції не більше 1-3 мл (крім крапельного введення ізотонічних розчинів), не можна вводити подразнюючі та гіпертонічні розчини, які викликають некроз тканин; при шокових і колаптоїдний станах сповільнюється всмоктування ліків.

- інгаляційно - використовують тверді та рідкі речовини у вигляді аерозолів, гази та леткі рідини для наркозу, рослинні олії. Призначають ліки для впливу на бронхи (місцева дія), а також для одержання швидкого (1 - 2 хвилини) ефекту й сильного резорбтивного ефекту, оскільки у легеневих альвеолах є велика кількість капілярів і тут відбувається інтенсивне всмоктування ліків.

- Зовнішньо – застосовують м’які, рідкі лікарські форми, порошки, що виявляють місцеву дію і наносяться на шкіру, рани, виразки, на слизові оболонки носа, очей, ушей, губ, використовуються для змазування, полоскання, промивання, спринцювання, примочок тощо.

5. Електрофорез-це використання гальванічного току для перенесення ліків з поверхні шкіри в глибоко розташовані тканини.