Здавалка
Главная | Обратная связь

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА



1. Бондаренко М.Ф., Коноплянко З.Д., Четвериков Г.Г. Основи теорії багатозначних структур і кодування в системах штучного інтелекту. – Х.: Фактор-Друк, 2003. – 336 с.

2. Глинський Я.М., Ряжська В.А. Інтернет. Сервіси. НTML і WEB-дизайн. –Львів: Деол, 2002.-168 с.

3. Microsoft Access 2000. Шаг за шагом: Практ. пособ. / Пер. с англ. М.: Издательство ЭКОМ, 2002. — 352 с.

4.

5. Джамса Крис. Эффективный самоучитель по креативному Web-дизайну. HTML, XHTML, CSS, JavaScript, PHP, ASP, ActiveX. Текст, графика, звук и анимация. Пер с англ./Крис Джамса, Конрад Кинг, Энди Андерсон - М.: ООО ДиаСофтЮП, 2005.- 672 с.

6. Лачинов В.М., Поляков А.О. Информодинамика или Путь к Миру открытых систем. -Санкт-Петербург: Изд-во СПбГТУ. -1999. – 432 c.

7. Лозов’юк О.І. Надхмарні обчислення: Cloud Computing на пальцях http://www.xakep.ru/post/49024/default.asp. -2009.

 

 


 

 

ДОДАТКИ


ДОДАТОК А

 

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

ЗГІДНО ДСТУ 3008-95 - ЗВІТИ У СФЕРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ

Загальні вимоги

Оформлення лабораторної роботи - важливий елемент її виконання (завершення), один із багатьох факторів, на які звертають увагу при оцінюванні під час захисту. Перш за все значна увага звертається на змістовність подання матеріалу: обґрунтованість актуальності теми, логічність, послідовність і повноту викладу; ефективність методів аналізу досліджуваної проблеми, широту використання наукових джерел, вітчизняного та зарубіжного досвіду; загальну грамотність та відповідність стандартам і нормативним актам, а також прийнятим правилам; на текст практичної роботи, список використаних джерел і додатків, а також на зовнішнє оформлення титульного аркуша, завдання та змісту.

Вимоги до зовнішнього оформлення, структури, обсягу, змісту і стилю викладу лабораторних робіт обумовлюють ці Методичні рекомендації, які встановлюють загальні принципи та правила оформлення лабораторних робіт.

Оскільки, як було сказано вище, Лабораторна робота велика за обсягом, то практикується розподіл усього матеріалу на змістовні частини, які відокремлюються заголовками розділів та підрозділів.

Лабораторну роботу друкують машинописним або машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм).

За машинописного способу лабораторну роботу друкують через два інтервали; за машинного - з розрахунку не більше 29 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення шрифтом 12 - 14.

Допускається лабораторну роботу оформляти рукописним способом, дотримуючись вищевказаних вимог, а саме: розміщення не більше 29 рядків на сторінці та висоти літер і цифр не менше ніж 3,5 мм, чорнилом чи кульковою ручкою чорного кольору.

У разі необхідності для подання окремих таблиць та ілюстрацій (рисунків, діаграм і схем) можна використовувати аркуші формату А3 (297 х 420 мм).

Обсяг практичної роботи без додатків повинен становити 15 - 20 сторінок при машинописному та машинному способі оформлення і не менше 20 сторінок — при рукописному.

Текст практичної роботи слід друкувати, залишаючи поля таких розмірів: верхній, лівий і нижній - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм.

Оформляючи лабораторну роботу, треба дотримуватися рівномірної щільності, контрастності та чіткості шрифту тексту, а також ілюстративного матеріалу впродовж усієї практичної роботи. При оформленні роботи машинописним способом стрічку необхідно використовувати чорного кольору середньої жирності, при цьому вписувати в текст практичної роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, кульковою ручкою тільки чорного кольору, дотримуючись щільності вписаного тексту до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявлено в процесі написання практичної роботи, допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту чи фрагмента рисунка машинописним способом або від руки чорнилом, тушшю або кульковою ручкою чорного кольору.

Роздруковані на принтері програмні документи та ілюстративні матеріали повинні відповідати формату А4 або АЗ, їх включають до загальної кількості сторінок практичної роботи і розміщують, як правило, у додатках.

Ілюстрації (фотознімки, креслення, а також рисунки, графіки, схеми, діаграми, виконані машинним способом - за допомогою комп’ютерної техніки) розміром менше за формат А4 під час оформлення практичної роботи машинописним способом або від руки можуть бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Розділи, підрозділи, а також пункти підрозділів, як правило, мають заголовки (назви).

Заголовки структурних елементів практичної роботи - «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» - та заголовки (назви) її розділів, а також саме слово «РОЗДІЛ» друкують великими літерами симетрично (по центру) до тексту, тобто розташовують посередині рядка, без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів і пунктів практичної роботи друкують з абзацного відступу, маленькими літерами, за винятком першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ, як правило, дорівнює п’яти знакам, повинен бути однаковим упродовж усього тексту практичної роботи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком, а також ілюстрацією і подальшим чи попереднім текстом має бути:

• за машинописного способу — не менше, ніж три інтервали;

• за машинного або рукописного способу - не менше, ніж два рядки.

Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту, не допускається. У цьому разі слід назву розділу, підрозділу, а також пункту перенести на наступну сторінку.

Кожний розділ практичної роботи, потрібно починати з нової сторінки, незалежно, в якій частині попередньої сторінки закінчився текст попереднього розділу.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою практичної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок практичної роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Ілюстрації та таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок практичної роботи. Анотацію, зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки і рекомендації, список використаної літератури не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, відокремлених крапкою. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.2.3.» (третій пункт другого підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Якщо розділ чи підрозділ складається з одного пункту, його нумерують. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, діаграми графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в практичній роботі безпосередньо після текст, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках практичної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок чи креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті чи у додатках.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. При необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом «Рис.………», яке разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад: «Рис. 3.1. Динаміка капіталу комерційних банків України» (перший рисунок третього розділу).

Ілюстрації, як було сказано вище, слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, після номера ілюстрації ставиться крапка, далі з великої літери йде назва ілюстрації.

Якщо в практичній роботі вміщено тільки одну ілюстрацію, її нумерують за загальними правилами.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані — на кожній сторінці і під ними позначають: «Рис. _ _ _, арк. _ _ _.

Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких їх вміщено.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць відповідно до рис. 1.

Таблиця _____

___________________________________________________________

Назва таблиці

       
   
 
 

 

 

   
       
         
         
       

       
   
 
 
Головка (граф)
Заголовки

 


Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, після номера таблиці крапка не ставиться, наприклад: «Таблиця 2.1»(перша таблиця другого розділу). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають із великої літери. Назву не підкреслюють. Слово «Таблиця» із зазначенням її номера розміщують у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці. Якщо в практичній роботі тільки одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Якщо рядки чи графа таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під другою або поруч, чи переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти, відповідно, номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця__ » вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «Продовження табл. __» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають із великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть ізвеликої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Переліки

Переліки, при необхідності, можуть наводитися посередині тексту. Перед переліком ставлять двокрапку, а перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, - дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації) (див. приклад).

Приклад

а) акції;

б) облігації:

1) внутрішніх республіканських і місцевих позик;

2) підприємств;

в) казначейські зобов’язання;

г) ощадні сертифікати;

д) векселі;

е) приватизаційні папери:

1) приватизаційний майновий сертифікат;

2) інвестиційний сертифікат;

3) земельні бони;

4) житлові чеки.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом щодо місця розташування переліків першого рівня.

Примітки вміщують у звіті за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації і розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово «Примітка» друкують із великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад

Примітка. ________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітка» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад

Примітки:

1.________________________________________________________________

____________________________________________________________________
2.________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Виноски

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті чи таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) із дужкою, для кожної сторінки окремо.

Знаки виноски проставляють безпосередньо після слова, числа, символу, речення, до якого додають пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски вмішують під таблицею чи в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці чи тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки, і починають з абзацного відступу та друкують за машинописного способу виконання практичної роботи через один інтервал, за машинного способу - з мінімальним міжрядковим 1 інтервалом.

Приклад

Цитата в тексті: «У західних країнах ринок деривативів1) щодо більшості базових активів за обсягами вже перевищує спотовий ринок 2) , там створено ефективну систему біржових установ, триває процес їх об’єднання».

Відповідне подання виноски:

______________________

1) Терміном «дериватив» означено всі строкові інструменти, які обертаються на біржовому та позабіржовому ринках. Хоча на цьому етапі йдеться про створення клірингової системи біржових деривативів.

2)Терміном «спотовий ринок» означено ринок, де поставка та оплата за угодою відбувається одразу після її укладення; у літературі також використовується поняття «касовий ринок».

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.