 |
|
Будівель, приміщень і споруд
4.1. Утримання територій
4.1.1. На території підприємств має бути встановлена і
доведена до всіх працівників схема евакуації людей і техніки на
випадок виникнення пожежі.
Відповідно до вимог нормативно-технічних документів слід
передбачити не менше двох воріт для в'їзду (виїзду) в огороджені
території підприємства, де передбачено 10 і більше постів
технічного обслуговування та ремонту або зберігання 50 і більше
автомобілів.
До будівель і споруд по всій їх довжині має бути забезпечений
під'їзд пожежних автомобілів: з одного боку - при ширині будівлі
або споруди до 18 м, і з двох боків - при ширині понад 18 м.
До будівель з площею забудови понад 10 га або завширшки понад
100 м під'їзд пожежних автомобілів має бути забезпечений з усіх
боків. Між будівлями і спорудами повинні бути протипожежні розриви
відповідно до вимог вищезазначених будівельних норм.
У хмарний час, при туманах і вночі територія має бути
освітлена.
4.1.2. Територія повинна відповідати санітарно-гігієнічним
вимогам, для чого слід:
1) систематично очищати територію від сміття;
2) відходи пально-мастильних матеріалів, обтиральне шмаття
наприкінці кожної зміни - прибирати у спеціально відведені місця,
додержуючись заходів пожежної безпеки.
4.1.3. Курити на території підприємства дозволяється тільки в
місцях, де є напис "Місце для куріння", обладнаних бочками з водою
або ящиками з піском. Порядок куріння на території визначається
наказом та записується в інструкціях про заходи пожежної безпеки.
4.1.4. В'їзд дорожніх транспортних засобів на територію
пожежонебезпечних цехів припустимий тільки з дозволу керівників
цих цехів із зазначенням можливих стоянок та маршрутів їх
пересування з дотриманням заходів безпеки і за наявності
іскрогасників.
4.1.5. Не допускається спорудження будівель, споруд, а також
складів пально-мастильних матеріалів (далі - ПММ), у тому числі
тимчасових, на території виробничої зони підприємства, без
узгодження з органами держпожнагляду.
4.1.6. Забороняється залишати на території на відкритих
площадках тару з легкозаймистими та горючими рідинами, а також
балони зі стисненими і зрідженими газами, ацетиленові генератори
із залишками невідпрацьованого карбіду кальцію або карбідного
мулу.
4.1.7. Забороняється стоянка автотранспорту в наскрізних
проїздах будівель, на відстані менш як 10 м від в'їзних воріт на
територію об'єктів, менш як за 5 метрів від пожежних гідрантів,
забірних пристроїв водних джерел, пожежного обладнання та
інвентарю, на площадках для розвертання транспортних засобів,
тупикових (сліпих) проїздів.
4.1.8. Користуватись відкритим вогнем на території
дозволяється тільки у спеціально відведених місцях, для чого слід
вивісити на видних місцях відповідні попереджувальні та вказівні
знаки.
4.1.9. Проїзди на території повинні бути зручними,
найоптимальнішими за часом проїзду між технологічними цехами,
спорудами, складами та вантажно-розвантажувальними пунктами.
4.1.10. Автомобільні проїзди та під'їзди до будівель, споруд
і джерел води підприємств мають забезпечувати за будь-якої пори
року безперебійний і безпечний рух автомобільного транспорту.
4.1.11. Відповідальні особи повинні постійно наглядати за
технічним станом проїздів та під'їздів до будівель, споруд, джерел
води і своєчасно підвищувати їх технічний рівень та експлуатаційні
якості.
За справність доріг та під'їздів до джерел води відповідають
особи, призначені наказом по підприємству.
4.1.12. Автомобільні проїзди та під'їзди до будівель, споруд
і джерел води повинні мати електричне освітлення за темної пори
доби.
4.1.13. З метою гарантування пожежної безпеки забороняється:
1) складати в смузі протипожежних розривів будь-які, а
особливо пожежовибухонебезпечні речовини і матеріали;
2) зливати пожежовибухонебезпечні та горючі речовини в
каналізаційну мережу;
3) утримувати з відкритими люками оглядові колодязі;
4) утримувати в несправному стані гідрозатвори.
4.1.14. Тупикові (сліпі) проїзди, під'їзди до будівель,
споруд і джерел води повинні закінчуватись площадками для
розвертання транспортних засобів розміром не менш як 12 х 12 м, що
уможливлює безперешкодне розвертання пожежних та інших спеціальних
машин.
4.1.15. Переїзди та переходи через залізничні колії повинні
мати суцільні настили на рівні головок рейок, тримати їх слід у
справному стані. Залишати рухомий склад (вагони, цистерни,
платформи) на переїздах забороняється.
4.1.16. Ворота для в'їзду на територію підприємства, які
відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати
пристосування (пристрої), які дозволяють відчиняти їх вручну.
4.2. Утримання приміщень та евакуаційних шляхів і виходів
4.2.1. Всі приміщення, для гарантії безпечної евакуації людей
у випадку пожежі, повинні мати евакуаційні шляхи і виходи.
4.2.2. Двері евакуаційних виходів відчиняти в напрямку виходу
з будівлі. Влаштовувати розсувні, підйомні та обертові двері на
евакуаційних шляхах забороняється.
4.2.3. Забороняється захаращувати евакуаційні проходи і
виходи різними предметами, матеріалами та обладнанням.
4.2.4. У сходових клітках будівель є неприпустимим
прокладення промислових газопроводів, трубопроводів з
легкозаймистими та горючими речовинами, відкритих електричних
кабелів, а також установлення устаткування, що перешкоджає
евакуації людей.
4.2.5. Висота евакуаційних шляхів і виходів повинна становити
не менш як 2 м.
4.2.6. Кожне приміщення площею понад 300 кв.м, розташоване в
підвальному або в напівпідвальному (цокольному) поверсі, повинно
мати не менш як два евакуаційних виходи.
4.2.7. У підвальних приміщеннях і цокольних поверхах
виробничих цехів, майстерень, складів та інших будівель
забороняється застосування і зберігання вибухонебезпечних речовин,
балонів з газом під тиском, а також речовин з підвищеним рівнем
пожежної небезпеки.
У підвалах з виходами в загальні сходові клітки будівель є
неприпустимим зберігання горючих речовин і матеріалів.
4.2.8. Забороняється використовувати горищні приміщення з
виробничою метою або для зберігання матеріальних цінностей.
Горищні приміщення мають бути постійно зачинені на замок. Місце
зберігання ключів від замків повинно зазначатись написами на
дверях (люках) входів на горище.
4.2.9. Дерев'яні конструкції горищних приміщень підлягають
вогнезахисній обробці. Якість обробки щороку контролюється і при
потребі обробка повторюється. За результатами контролю складається
акт.
4.2.10. При переплануванні приміщень та зміні їх призначення,
впровадженні нових технологічних ліній чи обладнання слід
передбачати протипожежні вимоги не нижчі за наявні вимоги пожежної
безпеки.
4.2.11. Стаціонарні зовнішні пожежні сходи, обгородження на
дахах будівель і споруд слід тримати справними, щороку перевіряти
на міцність.
4.2.12. Забороняється встановлювати глухі грати на віконних
прорізах будівель і приміщень, у яких перебувають люди (за
винятком кас, складів та інших спеціальних приміщень, де
встановлення глухих грат допускається нормами і правилами,
затвердженими у встановленому порядку).
В разі потреби встановлення на вікнах грат, їх треба робити
розсувними або знімними. На час перебування в цих приміщеннях
людей грати мають бути відчинені.
4.2.13. Постійно тримати у справному робочому стані треба
протипожежні системи, установки, пристрої (протидимового захисту,
пожежної автоматики, протипожежного водопостачання; протипожежні
двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах та
перекриттях) приміщень, будівель і споруд.
4.2.14. Підлога виробничих приміщень має бути справною,
пошкодження в ній слід негайно усувати. Прибирати підлогу треба в
міру потреби, але не рідше 1 разу за зміну.
4.2.15. Усі виробничі та підсобні приміщення слід тримати
чистими. У випадку розливу легкозаймистої чи горючої рідини її
слід негайно прибрати.
4.2.16. Усі виробничі та підсобні приміщення мають бути
забезпечені первинними засобами гасіння пожежі. Пожежне обладнання
та інвентар слід розміщувати на видних і легкодоступних місцях і
тримати їх цілком справними і готовими до негайного використання.
Потрібно встановити постійний контроль за їх технічним станом і
призначити відповідальних працівників.
4.2.17. Біля кожного телефонного апарата слід вивісити
таблички або розташувати написи, де зазначити номери телефонів
пожежної частини, аварійної газової служби та служби електромереж,
а також швидкої медичної допомоги.
4.2.18. Всі виробничо-складські або допоміжні приміщення чи
будівлі повинні мати на вхідних дверях напис про категорію
приміщення (чи будівлі) щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки
відповідно до додатка 3 та Перечня категорий помещений и
сооружений автотранспортных и авторемонтных предприятий по
взрывопожарной и пожарной опасности и классов взрывоопасных зон по
правилам устройства электроустановок.
4.3. Протипожежні перешкоди
4.3.1. Щоб не допустити поширення вогню в будівлях і
спорудах, слід влаштовувати протипожежні перешкоди - стіни,
перекриття, що огороджують конструкції (з вогнетривких матеріалів)
відповідно до вимог будівельних норм (додаток 4).
4.3.2. При перетинанні протипожежних перешкод різними
комунікаціями щілини (отвори) між ними і конструкціями перешкод
(на всю їх товщину) повинні бути зашпарованими наглухо
вогнестійким матеріалом, який забезпечує потрібну межу
вогнестійкості та димогазонепроникність.
4.3.3. Отвори у протипожежних стінах, перегородках та
перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями
(протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси і т.ін.)
проти поширення вогню та продуктів горіння.
У каналах димовідводу та подавання повітря забороняється
прокладати будь-які комунікації.
Не дозволяється встановлювати будь-які пристрої, що
перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних та протидимних
дверей, а також знімати пристрої для їх самозачинення. На дверях
також повинні бути ущільнювальні прокладки у притворах.
4.3.4. Стан протипожежних перешкод слід контролювати щороку,
при цьому слід перевіряти:
1) технічний стан;
2) справність і герметичність протипожежних дверей, вікон,
воріт, люків, тамбур-шлюзів;
3) наявність шпарин та порушень герметичності у вузлах,
стиках і місцях перетинання перешкод різними комунікаціями;
4) справність і наявність автоматичних пристроїв, які у
випадку пожежі не допускають поширення вогню та продуктів горіння
каналами, шахтами, трубопроводами.
5. Вимоги протипожежної безпеки до інженерного обладнання
5.1. Електричне освітлення і електрообладнання
5.1.1. Електричні мережі та електрообладнання, які
використовуються на підприємствах, повинні відповідати вимогам
чинних Правил устройства электроустановок, Правил технической
эксплуатации электроустановок потребителей і Правил безпечної
експлуатації електроустановок споживачів ( z0093-98 ) (далі - ПУЕ,
ПТЕ і ПБЕ) та інших нормативних документів.
5.1.2. Особа, відповідальна за протипожежний стан
електроустановок (головний енергетик, головний механік або
інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації),
призначена наказом керівника, зобов'язана:
1) забезпечити організацію та своєчасне проведення
профілактичних оглядів і планово-попереджувальних ремонтів
електрообладнання, апаратури та електромереж, а також своєчасно
усувати порушення, які можуть призвести до пожежі;
2) забезпечити правильність вибору та застосування кабелів,
електропроводів, двигунів, світильників та іншого
електрообладнання залежно від класу зон щодо вибухо- та пожежної
небезпеки і умов навколишнього середовища;
3) систематично контролювати справність апаратів захисту від
струменів короткого замикання, перевантаження, внутрішньої та
атмосферної перенапруги, а також від інших ненормальних режимів
роботи;
4) контролювати справність спеціальних установок і засобів,
призначених для ліквідації загоряння та пожежі в електроустановках
і кабельних приміщеннях;
5) організувати навчання та інструктаж чергового персоналу з
питань пожежної безпеки при експлуатації електроустановок;
6) брати участь у розслідуванні виникнення пожеж від
електроустановок, розробляти і здійснювати заходи з недопущення
їх.
При неможливості технічного обслуговування електроустановок
працівниками підприємства, адміністрація повинна укласти зі
спеціалізованою організацією договір на планове технічне
обслуговування.
5.1.3. Черговий електрик (змінний електромонтер) повинен
проводити планові профілактичні огляди електрообладнання,
перевіряти наявність та справність апаратів захисту і вживати
негайних заходів з усунення порушень, які можуть призвести до
пожежі. Результати оглядів електроустановок, виявлені несправності
та вжиті заходи фіксуються в оперативному або змінному журналі за
підписом виконавця.
5.1.4. Перевіряти ізоляцію кабелів, електропроводів,
надійність з'єднань, захисного заземлення, режим роботи
електродвигунів повинні електрики - як зовнішнім оглядом, так і з
допомогою приладів. Заміряти опір ізоляції проводів треба в
установлені строки.
5.1.5. З метою забезпечення (дотримання) пожежної безпеки всі
електроустановки повинні бути захищені апаратами захисту від
струмів короткого замикання, які можуть призвести до пожежі.
Плавкі вставки запобіжників мають бути калібровані із зазначенням
на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставить
завод-виготовлювач або електротехнічна лабораторія). Забороняється
застосування саморобних вставок.
5.1.6. З'єднання, закінчення та відгалуження жил
електропроводів і кабелів, для уникнення пожежонебезпечних
перехідних опорів, слід проводити з допомогою опресовування,
зварювання, паяння або спеціальних гвинтових та болтових
затискачів.
5.1.7. Влаштування та експлуатація тимчасових електромереж не
допускається. Винятком можуть бути виконані відповідно до вимог
ПУЕ тимчасові ілюмінаційні установки та електропроводки, що
живлять місця ведення будівельних і ремонтно-монтажних робіт.
5.1.8. Забороняється залишати на стінах чи підлозі
неізольовані кінці проводів та кабелів після демонтажу обладнання,
електроустановок, освітлювальної апаратури.
5.1.9. У місцях, де можливе утворення статичної електрики,
мають бути встановлені заземлювальні пристрої.
5.1.10. Неприпустимим є прокладення повітряних ліній
електропередавання та зовнішніх електропроводок над покрівлями,
навісами, пально-заправними пунктами, складами ПММ та інших
легкозаймистих матеріалів.
Забороняється прокладання електричних проводів і кабелів
транзитом через складські, виробничі та іншого призначення
приміщення.
5.1.11. Повітряні лінії електропередавання слід розміщувати
на відстані не менш як півтори висоти опори від
вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних виробничих і
складських приміщень, установок, навісів і штабелів горючих
матеріалів.
5.1.12. Встановлене в приміщеннях маслонаповнене
електрообладнання (трансформатори, вимикачі, кабельні лінії та
ін.) має бути захищене стаціонарними або пересувними установками
гасіння пожежі.
5.1.13. Електричні машини з частинами, які іскрять за умовами
роботи, слід розміщувати на відстані не менш як 1 м від горючих
матеріалів або відгороджувати від них екранами з негорючих
матеріалів.
5.1.14. Відстань від кабелів та ізольованих проводів, що
прокладаються відкрито по конструкціях, на ізоляторах, тросах, у
лотках та ін., до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих
матеріалів має становити не менш як 1 метр.
5.1.15. Нові підключення різних струмоприймачів
(електродвигунів, нагрівальних приладів та ін.) слід проводити з
урахуванням припустимого (максимально можливого) струмового
навантаження існуючої електромережі.
Шафи з електрощитами, які перебувають в коридорах, вестибулях
та у інших шляхах евакуації, слід розміщувати в нішах або на
висоті не менш як 2,2 м від підлоги та тримати зачиненими.
5.1.16. Електрощити слід оснащувати схемою підключення
споживачів, з пояснювальними написами.
5.1.17. Кабельні споруди і конструкції, на яких укладаються
кабелі, слід виконувати з негорючих матеріалів. Забороняється
розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв,
зберігання матеріалів та обладнання.
5.1.18. Забороняється:
1) експлуатація електрокабелів і проводів з пошкодженою або
такою, що втратила в процесі експлуатації захисні властивості,
ізоляцією;
2) залишати під напругою кабелі і проводи з неізольованими
струмопровідними жилами;
3) користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та
з'єднувальними коробками, вимикачами, рубильниками та іншими
електровиробами, а також лампами, на склі яких є сліди затемнення;
4) використовувати електроапаратуру і прилади в умовах, що не
відповідають зазначеним рекомендаціям підприємств-виготовлювачів;
5) складувати горючі матеріали над і під електрощитами та
впритул до електрообладнання;
6) застосовувати ролики, вимикачі, штепсельні розетки для
підвішування одягу та інших предметів; заклеювати ділянки
електропроводки папером, горючими тканинами;
7) застосовувати для електромереж радіо- і телефонні проводи;
8) використовувати електроустановки, поверхневе нагрівання
яких при роботі перевищує температуру навколишнього повітря більш
як на 40 град.C (якщо до цих електроустановок не ставляться інші
вимоги).
5.1.19. В усіх приміщеннях (незалежно від призначення), які
після закінчення робіт зачиняються і не контролюються черговим
персоналом, всі електроустановки та електроприлади мають бути
знеструмлені (за винятком тих, які працюють цілодобово за вимогами
технології: чергового освітлення, протипожежних та охоронних
установок, електроустановок).
5.1.20. На кожному об'єкті має бути встановлений порядок
знеструмлення електрообладнання, силових та контрольних кабелів на
випадок пожежі, з забезпеченням незалежного електроживлення систем
пожежної автоматики та протипожежного водопостачання.
5.1.21. Все електрообладнання (корпуси електричних машин,
трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів
управління, металеві корпуси пересувних і переносних
електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню.
5.1.22. Несправності в електромережах та електроапаратурі,
які можуть викликати іскріння, коротке замикання, неприпустиме
нагрівання горючої ізоляції кабелів і проводів повинен негайно
усувати черговий персонал. Несправну електромережу слід відключати
до приведення її в пожежобезпечний стан.
5.1.23. Будівлі, споруди і зовнішні установки слід захищати
від прямих ударів блискавки та вторинних її проявів.
5.1.24. Для підтримання пристроїв захисту від блискавок в
справному стані слід регулярно проводити їх ревізію: для будівель
і споруд I і II категорій по блискавкозахисту - щороку, для III
категорії - не рідше 1 разу на 3 роки зі складанням акта, в якому
зазначаються виявлені дефекти. Всі виявлені пошкодження і дефекти
повинні бути негайно усунені.
5.1.25. Для живлення світильників загального освітлення в
приміщеннях слід використовувати, як правило, напругу не вище
220 В. У приміщеннях без підвищеної небезпеки зазначена напруга
допускається для всіх стаціонарних світильників, незалежно від
висоти їх встановлення.
5.1.26. У вибухо- та пожежонебезпечних зонах слід
застосовувати світильники з відповідним рівнем вибухозахисту або
ступенем захисту оболонки.
Конструкція світильників з дуговими ртутними лампами в
пожежонебезпечних зонах повинна виключати випадіння з них ламп.
Світильники з лампами розжарювання і з люмінесцентними лампами в
пожежонебезпечних зонах повинні мати суцільне силікатне скло, що
захищає лампу, і не мати відбивачів та розсіювачів із горючих
матеріалів.
5.1.27. В приміщеннях з підвищеною пожежонебезпекою напруга
для живлення світильників, як правило, не повинна бути вищою як
42 В. При встановленні світильників напругою 220 В загального
освітлення з лампами розжарювання на висоті менш як 2,5 м слід
застосовувати світильники, конструкція яких унеможливлює доступ до
лампи без інструменту. Електропроводка, що прокладається до
світильника, повинна бути в металевих трубах (рукавах) або
захисних оболонках. Кабелі та незахищені проводи можна
використовувати тільки для живлення світильників з лампами
розжарювання напругою не вище 42 В.
5.1.28. Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127 та
220 В допустимо встановлювати на висоті не менш як 2,5 м від
підлоги при умові недоступності їх струмопровідних частин для
дотику.
5.1.29. У приміщеннях вологих, особливо вологих і з жарким
середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого
освітлення дозволяється тільки в арматурі спеціальної конструкції.
5.1.30. Переносні світильники повинні бути обладнаними
захисними скляними ковпаками і сітками для захисту від механічних
пошкоджень та виконаними у вибухозахисному варіанті. Для цих
світильників та іншої переносної електроапаратури слід
застосовувати гнучкі кабелі або проводи з мідними жилами,
спеціально призначені для цієї мети - з урахуванням можливих
механічних впливів.
5.1.31. Відстань між світильниками з лампами розжарювання та
предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів
повинна бути не меншою таких значень: Номінальна потужність, Вт Мінімальна відстань, м
100 0,5
300 0,8
500 1,0
Інші види світильників слід розміщувати на відстані не менше
0,5 м від горючих матеріалів та предметів, а від горючих
будівельних конструкцій - на відстані не менше як 0,2 м.
5.1.32. При наявності у виробничих і складських приміщеннях
горючих матеріалів (паперу, гуми, бавовни та ін., а також виробів
в упаковці з горючих матеріалів) електричні світильники повинні
бути у закритому або захищеному стані (зі скляними ковпаками).
5.1.33. Забороняється підвішування світильників безпосередньо
на струмоведучі проводи, обгортання електроламп і світильників
папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх
зі знятими ковпаками (розсіювачами).
5.1.34. Аварійне освітлення (у приміщеннях і на місцях
ведення зовнішніх робіт) слід передбачати тоді, коли відсутність
робочого освітлення може викликати порушення нормального
обслуговування обладнання та механізмів, внаслідок чого може
статись вибух або пожежа.
5.1.35. Світильники аварійного освітлення для продовження
роботи, а також світильники евакуаційного освітлення повинні бути
приєднаними до незалежного джерела живлення або автоматично на
нього переключатись. Світильники аварійного освітлення для
евакуації мають живитись від джерел, незалежних від мережі
робочого освітлення, починаючи від щита підстанції, або, при
наявності тільки одного вводу (в будівлю або в зоні робіт на
відкритому просторі), - починаючи від цього вводу.
5.1.36. Допускається живлення аварійного освітлення від
мережі робочого освітлення з автоматичним переключенням на
зазначені вище джерела живлення при аварійних режимах.
5.1.37. В будівлях без природного освітлення робоче та
аварійне освітлення як для продовження роботи, так і для
евакуації, повинні живитись від двох незалежних джерел енергії.
Мережі робочого та аварійного освітлення повинні бути при цьому
роздільними, а використання електросилових мереж для живлення
робочого або аварійного освітлення є неприпустимим.
5.1.38. У виробничих будівлях без природного освітлення і в
приміщеннях, де можуть водночас перебувати 100 і більше чоловік,
незалежно від наявності аварійного освітлення, має передбачатись
евакуаційне освітлення на шляхах евакуації, яке переключається при
припиненні його живлення на незалежне зовнішнє або місцеве
(акумуляторну батарею, дизель-генераторну установку) джерело, яке
не використовується в нормальному режимі для живлення робочого,
аварійного та евакуаційного освітлення.
5.1.39. Електродвигуни, світильники, проводи, розподільні
пристрої слід очищати від пилу не рідше як два рази на місяць, а в
запилених приміщеннях - щотижня.
5.2. Трансформаторні підстанції та розподільні пристрої
5.2.1. Щоб гарантувати пожежну безпеку, трансформаторні
підстанції (далі - ТП), перетворювальні підстанції (далі - ПП) і
розподільні пристрої (далі - РП), при їх наявності на
підприємстві, повинні відповідати таким вимогам:
1) будівлі або приміщення мають бути захищені стаціонарними
або пересувними установками пожежогасіння відповідно до вимог
чинних нормативних документів;
2) конструктивні елементи будівель або приміщень, де
розміщене основне обладнання, мають відповідати вимогам чинних
будівельних норм з урахуванням ступеня їх вогнестійкості (додаток
4);
3) РП і підстанції з встановленими в них апаратами та
приладами повинні відповідати вимогам чинних нормативних актів;
4) опалення, вентиляція, освітлення та мережі заземлення
мають бути у справному стані;
5) системи аварійної сигналізації повинні бути справними і
відповідати вимогам чинних технічних умов та інструкцій з
експлуатації;
6) РП повинні мати чіткі написи, що вказують на призначення
окремих ланцюгів і панелей;
7) щити мають бути пофарбовані згідно з вимогами чинних
технічних умов з експлуатації електроустановок і постійно бути
чистими;
8) корпуси трансформаторів, розподільчих щитів та щитів
управління підлягають зануленню або заземленню.
5.2.2. Персонал підприємства, який обслуговує РП, ТП і ПП,
повинен мати схеми і вказівки про допустимі режими роботи
електрообладнання в нормальних та аварійних умовах.
5.2.3. Клас ізоляції електрообладнання має відповідати
номінальній напрузі мережі, а пристрої захисту від перенапружень -
рівню ізоляції електрообладнання.
5.2.4. Межа нагрівання конструкцій, розміщених поблизу
струмоведучих частин і доступних для дотику персоналу, не повинна
перевищувати 50 град.C, а недоступних для дотику - 70 град.C.
5.2.5. Конструкції можна не перевіряти на нагрівання, якщо по
струмоведучих частинах, або поблизу конструкцій, проходить змінний
струм 1000 А і менше.
Періодичність перевірки нагрівання цих конструкцій, не рідше
1 разу на 3 місяці, визначає особа, відповідальна за
електрогосподарство на підприємстві.
5.2.6. В усіх колах РП слід передбачити встановлення
роз'єднувальних пристроїв з видимим розривом, що забезпечує
можливість від'єднання всіх апаратів (вимикачів, віддільників,
запобіжників, трансформаторів струму, трансформаторів напруги та
ін.) кожного кола від збірних шин, а також від інших джерел
напруги.
5.2.7. Огляд і очищення РП, щитів, щитків від пилу і
забруднення слід проводити не рідше 1 разу на 3 місяці.
5.3. Опалення
5.3.1. Відповідальність за технічний стан і контроль за
експлуатацією, своєчасним та якісним ремонтом опалювальних
установок на підприємствах покладається на головного механіка або
іншу особу, призначену наказом по підприємству, а по цехах,
майстернях, дільницях, складах, лабораторіях та окремих об'єктах
(підрозділах) - на керівників цих підрозділів.
5.3.2. В вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних
приміщеннях категорій А, Б і В (додаток 3) застосовування пічного
опалення є неприпустимим.
5.3.3. Перед початком опалювального сезону котельні,
теплогенерувальні та калориферні установки та інші опалювальні
прилади слід старанно перевірити і відремонтувати.
Забороняється експлуатувати несправні опалювальні установки.
5.3.4. Опалення на підприємствах повинні виконувати
спеціально призначені працівники, які пройшли протипожежний
інструктаж, котрий слід проводити щороку перед опалювальним
сезоном.
5.3.5. В вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А і Б
слід застосовувати, як правило, систему водяного або парового
опалення (за винятком приміщень, в яких зберігаються або
застосовуються речовини, які при з'єднанні з водою або водяними
парами утворюють вибухонебезпечні суміші, чи речовини, які здатні
до самоспалахування або до вибуху при взаємодії з водою).
5.4. Електричне опалення
5.4.1. Опалення електричними приладами в приміщеннях
категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б не дозволяється.
У разі застосування електронагрівальних приладів в
пожежонебезпечних зонах будь-якого класу, згідно з умовами
виробництва, електронагрівальні прилади мають бути захищеними від
контакту з горючими матеріалами і встановлюватись на поверхні з
негорючого матеріалу. Температура зовнішньої поверхні
електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в
нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град.C.
Не дозволяється застосовувати електричні опалювальні прилади
в пожежонебезпечних зонах у складських приміщеннях.
5.4.2. Відстань від приладів електроопалення до горючих
матеріалів і будівельних конструкцій повинна становити не менше як
0,25 м.
5.4.3. Електричні повітронагрівачі і опалювальні прилади
повинні розміщуватись так, щоб до них був забезпечений вільний
доступ - для огляду та очищення.
Усі поверхні нагрівальних приладів у виробничих приміщеннях
зі значним виділенням горючого пилу повинні бути гладкими для
зручності очищення.
5.4.4. Дозволяється застосовувати тільки електричні
опалювальні прилади заводського виготовлення.
5.4.5. Опалювальні електроприлади перед початком
опалювального сезону слід ретельно перевірити та, за потреби,-
відремонтувати або замінити.
5.4.6. Забороняється:
1) класти спецодяг, промаслене шмаття, горючі матеріали і
предмети на електричні опалювальні прилади і сушити їх там;
2) експлуатувати електричні опалювальні прилади, які не мають
протипожежних відступок від горючих конструкцій будівель, а також
підставок із негорючих матеріалів;
3) залишати увімкненими електричні опалювальні прилади без
нагляду.
5.4.7. Для опалення невеликих приміщень (крім
вибухонебезпечних), будівель та ін. можна застосовувати масляні
радіатори та електронагрівачі (типу РБЭ-1, ЕК-2, ЕК-4, ПТ-8-2 та
ін.) із закритими нагрівальними елементами. Вони повинні мати
індивідуальний електрозахист і терморегулятори.
5.4.8. Електричні обігрівальні прилади в інвентарних будівлях
мобільного типу слід установлювати на відстані не менш як 1 м від
горючих матеріалів або відгороджувати від них екранами з негорючих
матеріалів.
5.4.9. Електронагрівальні прилади можна включати в
електромережу тільки зі справними штепсельними з'єднаннями.
5.5. Газове і центральне опалення
5.5.1. Встановлювати газові опалювальні котли, опалювальні
апарати і газові водонагрівачі біля стін з негорючих матеріалів
або біля стін, захищених негорючими матеріалами, слід на відстані
не менш як 0,1 м.
5.5.2. Меблі та вироби (предмети) з горючих матеріалів треба
встановлювати на відстані не менш як 0,2 м від газових нагрівачів.
5.5.3. Забороняється користуватись вогнем для виявлення
витікання газу від газопроводів, а також газовими пальниками та
пристроями, якщо вони несправні.
5.5.4. При появі в приміщенні запаху газу слід негайно
припинити його подавання, викликати аварійну газову службу,
провітрити приміщення. До усунення несправності забороняється у
приміщенні запалювати сірники, курити, включати або виключати
електроприлади.
5.5.5. Всі будівлі підприємств, як правило, мають бути
обладнані системами центрального опалення.
5.5.6. Переобладнання котельних під газове паливо та
експлуатація газового обладнання повинні здійснюватись відповідно
до вимог Правил безпеки систем газопостачання України
( z0318-98 ).
5.5.7. У приміщеннях, обладнаних системами водяного або
парового опалення, є неприпустимим зберігання, застосування та
використання речовин і матеріалів:
1) здатних до самозаймання або вибуху при дотику до гарячих
поверхонь нагрівальних приладів і трубопроводів або при взаємодії
з водою;
2) тих, що при контакті з водою виділяють горючі гази або
пари (карбід кальцію, калій та ін.).
5.5.8. Не дозволяється залишати без нагляду котли, які
працюють, особам, які їх обслуговують. Виняток становлять котли,
контроль за роботою яких та управління якими здійснюється з
диспетчерського пульта.
5.5.9. В окремо розташованих котельних допускається
встановлення закритих витратних баків для рідкого палива об'ємом
не більш як 5 куб.м (для мазуту) або 1 куб.м (для легкого
нафтового палива).
5.5.10. У приміщеннях котельної забороняється:
1) проводити роботи, не пов'язані з технічним обслуговуванням
та наглядом за обладнанням котельної;
2) допускати сторонніх осіб і доручати їм обслуговування
котлів;
3) сушити на котлах спецодяг, взуття, інші горючі матеріали;
4) допускати підтікання рідкого палива або витікання газу з
системи паливоподавання;
5) подавати паливо при несправній системі паливоподавання,
"згаслих" форсунках або газових пальниках;
6) користуватись витратними баками, які не мають пристроїв
для відведення палива в аварійну ємкість (тобто безпечне місце) в
разі пожежі;
7) палити в топці при несправних приладах автоматичного
регулювання, сигналізації та захисту обладнання;
8) застосовувати відкритий вогонь або курити у приміщеннях,
де встановлена ємкість з паливом;
9) використовувати як паливо відходи нафтопродуктів та інші
легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР) та горючі рідини (далі - ГР), не
передбачені технічними умовами на експлуатацію котельного
обладнання;
10) застосовувати паливопроводи з горючих матеріалів.
5.5.11. Попіл і шлак, що їх вигрібають із топки, слід
заливати водою і виносити в місця, спеціально відведені для цього.
5.6. Калориферне (повітряне) опалення
5.6.1. Галузь застосування калориферних установок
визначається СНиП 2.04.05-91.
5.6.2. Перед початком опалювального сезону калориферні
установки слід перевірити і відремонтувати. Експлуатація
несправних установок неприпустима.
5.6.3. При експлуатації калориферів слід:
1) постійно тримати у справному стані контрольно-вимірювальні
прилади;
2) зашпарувати негорючими матеріалами виявлені шпарини між
калориферами та будівельними конструкціями камер;
3) забезпечити відстань між калориферами і конструкціями з
горючих матеріалів не менш як 1,5 м - при наявності вогневого або
електричного підігрівання і не менш як 0,1 м - коли теплоносіями є
вода або пара;
4) стежити за тим, щоб транзитні канали, по яких подається
нагріте у калорифері повітря, не мали отворів, крім призначених
для подавання повітря в приміщення;
5) систематично очищати калорифери від забруднення
пневматичним або гідравлічним способом.
5.7. Вентиляція і кондиціювання
5.7.1. Відповідальність за додержання вимог пожежної безпеки
при експлуатації вентиляційних систем (установок), їхні технічний
стан та справність покладається на головного механіка підприємства
або іншу особу, призначену наказом по організації (підприємству).
5.7.2. Вентиляційні установки і системи, застосовувані на
підприємствах, організаціях, повинні відповідати протипожежним
вимогам будівельних норм, мати інструкції з експлуатації, що
визначають експлуатаційний і протипожежний режим роботи залежно
від умов виробництва, строки очищення повітроводів, фільтрів,
вогнезатримувальних клапанів та ін. обладнання, а також порядок
дій обслуги при виникненні пожежі або аварій.
5.7.3. Не допускається робота технологічного обладнання у
вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі
несправності (відсутності) або за відключених гідрофільтрів, сухих
фільтрів, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних та інших
пристроїв систем вентиляції.
5.7.4. Щоб у вентилятори не потрапляли металеві і тверді
речовини, місцеві відсмоктувачі вентиляційних систем, які
видаляють пожежо- та вибухонебезпечні речовини, мають бути
обладнані захисними сітками і магнітними уловлювачами.
5.7.5. Забороняється прокладати повітроводи, якими
переміщуються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, у
підвальних приміщеннях та каналах під підлогою.
5.7.6. Всередині повітроводів і на їхніх стінках
забороняється розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими
речовинами, кабелі, електропроводку та каналізаційні трубопроводи,
а також не допускається перетинання повітроводів з комунікаціями.
5.7.7. Усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та
інше обладнання витяжних установок, які транспортують горючі та
вибухонебезпечні речовини, мають бути заземлені і захищені від
статичної електрики.
5.7.8. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи
слід регулярно очищати від горючого пилу, відходів виробництва,
жирових відкладень пожежобезпечними способами. Перевірку та
очищення вентиляційного обладнання слід проводити за графіком,
затвердженим головним інженером або іншою посадовою особою.
Результати огляду обов'язково заносяться до спеціального журналу.
5.7.9. Витяжні повітроводи, якими транспортуються горючі та
вибухонебезпечні речовини (пил, волокна тощо), повинні мати
пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання тощо).
5.7.10. Вогнезатримувальні пристрої (заслінки, шибери,
клапани і т.д.), магнітні уловлювачі у вентиляційних повітроводах,
пристрої блокування вентиляційних систем з установками пожежної
сигналізації та автоматичними установками пожежогасіння, а також
автоматичні пристрої відключення вентиляції при пожежі слід
перевіряти в установлені керівником підприємства строки (але не
рідше одного разу на півроку) і тримати у справному робочому
стані.
5.7.11. При експлуатації вентиляційних систем забороняється:
1) закривати витяжні канали, отвори і грати;
2) залишати двері вентиляційних камер відкритими;
3) відключати або знімати вогнезатримувальні пристрої;
4) випалювати жирові відкладення та інші горючі речовини, що
накопичилися у повітропровідних зонтах;
5) складати впритул (на відстані менш як 0,5 м) до
повітроводів та обладнання горючі матеріали або негорючі матеріали
в горючій упаковці;
6) видаляти з допомогою однієї системи відсмоктувачів
(відкачування) різні гази, пари, пил та інші елементи, які, в разі
змішування, можуть спричиняти спалахи, горіння або вибух;
7) використовувати припливно-витяжні повітроводи і канали для
відведення газів від приладів опалення, газових колонок,
кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;
8) експлуатувати переповнені "циклони".
5.7.12. Перед пуском в експлуатацію всі відремонтовані або
реконструйовані вентиляційні системи повинні пройти налагодження й
випробування, про що складається акт у встановленому порядку.
5.7.13. Зміна регулювання вентиляційних установок, приєднання
додаткових насадок і каналів можливі тільки з дозволу особи,
відповідальної за експлуатацію вентиляційних установок, при
наявності відповідних обгрунтувань.
5.7.14. Вентиляційні установки в цехах з ремонту та
обслуговування дорожніх транспортних засобів повинні працювати за
затвердженим графіком, складеним з урахуванням часу прибуття,
виїзду дорожніх транспортних засобів та руху їх з одного поста на
інший. Графік слід вивісити біля пульту управління вентиляційною
установкою.
5.7.15. Забороняється зберігання у вентиляційних камерах
будь-якого обладнання і матеріалів. Вентиляційні камери мають бути
постійно замкненими на замок, а вхід до них стороннім особам -
заборонений.
5.7.16. У місцях перетинання протипожежних перешкод
повітроводи слід обладнати автоматичними вогнезатримувальними
пристроями (заслінками, шиберами, клапанами).
5.7.17. При зміні технологічних процесів, а також при
перестановці виробничого обладнання, яке виділяє горючі гази, пари
або аерозолі, вентиляційні системи (установки), що діють на даній
дільниці (в цеху), слід переобладнати відповідно до нових умов.
5.7.18. Вентиляційні установки, які обслуговують
пожежонебезпечні та вибухонебезпечні приміщення, повинні мати
пристрої для дистанційного включення або відключення їх при
пожежах чи аваріях відповідно до спеціально зазначених в
інструкціях (для кожного приміщення) вимог.
5.7.19. У приміщеннях, де розміщені дорожні транспортні
засоби для перевезення нафтопродуктів у кількості до 10
автомобілів та загальною місткістю автоцистерн до 30 куб.м, слід
передбачати механічну вентиляцію в обсязі триразового
повітрообміну за годину зі встановленням резервних вентиляторів,
які автоматично вмикаються, якщо зупинились основні.
5.7.20. Припливно-витяжну вентиляцію, розраховану на умови
роботи двигунів дорожніх транспортних засобів на бензині або
дизельному паливі, слід передбачати у приміщеннях постів
технічного обслуговування (далі - ТО) і поточного ремонту (далі -
ПР), діагностування газобалонних транспортних засобів та
регулювальних робіт з ними, з урахуванням постійно діючої
природної вентиляції в обсязі одноразового повітрообміну, а також
з урахуванням наявності зворотних клапанів.
Застосування для цих приміщень системи припливної вентиляції
з рециркулюванням повітря є неприпустимим.
5.7.21. Конструкція і матеріал вентиляторів, регулювальних та
інших пристроїв вентиляційних систем для приміщень, у повітрі яких
можуть міститись легкозаймисті або вибухонебезпечні речовини
(гази, пари, пил), повинні унеможливлювати іскроутворення.
Електродвигуни і вентилятори, що встановлюються у цих приміщеннях,
мають бути у вибухозахисному виконанні.
5.7.22. При експлуатації автоматичних вогнезатримувальних
пристроїв слід:
1) не рідше одного разу на тиждень перевіряти їх загальний
технічний стан;
2) своєчасно очищати від забруднення горючим пилом чутливі
елементи приводу засувок (легкоплавкі замки, легкогорючі вставки,
термочутливі елементи та ін.).
5.7.23. Системи витяжної вентиляції приміщень для
формувального та акумуляторного відділень (дільниць) і приміщень
для регенерації масла не допускається об'єднувати між собою і з
системою вентиляції інших приміщень.
5.7.24. Монтаж, підключення, прокладення мереж, влаштування
електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери,
повинні проводитись відповідно до вимог Інструкції з експлуатації
кондиціонерів та ПУЕ.
5.7.25. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера,
групи кондиціонерів, слід забезпечувати автономним пристроєм
електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній
лінії, яка живить групу кондиціонерів.
5.7.26. Переріз електропроводів, які живлять поодинці
встановлені побутові кондиціонери, повинен відповідати допустимій
щільності струму, яка визначається паспортом на виріб.
5.7.27. Під час експлуатації побутових кондиціонерів
забороняється:
1) при встановленні кондиціонера у віконному отворі -
використовувати як опорні конструкції горючі елементи конструкцій
рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших
металевих конструкцій;
2) кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх
функціонального призначення;
3) замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на
двополюсні;
4) встановлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних
перегородках та стінах;
5) встановлювати кондиціонери у вибухопожежонебезпечних
приміщеннях категорій А та Б.
5.8. Каналізація
5.8.1. Речовини, які містять легкозаймисті рідини (далі -
ЛЗР) та горючі рідини (далі - ГР) і у взаємодії з водою виділяють
вибухопожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо),
скидати (зливати) у каналізаційну мережу неприпустимо, навіть в
аварійних ситуаціях.
5.8.2. Каналізація для відведення промислових стоків по всій
своїй довжині повинна бути закритою і виготовлена з негорючого
матеріалу.
5.8.3. Для відвернення розповсюдження вогню під час пожежі
мережа промислової каналізації повинна бути обладнана
гідравлічними затворами. Гідрозатвори слід встановлювати на
випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків з
технологічними установками, апаратами, резервуарами,
зливо-наливними естакадами тощо, в яких застосовуються
легкозаймисті, горючі та вибухонебезпечні речовини. Шар води, який
утворює гідрозатвор, повинен бути не меншим за 0,25 м.
5.8.4. Для відведення пари і газів каналізацію по підземній
трасі слід обладнати вентиляційними стояками.
5.8.5. Каналізаційні мережі та гідрозатвори слід періодично
оглядати й очищати. Кришки колодязів огляду каналізації повинні
бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР - мати
пофарбування, яке відрізняється від кольору підлоги та покажчики
місця перебування колодязів.
5.8.6. Не дозволяється:
1) експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або
неправильно виконаними гідрозатворами;
2) об'єднувати потоки різних стічних вод, які спроможні в
разі змішування утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;
3) з'єднувати витяжну частину каналізаційних стояків з
вентиляційними системами та димоходами;
4) використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів
ліхтарі, факели та інші види відкритого вогню.
6. Вимоги з утримання технічних засобів пожежного зв'язку,
установок пожежної сигналізації та автоматичних установок
пожежогасіння
6.1. Установки пожежної сигналізації (далі - УПС) та
автоматичні установки пожежогасіння (далі - АУП) (додаток 5), при
їх наявності на підприємстві (об'єкті), повинні утримуватись у
працездатному стані і щодо них слід вживати таких заходів:
1) проведення технічного обслуговування з метою забезпечення
надійної роботи на період строку служби;
2) матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення з метою
безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах
експлуатації, підтримання і своєчасного відновлення
працездатності;
3) опрацюванням належної експлуатаційної документації,
потрібної для підтримання в робочому стані УПС і АУП, для обслуги
і чергових.
6.2. Будівлі, приміщення та споруди слід обладнувати
установками відповідно до вимог будівельних норм, правил,
стандартів, відомчих переліків та інших нормативних документів.
6.3. Апаратура та обладнання, які входять до складу установок
пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння, повинні
відповідати чинним стандартам, технічним умовам, мати сертифікат
якості заводу-виготовлювача і не мати дефектів.
6.4. Установки пожежної автоматики слід тримати у справному
стані і постійній готовності для використання за призначенням.
Несправності слід усувати негайно, реєструючи це у спеціальному
журналі обліку несправностей установки пожежної автоматики
(додаток 5, п.3,4).
6.5. Регламентні роботи з ТО і планово-попереджувального
ремонту (далі - ППР) установок пожежної сигналізації та
пожежогасіння слід виконувати згідно з планом-графіком,
заздалегідь повідомивши про це органи держпожнагляду.
6.6. На опорах силових електромереж забороняється прокладати
лінійну частину УПС і комплексну охоронно-пожежну сигналізацію
(далі - КОПС).
6.7. Клемові коробки приладів повинні бути закритими й
опломбованими захисними кришками, а корпуси приладів -
заземленими.
6.8. Приміщення з установленими в ньому
приймально-контрольними приладами та станціями повинно бути сухим,
добре вентильованим, мати достатній рівень штучного й природного
освітлення, а також обладнаним аварійним освітленням.
6.9. Електроживлення УПС, КОПС та АУП слід здійснювати за
I категорією згідно ПУЕ.
При використанні акумуляторних батарей як джерел резервного
живлення, ємкість їх повинна забезпечувати роботу систем
сигналізації протягом однієї доби в черговому режимі і не менше як
три години - в режимі "Тривога".
6.10. Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв
тривоги слід виконувати відповідно до вимог чинних
нормативно-технічних документів.
6.11. АУП, змонтовані і введені в експлуатацію, повинні
відповідати проектній документації та вимогам нормативних
документів. Внесення будь-яких змін в конструкцію установки,
перекомпонування захищуваних приміщень та інші переобладнання
можливі за узгодженням з проектною організацією з обов'язковим
поінформуванням про це органів державного пожежного нагляду.
6.12. АУП повинні мати автоматичне, дистанційне та місцеве
управління. Виняток - спринклерні установки, які не мають
дистанційного і місцевого пуску.
6.13. Неприпустимим є переведення установок з автоматичного
пуску на ручний, за винятком випадків, зазначених у нормативних
документах.
Пристрої ручного пуску АУП мають бути захищеними від
несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень, а
також установлюватись поза можливою зоною горіння, в доступному
місці.
Для визначення місцезнаходження АУП слід застосовувати
вказівні знаки, розміщуючи знаки як усередині, так і поза
приміщенням.
6.14. Елементи та вузли АУП мають бути пофарбованими
відповідно до вимог чинних стандартів.
6.15. Забороняється:
1) використовувати трубопроводи АУП для підвішування або
кріплення будь-якого устаткування;
2) приєднувати виробниче обладнання та санітарні прилади до
живильних трубопроводів АУП;
3) встановлювати запірну арматуру і фланцеві з'єднання на
трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.
6.16. Приміщення, де розташовані вузли управління, насосні
станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення та бути
постійно зачиненими.
Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід
забезпечувати телефонним зв'язком з диспетчерським пунктом
(пожежним постом). Ключі від приміщень повинні бути в обслуги та
оперативного (чергового) персоналу. Над входом до приміщення слід
розмістити табло з написом "Станція пожежогасіння".
6.17. Посудини та балони установок пожежогасіння, маса
вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизились проти
значень, встановлених експлуатаційною документацією на 10% і
більше, підлягають дозарядженню (перезарядженню).
6.18. Посудини і балони АУП слід захищати від прямого
сонячного проміння та безпосереднього теплового впливу
опалювальних або нагрівальних приладів.
6.19. Приміщення, які захищені установками об'ємного
пожежогасіння, повинні бути обладнані пристроями для самозачинення
дверей.
6.20. Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння, які
мають електричну частину і призначені для захисту приміщення, де
перебувають люди, повинні мати:
1) звукову і світлову сигналізацію, яка сповіщає про
подавання в ці приміщення вогнегасної речовини;
2) пристрій переключення автоматичного пуску на ручний з
відповідним сигналом у приміщення чергового персоналу;
3) пристрої затримки (сповільнення) випуску вогнегасної
речовини в об'єкт, який захищається АУП.
Всередині такого приміщення слід встановлювати світловий
сигнал у вигляді напису на світлових табло ("Газ - виходь!"
"Піна - виходь!" та ін.) і звуковий сигнал оповіщення. Біля входу
в приміщення, яке захищається, слід встановлювати світловий сигнал
("Газ - не заходити!", "Піна - не заходити!" та ін.), а у
приміщенні чергового персоналу - відповідний сигнал з інформацією
про подавання вогнегасної речовини.
6.21. Підприємства, окремо розташовані (або віддалені) і ті,
що перебувають поблизу населених пунктів, слід забезпечувати
засобами пожежного зв'язку (телефонами, радіозв'язком,
оповіщувачами), передбачивши можливість використання їх для
передання повідомлення про пожежу в будь-яку пору доби.
6.22. Потенційно пожежонебезпечні об'єкти повинні мати прямий
телефонний зв'язок з найближчим підрозділом пожежної охорони або
центральним пультом пожежного зв'язку.
6.23. В разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку слід
зазначити на видних місцях (написах-табличках тощо) місце
найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.
6.24. Таксофони, встановлені на територіях і в приміщеннях
підприємства, мають бути справними і забезпечувати можливість
безплатного користування ними для передачі повідомлення про пожежу
по лінії зв'язку "01".
На телефонах повинні бути таблички з номером виклику пожежної
охорони ("01") та призначенням цього номера і інформацією, що
дзвонити можна безкоштовно.
6.25. У вибухонебезпечних зонах телефонні апарати і сигнальні
пристрої до них повинні бути виконані відповідно до категорії та
групи вибухонебезпечної суміші.
7. Вимоги з утримання пожежної техніки та основних
засобів гасіння пожеж
7.1. Використання пожежної техніки, в тому числі пожежного
обладнання, інвентарю, інструментів для господарських, виробничих
та інших потреб, не зв'язаних з гасінням пожежі або навчанням
протипожежних формувань, забороняється.
При аваріях і стихійних лихах застосовувати пожежну техніку
можна тільки з дозволу органів державного пожежного нагляду.
7.2. Пересувну пожежну техніку (причіпні та переносні
мотопомпи та інше обладнання) слід тримати в опалюваних
приміщеннях або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях
(боксах) з температурою середовища не нижче 10 град.C, які мають
освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені
ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для гарантування
нормальних і безпечних умов роботи.
7.3. Пересувна пожежна техніка постійно повинна перебувати в
повній готовності до застосування: бути справною, заправленою
пальним, мастильними матеріалами, забезпеченою запасом вогнегасних
речовин і повним комплектом придатного до застосування
пожежнотехнічного озброєння.
7.4. За кожною одиницею пожежної техніки слід закріплювати
водія (моториста), що пройшов спеціальну підготовку. На пожежні
мотопомпи слід виділити бойову обслугу (зі складу членів ДПД).
На підприємстві слід розробити порядок доставки техніки до
місця пожежі.
7.5. Перед уведенням в експлуатацію (постановкою на бойове
чергування) пожежні автомобілі, за їх наявності, мотопомпи та
причепи слід випробувати на відповідність вимогам нормативної
документації за участю представників пожежної охорони.
7.6. Види, періодичність, зміст і технологічна послідовність
робіт з технічного обслуговування пожежних автомобілів, мотопомп і
причепів повинні відповідати вимогам, встановленим в
експлуатаційній документації на вироби конкретних типів (марок).
Перевірка стану агрегатів проводиться перед пуском двигуна,
про що слід зробити запис у спеціальному журналі, який
зберігається в приміщенні, де встановлена ця техніка.
7.7. Виробничі, адміністративні, складські й допоміжні
приміщення, технологічні установки, а також відкриті площадки для
зберігання матеріалів, продукції, обладнання, стоянки
автотранспортної техніки повинні бути забезпечені первинними
засобами гасіння пожеж: вогнегасниками, пожежним інвентарем
(покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної
тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра,
совкові лопати) та ручним пожежним інструментом (гаки, ломи,
сокири тощо).
7.8. Місця, де зберігається пожежна техніка та засоби гасіння
пожеж, треба зазначати на вказівних знаках, які слід розміщувати
на видних місцях на висоті 2-2,5 м як усередині, так і назовні
приміщення.
7.9. Норми і потреби в первинних засобах пожежогасіння для
діючих підприємств визначаються відповідно до додатка 6 цих
Правил.
7.10. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у
виробничих, складських та інших приміщеннях, будівлях, спорудах і
на території підприємств, як правило, слід установлювати
спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах (стендах) слід розміщувати ті первинні
засоби гасіння пожеж, які можуть застосовуватись у даному
приміщенні, споруді, установці.
7.11. Пожежні щити (стенди) і засоби пожежогасіння мають бути
пофарбовані у відповідні кольори за ГОСТ 12.4.026-76.
7.12. На пожежних щитах (стендах), ящиках для піску і бочках
для води слід указувати їх порядкові номери.
Порядковий номер пожежного щита (далі - "ПЩ") позначають
після буквеного індексу "ПЩ".
7.13. У складі пожежного щита (стенда) пісок можна замінити
флюсом, карналітом, кальцинованою содою, вогнегасним порошком,
глиноземом або іншими, з належними пожежогасними характеристиками,
негорючими та сипкими матеріалами.
7.14. Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:
1) захист вогнегасників від потрапляння прямого сонячного
проміння, а також захист знімних комплектуючих від використання
сторонніми особами не за призначенням (для щитів і стендів, що
встановлюються поза приміщеннями);
2) зручність і оперативність зняття (виймання) закріплених на
щиті (стенді) комплектуючих виробів.
7.15. Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент,
вогнегасники в місцях встановлення не повинні створювати перешкод
при евакуації. Їх слід установлювати в легкодоступних і видних
місцях (коридорах, на входах і виходах з приміщень тощо).
7.16. Переносні вогнегасники слід розміщувати:
1) на висоті не більш як 1,5 м від рівня підлоги до нижнього
торця вогнегасника і на відстані не менш як 1,2 м від краю дверей
при їх відкриванні;
2) в пожежних шафах разом з пожежними кранами у спеціальних
тумбах, або на пожежних щитах (стендах).
7.17. Конструкція або зовнішнє оформлення тумби чи шафи для
розміщення вогнегасників повинні бути такими, щоб можна було
візуально визначити тип вогнегасника, який зберігається в них.
Навішувати вогнегасники на кронштейни, розміщувати їх у
тумбах чи пожежних шафах слід так, щоб можна було прочитати
маркувальні написи на корпусі.
7.18. Придатність заряду пінного вогнегасника треба
перевіряти не рідше одного разу на рік, корпус - щороку
перевіряється на міцність.
7.19. Заряджати і перезаряджати вогнегасники всіх типів треба
відповідно до інструкції з експлуатації.
7.20. Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію,<