 |
|
ремонті дорожніх транспортних засобів
10.1. Загальні вимоги.
10.1.1. Виготовлення і капітальний ремонт дорожніх
транспортних засобів, як правило, мають здійснюватись на
спеціалізованих заводах.
10.1.2. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів повинно
проводитись у спеціально пристосованих майстернях або
пристосованих для цієї мети гаражах з негорючих матеріалів, в яких
приміщення для зберігання техніки відокремлені від зазначених
майстерень відповідно до вимог будівельних норм.
Забороняється технічне обслуговування і ремонт у не
пристосованих для цього приміщеннях.
10.1.3. Електрозварювальні і фарбувальні роботи дозволяються
тільки у спеціально обладнаних приміщеннях з негорючих матеріалів,
забезпечених вогнегасниками і пожежним інвентарем.
10.1.4. Зварювальні пости слід розташовувати у кабінах із
негорючих матеріалів площею не менш як 3 кв.м кожна.
10.1.5. Цехи або відділення, де проводиться гаряче
обкатування двигунів внутрішнього згоряння, слід розміщувати в
окремих приміщеннях, збудованих з негорючих матеріалів.
10.1.6. Автомобільну техніку, що надходить на технічне
обслуговування, поточний ремонт тощо, слід очищати ззовні від
бруду і, залежно від виду ремонту чи обслуговування вузлів та
агрегатів, при необхідності, зливати паливо і мастила, а також
знімати газові балони.
10.1.7. Для миття та знежирювання треба застосовувати
негорючі сполуки, пасти, розчинники та емульсії, а також
ультразвукові та інші пожежобезпечні установки. Тільки в окремих
випадках, коли негорючі суміші не забезпечують потрібної за
технологією чистоти обробки, допускається застосування відповідних
горючих або легкозаймистих рідин.
Мити та знежирювати легкозаймистими або горючими рідинами
треба в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих
ділянках і постах, обладнаних ефективними засобами пожежогасіння
та шляхами евакуації, при умові суворого додержання потрібних
заходів пожежної безпеки.
10.1.8. На постах відкритого шлангового (ручного) і закритого
(механізованого) миття джерела освітлення, проводки та силові
двигуни повинні бути в герметичному виконанні. Електричне
управління агрегатами мийної установки має бути низьковольтним (12
В).
10.1.9. Пости відкритого шлангового (ручного) миття слід
розміщувати в зоні, ізольованій від відкритих ліній
електропередавання і від обладнання під напругою.
10.1.10. Підлога у приміщеннях та на ділянках, де миють і
знежирюють деталі з застосуванням легкозаймистих і горючих рідин,
має бути виконана з негорючих матеріалів, які не утворюють іскор
при ударі, мати шорстку (рифлену) поверхню.
10.1.11. Миття і знежирювання деталей слід проводити тільки
при діючій припливній та витяжній вентиляції, за умови
систематичного очищення мийних ванн від бруду.
10.1.12. Мийні ванни з гасом та іншими мийними засобами,
передбаченими технологією, після закінчення миття треба закрити
кришками. Ванни слід обладнати пристроями аварійного зливання в
підземні резервуари, розміщені поза будівлею.
10.1.13. Нейтралізацію деталей двигунів, які працюють на
етильованому бензині, дозволяється здійснювати промиванням гасом
тільки у спеціально виділених для цієї мети місцях.
10.1.14. Використані горючі та легкозаймисті мийні речовини
забороняється зберігати на постах миття. Їх слід тримати у
спеціально призначених місцях у щільно закритій тарі.
10.1.15. Не допускається застосування мийних і знежирювальних
рідин невідомого складу. Ці матеріали можна використовувати тільки
після відповідного аналізу, визначення їх пожежонебезпечних
властивостей і розробки заходів для безпечного їх використання.
10.1.16. У місцях миття і знежирювання з допомогою
легкозаймистих та горючих рідин є неприпустимим проведення робіт
із застосуванням відкритого вогню та іскроутворення
(електрозварювання, заточування та ін.).
10.1.17. Забороняється застосовувати бензин для миття
деталей, протирання автомобілів та обладнання.
Пролиті горючі та легкозаймисті рідини слід негайно видалити.
10.1.18. Роботи, пов'язанні з миттям і знежирюванням деталей,
при використанні ЛЗР і ГР можна виконувати на спеціальних
площадках, на відстані не менш як 10 м від виробничих приміщень.
10.1.19. Опалювання виробничих приміщень заводів, майстерень
і гаражів повинно бути пароповітряним або центральним водяним.
Пічне опалення є неприпустимим.
10.1.20. Забороняється проводити ремонт автомобілів з
двигуном, який працює.
10.1.21. При ремонті карбюраторних двигунів вимикається
запалювання, дизельних - паливоподача.
10.1.22. Забороняється виконувати виробничі операції на
обладнанні з несправностями, які можуть призвести до пожеж, а
також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, за якими
визначаються задані режими температур, тиску, концентрації горючих
газів, пари та інші технічні параметри.
10.1.23. Для зберігання мастильних, лакофарбових, горючих і
легкозаймистих матеріалів слід передбачати окремі, спеціально
обладнані приміщення.
10.1.24. Використані обтиральні матеріали (промаслене клоччя,
ганчір'я та ін.) слід негайно прибирати в металеві ящики з
щільними кришками, а по закінченні робочого дня виносити з
виробничих приміщень у спеціально відведені місця.
10.1.25. При обслуговуванні та ремонті автомобілів, зв'язаних
зі зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через
які може витікати паливо з баків, перед ремонтом баки слід
повністю звільнити від палива.
Зливати паливо слід у місцях, в яких унеможливлено його
загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і
ремонту забороняється.
Зливати відпрацьоване масло треба в металеві бочки або
ємкості на окремих площадках.
10.1.26. Перед ремонтом автомобіля-цистерни для перевезення
легкозаймистих, горючих, а також вибухонебезпечних вантажів її
слід повністю очистити від залишків вантажів, які перевозили, і
надійно заземлити.
10.1.27. Робітник, який очищає або ремонтує всередині
цистерну чи резервуар з-під легкозаймистих або горючих рідин,
повинен застосовувати інструмент, який не дає іскор при ударі.
10.1.28. Газобалонні автомобілі можуть в'їжджати на пости
обслуговування і ремонту тільки після переведення їх на роботу на
бензині (дизельному паливі).
Переводячи роботу двигуна на бензин, слід перекрити витратні
вентилі і повністю відпрацювати газ із системи живлення (до повної
зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль і
включити подавання бензину.
10.1.29. Перед подаванням газобалонних автомобілів у
приміщення для обслуговування та ремонту слід перевірити на
спеціальному посту газову систему живлення на герметичність.
В'їжджати в приміщення з негерметичною газовою системою живлення
забороняється.
10.1.30. Регулювати системи живлення, запалювання, прилади
газової системи живлення газобалонних автомобілів, а також
ремонтувати та перевіряти газову апаратуру на герметичність
дозволяється тільки в добре провітрюваному приміщенні при
увімкненій вентиляції або на відкритій площадці.
10.1.31. Перед перевіркою (регулюванням) приладів
електрообладнання на газобалонному автомобілі слід щільно закрити
всі вентилі, перевірити герметичність газової системи живлення і
старанно провітрити підкапотний простір.
10.1.32. При проведенні на газобалонному автомобілі ремонту,
зв'язаного з виконанням зварювальних або фарбувальних робіт
(включаючи штучне сушіння), газ із балонів треба випустити або
злити на посту зливання газу, а балони слід дегазувати інертним
газом.
10.1.33. Забороняється підтягувати різьбові з'єднання і
знімати з автомобіля деталі газової апаратури та газопроводи під
тиском.
При обслуговуванні та ремонті газової апаратури слід бути
особливо обережними, не допускати іскроутворення. Ударні
навантаження при цих роботах забороняються.
10.1.34. У приміщеннях, призначених для обслуговування та
ремонту автомобільної техніки, забороняється:
1) встановлювати автомобілі в кількостях, що перевищують
норму, порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між ними
та елементами будівлі;
2) встановлювати автомобільну техніку з відкритими
горловинами паливних баків, а також при наявності витікання
пального з паливної системи;
3) зберігати легкозаймисті і горючі рідини, відпрацьоване
масло, кислоти, фарби та ін.;
4) заправляти автомобільну техніку паливом;
5) зберігати тару з-під легкозаймистих і горючих рідин;
6) захаращувати проходи між стелажами і виходи з приміщень
матеріалами, обладнанням, тарою і т.ін.
10.1.35. При газовому зварюванні не допускається потрапляння
масла на шланги та пальник.
10.1.36. При електрозварювальних роботах слід заземлювати
раму й кузов автомобілів.
10.1.37. Паяти, зварювати ємкості з-під легкозаймистих і
горючих рідин (паливні баки, тару, та ін.) слід після їх старанної
протипожежної обробки.
10.1.38. Перед зварюванням паливні баки слід промити гарячою
водою, пропарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною
содою або іншими технічними мийними засобами, просушити гарячим
повітрям за режимом, згідно із затвердженим технологічним
процесом, до повного видалення слідів легкозаймистих і горючих
рідин. Зварювати або паяти слід при відкритих горловинах і
пробках.
10.1.39. Дозволяється виконувати зварювання, наперед
заповнивши ємкість гарячою водою або інертним газом, що
безперервно подається (азотом, відпрацьованими газами від
карбюраторного двигуна).
Для заповнення ємкості (паливних баків) відпрацьованими
газами їх слід подавати шлангом, обладнаним іскрогасником. Шланг
приєднують до вихлопної труби автомобіля, що працює на малих
частотах обертання колінчастого вала.
Зварювання слід виконувати при безперервному подаванні
відпрацьованих газів. Для видалення газу зі зварюваної ємкості
можна використовувати: в паливному баку - зливний отвір; у
цистерні - газовідвідну трубку.
10.1.40. При ремонті автомобільної техніки потрібно, щоб
робоче місце для паяльних робіт було очищене від горючих
матеріалів, а горючі конструкції на відстані менше 5 м - надійно
захищені металевими екранами від займання.
10.1.41. Паяльні лампи слід тримати цілком справними і не
рідше одного разу на місяць перевіряти на міцність та
герметичність із занесенням результатів і дати перевірки у
спеціальний журнал. Крім того, не рідше одного разу на рік слід
проводити контрольні гідравлічні випробування тиском.
10.1.42. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням
результатів заводського гідравлічного випробування і припустимого
робочого тиску. Лампи забезпечуються пружинними запобіжними
клапанами, відрегульованими на заданий тиск, а лампи місткістю три
літри і більше - манометрами.
10.1.43. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх
слід у спеціально відведених для цього місцях. При заправці не
допускати розливання пального і застосування відкритого вогню.
10.1.44. Щоб не допустити викидання полум'я з паяльної лампи,
пальне, яке заправляється в неї, має бути очищене від сторонніх
домішок і води.
10.1.45. Щоб не допустити вибуху паяльної лампи,
забороняється:
1) застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі,
бензин або суміш бензину з гасом;
2) підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні
повітря більше допустимого робочого тиску згідно з паспортом;
3) заповнювати лампу гасом більш як на 3/4 об'єму її
резервуара;
4) підігрівати пальник рідиною з лампи, накачуваної насосом;
5) відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа
горить або ще не вихолонула;
6) розбирати і ремонтувати лампу, а також виливати з неї або
заправляти її пальним поблизу відкритого вогню чи курити при
цьому.
10.1.46. При зварюванні, газорізанні і паянні забороняється
ставати до роботи при несправній апаратурі.
10.1.47. Заряджати акумуляторні батареї слід у приміщеннях,
ізольованих від інших протипожежними стінками (перешкодами) з
входом через тамбур-шлюзи. Виконувати інші роботи в цих
приміщеннях забороняється.
10.1.48. Зарядні приміщення слід обладнати припливно-витяжною
вентиляцією в вибухобезпечному виконанні.
10.1.49. Припливно-витяжна вентиляція повинна включатись як
перед початком, так і в кінці зарядження. Відключення вентиляції
проводиться не раніш як через 1,5 год. після закінчення робіт.
10.1.50. Робота акумуляторного цеху при несправній
припливно-витяжній вентиляції є неприпустимою.
10.1.51. В приміщенні зарядки акумуляторних батарей слід
передбачити блокування з відключення процесу зарядження, якщо
відключається вентиляція.
10.1.52. Для освітлення приміщення зарядки повинні
застосовуватись лампи розжарювання в вибухозахисному виконанні.
10.1.53. Електромережа для освітлення повинна виконуватись в
захисній кислототривкій чи луготривкій оболонці.
10.1.54. Електродвигуни, випрямлювачі, запобіжники, вимикачі,
розетки штепсельні повинні бути встановлені в приміщенні,
ізольованому від приміщень зарядки акумуляторних батарей, і
заземлені.
10.1.55. Акумуляторні батареї, встановлені для зарядки,
з'єднують між собою тісно прилеглими пружинами або затискачами для
кислотних акумуляторних батарей чи пласкими наконечниками для
лужних акумуляторних батарей, які мають надійний електричний
контакт, який виключає можливість іскроутворення. З'єднувати
зажими акумуляторних батарей дротом "закручуванням" забороняється.
Підключення та відключення акумуляторних батарей на
зарядження проводити тільки при вимкнутому зарядному пристрої.
10.1.56. Контроль за ходом зарядження повинен здійснюватись
за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної
вилки, ареометра та ін.). Перевіряти акумуляторну батарею коротким
замиканням забороняється.
10.1.57. Зарядження акумуляторних батарей повинне проводитися
при відкритих пробках.
Для нагляду за акумуляторними батареями використовуються
переносні лампи в вибухозахисному виконанні.
10.1.58. У зарядному приміщенні забороняється:
1) курити і користуватись відкритим вогнем (запаленим
сірником, цигаркою і т.ін.);
2) користуватись електронагрівальними приладами;
3) зберігати і заряджати кислотні і лужні акумуляторні
батареї в одному приміщенні;
4) перебування сторонніх осіб;
5) користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати
іскру при ударі;
6) зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують
змінну потребу;
7) залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали;
8) зберігати продукти харчування та вживати їжу.
10.1.59. При ремонті шин роботи з приготування та нанесення
гумового клею на склеювані поверхні слід проводити в ізольованому
приміщенні з негорючими обгороджувальними конструкціями біля
зовнішньої стіни.
10.1.60. У приміщенні, де шини промащуються гумовим клеєм,
забороняється вести роботи з вогнем або такі, що дають іскри.
10.1.61. Інструмент для приготування та нанесення клею має
бути виконаний з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення.
10.1.62. Робочі столи повинні бути обшиті гладкими листами із
кольорового металу, заземлені і обладнані місцевими
відсмоктувачами.
10.1.63. У виробничих приміщеннях допускається зберігання
бензину і клею в кількостях, що не перевищують змінної потреби, і
тільки в закритому посуді, відкриваючи його в міру потреби.
10.1.64. Забороняється зберігати бензин, клей та інші
легкозаймисті та горючі матеріали поблизу вулканізаційних
установок.
10.1.65. Електрообладнання установок та арматура електричних
світильників повинні бути у вибухозахищеному виконанні і
заземлені.
10.1.66. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною
вентиляцією.
10.2. Столярні і теслярські роботи
10.2.1. Деревообробні цехи (дільниці) повинні бути розміщені
в приміщеннях із негорючих матеріалів, обладнаних
припливно-витяжною вентиляцією. Деревообробні станки та інше
обладнання, які в роботі виділяють пил, пари і гази, повинні бути
обладнані місцевими відсмоктувачами.
10.2.2. Технологічне електрообладнання, прилади опалення слід
очищати від деревного пилу, стружок та інших горючих матеріалів не
рідше одного разу за зміну.
10.2.3. Робота верстатів при виключених системах вентиляції
забороняється.
10.2.4. Пилозбиральні камери і "циклони" повинні бути
постійно закриті. Відходи деревини, що збираються в них, слід
своєчасно видаляти. Не можна допускати перевантаження "циклонів" і
забруднення відходами виробництва території в місцях їх
розміщення.
10.2.5. Стружку і тирсу, а також рештки деревини слід
прибирати на робочому місці в міру їх накопичення, а також
наприкінці зміни.
10.2.6. Відповідно до інструкцій слід суворо дотримуватись
строків змащення частин і деталей, які труться. Слід постійно
перевіряти їх температуру нагріву і вживати заходів з ліквідування
причин перегрівання.
10.2.7. Клей розігрівати тільки за допомогою пари.
10.2.8. В деревообробних цехах (дільницях) забороняється:
1) робота станків при відключеній системі вентиляції;
2) зберігати лісоматеріали в кількості, яка перевищує денну
потребу;
3) залишати після закінчення роботи на робочих місцях відходи
матеріалів, лаків, фарб тощо, а також станки під напругою.
10.3. Фарбувальні роботи
10.3.1. На кожний фарбувальний цех (відділення, дільницю)
слід мати проектну документацію, затверджену в установленому
порядку.
10.3.2. Фарбувальні цехи і дільниці при розміщенні у
загальних виробничих корпусах слід улаштовувати, як правило, у
приміщеннях біля зовнішньої стіни будівлі з віконними прорізами,
ізольованими від інших виробничих цехів протипожежними
перешкодами. Цехи (відділення, дільниці) повинні бути обладнані
верхнім освітленням у вибухобезпечному виконанні та ефективними
засобами пожежогасіння і шляхами евакуації.
10.3.3. У багатоповерхових будівлях фарбувальні цехи слід
розміщувати на верхньому поверсі.
10.3.4. Розміщення фарбувальних цехів у підвальних або
цокольних приміщеннях є неприпустимим.
10.3.5. В окремих випадках, якщо це потрібно за умовами
технологічного процесу, при загальній площі фарбувальних камер не
більше 200 кв.м або 10% площі приміщення, фарбувальне обладнання
дозволяється встановлювати в загальному потоці виробництва, не
відгороджуючи його стінами. Такі приміщення слід уважати
вибухопожежонебезпечними в радіусі 5 м від відкритих отворів
фарбувальних та сушильних камер в усі боки, а середовище поза
радіусом понад 5 м умовно вважається нормальним. Вогневі роботи
(зварювальні та ін.) з застосуванням відкритого вогню допускається
вести не ближче 15 м від відкритих отворів фарбувальних та
сушильних камер, при цьому місця зварювання слід обгороджувати
захисними екранами.
10.3.6. Відділення сухого очищення поверхонь
(дробоструминного, піскоструминного та ін.) слід розміщувати у
спеціальних приміщеннях, ізольованих від загального фарбувального
цеху.
10.3.7. Фарбування деталей дорожніх транспортних засобів, для
яких неможливо передбачити постійні місця фарбування, можна
здійснювати на відкритих ділянках (без камер), обладнаних витяжкою
через решітки в підлозі (під виробом). При фарбуванні таких
виробів робочі місця обгороджуються негорючими перегородками
полегшеного типу, що встановлюються на 0,5 м вище виробу.
10.3.8. Відділення, де готується фарба, слід розміщувати в
ізольованому приміщенні з неспалимими обгороджувальними
конструкціями з межею вогнестійкості не менш як 1,5 годин (додаток
5), обов'язково біля зовнішньої стіни одноповерхової будівлі з
віконними прорізами і самостійним виходом назовні. Ведення
будь-яких інших робіт у приміщенні фарбоприготувального відділення
є неприпустимим.
10.3.9. Внутрішні поверхні стін усіх приміщень, зв'язаних з
фарбувальними роботами, треба облицювати плиткою на висоту не менш
як 2 м (керамічною та ін.) або вкрити листовим негорючим
матеріалом. Верхня частина стін і стеля приміщень можуть бути
вкриті клейовими фарбами або вапняною побілкою.
10.3.10. У відділенні хімічної підготовки поверхонь до
фарбування підлога має бути виконана з водо- та лугостійких
матеріалів (асфальтобетон, керамічні плитки, кислототривкий бетон
та ін.) і мати схил для стікання води.
10.3.11. Всі приміщення повинні мати пристрої для природного
провітрювання (кватирки, фрамуги), незалежно від справності
штучної вентиляції.
10.3.12. Фарбування, миття і знежирювання деталей із
застосуванням покриттів на нітрооснові, бензину та інших ЛЗР
проводяться в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих
ділянках, забезпечених ефективними засобами пожежогасіння та
шляхами евакуації.
10.3.13. Підлога в приміщеннях, де проводяться підготовчі
фарбувальні роботи, має бути виконана з негорючих матеріалів, що
не утворюють іскор при ударах.
10.3.14. Фарбування, промивання та знежирювання деталей слід
проводити тільки при діючій загальнообмінній припливній і витяжній
вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, камер
і кабін.
10.3.15. Витяжну вентиляцію фарбувальних шаф, камер і кабін
не дозволяється експлуатувати без водяних зрошувачів
(гідрофільтрів) та інших ефективних пристроїв для вловлювання
частинок горючих лаків і фарб.
10.3.16. Фарбувальне обладнання слід очищати від горючих
відкладів у міру потреби, не рідше одного разу на тиждень при
працюючій вентиляції.
10.3.17. Щоб полегшити очищення камер від осадів фарб і
лаків, стінки треба вкривати тонким шаром тавоту або сумішшю
ПС-40. Очищаючи поверхні від відкладів нітрофарб, не можна
допускати ударів об металеві конструкції. Щоб уникнути
іскроутворення, скребки слід виготовити з кольорового металу.
10.3.18. Для миття і знежирювання виробів і деталей треба
застосовувати, як правило, негорючі суміші, пасти, розчинники та
емульсії, а також ультразвукові (якщо такі є) та інші безпечні
щодо виникнення пожежі установки.
10.3.19. У фарбувальних цехах та фарбоприготувальних
відділеннях не допускаються роботи, пов'язані з іскроутворенням
(заточування та ін.).
10.3.20. Лакофарбові матеріали слід постачати на робочі місця
в готовому вигляді. Приготування і розбавлення всіх видів лаків і
фарб слід виконувати у спеціально виділеному, ізольованому
приміщенні або на відкритій площадці.
10.3.21. Пролиті на підлогу лакофарбові матеріали і
розчинники слід негайно прибирати з допомогою тирси, води та інших
допоміжних матеріалів.
10.3.22. Тара з-під лакофарбових матеріалів має бути постійно
закрита і зберігатись на спеціальних площадках віддалік від
виробничих приміщень.
10.3.23. Повітроводи вентиляційних систем слід очищати від
відкладень горючих матеріалів відповідно до затвердженого графіка.
Слід призначити осіб, відповідальних за виконання цієї операції.
На витяжних повітроводах треба встановлювати щільні люки для
зручності очищення їх внутрішньої поверхні.
10.3.24. Блокування витяжної вентиляції та зрошувальної
системи (гідрофільтрів) з подачею повітря на фарборозпилювачі
треба постійно тримати у справному робочому стані.
10.3.25. Вибір електрообладнання, світильників і
електропроводів у приміщеннях і технологічних установках (при
реконструкції або переозброєнні) здійснюється відповідно до вимог
ПУЕ і уточнюється в кожному приміщенні на місці технологами
спільно з енергетиками.
10.4. Вимоги пожежної безпеки під час підготовки та
проведення зварювальних робіт
10.4.1. Місця проведення зварювальних робіт можуть бути:
1) постійними, що організуються у спеціально обладнаних для
цього цехах, дільницях або на відкритих площадках;
2) тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо
в спорудах, а також на території підприємств з метою монтажу
конструкцій, ремонту обладнання тощо.
10.4.2. Постійні місця проведення вогневих робіт визначає
керівник підприємства (наказами, розпорядженнями, інструкціями).
Обгороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття,
підлога) повинні бути з негорючих матеріалів.
10.4.3. Керівник підприємства (або керівник структурного
підрозділу, де проводяться роботи) повинен оформити наряд-допуск
(додаток 2) на проведення всіх видів вогневих робіт, у тому числі
й на тимчасових місцях, а також перевірити посвідчення у
зварювальника.
При наявності на підприємстві добровільної пожежної дружини
(ДПД) або команди (ДПК) наряди-допуски треба узгоджувати з нею
напередодні проведення робіт із встановленням з боку ДПД
відповідного контролю.
10.4.4. Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових
місцях припустиме тільки після вжиття заходів, що виключають
можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих
матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними
засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском і лопатою,
відром з водою). Вид (тип) і кількість первинних засобів
пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначає
керівник і вказує в наряді-допуску.
10.4.5. Після закінчення вогневих робіт зварник повинен
старанно оглянути місце їх проведення, при наявності горючих
конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення
пожежі.
Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення
(дільниці, установки, території будівництва тощо), де проводились
роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення вогневих
робіт протягом двох годин після їх закінчення. Про приведення його
в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальна за пожежну
безпеку службова особа роблять відповідні помітки в
наряді-допуску.
10.4.6. Технологічне обладнання, на якому передбачається
проведення вогневих робіт, має бути приведене в пожежобезпечний
стан до їх початку (винесені пожежовибухонебезпечні речовини і їх
відклади, відключені діючі комунікації, проведене безпечними
методами очищення, пропарювання, промивання, забезпечені
вентиляція і контроль за повітряним середовищем тощо).
10.4.7. Місце проведення вогневих робіт має бути очищене від
горючих речовин і матеріалів у радіусі, вказаному в таблиці.
------------------------------------------------------------------
|Висота точки | | | | | | | | Понад |
|зварювання над | 0-2 | 2 | 3 | 4 | 6 | 8 | 10 | 10 |
|рівнем підлоги | | | | | | | | |
|або прилеглої | | | | | | | | |
|території, м | | | | | | | | |
|---------------+-------+---+-----+-----+----+----+----+---------|
|Мінімальний ра-| 5 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
|діус зони, м | | | | | | | | |
------------------------------------------------------------------
10.4.8. Конструкції приміщень, настили підлоги, оздоблення, а
також ізоляцію і частини обладнання, виконані з горючих
матеріалів, які перебувають у межах зазначених радіусів, слід
захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами,
покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу, або іншими
способами, і при потребі полити водою.
10.4.9. Щоб виключити потрапляння розпечених частинок металу
в суміжні приміщення, близько розташоване обладнання, всі
оглядові, технологічні та інші люки (отвори) приміщень, де
проводяться вогневі роботи, слід закрити негорючими матеріалами.
10.4.10. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються
вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, мають бути зачинені.
10.4.11. Місце для проведення зварювальних і різальних робіт,
при проведенні ремонтних робіт в приміщеннях, в конструкції яких
використані горючі матеріали, має бути обгородженим суцільною
перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки
повинна становити не менш як 1,8 м, а просвіт між перегородкою і
підлогою - не більш як 0,5 м. Щоб не допустити розлітання
розжарених частинок, цей просвіт слід обгородити сіткою з
негорючого матеріалу з розміром вічок не більш як 1,0 x 1,0 мм.
10.4.12. Приміщення, в яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР
та горючих газів, перед проведенням вогневих робіт треба старанно
провітрити.
10.4.13. При проведенні вогневих робіт у
вибухопожежонебезпечних приміщеннях слід установити ретельний
контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення
експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.
10.4.14. При організації постійних місць проведення вогневих
робіт більш як на 10 постах (зварювальні, різальні майстерні) слід
передбачити централізоване електро- і газопостачання.
10.4.15. У зварювальних цехах при наявності не більш як 10
зварювальних постів дозволяється на кожному пості мати по одному
запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони треба
або обгородити щитами з негорючих матеріалів, або ж зберігати у
спеціальних прибудовах до цеху.
10.4.16. При перервах у роботі, а також у кінці робочої зміни
зварювальну апаратуру треба відключати, в тому числі від
електромережі, шланги від'єднувати і звільняти від горючих рідин і
газів.
Після закінчення робіт всю апаратуру та обладнання треба
прибрати у спеціально призначені приміщення (місця).
10.4.17. Не дозволяється:
1) розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у
пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
2) допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб,
які не мають кваліфікаційних посвідчень і не пройшли в
установленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного
мінімуму та щорічну перевірку знань з одержанням спеціального
посвідчення;
3) зварювати, різати свіжопофарбовані конструкції та вироби
до повного висихання фарби;
4) допускати дотик електричних проводів до балонів зі
стисненими, скрапленими і розчиненими газами;
5) проводити вогневі роботи на елементах конструкцій дорожніх
транспортних засобів з вантажем із горючих матеріалів, а також з
вантажем, який перебуває під тиском негорючих рідин, газів, парів
і повітря, або під електричною напругою;
6) користуватись при вогневих роботах одягом і рукавицями зі
слідами масел та жирів, бензину, гасу та інших ГР;
7) зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі
предмети та матеріали.
10.5. Газозварювальні роботи
10.5.1. У місцях установлення ацетиленових генераторів слід
вивішувати таблички (плакати) "Вхід стороннім заборонений -
вогненебезпечно" та "Не проходити з вогнем".
Пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід
установлювати на відкритих площадках. Допускається тимчасова їх
робота в добре провітрюваних приміщеннях.
Ацетиленові генератори слід обгороджувати і розміщувати не
ближче як за 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також
від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря
компресорами, вентиляторами і на відстані не менш як 5 м - від
балонів з киснем і горючими газами.
10.5.2. Закріплювати газопідвідні шланги на приєднувальних
ніпелях апаратури, пальників, різаків і редукторів треба надійно.
Для цього слід застосовувати спеціальні хомутики.
Допускається замість хомутиків закріплювати шланги не менш як
у двох місцях по довжині ніпеля м'яким відпаленим (в'язальним)
дротом.
На ніпелі водяних затворів шланги треба щільно надягати, але
не закріплювати.
10.5.3. У приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний
склад карбіду кальцію, дозволяється зберігати водночас не більш як
200 кг карбіду кальцію, причому з цієї кількості у відкритому
вигляді може бути не більше одного барабана.
10.5.4. Відстань від пальників (по горизонталі) до
перепускних рампових (групових) установок повинна бути не меншою
як 10 м, а до окремих балонів з киснем і горючими газами - не
меншою як 5 м.
10.5.5. До місця зварювальних робіт балони з газами
доставляють спеціальними візками, носилками, саньми.
10.5.6. При проведенні газозварювальних та газорізальних
робіт забороняється:
1) відігрівати замерзлі (обмерзлі) ацетиленові генератори,
трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних
установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;
2) допускати контакт кисневих балонів, редукторів та іншого
зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим
одягом і клоччям;
3) переносити балони на плечах і руках;
4) зберігати і транспортувати балони з газами без нагвинчених
на їх горловини запобіжних ковпаків;
5) працювати від одного водяного затвора двом зварникам;
6) завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або
проштовхувати його у воронку апарата з допомогою залізних прутів і
дроту, а також працювати на карбідному пилу;
7) завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні
корзини або при наявності води в газозбірнику;
8) завантажувати корзини карбідом більш як на половину їх
місткості при роботі генераторів "вода на карбід";
9) продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий
шланг - горючими газами, а також взаємозаміняти шланги при роботі;
10) користуватись шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а
при веденні монтажних робіт - 40 м;
11) перекручувати, заломлювати або затискати газовідвідні
шланги;
12) переносити генератор при наявності в газозбірнику
ацетилену;
13) форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом умисного
збільшення тиску газу в них або збільшення одночасного
завантаження карбіду кальцію;
14) застосовувати мідний інструмент для розкривання барабанів
з карбідом кальцію, а також як припій для паяння ацетиленової
апаратури та в інших випадках, коли можливий контакт з ацетиленом.
10.5.7. Після закінчення робіт карбід кальцію в переносному
генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул,
котрий видаляється з генераторів, слід вивантажувати у
пристосовану для цієї мети тару та зливати в мулову яму або
спеціальний бункер.
Відкриті мулові ями слід обгороджувати поручнями, а закриті -
негорючими перекриттями і обладнувати витяжною вентиляцією та
люками для видалення мулу.
Курити і застосовувати джерела вогню в радіусі менш як 10 м
від місць зберігання мулу забороняється, інформація про це
уміщується на відповідних табличках або заборонних знаках.
10.6. Електрозварювальні роботи
10.6.1. Установка для ручного зварювання повинна мати
рубильник або контактор (для підключення джерела зварювального
струму до розподільної цехової мережі), покажчик величини
зварювального струму і запобіжник у первинному ланцюгу.
Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори
захищаються запобіжниками тільки з боку живильної мережі.
Встановлювати запобіжники в ланцюгу зварювального струму не треба.
10.6.2. З'єднування зварювальних проводів слід проводити з
допомогою опресовування, зварювання, паяння або спеціальних
затискачів. Підключати електропроводи до електродотримача,
зварюваного виробу і зварювального апарата з допомогою мідних
кабельних наконечників, скріплених болтами з шайбами.
Не дозволяється працювати з оголеними, з поганою ізоляцією
або незаізольованими в місцях з'єднання зварювальними проводами, а
також якщо їх переріз не забезпечує протікання допустимого
номінального зварювального струму.
10.6.3. Проводи, підключені до зварювальних апаратів,
розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць
зварювальних робіт, повинні бути надійно ізольовані і в потрібних
місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень
та хімічних впливів.
При проведенні електрозварювальних робіт, зв'язаних з частими
переміщеннями зварювальних установок, слід застосовувати механічно
міцні шлангові кабелі.
10.6.4. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин
слід розміщувати від трубопроводів кисню на відстані не менш як
0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не
менш як 1 м.
10.6.5. Як зворотний провідник, що з'єднує зварюваний виріб з
джерелом зварювального струму, можуть бути застосовані стальні або
алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі і
сама зварювана конструкція, якщо їх переріз гарантує безпечне за
умовами нагріву протікання струму.
З'єднання між собою окремих елементів, використовуваних як
зворотний провідник, слід виконувати з допомогою болтів, струбцин
і затискачів.
10.6.6. Використання як зворотного провідника внутрішніх
залізничних колій, мереж заземлення або занулення, а також
металевих конструкцій будівель, комунікацій і технологічного
обладнання забороняється.
10.6.7. Електрозварювальна установка на весь час роботи
повинна бути заземлена. Крім заземлення основного
електрозварювального обладнання, у зварювальних установках слід
безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки
зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що
йде до виробу (зворотний провідник).
10.6.8. При проведенні електрозварювальних робіт у
вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях зворотний
провід від зварювального виробу до джерела струму повинен бути
тільки ізольованим, причому за якістю ізоляції він не може
поступатись прямому провіднику, приєднуваному до електродотримача.
10.6.9. Конструкція електродотримача для ручного зварювання
повинна забезпечувати надійний затиск і швидку зміну електродів, а
також виключати можливість короткого замикання його корпуса на
зварювану деталь при тимчасових перервах у роботі або при
випадковому його падінні на металеві предмети. Держак
електродотримача має бути зроблений з негорючого діелектричного і
теплоізолювального матеріалу.
10.6.10. Електроди, застосовувані при зварюванні, мають бути
заводського виготовлення і відповідати номінальній величині
зварювального струму.
При змінюванні електродів їх залишки (недогарки) слід
складати у спеціальний металевий ящик, встановлюваний біля місця
зварювальних робіт.
Перед зварюванням електроди треба просушити при температурі,
зазначеній у паспортах на конкретний тип електронного покриття.
Покриття електродів повинно бути однорідне, щільне, без здуттів,
напливів і тріщин.
10.6.11. Над переносними і пересувними електрозварювальними
установками, що використовуються на відкритому повітрі, мають бути
споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від
атмосферних опадів.
10.6.12. Температура нагріву окремих частин зварювального
агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів
вторинного ланцюга та ін.) не повинна перевищувати 75 град.C.
10.6.13. Опір ізоляції струмоведучих частин зварювального
ланцюга повинен бути не нижче 0,5 МОм. Ізоляцію треба перевіряти
не рідше 1 разу на 3 місяці (при автоматичному зварюванні під
шаром флюсу - 1 раз на місяць), вона повинна витримувати напругу
2 кВ протягом 5 хвилин.
10.6.14. Технічне обслуговування і планово-попереджувальний
ремонт зварювального обладнання слід проводити відповідно до
графіка. Щодня після закінчення роботи - проводити очищення
агрегатів і пускової апаратури.
11. Вимоги пожежної безпеки для складського господарства
11.1. Матеріальні склади
11.1.1. При зберіганні матеріалів і виробів потрібно
враховувати пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність
до окислення, самонагрівання тощо), сумісність, а також ознаки
однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.
Спільне зберігання в одній секції з автомобільною гумою інших
виробів і матеріалів, незалежно від однорідності застосування для
їх гасіння вогнегасних речовин, не дозволяється.
11.1.2. На складах слід дотримуватися правил сумісного
зберігання матеріальних цінностей (ГОСТ 19433-88, ГОСТ
12.1.004-91).
11.1.3. Електрообладнання на складах встановлюється у
вибухобезпечному по займистості виконанні. Загальний
електрорубильник повинен розміщуватися поза складськими
приміщеннями у спеціальних шафах або нішах.
11.1.4. Горючі конструкції в середині складських приміщень
повинні бути оброблені вогнезахисними речовинами.
11.1.5. Використання електроопалювальних приладів
допускається тільки у приміщеннях для обслуговувального персоналу
(обслуги) складів (побутових приміщень), відділених від складських
приміщень протипожежними перегородками та перекриттям.
11.1.6. Матеріали, що зберігаються не на стелажах, слід
складати в штабелі. Проти дверних прорізів складу слід залишати
проходи шириною, рівною ширині дверей, але не меншою як 1 м.
11.1.7. В складських приміщеннях не дозволяється:
1) зберігати пожежовибухонебезпечні товари (лаки, фарби,
розчинники), балони з газом та продукцію в аерозольній упаковці,
не вивісивши на зовнішньому боці воріт (дверей) інформаційні
картки, що характеризують пожежну небезпеку матеріалів, які
зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи щодо ліквідації
загорання цих матеріалів;
2) зберігати продукцію на стелажах (навалом) на відстані
менше 0,8 м від стін і труб опалення;
3) в'їзд автотранспорту до складських приміщень без
іскрогасників.
11.1.8. Наприкінці роботи завідуючий складом (комірник)
повинен обійти всі приміщення і, лише впевнившись в їхньому
пожежобезпечному стані, вимкнути електронапругу, закрити склад та
зробити запис у журналі (додаток 7).
11.2. Склади легкозаймистих і горючих рідин
11.2.1. Норми зберігання нафтопродуктів і протипожежні вимоги
до приміщень, призначених для їх зберігання та роздавання, а також
до протипожежних розривів регламентуються чинними будівельними
нормами.
11.2.2. Обладнання наземних ємкостей для зберігання рідкого
палива на території підприємства забороняється.
11.2.3. При огляді резервуарів, відборі проб або замірюванні
рівня рідини слід застосовувати пристрої, які унеможливлюють
іскроутворення при ударах. Необхідний нагляд за справністю
блискавковідводів і заземлювальних пристроїв з перевіркою на
омічний опір один раз на рік (улітку, за сухої погоди).
11.2.4. У процесі експлуатації резервуарів необхідний
постійний контроль за справністю дихальних клапанів та
вогнеперешкоджувачів. При температурі повітря вище нуля перевірки
слід проводити не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не
рідше двох разів на місяць. У зимовий час дихальні клапани і сітки
треба очищати від льоду.
11.2.5. Перед ремонтом (зварюванням) резервуарів усі засувки
на сусідніх резервуарах і трубопроводах слід прикрити повстю,
просоченою антипіренами (у літній час повсть слід змочити водою).
Електро- і газозварювальну апаратуру допускається розміщувати на
відстані не ближче 50 м від резервуарів, які експлуатуються.
11.2.6. Роботи з ремонту резервуарів слід проводити тільки
після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від
нього трубопроводу, відкриття всіх люків, старанного очищення
(пропарювання та промивання), відбору з резервуара проб повітря та
аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації газів.
11.2.7. При наливанні неприпустимим є переповнення ємкості
з нафтопродуктами.
При наливанні і зливанні ЛЗР та ГР персонал, який обслуговує,
повинен додержуватися запобіжних заходів під час приєднання
шлангів та інших приладів до цистерн з пальним. При наливанні
наконечник шланга треба опустити щонайменше 0,2 м до дна цистерни.
Категорично забороняється наливати ЛЗР і ГР у резервуари та іншу
тару струменем, який вільно падає. Інструмент, застосований під
час зливання і наливання, має бути виготовлений з металу, який не
дає іскор при ударі.
11.2.8. Для місцевого освітлення під час зливання та
наливання слід застосовувати акумуляторні ліхтарі у
вибухобезпечному виконанні.
11.2.9. Зливні та наливні трубопроводи і стояки треба
регулярно оглядати, та проводити їх запобіжний ремонт. Виявлену
течу у зливно-наливних пристроях слід негайно усунути. При
неможливості негайного усунення течі несправна частина зливного
пристрою має бути відключена.
11.2.10. ЛЗР і ГР у тарі зберігаються в будівлях (сховищах),
під навісами і на відкритих площадках. Зберігати ЛЗР і ГР
дозволяється тільки у справній тарі. Укладати бочки у сховища
треба обережно, не допускаючи ударів одну об одну, і обов'язково
пробками вгору.
Укладати бочки з нафтопродуктами з температурою спалаху парів
28 град.C і нижче припустимо тільки в один ряд, бочки з іншими
нафтопродуктами - укладати не більш як у два ряди.
11.2.11. Для розливання ЛЗР і ГР слід мати ізольовану
площадку (приміщення), обладнану відповідними пристроями для
виконання цих робіт.
Відпускати ЛЗР і ГР дозволяється з допомогою сифона або
насоса у спеціальну тару з кришками, які щільно закриваються.
Відпускати ЛЗР і ГР у скляні чи поліетиленові посудини
забороняється.
11.2.12. На території складів ЛЗР і ГР забороняється:
1) курити;
2) застосовувати відкритий вогонь для освітлення та
відігрівання замерзлих або застиглих нафтопродуктів, частин
запірної арматури, трубопроводів та ін. Відігрівати їх слід тільки
парою, гарячою водою або нагрітим піском.
11.2.13. Перевозити паливо слід в автоцистернах, причіпних
цистернах та інших ємкостях, спеціально виготовлених з цією метою.
11.2.14. Зберігати ЛЗР і ГР у тарі слід у будівлях або
майданчиках під навісами з негорючих матеріалів.
11.2.15. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих
площадках нафтопродуктів з температурою спалаху 45 град.C і нижче.
11.2.16. Будівлі і споруди (за винятком металевих
резервуарів) складів для зберігання ЛЗР і ГР повинні мати не нижче
II-го ступеня вогнетривкості.
11.2.17. Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути
заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерхові.
11.2.18. Загальна місткість однієї будівлі для зберігання
нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис.куб.м - для
ЛЗР або 6 тис.куб.м - для ГР.
При цьому в одному приміщенні (секції) допускається зберігати
не більш як 0,2 тис.куб.м ЛЗР або 1 тис.куб.м ГР. Приміщення для
зберігання ЛЗР і ГР слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією,
виконаною відповідно до вимог будівельних норм.
11.2.19. Дверні прорізи у приміщеннях для зберігання ЛЗР і ГР
у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менш як 0,15 м,
щоб запобігти розливанню рідини у разі аварії. Підлога в цих
приміщеннях має бути з негорючих матеріалів, зі схилами для
стікання рідини до лотків і трапів.
11.2.20. При зберіганні бочок з ЛЗР і ГР у будівлях слід
виконувати такі вимоги:
1) допускається вручну укладати бочки на підлозі не більш як
у два яруси;
2) при механізованому укладанні бочок кількість ярусів не
повинна перевищувати: п'яти - для ГР, трьох - для ЛЗР;
3) по ширині штабеля або стелажа слід укладати не більш як
дві бочки;
4) укладати бочки на кожному ярусі стелажа треба в один ряд
по висоті, незалежно від виду нафтопродуктів;
5) проходи для транспортування бочок повинні мати ширину не
менш як 1,8 м, а інші (між стелажами або штабелями) - не менш як
1 м.
11.2.21. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами,
слід зберігати окремо на спеціально виділених площадках, зі щільно
закритими пробками (кришками), укладеними не більш як у чотири
яруси і відповідно до вимог, встановлених для зберігання
нафтопродуктів у тарі на відкритих площадках.
11.2.22. На складах нафтопродуктів повинен бути запас
вогнегасних речовин, у кількостях, потрібних для гасіння пожежі в
найбільшому резервуарі, а також засоби для їх подавання.
11.3. Склади горючих газів (у балонах)
11.3.1. Склади для зберігання балонів з горючими газами
(далі - ГГ) мають бути одноповерховими, з покриттями, що легко
скидаються, і не мати горищних приміщень.
11.3.2. Балони з ГГ слід зберігати, транспортувати,
переносити з місця на місце за наявності захисних ковпаків. Їх
можна зберігати у спеціальних приміщеннях або на відкритих
площадках, захищених від опадів і сонячного проміння.
11.3.3. Склади для зберігання балонів з ГГ повинні мати
примусову вентиляцію, яка постійно працює, що гарантує безпечні
концентрації газів.
У цих складах припустиме тільки водяне, парове низького тиску
або повітряне опалення.
На дверях (воротах) складів балонів з газами слід вивішувати
інформаційні таблички із зазначенням вогнегасної речовини, яку
допускається застосовувати в разі пожежі.
11.3.4. Балони з ГГ (водень, ацетилен, пропан, етилен та ін.)
треба зберігати окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям,
хлором, фтором та іншими окислювачами, а також окремо від
токсичних газів.
11.3.5. На відстані 10 м навколо місця зберігання балонів з
газами не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали та
предмети.
11.3.6. Балони, в яких виявлено витікання газу, треба негайно
забирати зі складу в безпечне місце.
11.3.7. Балони, призначені для зберігання ГГ у стисненому,
скрапленому і розчиненому стані, повинні відповідати вимогам
Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під
тиском, а також Правил безпеки систем газопостачання України
( z0318-98 ).
11.3.8. У складах балонів ГГ не дозволяється зберігати інші
речовини, матеріали і речі.
11.3.9. При складуванні не можна допускати ударів балонів
один об одного, падіння ковпаків і балонів на підлогу.
11.3.10. Покриття підлоги складу ГГ і рампи повинно бути з
негорючих і неіскротвірних матеріалів.
11.3.11. При перекантуванні балонів вручну забороняється
братись за вентилі. Торкатись вентилів кисневих балонів і балонів
із стисненим повітрям руками, рукавицями та обтиральними
матеріалами, забрудненими маслом і жирами, не допускається.
11.3.12. Наповнені ГГ балони, які мають "башмаки", повинні
зберігатись у вертикальному положенні. Щоб уберегти їх від
падіння, балони слід установлювати у спеціально обладнані гнізда,
клітки або обгороджувати бар'єрами.
11.3.13. Балони, що не мають "башмаків", слід зберігати в
горизонтальному положенні на дерев'яних рамах або стелажах.
При укладанні в штабелі висота їх не повинна перевищувати
1,5 м; усі вентилі мають бути закритими запобіжними ковпаками і
оберненими в один бік.
11.3.14. У складах ГГ повинні бути вивішені інструкції,
правила, плакати про те, як поводитись з балонами. Розміщувати
балони слід таким чином, щоб був вільний доступ до них для
термінової евакуації окремих балонів (або групи їх) у разі
виникнення пожежі або в інших аварійних ситуаціях.
11.3.15. Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну
небезпечність газів, які зберігаються, порядок евакуації балонів і
правила гасіння горючих газів.
11.4. Склади хімічних речовин
11.4.1. Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну
небезпеку, правила безпечного зберігання і особливості гасіння
хімічних речовин та реактивів.
11.4.2. На складах має бути розроблений план розміщення
хімічних речовин із зазначенням їх найбільш характерних
властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" та
ін.
11.4.3. Зберігання хімічних речовин може здійснюватися в
закритих сухих приміщеннях у тарі, характер (тип, вид) якої
залежить від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей
продукції та кліматичних умов.
11.4.4. Сильнодійні отруйні речовини (СДОР) дозволяється
зберігати лише у суворій відповідності з чинними для них
спеціальними правилами.
11.4.5. Будівлі складів хімічних речовин мають бути не
нижчими II ступеня вогнестійкості. З урахуванням однорідності
фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що
зберігаються, склади слід розбивати на окремі приміщення
(відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перегородками
1-го типу.
11.4.6. Сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється
зберігати лише обрешетованими дерев'яними планками або у плетених
кошиках.
11.4.7. Для вантажно-розвантажувальних робіт слід
застосовувати устаткування характер якого залежить від
пожежовибухонебезпечності продукції.
11.4.8. Підлога у приміщеннях для зберігання рідких хімічних
речовин у тарі повинна мати похили для стікання випадково розлитої
рідини до спеціальних приймачів.
У складах, де зберігаються кислоти, повинні бути
нейтралізувальні речовини (сода, крейда чи вапно).
11.4.9. Під час зберігання азотної та сірчаної кислот треба
вжити заходів з недопущення стикання їх з деревиною, соломою та
іншими речовинами органічного походження.
Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у
скляні сулії.
11.4.10. Склади, в яких зберігаються карбід і які бурхливо
реагують з водою, слід розміщувати в сухих, добре вентильованих
одноповерхових приміщеннях з легким дахом. Усередині цих приміщень
не повинно бути водяних, парових та каналізаційних труб. Дахи та
стіни не повинні пропускати атмосферні опади, приміщення повинні
мати захист від потрапляння грунтових вод.
11.4.11. Карбід кальцію повинен зберігатися в сухих, добре
провітрюваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення повинен бути
на 0,2 м вище планувальної позначки (рівня) прилеглої території.
Забороняється розміщувати склади для зберігання карбіду кальцію в
підвальних приміщеннях та низьких місцях, які затоплюються або в
інший спосіб потрапляють під дію концентрованої вологи. Барабани з
карбідом кальцію зберігаються на складах - як у вертикальному, так
і горизонтальному положенні.
11.4.12. Сулії з кислотами можна встановлювати на стелажах не
більше ніж у два яруси по висоті або зберігати на підлозі групами
кількістю, не більше як 100 шт. по два чи чотири ряди у кожній,
розділеними бортиком не менше 0,15 м заввишки.
11.4.13. Не дозволяється:
1) проводити у складах роботи, не пов'язані зі забезпеченням
процесу зберігання хімічних речовин;
2) входити до складських приміщень, де зберігаються речовини,
що вступають у реакцію з водою, у вогкому (вологому) одязі та
взутті;
3) застосовувати для закривання сулій з кислотою пробки з
органічних матеріалів (дерева, тканини, соломи тощо).
12. Порядок дій адміністрації і персоналу підприємств при
Виникненні пожежі
12.1. На підприємстві при виникненні пожежі дії адміністрації
та персоналу слід спрямувати на гарантування безпеки та евакуації
людей.
12.2. Кожний працівник, який виявив пожежу, повинен:
1) негайно повідомити про це по телефону пожежну охорону (при
цьому слід назвати адресу об'єкта, вказати поверховість будівлі,
місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а
також назвати своє прізвище, ім'я та по батькові);
2) вжити (по можливості) заходів для евакуації людей, гасіння
(локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;
3) повідомити про пожежу керівника чи відповідну компетентну
посадову особу та (або) чергового по підприємству або організації;
4) при потребі - викликати інші аварійно-рятувальні служби
(медичну, газорятувальну і т.ін.).
12.3. Посадова особа підприємства, що прибула на місце
пожежі, повинна:
1) перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати
повідомлення), довести до відома власника підприємства про пожежу;
2) в разі загрози для життя людей негайно організувати їх
порятунок (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили і
засоби;
3) вивести за межі небезпечної зони всіх працівників, не
пов'язаних з ліквідацією пожежі;
4) припинити роботи в приміщенні, крім робіт зі вжиття
заходів з ліквідації пожежі;
5) при потребі - відключити електроенергію (за винятком
систем протипожежного захисту), зупинити транспортери, агрегати,
апарати, перекрити сировинні, газові та парові комунікації,
зупинити системи вентиляції в аварійному та суміжних з ним
приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) і вжити
інших заходів, які сприяють недопущенню розвитку пожежі та
задимлення в приміщенні;
6) перевірити включення оповіщення людей про пожежу,
установок пожежогасіння, протидимового захисту;
7) одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію, у
відповідності зі схемою, і захист матеріальних цінностей;
8) забезпечити дотримання вимог безпеки працівниками, які
беруть участь у гасінні пожежі;
9) організувати зустріч підрозділів пожежної охорони,
допомогти у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку
пожежі та в установці на водні джерела.
12.4. По прибутті на пожежу пожежних підрозділів слід
забезпечити їх безперешкодний доступ на територію підприємства.
12.5. Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація та
технічний персонал підприємства зобов'язані брати участь у
консультуванні керівника гасіння про конструктивні і технологічні
особливості підприємства, де виникла пожежа, прилеглих будівель,
організувати залучення до вжиття належних заходів, пов'язаних із
ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку, сил та засобів
підприємства.
12.6. Основні причини загоряння на автотранспорті:
1) порушення герметичності комунікацій, несправностей
паливної системи і загоряння палива і електропроводки при стиканні
з поверхнями, які мають високі робочі температури (вихлопним
колектором, глушником та опалювальною установкою);
2) спалахування палива внаслідок потрапляння іскри, яка
виникає від ударів стальних деталей пошкодженого кузова автомобіля
під час ДТП;