 |
|
Споживні властивості коштовностей
Споживнівластивості - це група властивостей, які виявляються в процесі споживання та пов'язані з можливостями задоволення деяких суспільних чи особистих потреб відповідно до їх призначення (ДСТУ 2429-94). Споживні властивості коштовностей характеризують соціальну значущість, практичну корисність, естетичну досконалість, економічну ефективність і нешкідливість товару [3].
Соціальне призначеннякоштовностей відіграє важливу роль при
визначенні їх споживної цінності та ринкової вартості. Виходячи з того, що
коштовності - це особливий вид товару, який не є необхідним і не належить до товарів повсякденного або підвищеного попиту, більше того, деякі коштовності взагалі належать до категорії абсолютної розкоші, - їм надається особливе значення в соціальній системі суспільства. Оскільки споживні властивості соціально й економічно обґрунтовані, а також є найбільш узагальненим категоріальним поняттям, то група показників, за допомогою яких описують соціальні властивості, розкривають його зміст та виконують функцію семантичних критеріїв, дотримання яких є обов'язковою вимогою, придатні для трактування власне поняття "споживні властивості" [5].
Схематично визначення споживних властивостей складає ряд: "споживні властивості" - "показники якості" (категоріальні критерії) - "фізичні, хімічні та інші властивості".
Показниками властивостей соціального призначення коштовностей є:
• зовнішній вигляд (краса);
• склад та вміст дорогоцінних металів та коштовного каміння;
• стиль та мода;
• імідж товару;
• символічна та алегорична значущість,
• історико-культурна значущість.
Визначення споживних властивостей коштовностей є прібритетним при створюванні окремого художнього виробу, тому й розробка комплексу споживних вимог та їх оцінка буде різною. Відповідність виробів їх призначенню є підґрунтям ціннісної оцінки.
"Краса" - є оцінкою зовнішнього вигляду коштовностей. Категорія "краса" не має канонічного терміна, оскільки це поняття об'єктивне, а отже, й визначення краси у кожного своє. Тому експерт, який визначатиме красу коштовностей, має володіти умінням віддзеркалити особливості і сутність виробів через окремі порівняльні образи та прості для сприйняття предмети [4].
Ювелірному мистецтву притаманна флористика (сучасна українська ювелірна справа), теїстика (релігійне мистецтво європейського середньовіччя), геометризм (ісламська культура), побутові мотиви (коштовності древніх скіфів), ентомологія (присутність комах).
Асоціативний спосіб визначення прекрасного ґрунтується на особливому світосприйнятті та культурному рівні споживача. Наприклад, деякі споживачі купують ювелірні вироби лише тому, що вони концентрують у собі велику вартість. Такі вироби не є витворами мистецтва, позбавлені унікальності і не належать до коштовностей, вони мають назву "масовка" і вирізняються лише "привабливістю". Тільки у разі, коли виробники ювелірних товарів відтворюють в них культуру й менталітет споживачів можна сподіватися на успіх їх товарів на ринку.
Повноцінне індивідуальне сприйняття творів мистецтва, у тому числі й коштовностей, можливе лише за умови культурної розвинутості особистості та здатності її інтелекту до генерації естетичних образів, що викликають почуття естетичного задоволення та захоплення [4]. З плином часу змінюються стиль, мода, імідж, релігія, а також світогляд людини. Тому виробники ювелірних виробів постійно оновлюють їх асортимент, творчо перевтілюють споконвічні ідеї відповідно до вимог новітності потреб суспільства.
Отже, соціальні властивості є культурно опосередкованими і постійно змінюються, і, щоб виріб не втрачав актуальності, необхідно враховувати дуже багато окремих його якісних параметрів, таких як:
• масштабність художньої ідеї;
• актуальність;
• ступінь символічності образу, що відтворюється;
• культурні традиції нації;
• тощо.
Важливе значення для естетичного сприйняття коштовностей маїє мода. За цим показником ювелірні вироби поділяються на такі групи [6]:
1. Ювелірні вироби, які виконуються за останнім «криком» моди.
2. Ювелірні вироби, які модні для поточних сезонів.
3. Ювелірні вироби класичної форми (минулих років), але які
залишилися модними.
4. Старомодні ювелірні вироби.
У сучасній ювелірній моді умовно можна виокремити три основні стильові напрями: класика, авангард, фольклор.
Головні ознаки класичного стилю: строгість, лаконізм ліній та пропорцій, витонченість декору, вишуканість форм.
Ознаки авангардного стилю: індивідуальність, ексцентризм, яскравість, декор, що кидається у вічі, несподіване поєднання матеріалів та методів обробки, незвичайність, гнучкість та рухомість конструкції, тенденції до графіки.
Відмінними ознаками прикрас та виробів, які виготовлені в стилі фольклор, є інтерпретація мотивів національно-прикладного мистецтва та мистецтва стародавніх цивілізацій.
Серед існуючих стилів можливо виділити ряд різноманітних напрямків та мікростилів. До них належать геометричний, конструктивний та образотворчий напрями та декілька мікростилів, поєднаних однією темою.
Геометричний напрям віддзеркалюється формою ювелірного виробу у вигляді трикутника, кола, сфери, овалу, спіралі, трапеції і под.
Характерними ознаками конструктивного спрямування є чистота та виразність конструктивних просторових направлень, мінімум або відсутність елементів, які прикрашують виріб, виявлення природних достоїнств матеріалу, вишукана простота композиції.
Образотворче спрямування містить натуралістичні або стилізовані зображення об'єктів живої та неживої природи: бант, стрічки з металу, мереживо, мотузочки, вузли, квіти, лист, дерево, яблуко, сім'я, пір'я птахів, черепашки, морські зірки, комети та ін.
Сучасним ювелірним прикрасам притаманні такі характеристики: вироби вишукані за формою, достатньо великі, але водночас легкі і деталізуються обробкою поверхні за допомогою гравірування,накладного металу, комбінації матової та блискучої пбв^х^нь^,* лускоподібної обробки металу, карбування, матирування, обробки поверхні під дерево, текстиль.
Естетичні властивості коштовностей- це споживні властивості, які втілюють у чуттєво-сприйнятливих ознаках форми свою суспільну цінність та 'соціально-культурну значущість і задоволь няють естетичні потреби людини: духовні потреби, потребу в красі, а їх показники характеризують відповідність виробів естетичним вимогам суспільства та людини.
Основними показниками естетичних властивостей є інформаційна виразність (інформативність), раціональність форми, цілісність композиції та досконалість виробничого виконання і товарного вигляду.
• Інформаційна виразність (інформативність)- здатність виробу через особливості форми віддзеркалювати соціально-естетичні уявлення, які склалися в суспільстві. Одиничними показниками інформативності форми є художньо-образна виразність, оригінальність форми, відповідність стилю і моди. Художньо-образна виразність характеризує здатність форми коштовностей викликати певні почуття у людини, створювати символ або алегорію, відбивати національні особливості і характерні ознаки роботи майстра.
При оцінці художньої виразності ювелірного виробу важливим показником є рівень масштабності художньої ідеї, яка суттєво впливає на вартість роботи. Даний показник втілює:
• родинні і родові культурні традиції,
• регіональні культурні традиції,
• загальнодержавні культурні традиції,
• культурні загальноосвітні традиції.
Деякі коштовності часто присвячуються окремим визначним подіям, ювілеям, святам.
Успадкування важливих історико-культурних традицій при виготовленні коштовностей (символізм) у рамках єдиної школи характерно для багатьох фірм, які виготовляють ювелірну продукцію.
Якщо ювелірний виріб характеризується вишуканістю і елегантністю, відповідає стилю та моді, викликає глибокі естетичні почуття довершеності, а загальний зміст ідеї художнього твору просто і яскраво читається і однозначно сприймається широким загалом споживачів, цей коштовний виріб має високу виразність художнього твору, тобто він елегантний.