 |
|
Поняття, склад та особливості правового режиму земель історико-культурного призначення.
СТ 53 ЗКУ: До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам’ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.» Дублюється у ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Об´єкт культурної спадщини отримує лише після його занесення до Державного реєстру нерухомих пам´яток України.
Можна визначити як земельні ділянки, на яких розташовані визначені законом об´єкти, які включені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Класифікація земель історико-культурного = класифікації об´єктів культурної спадщини, (ст. 2 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»: Об’єкти науки і техніки, пам’ятки архітектури, фольклору, мистецтва, історичні тощо.
Особливості правового режиму:
1. Безпосередньо випливають із цільового призначення: забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню. Це з необхідністю випливає із принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. ст.. 91,96 ЗКУ). (23 ЗУ «Про охорону культурної спадщини);
2.законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення - ст. 35 Закону «Про охорону культурної спадщини»;
3. Режим земель під відповідними пам´ятками визначається режимом самої пам´ятки. Перелік пам´яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, визначений ЗУ «Про Перелік пам´яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації». Заборона приватизації пам´ятки унеможливлює і передачу у приватну власність відповідних земель.
4. Ст. 20 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини має право привілеєвої купівлі пам´ятки культурної спадщини національного значення в разі її продажу власником. Таке право поширюється і на відповідну земельну ділянку;
5. частина об´єктів культурної спадщини (заповідники, музеї-заповідники) одночасно є об´єктами природно-заповідного фонду, тобто мають складний правовий режим.
6. встановлений особливий порядок віднесення земель до даної категорії (див. ст. ст.. 13-15, 33 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»). Зокрема, передбачена процедура державної реєстрації об´єктів культурної спадщини. Порядок створення музеїв регламентується ст. 7 ЗУ «Про музеї та музейну справу»;
7. здійснюється зонування прилеглих територій навколо окремих об´єктів з метою їх захисту та збереження традиційного середовища розташування (ст. 32 Закону «Про охорону культурної спадщини»). Встановлюються «зони охорони пам’яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару
8. У музею можуть бути встановлені експозиційна та заповідна зони.
9. Встановлені особливості оподаткування земель історико-культурного призначення земельним податком. Історико-культурні заповідники (пп. 282.1.1 ст. 282 ПКУ) та заклади культури, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (пп. 282.1.8 ст. 282 ПКУ) звільняються від оподаткування земельним податком; при використанні земельних ділянок історико-культурного призначення «не за функціональним призначенням» встановлюються підвищені ставки оподаткування (п. 276.3 ст. 276 ПКУ);
Відповідальність за порушення правового режиму: ст. 298 ККУ, ст.92 КУпАП , Ст. ст. 44-45 ЗУ «Про охорону культурної спадщини».