Здавалка
Главная | Обратная связь

Особливості управління в галузі використання та охорони земель водного фонду.



Принципами державного управління землями водного фонду є: стійкий розвиток поєднання басейнового і адміністративно-територіального способів управління, розмежування функцій охорони і функцій господарського вико­ристання вод. Єдину систему органів управління, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері використання і охорони земель водного фонду, утворюють:

• Кабінет Міністрів України;

• Державний комітет України по земельних ресурсах;

• Державний комітет України з питань водного господарства;

• Міністерство екологічної безпеки України;

• Державний комітет України по лісовому господарству;

• Державний комітет України по геології і використанню надр;

• Обласні державні адміністрації;

• Виконкоми районних, міських, селищних, сільських рад.

Користування землями водного фонду регулюється Земельним кодексом України і Водним кодексом України.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогоспо­дарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, у яких створено спеціалізовані служби з догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, берего­вими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організа­ціям, об’єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподар­ських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристич­них цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуван­ням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулен­ня, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Право користування земельною ділянкою на землях водного фонду вини­кає після встановлення меж цієї ділянки у натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право.

Право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом, який видають і реєструють сільські, селищні і міські ради.

Право тимчасового користування землями водного фонду оформляють договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізич­ною особою.

Користувачі земель водного фонду зобов’язані:

- виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення, забруд­нення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та інших процесів руйнування;

- суворо дотримуватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів;

- запобігати проникненню у водні об’єкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги.

На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших вод­них об’єктів можуть проводитися роботи, пов’язані з будівництвом гідротех­нічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корис­них копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Дозволи на проведення зазначених робіт видаються в установленому за­коном порядку.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навко­ло водойм і на островах здійснюється у режимі обмеженої господарської ді­яльності.

На зазначених землях забороняється діяльність, що негативно впли­ває або може вплинути на їх стан чи суперечить їхньому призначенню, зокрема:

- розорювання земель (крім підготовки Грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво;

- зберігання та застосування пестицидів і добрив;

- улаштування літніх таборів для худоби;

- будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лі­нійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

- миття і обслуговування транспортних засобів та техніки;

- улаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

41.Особливості правової охорони земель водного фонду. Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адмі­ністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із за­конодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водно­го законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: - самовільному захопленні водних об’єктів; - забрудненні та засміченні вод; - порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду; - руйнуванні русел річок, струмків та водостоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; - введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності; - недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водоко­ристування; - самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин); - порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності; - пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їхньої роботи; - незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціоноване скидання зворотних вод; - використанні земель водного фонду не за призначенням; - неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об’єктах; - відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію; - порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення вод­них ресурсів. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іно­земні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані від­шкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодав­ства, не звільняє винних від плати за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідаль­ності не звільняє їх від обов’язку відшкодування збитків, завданих ними вна­слідок порушення водного законодавства. 42. Юридична відповідальність за порушення правового режиму земель водного фонду Відповідальність за порушення водного законодавства настає лише у тих випадках, коли вона передбачена законодавством про окремі види юридичної відповідальності. За порушення норм чинного законодавства фізичні та юридичні особи несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність Дисциплінарна відповідальність настає за правопорушення, котрі можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни. Така відповідальність настає на загальних засадах, передбачених КЗпП України, до порушників можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани або звільнення Адміністративна відповідальність. Більшість складів адміністративних правопорушень водного законодавства передбачені у главі "Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'ятників історії та культури" КпАП України. Також відповідні склади можуть міститися й в інших главах КпАП України і навіть інших законах. Відносини щодо застосування цивільної відповідальності врегульовані главами ЦК України, ст. ст. 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища". Зокрема, ч. 1 ст. 69 Закону встановлює істотну специфіку цивільної відповідальності за екологічні (у т. ч. порушення водоохоронного законодавства) правопорушення: заподіяна шкода підлягає відшкодуванню "як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів". Кримінальна відповідальність. Низка порушень водного законодавства через свою суспільну небезпечність утворює склади злочинів. Зокрема, чинний КК України передбачає склади злочину "Порушення правил охорони вод", "Забруднення моря". Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може наставати за ст. 236 "Порушення правил екологічної безпеки".   43. Поняття та склад земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення 1. Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. 2. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом. Склад земель та особливості використання кожного з названих видів земель регулюються окремими статтями ЗК України (статті 66—77). Зазначені землі відрізняються від інших категорій земель України своїм основним цільовим призначенням. їх використання пов'язане головним чином з обслуговуванням несільськогосподарських потреб, тобто вони виконують роль просторової операційної бази, території, на якій розміщуються різного роду об'єкти. Цільове призначення цих земель відображається у найменуванні їх видів, що цілком логічно й закономірно. - Землі індустріальних парків - Землі транспорту - Землі залізничного транспорту - Землі морського транспорту - Землі річкового транспорту - Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства - Землі авіаційного транспорту - Землі трубопровідного транспорту - Землі міського електротранспорту - Землі зв'язку - Землі енергетичної системи - Землі оборони 44. Особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення— самостійна категорія земель у складі земель України. Вони займають площу 2,03 млн га. Їх правовий режим визначаєтьсянормативними приписами, які зосереджені в Земельному кодексі України (глава 13) та ряді інших нормативних актів. Більшість правових норм, які регулюють правовий режим зазначених земель, закріплені в окремих правових актах, присвячених в основному спеціальній діяльності тих чи інших підприємств, установ та організацій, зокрема у Повітряному кодексі, законах України “Про державний кордон”, “Про оборону України”, “Про транспорт”, “Про зв'язок”, “Про залізничний транспорт”, “Про трубопровідний транспорт” “Про електроенергетику”, “Про автомобільний транспорт”. Правовий режим всіх видів (підкатегорій) зазначених земель базується на єдиних принципах: загальнодержавного та суспільного значення категорії земель, до складу якої вони входять; спеціальних завдань використання таких земель. головною ознакою їх правового режиму є забезпечення раціонального екологічно збалансованого використання землі при експлуатації різних несільськогосподарських об'єктів. Особливості ж правового регулювання використання та охорони окремих видів земель, що входять до складу цієї категорії, зумовлені специфікою їх цільового призначення.   45. Правовий режим земель промисловості. Землями промисловості визнаютьсяземлі, надані для розміщення і експлуатації осн, підсобних та допоміжних будівель і споруд пром, гірничодобувних, транспортних та інш п-в, їх під”їзних шляхів, інж мереж, адм-побут буд, інш споруд. Ціль –для створення різного роду об”єктів нерухом та їх експлуатації. Зем діл надаються пром п-м для їх виробнич діяльн і використовуються для розміщення виробн об”єктів, цехів, складів, проведення комунікацій і інш цілей. Найважлив ознака – несільскогосп використання. Знаходяться за територ нас пунктів. Правовий режим підкоряється режиму експлуатації об”єктів нерухомості, які тісно зв”яз з землею. При виділенні земель для пром цілей точно вказується їх призначення, що є підставою віднесення їх до земель несільскогосподарського призначення. Для будівництва пром п-в, об”єктів житл-комун госп,інш споруд надаються землі несільскогосоп призначення, не придатні для ведення с/г або с/г угіддя гіршої якості. Розміри зем ділянок, що надаються для зазначених цілей, визнач відп до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-тех документац, відведення діл здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Пром п-ва зобов”яз використовувати свої зем діл за ціл признач, в зв”язку з їх виробнич діяльн. Зем діл, що вівільн п-ми по видобуванню корисних копалин, інш пром або транс п-ми на наданих їм у користування с/г землях чи ліс угіддях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для використання в сіл, ліс, риб госп, житл буд-ві або садівництві, а зем діл на наданих у користування інш землях – для використ за призначенням. П-ва мають право надавати невикористовувані ними землі за рішен Рад н/д у тимчасове корист гром, кол с/г п-м, інш для с/г цілей. Навколо пром п-в залежно від хар-ру вир-ва повинні створюватися сан-захис зани відповідно до норм, затв у встановл порядку. В межах цих зон житлове буд-во забороняється. Створення сан-захист зони не позбавляє власників землі та землекористувачів, землі яких опинилися в межах цієї зони, права власності або користування ними з обмеженнями, встановленими для цих зон. При розміщенні, проектуванні, буд-ві і введенні в експл об”єктів, будівель і споруд, що негативно впливають на стан земель, повинні передбачатися заходи по охороні земель. При розміщенні п-в, іншоб”єктів повинно бути забезпечено вик-ня вимог щодо охорони оточ прир середовища, рац використ прир рес.   46. Правовий режим земель індустріальних парків 47. Поняття, склад та особливості правового режиму земель для користування надрами. 48. Правовий режим земель зв’язку. Землі зв”язку – землі, які надані в користування п/м і орг-м, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв”язку. Орг-м, що здійснюють буд-во та експлуат ліній електропередач, теле і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, радіорелейних ліній, повітряних і кабельних телефонно-телеграфних ліній зв”язку, надаються земельні ділянки відповідно до діючих норм і затверджених проектів на буд-во, а також зем ділянки, необхідні для тимчасового користування в період буд-ва та експлуатації цих об”єктів. Організації, що займаються наданням послуг зв”язку, мають право встановлювати і обслуговувати апаратуру зв”язку з дозволу власників, землкористувачів та орендарів зем діл, будівель і споруд. Власники, землекористувачі та орендатори мають право відмовити п-м зв”язку тільки на підставах, передбачених з-м. Вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, тел-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній, установлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачені правилами, затверджуваними у встановленому порядку. На трасах кабельних та повітряних ліній зв”язку встановл охоронні зони з особливими умовами використання для підземних каб і повітр ліній зв”язку і лінійрадіофікації, розташованих поза населеними пунктами. В охоронних зонах передбач необх отримання дозволу для різного роду робіт в охоронній зоні.Письмовий дозвіл потрібно отримати також на буд, рем та інш роботи. Тех персонал п-в, що експлуатують лінії…мають право без перешкод проходити, а при рем роботах проїзжати на тер охор зон незалежно від форми власності на землю.   49. Правовий режим земель транспорту. Землі транспорту – землі надані в користування п/м, орг-м зал, авто, морск, внутр водного, повітряного та трубопроводного транс для виконання покладених на них задач по експлуат, ремонту, розвитку об”єктів транс. Розміри зем ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-тех документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння Особливості правового режиму: -використовуються не для с/г вир-ва, а як просторово-територіальний базис для розміщення об”єктів нерухомості; -правовий режим цих земель і земель суміжних ділянок підкоряється режиму експлуатації об”єктів транспорту; -розміри зем діл нормуються; -п-ва транспорту мають право надавати невикористовувані ними землі за рішенням сіл, сел, міськ Рад н/д у тимчасове користування гром, кол с/г п-м інш для с/г цілей; -за надані землі п-ва вносять плату згідно з З-м “Про плату за землю”. Землі надані транспортові, перебувають у розпорядженні відповідного відомства і обслуговують: а)тех-експл; б)комерц-експлуат;в)господар;г)житлово-будів потреби відповідн видів транс, зв”яз з утриманням, реконструкцією, розвитком шляхів сполучення. Розміри зем діл для зазнач цілей визнач відповідн до затв норм проектно-тех документ, а відведення провадиться з урахуванням черговості освоєння. Землі транспорту використ органами транс безпосер або надаються в смузі відведення на договірних засадах в користування інш відомствам і орг-м: а)для буд-ва під”їзн шляхів;б)під склади;в)для задоволення житл, культ потреб робітників транспорту;г)для обслуговування потреб пасаж руху. Залізн тр землі:зайняті зал шляхами, під”їзн шляхами, безпосередньо об”єктами, що приєднуються до зал споруд, які обслуговують транспорт. Для забезпечення безпеки руху і експлуат транс засобів, безпеки населення, норм експлуат інж спорудзобов”яз: дотримуватися порядку використан смуги відведення; утримувати зем діл в межах смуги відведення способами, які не повинні наносити шкоду землі як прир об”єкту. Автомоб тр:землі шосейного і грунтового транс, землі зайняті автогужовими шляхами поза міською смугою, під”їз шляхами до фабрик і заводів. Землі шосейного та грунтового транспорту мають смугу відведення, ширина якої залежить від категорії шляху. Права власн, користувачів і орендаторів зем діл в придорож смугах обмежуються. Основне обмеження – в межах придорож смуг заборон буд-во капіт споруд. Морського і річкового тр: 1) землі,закріплені за органами річк флоту (пристанські тер, землі під затонами тощо); на них поширюється правовий режим земель несільсьгосп призначення; 2) землі берегової смуги, що мають своєрідне правове становище, яке полягає в тому, що вони переважно не вилучаються у землекористувачів, але хар-ся певними обмеженнями прав останніх в інтересах судоплавства. Трубопроводний транс:зем діл, на яких побудовані наземні і надземні трубопроводи та їх споруди     50. Правовий режим земель енергетичної системи. Склад земель енергетики До земель енергетики відносяться землі, надані в установленому законом порядку у власність та користування для розміщення, будівництва і експлуатації об'єктів з виробництва і передачі електричної та теплової енергії, об'єктів альтернативної енергетики, об'єктів технологічної інфраструктури об'єктів енергетики, в тому числі адміністративних та виробничих будівель підприємств, що здійснюють таку діяльність. Для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об'єктів і об'єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об'єктів енергетики: - санітарно-захисні зони атомних електростанцій; - зони спостереження атомних електростанцій; - охоронні зони об'єктів енергетики; - санітарно-захисні зони об'єктів енергетики; - охоронні зони магістральних теплових мереж. Земельні ділянки в межах спеціальних зон об'єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням). У разі якщо встановлення спеціальних зон об'єктів енергетики призводить до неможливості раціонального використання земельної ділянки за цільовим призначенням, власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) всієї земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої земельної ділянки має право вимагати в односторонньому порядку розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування завданих цим збитків. Спеціальні зони об'єктів енергетики встановлюються на землях всіх категорій.   51. Особливості правового режиму земель оборони Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Стаття 2. Правовий режим земель оборони Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України ( 2768-14 ). Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації. Військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності. При проходженні на землях оборони ліній електропередачі і зв'язку та інших комунікацій умови їх використання визначаються договором між військовою частиною і відповідним підприємством, установою та організацією. Власники або користувачі земельних ділянок, які межують із земельними ділянками, наданими військовим частинам, можуть вимагати встановлення земельних сервітутів відповідно до закону.Стаття 3. Зони особливого режиму використання земель Уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об'єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об'єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.   52. Правовий режим земель іншого спеціального несільськогосподарського призначення. 1. Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. 2. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом. Коментар: До ч. 1. Визначальним у виділенні даної категорії земель є факт їх надання для певних потреб. В силу буквального розуміння коментованої норми, якщо земельна ділянка не надана, але лише призначена для цих самих потреб планувальною документацією (див. ст. 39 ЗКУ та коментар до неї), цього недостатньо. Такий підхід виглядає непослідовним (порівн. з ч. 1 ст. 22 ЗКУ). Під "встановленим порядком" розуміється одна з передбачених гл. 19 - 21 ЗКУ процедура надання земельних ділянок у власність чи в користування. Крім того, віднесення земель до даної категорії в багатьох випадках здійснюється, виходячи не стільки із цільового призначення земельної ділянки, скільки із специфічного статусу суб'єкта, якому вона надана (найбільш очевидним такий підхід є у випадку ст. 77 ЗКУ). Дана категорія земель поділяється на ряд видів земель в залежності від мети їх надання. Використання земель здійснюється для задоволення великої кількості різноманітних цілей, перелік яких у законодавстві на сьогодні не є вичерпним. Однак, як відзначав М. І. Краснов178, це не є перепоною для об'єднання згаданих земель в особливу категорію земель. Усі види вказаних земель характеризуються тим, що вони використовуються для спеціальних цілей несільськогосподарського характеру. У законодавстві колишнього Союзу РСР ця категорія земель іменувалась "землями спеціального призначення", "землями спеціального несільськогосподарського призначення". Видається, що наведені поняття є більш вдалими, ніж вжите сьогодні в законодавстві України, оскільки, по-перше, більш адекватно відображають призначення земель даної категорії, уникаючи невизначеності, породженої формулою "та іншого призначення"; по-друге, є більш лаконічними та зручними для використання. У тексті коментованої норми буквально йдеться про надання земельних ділянок відповідного призначення підприємствам, установам, організаціям. У зв'язку із цим у практиці іноді виникають спірні ситуації179. Вважаємо, що коментоване положення не можна розуміти буквально, а тому до суб'єктного складу можна віднести й різні види фізичних осіб, щодо яких ЗКУ не встановлені прямі обмеження з приводу набуття у власність чи в користування земельних ділянок для зазначених потреб. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення займають понад 1,84 млн. га180. До ч. 2. Загальна характеристика порядку (режиму) використання земель. Земельні ділянки, що належать до даної категорії земель, характеризуються різноманітним цільовим призначенням та правовим режимом, що розкривається у ст. ст. 66 - 77 ЗКУ та інших нормативно-правових актах (див. коментар до ст. ст. 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77 ЗКУ). Між тим, на підставі законодавства у правовій доктрині181 прийнято виділяти загальні риси правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зокрема: - всі земельні ділянки даної категорії земель мають спеціальне несільськогосподарське призначення, що дало підстави у спеціальній літературі називати дану категорію земель скорочено землями спеціального несільськогосподарського призначення; - розміри відповідних ділянок визначаються на підставі затв. у встановленому порядку норм (для типових об'єктів - залізниць, автомобільних доріг, ліній електропередач, аеродромів, трубопроводів тощо) або затв. у встановленому порядку проектів (для нетипових об'єктів - промислових підприємств тощо), які, проте, також розробляються відповідно до певних норм. Це дозволяє виділити таку ознаку земель спеціального несільськогосподарського призначення, як нормування розмірів відповідних ділянок. У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються нераціонально. Нормативи відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики в 2,5 - 2,7 рази перевищують прийняті в країнах Західної Європи182; - здійснюється внутрішнє та зовнішнє зонування земельних ділянок спеціального несільськогосподарського призначення. Так, навколо потенційно шкідливих об'єктів встановлюються санітарно-захисні зони, де забороняється житлове будівництво та проживання населення; навколо потенційно вразливих об'єктів - охоронні зони тощо; - у певних випадках території, що призначаються для спеціальних несільськогосподарських потреб, взагалі можуть не відводитися як окремі земельні ділянки. Йдеться, наприклад, про земельні ділянки, призначені для розміщення деяких лінійних об'єктів (ліній зв'язку, електропередач, підземних трубопроводів). Хоча окрема земельна ділянка для розміщення такого об'єкту не відводиться, у зв'язку із розміщенням об'єкту режим відповідної території зазнає істотних змін, зокрема, встановлюється охоронна, санітарно-захисна зона. Може бути встановлено земельний сервітут. Описані особливості правового режиму будуть розкриті нижче при характеристиці правового режиму окремих земель у складі даної категорії. Правовий режим земель "іншого призначення". ЗКУ не містить спеціальних положень щодо "порядку використання" (правового режиму) земель, згаданих у коментованій статті як землі "іншого призначення". На наш погляд, правовий режим земель "іншого призначення" має загальні риси, притаманні режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (див. вище). Легальне визначення даного різновиду земель та його складу відсутнє. За логікою побудови ЗКУ, т. з. "землі іншого призначення" - це землі, що не охоплюються визначеннями інших категорій земель та інших видів земель в межах даної категорії земель (земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони). На думку В. І. Андрейцева183, до земель, що не знайшли відображення у законодавчій класифікації, можна віднести землі "культового (церковного) фонду, … космічного забезпечення, державного матеріального резерву, водно-болотних угідь та торф'яного фонду, родовищ корисних копалин, мисливського фонду та підвищеної екологічної небезпеки". Нормативні положення щодо особливостей правового режиму окремих земель "іншого призначення" розкидані по численним нормативно-правовим актам. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв", земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти системи державного матеріального резерву, "є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження". Щодо правового режиму тих водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів див. коментар до ч. ч. 1 та 3 ст. 46 ЗКУ. Особливості правового режиму земельних ділянок, що використовуються для потреб мисливського господарства, визначаються насамперед ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання". Особливості правового режиму земель, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, визначаються Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (див. ст. ст. 169, 170 ЗКУ та коментар до ст. 169, 170). Вважаємо, що до земель "іншого призначення" можуть бути віднесені також земельні ділянки, відведені для розміщення полігонів твердих побутових відходів. На сьогодні земельні відносини, що виникають при влаштуванні та експлуатації полігонів, регулюються практично виключно на підзаконному рівні - насамперед, ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування", де передбачені детальні правила розміщення полігонів (розділ 2), внутрішня структура та зонування території полігону (пп. 3.10 - 3.56), вимоги до санітарно-захисної зони полігону (пп. 3.57 - 6.58), спеціальні вимоги до рекультивації земель після закриття полігону (пп. 3.115 - 3.133). Зокрема, встановлено, що територія полігону поділяється на такі елементи: (1) під'їзну дорогу, (2) ділянку складування твердих побутових відходів, (3) господарську зону, (4) інженерні споруди і комунікації; детально визначається режим території кожного з елементів. Площа земель під твердими побутовими відходами в Україні перевищує 3 тис. га і включає 727 полігонів, з яких 35,5 % не відповідають нормам. Крім того, багато лісів, узбіч доріг, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища. За оцінками природоохоронних органів, площа земель під такими об'єктами перевищує 160 тис. га184. Окремою і достатньо гострою проблемою є правовий режим земельних ділянок, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації в Україні. Ці ділянки не підпадають під поняття жодної із "типових" категорій земель, у т. ч. і під поняття земель оборони, оскільки ЧФ РФ не є "військовим формуванням, утвореним відповідно до законодавства України". Такі ділянки на сьогодні фактично знаходяться поза правовим полем України, і на даний час стоїть завдання хоча б про їх інвентаризацію. За даними Держземагенства України, станом на 01.01.2007 по АРК проінвентаризовано 521 земельну ділянку, загальна площа яких за уточненими даними складає 17980,65 га.  

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.