Главная | Обратная связь

Класифікація будівельних систем

Будівельна система - це комплексна характеристика конструктивного рішення будівлі за матеріалом та технологією зведення основних несучих конструкцій. Існує чотири групи конструктивних матеріалів - камінь, бетон, метал та дерево і два

основні технологічні методи зведення будівель - традиційний та індустріальний.

Індустріалізація будівництва - це організація будівельного виробництва на основі використання збірних будівельних конструкцій заводської готовності та прогресивних пректних рішень, впровадження комплексно-механізованих поточних процессів зведення будівель і передових методів будівництва. Вона дозволяє прискорити темпи будівництва, підвищити продуктивність праці, знизити трудомісткість і вартість та полібшити якість будівництва. Ефективність індустріалізації визначається завданнями, які стоять перед суспільством, рівнем його енерго- та механоозброєності, станом проектної справи та наявності бази будівельної індустрії.

Найбільш поширеним є використання однієї будівельної системи при зведенні будівлі. Такі будівельні системи називають основними.

Традиційна будівельна системаоснована на зведенні несучих стін у техніці ручного мурування з цегли, дрібних керамічних блоків або каменів вагою до 16 кг та дерева.

Різновиди каменів, які використовують у будівництві, визначають вид кладки та сферу ЇЇ застосування.

Цегляну кладку із звичайної глиняної або силікатної цегли застосовують для зведення стін, простінків, стовпів, перемичок, арок, склепінь і перегородок; із вогнетривкої цегли - для конструкцій, що працюють в умовах високих температур (промислові печі, димарі).

Дрібноблочну кладку із штучних і природних каменів правильної форми (керамічних, бетонних, шлакобетонних, пінобетонних, туфобетонних, пемзобетонних, із вапняків, туфів, граніту, базальту) вагою до 16 кг укладають вручну при зведенні стін, простінків, стовпів і перегородок.

Тесову кладку використовують для зведення і облицювання монументальних будівель та інженерних споруд із природних каменів правильної форми.

Кладку із бутового каменю та бутобетонну застосовують при зведенні фундаментів, стін підвалів та напівпідвалів, підпірних стін і малих архітектурних форм із каменів неправильної форми масою не більше ЗО кг ("рваний" камінь і булижний округлої форми).

На основі традиційної будівельної системи в Україні зводять до 20% всіх житлових будинків і до 50% всіх громадських будівель. Загальний рівень Індустріаль-ності будівель цієї системи досить високий через використання збірних виробів для перекриттів, сходів, фундаментів, перегородок тощо. Традиційна будівельна система дозволяє проектувати будівлі будь-якої форми, з різними висотами поверхів і різними за формою та розмірам віконними і дверними прорізами. Конструкції таких будівель надійні в експлуатації, вогнестійкі та довговічні.

До індустріальних будівельних систем відносять:

Великоблокову будівельну систему,основану на механізованому монтажі стін будівель висотою до 16 поверхів з великорозмірних блоків вагою 3...5 т із цегли або бетону. Установку блоків здійснюють за принципом мурування кам'яних стін - горизонтальними рядами на цементно-піщаному розчині зі взаємною перев'язкою швів. Для зовнішніх стін будівель блоки виготовляють одношаровими з керамзитобетону, шлакобетону, перлітобетону, вермікулітобетону або з цегли, а для

внутрішніх стін - з важкого бетону або цегли. Підвищення нормативних теплотехнічних вимог до зовнішніх стін в Україні привело до витіснення цієї системи, тому що вона була орієнтована на одношарові конструкції зовнішніх стін з малим опором теплопередачі. При використанні цієї будівельної системи для будівель, які опалюються, блоки зовнішніх стін необхідно виготовляти тришаровими з утеплювачем із полістирольного пінопласту, мінераловатних плит, перлітофосфогенних плит тощо. Існуючі великоблокові будівлі в Україні потребують утеплення з боку фасадів усіх зовнішніх стін. Використання цієї будівельної системи можливе в комбінованому варіанті - крупноблочні внутрішні стіни і багатошарові зовнішні панельні або цегляні стіни;

Панельну будівельну систему,основану на механізованому монтажі стін будівель з бетонних панелей висотою в один або два поверхи, вагою до 10 т та довжиною до 7,2 м в 1...2 конструктивно-планувальних кроки. Конструкції панелей несамостійні: при зведенні їх стійкість забезпечують монтажними пристроями, а під час експлуатації - спеціальними конструкціями стиків і зв'язків. Панелі несучих стін установлюють на цементно-піщаний розчин без перев'язки вертикальних швів. Порівняно з традиційною системою, панельна дозволяє знизити вагу конструкцій на 30...40%, трудомісткість та тривалість будівництва більше ніж на 30%. Будівлі цієї будівельної системи мають високу просторову жорсткість, а тому їх висота в 16...22 поверхи стала нормою в масовій забудові великих міст;

Об'смно-блочну будівельну систему,основану на механізованому монтажі об'ємно-просторових залізобетонних елементів вагою до 25 т, які установлюють один на другий без перев'язки швів. Для забезпечення міцності стовпи об'ємних блоків об'єднують в просторову систему з допомогою сталевих анкерних зв'язків у рівнях перекриттів будівель. В порівнянні з панельним, об'ємно-блочне домобудівництво забезпечує зниження трудомісткості до 15%. Цю будівельну систему використовують при проектуванні житлових будинків, гуртожитків, готелів, пансіонатів висотою до 16-ти поверхів;

Каркасно-панельну будівельну систему,основану на механізованому монтажі несучого каркаса із збірних залізобетонних або металевих конструкцій та самонесучих або навісних панельних стін. На основі цієї будівельної системи будують більшість нежитлових будівель висотою до 30-ти поверхів. У житловому будівництві цю будівельну систему використовують рідко, тому що порівняно з панельною, вона потребує більших витрат сталі та тривалості будівництва. Основні переваги полягають у гнучкості планувальних рішень будівель при проектуванні, перепрофілюванні та модернізації. Будівлі цієї системи проектують у ригельному або безригельному варіантах каркасів. У багатоповерхових будівлях висотою до 100 м використовують в основному залізобетонні несучі конструкції, а при більшій висоті - сталеві, які мають менші розміри перерізів і, відповідно, меншу вагу, що приводить до зменшення зусиль у несучих конструкціях і понижує собівартість фундаментів. Недолік сталевих конструкцій - низька вогнестійкість та корозійна стійкість. Тому несучі сталеві конструкції захищають від впливів вогню: напиленням спеціальними розчинами із заповненням виготовленим на основі базальту, азбестоцементу, керамічного волокна або штукатуркою цементно-піщаним розчином товщиною 10...60 мм; личкуванням цеглою або плитами із базальту, азбесту, вермикуліту, гіпсу, бетону товщиною 20...60 мм;

Монолітну і збірно-монолітну будівельні системи,основані на зведенні основних несучих конструкцій будівель з бетону або залізобетону на будівельних майданчиках. До монолітної системи відносять будівлі, всі несучі конструкції яких виготовлені з монолітного залізобетону, до збірно-монолітної - будівлі, в яких несучі конструкції зроблені частково збірними, а частково монолітними.

Комплексний процес зведення монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій складається: із влаштування опалубки; армування конструкцій; у конструкціях із попередньо напруженою арматурою - натягання арматури та ін'єкція каналів; бетонування конструкцій; витримування бетону в опалубці; розпалублення; опорядження поверхонь конструкцій.

В Україні інтенсивний розвиток монолітного будівництва почався в 90-х роках у зв'язку з активізацією діяльності закордонних фірм, які імпортували як ідею монолітного домобудівництва, так і різноманітне технологічне обладнання для забезпечення широкого діапазону технічних рішень. На архітектурно-планувальні та конструктивні рішення будівель суттєво впливає метод бетонування несучих конструкцій будівель: для стінової конструктивної системи використовують ковзку, об'ємно-переставну, щитову (крупно і дрібно щитову) і блочну опалубки, а для каркасних – дрібно щитову опалубку і метод підйому перекриттів. Останнім часом використовують конструктивно-технологічну систему будівель в опалубці, виготовленій з полімерних матеріалів, яку залишають після бетонування. З допомогою такої опалубки конструкції будівель отримують додаткові функції: підсилювальні, утеплювальні, гідроізоляційні або декоративні;