 |
|
Вимоги до вибору районів розміщення заміських зон
Райони заміських зон повинні бути розташовані за межами 50 км (30 км) зон навколо АЕС, поза зонами можливого руйнування, небезпечних радіоактивних забруднень, хімічного зараження, катастрофічних затоплень, розповсюдження зсувів, снігових лавин та ін.
Розміщення заміських зон не допускається:
на землях заповідників, природних національних парків, ботанічних садів та водоохоронних смуг;
в зонах охорони гідрометеорологічних станцій;
у лісопаркових зонах міст;
на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоактивними залишками;
у небезпечних зонах відвалів породи вугільних та сланцевих шахт;
у сейсмічне небезпечних районах і зонах, безпосередньо прилеглих до активних розломів;
в охоронник зонах магістральних продуктопроводів;
поблизу державних стратегічних та воєнних об'єктів;
у районах розміщення об'єктів, експлуатація яких з пов'язана викидом у навколишнє середовище токсичних речовин;
у населених пунктах, які відселяються;
у районах, які підлягають впливу ураганів, тайфунів та смерчів;
у районах, де вода у джерелах постачання має високу хімічну та біологічну забрудненість, що перевищує нормативи, передбачені правилами охорони поверхні води.
Райони заміських зон повинні відповідати:
вимогам санітарних норм;
забезпечення термінів перевезення персоналу, який продовжує свою роботу, (не більш як 4 години).
|
|
|
|
|
|
|
|
рівень) та резервів Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (регіональний рівень);
державного рівня - за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.
Додаткові кошти для фінансування заходів з ліквідації НС відповідного рівня або їх наслідків (за умови вичерпання зазначених джерел фінансування) можуть виділятися на підставі клопотання відповідного органу виконавчої влади, зокрема:
об'єктового рівня - за рішенням органу виконавчої влади, у сфері управління якого знаходиться об'єкт, районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради;
місцевого рівня - за рішенням центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
регіонального і державного рівнів - за рішенням Кабінету Міністрів України.
Разом з клопотанням до органу виконавчої влади вищого рівня подаються документи, що містять обгрунтування необхідності та обсягів виділення додаткових коштів, акти обстеження, висновки комісій, кошторисна документація з висновками відповідних експертів.
Проекти рішень Кабінету Міністрів України про виділення коштів з резервного фонду бюджету (РФБ) на ліквідацію НС регіонального і державного рівнів за участю заінтересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади готує і подає в установленому порядку центральний орган виконавчої влади, який у дорученні Кабінету Міністрів України визначено першим, на підставі відповідних клопотань Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до яких додаються:
висновки комісій Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань ТЕБ та НС;
акти, що підтверджують розміри завданих збитків;
узагальнені кошториси витрат на проведення першочергових пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт.
До зазначених матеріалів додаються висновки Мінекономіки і Мінфіну про економічну доцільність та ефективність фінансування, а також експертні висновки відповідних центральних органів виконавчої влади щодо поданої кошторисної документації.
Кошти, виділені на ліквідацію НС, використовуються для:
проведення пошуково-рятувальних, аварійно-відновних та інших невідкладних робіт з метою усунення безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей, що виникла внаслідок цих ситуацій;
надання згідно із законодавством матеріальної допомоги потерпілим внаслідок НС;
розгортання та утримання тимчасових пунктів проживання і харчування потерпілих;
проведення евакуаційних заходів;
забезпечення дій рятувальних та інших підрозділів або організацій, залучених до ліквідації НС.
Органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації, які отримали додаткові кошти після закінчення робіт з ліквідації надзвичайної ситуації звітують про використання цих коштів відповідно до Інструкції про облік і звітність щодо використання коштів і матеріально-технічних ресурсів для запобігання та ліквідації НС техногенного і природного характеру [57].
Керівники органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій несуть відповідальність за достовірність поданої звітності.
Нормативно-правовий акт [ЗО] визначає напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов'язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання.
РФБ формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету і не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Резервний фонд встановлюється законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет загальною сумою без визначення головного розпорядника бюджетних коштів.
Розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.
Кошти РФБ можуть використовуватися на здійснення:
а) заходів з ліквідації наслідків НС техногенного, природного, соціально-політичного
характеру;
б) інших непередбачених заходів, які відповідно до законів можуть здійснюватися за
рахунок коштів бюджету, але не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під
час складання проекту бюджету, тобто на момент затвердження бюджету не було визначених
актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної
Ради АРК, Ради міністрів АРК, відповідної ради, місцевої держадміністрації, виконавчого
органу відповідної ради підстав для проведення таких заходів.
До непередбачених заходів, визначених у підпункті "б", не відносяться:
обслуговування та погашення державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи боргу місцевого самоврядування;
додаткові заходи, що забезпечують виконання бюджетної програми (функції), призначення на яку затверджено у бюджеті;
капітальний ремонт або реконструкція;
придбання житла;
надання гуманітарної чи іншої допомоги, крім випадків, коли рішення про надання такої допомоги прийнято Верховною Радою України, Президентом України, Верховною Радою АРК, відповідною радою.
Загальний обсяг асигнувань, наданих з РФБ за напрямом, визначеним у підпункті "б", не може перевищувати 20 відсотків річного обсягу РФБ.
Звернення про виділення коштів з РФБ подаються:
щодо видатків державного бюджету - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК, обласною, Київською та Севастопольською міською до Кабінету Міністрів України;
щодо видатків місцевих бюджетів - підприємствами, установами, організаціями до Ради міністрів АРК, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.
У зверненні зазначається:
напрям використання коштів РФБ;
головний розпорядник бюджетних коштів, якому пропонується виділити кошти з РФБ;
обсяг асигнувань, який пропонується надати з РФБ;
перелік юридичних і фізичних осіб, яким головний розпорядник бюджетних коштів передбачає надати кошти з РФБ, та пропозиції стосовно майбутнього врегулювання правовідносин щодо майнових прав, пов'язаних з цим процесом;
інформація щодо можливості фінансування зазначених заходів за рахунок інших джерел.
У разі необхідності виділення коштів з РФБ до звернення обов'язково додаються експертні висновки:
стосовно видатків державного бюджету - від МНС, регіональних комісій з питань ТЕБ та НС при Раді міністрів АРК, обласних, Київській та Севастопольській міській держадміністраціях - щодо рівня НС;
стосовно видатків місцевих бюджетів - від підрозділів з питань НС та ЦЗН держадміністрацій, виконавчих органів відповідних рад та комісій з питань ТЕБ та НС - щодо рівня НС на підставі матеріалів обстежень на місці події та висновків відповідних органів.
Визначені у цьому пункті органи повинні надати експертні висновки заявникові у триденний термін з дня отримання його запиту.
При необхідності додатково подаються:
акти обстеження, що підтверджують розміри завданих збитків;
узагальнені кошторисні розрахунки на проведення аварійно-відбудовних та інших невідкладних робіт;
перелік невідкладних робіт з ліквідації наслідків НС;
документи, що підтверджують отримані суми страхового відшкодування (у разі відсутності договору страхування - пояснення заявника про причини не проведення страхування).
Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) є відповідальним за підготовку та подання проектів рішень про виділення коштів з РФБ.
У разі визнання доцільності та можливості виділення коштів з РФБ Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) готує відповідний проект рішення, в якому повинно бути визначено:
головного розпорядника бюджетних коштів, якому надаються асигнування з РФБ;
напрям використання коштів з РФБ з назвою бюджетної програми;
обсяг асигнувань, який пропонується надати з резервного фонду бюджету;
умови повернення коштів, виділених з РФБ.
Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) погоджує проект рішення про виділення коштів з РФБ з Мінфіном (місцевим фінансовим органом) і подає його в установленому порядку на розгляд КМ України (Раді міністрів АРК, місцевій держадміністрації, виконавчому органу відповідної ради).
Кабінет Міністрів України (Рада міністрів АРК, місцеві держадміністрації, виконавчий орган відповідної ради) приймає рішення про виділення коштів з РФБ виключно за наявності висновків Мінекономіки та Мінфіну (уповноваженого місцевого органу та місцевого фінансового органу)
Після прийняття рішення про виділення коштів з РФБ Мінфін (місцевий фінансовий орган):
уточнює для головного розпорядника бюджетних коштів назву бюджетної програми з РФБ;
вносить зміни до розпису бюджету в установленому порядку.
Головний розпорядник бюджетних коштів після отримання довідки про внесення змін до розпису бюджету вносить зміни до кошторисів та планів асигнувань у порядку, встановленому для затвердження цих документів
Державне казначейство або його територіальний орган після внесення змін до розпису бюджету в установленому порядку провадить видатки за рахунок коштів РФБ.
Видатки з РФБ провадяться лише на підставі переліку невідкладних (першочергових) робіт з ліквідації наслідків НС, погодженого з Мінекономіки та Мінфіном (уповноваженим місцевим органом та місцевим фінансовим органом), а у разі потреби з Мінбудом (Укрінвестекспертизою).
Головні розпорядники бюджетних коштів, які використали кошти з РФБ, подають звітність Мінекономіки, Мінфіну і Державному казначейству (або їх місцевим і територіальним органам) в установленому порядку.
Під час розгляду звернень, підготовки та прийняття рішень про виділення коштів з РФБ бюджету функції уповноваженого місцевого органу та місцевого фінансового органу у разі їх відсутності виконуються виконавчими органами відповідних рад.
6.7.2. Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків
Основними законодавчими та нормативно-правовими документами, які регулюють питання порядку створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків є [2,10,11,27].
На різних рівнях ЄДС ЦЗ створено наступні види резервів: державний, оперативний, відомчий, регіональний, місцевий та об'єктовий.
Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та поновлення запасів державного матеріального резерву регулюються законом України [2].
Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних ресурсів. У складі державного резерву створюється недоторканий запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Державний резерв призначається:
для забезпечення потреб України в особливий період;
надання державної підтримки окремим галузям економіки держави , підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку;
надання гуманітарної допомоги;
забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків НС.
До складу державного резерву входять:
мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначені для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, надання медичної допомоги;
стратегічний резерв - запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;
державний резерв - запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків НС та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.
Резерви створюються центральними та місцевими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування заздалегідь з метою екстреного використання їх у разі виникнення НС.
Матеріальними резервами є будівельні матеріали, пальне, медикаменти, продовольство, техніка, технічні засоби та інші матеріально-технічні цінності, призначені для проведення невідкладних відновлювальних робіт і заходів, спрямованих на запобігання, ліквідацію НС та їх наслідків.
Матеріальні резерви створюються:
Кабінетом Міністрів України - державний резерв для проведення першочергових робіт з ліквідації наслідків НС та надання термінової допомоги постраждалому населенню;
МНС - оперативний резерв для оперативного реагування на НС та надання термінової невідкладної допомоги постраждалому населенню;
Мінагрополітики, Мінпаливенерго, МОЗ, Мінтрансом, Держводгоспом, Держкомлісгоспом, Держпромполітики - відомчий резерв (за специфікою діяльності) для запобігання НС та ліквідації їх наслідків;
Радою Міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями та виконкомами рад міст обласного значення створюються регіональний та місцевий резерви для виконання заходів, спрямованих на запобігання, ліквідацію НС та їх наслідків, і надання термінової допомоги постраждалому населенню;
суб'єктами господарської діяльності створюються об'єктові резерви (запаси) для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків, проведення невідкладних відновлювальних робіт.
Номенклатура та норми накопичення запасів резервів у складі державного резерву затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Місця розміщення резервів, номенклатура, обсяги та норми накопичення визначаються керівниками відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади та підприємств і затверджуються відповідними рішеннями їх керівників.
Резерви створюються, виходячи з максимальної гіпотетичної (прогнозованої") НС, характерної для конкретної території, галузі, об'єкта, а також передбаченого обсягу робіт з ліквідації її наслідків.
Номенклатура та обсяги резерву оперативного, відомчого, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів погоджуються з МНС і затверджуються головами комісій з питань ТЕБ та НС відповідного рівня ЄДС ЦЗ.
Створення, утримання та поповнення резервів здійснюється:
оперативного - за рахунок коштів державного бюджету через МНС;
відомчого - за рахунок коштів державного бюджету через відповідні центральні органи виконавчої влади;
регіонального та місцевого - за рахунок коштів бюджету АРК і місцевих бюджетів;
об'єктового - за рахунок власних коштів підприємств.
Створення, утримання та поповнення резервів усіх рівнів може здійснюватися також за рахунок добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та об'єднань громадян, інших не заборонених законодавством джерел.
Матеріальні цінності, що поставляються до резерву, повинні мати сертифікат відповідності на весь нормативний термін їх зберігання.
Придбання матеріальних цінностей, що поставляються до державного оперативного і відомчого резервів, здійснюється на тендерній основі відповідно до законодавства.
Резерви розміщуються на об'єктах, призначених або пристосованих для їх зберігання, а також на складах і базах підприємств за рішенням керівників відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад міст обласного значення та керівників підприємств з урахуванням їх оперативної доставки до можливих зон НС.
Зберігання та облік резервів здійснюється згідно з нормативно-правовими актами.
Накопичення резервів здійснюється за встановленими нормами та відповідно до річних графіків, затверджених керівниками центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад міст обласного значення та керівниками підприємств.
Поповнення резервів, які були використані під час ліквідації НС, здійснюється за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на їх створення і накопичення, та за рахунок власних коштів підприємств.
Резерви використовуються тільки для:
здійснення запобіжних заходів у разі загрози виникнення НС;
ліквідації НС та їх наслідків;
проведення невідкладних відновлювальних робіт;
надання громадянам, постраждалим від наслідків НС, одноразової матеріальної допомоги для забезпечення їх життєдіяльності;
розгортання та утримання тимчасових пунктів проживання і харчування постраждалих громадян.
Державний резерв залучається для ліквідації наслідків НС на території держави за рішенням Кабінету Міністрів України.
Оперативний резерв залучається для ліквідації наслідків НС на території держави за рішенням Міністра з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відомчий резерв залучається для ліквідації наслідків НС на об'єктах відповідних галузей господарювання за рішенням їх керівників.
Регіональні, місцеві та об'єктові резерви залучаються для ліквідації наслідків НС відповідно до її рівня на відповідних територіях та розташованих на них об'єктах.
У разі недостатньої наявності резерву відповідного рівня (регіонального, місцевого та об'єктового) чи повного його використання залучаються резерви наступного вищого рівня.
Залучення резервів здійснюється за рішенням керівників відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад, керівників підприємств, до компетенції яких належить створення, утримання та поповнення відповідних резервів.
Відпуск матеріально-технічних цінностей з резервів здійснюється за рішенням керівників відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад міст обласного значення та керівників підприємств.
Відповідальність за створення та накопичення резервів, контроль за їх наявністю, станом та використанням покладається на керівників відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконкомів рад та керівників підприємств.
МНС здійснює методичне керівництво і контроль за створенням, зберіганням, використанням та поповненням оперативного, відомчих, регіональних, місцевих та об'єктових резервів для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків.
Питання для самоконтролю.
1. За рахунок яких коштів здійснюється фінансування заходів з ліквідації НС?
2. На підставі чого можуть бути виділені кошти для фінансування заходів з ліквідації НС?
3. Які документи необхідно підготувати на виділення коштів для ліквідації НС?
4. На що використовуються кошти виділені для ліквідації НС?
5. Які види резервів створюються для ліквідації НС?
6. Для чого використовуються матеріальні резерви?
7. ПІДГОТОВКА КЕРІВНИХ КАДРІВ ЦЗ ТА НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ ДІЯМ В
УМОВАХ НС
Як показують наукові і соціологічні дослідження в різних країнах, першопричиною техногенних і багатьох природних НС, а також невиправдано великих розмірів збитків при цьому є недостатня компетентність осіб, яким доводиться уктаюмш управлінські рішення з попередження НС і ліквідації їх наслідків, а також невміння населення правильно діяти в умовах тієї або іншої надзвичайної ситуації. У зв'язку з цим підготовці професійних кадрів для роботи у сфері ЦЗ і навчанню населення діям в умовах НС у всіх країнах надається особлива увага, а в Україні це є важливою складовою державної політики у сфері ЦЗ.
Цей ндпр.ямок державної політики у сфері ЦЗ визначається і закріплюється відповідною нормативно-правовою базою.
7.1. Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері ЦЗ та навчання населення діям в умовах НС
Постановою Кабінету Міністрів України "Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту" від 26 липня 2001 року № 874 в державі створена єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту та навчання населення діям в умовах НС.
Безпосереднє управління та відповідальність за реалізацію її" завдань покладається на МНС, як координатора діяльності центральних органів виконавчої влади, інших учасників реалізації планових заходів із впровадження механізмів управління безпекою в НС.
З урахуванням Указу Президента України від 27.01.2003 р. № 47 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" до структури єдиної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців включені наступні взаємодіючі складові:
відомча система підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та спеціалізації кадрів за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями за спеціальностями, пов'язаними з професійною діяльністю в системі МНС та у складі професійних аварійно-рятувальних служб;
міжгалузева система підвищення кваліфікації (функціонального навчання) керівних, управлінських кадрів і фахівців для потреб центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, які відповідно до своїх повноважень забезпечують виконання функцій державними системами цивільного захисту, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
функціональна освітня підсистема "Освіта і наука України" єдиної державної системи цивільного захисту з підготовки студентів, курсантів та організації, навчально-виховної роботи з дітьми й учнівською молоддю з питань безпеки життя і діяльності людини;
порядок здійснення навчання населення способам захисту і діям у надзвичайних ситуаціях за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях (виробниче навчання) та проживання.
Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації та спеціалізація кадрів для професійної діяльності в системі МНС здійснюється за напрямками: керівних кадрів МНС; фахівців для заміщення посад середнього начальницького складу служби ЦЗ; працівників для заміщення посад рядового і молодшого начальницького складу служби ЦЗ; науково-педагогічних і педагогічних кадрів МНС; професійна перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів МНС.
Забезпечують реалізацію цих напрямків відомчі навчальні заклади МНС у складі -Університету цивільного захисту України; Львівського державного університету БЖД, Академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, Вінницького вищого професійного училища ЦЗ, навчальних центрів (пунктів) територіальних органів управління МНС.
Окрім вирішення завдання фахового удосконалення професійних кадрів системи МНС, які займають посади відповідних категорій, а також осіб, зарахованих до кадрового резерву, система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації сприяє запровадженню фахової оцінки рівня кваліфікації, атестації кадрів, яка здійснюється після їх навчання.
Професійна підготовка працівників для потреб аварійно-рятувальних служб проводиться як спеціальна підготовка у відповідних навчальних закладах атестованих за базовими професіями штатних посад рятувальників. Згідно з Законом України "Про аварійно-рятувальні служби" рівень підготовки, обсяг знань, умінь та навичок рятувальників визначається державним стандартом професійно-технічної освіти, за результатами опрацювання складових якого випускник отримує диплом кваліфікованого робітника. Документом, що засвідчує якість професійної підготовки рятувальника, є сертифікат, зразок та порядок видачі якого затверджується МНС.
Згідно з порядком комплектування та професійної підготовки основного особового складу аварійно-рятувальних служб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, професійна підготовка рятувальників, які отримали повну загальну середню освіту, може проводитися, як попередня підготовка в навчальних центрах аварійно-рятувальних служб, що мають ліцензію Міносвіти на проведення курсової підготовки, після укладення контракту до початку самостійного виконання рятувальником службових обов'язків.
У між аварійний період в аварійно-рятувальних формуваннях з рятувальниками проводяться тренування з удосконалення здатності організму до роботи в екстремальних умовах та заняття з теоретичної, фізичної підготовки, теплової витривалості, вивчення планів реагування на НС на об'єктах підвищеної небезпеки, виконання тактичних завдань.
З освітнім рівнем професійних кадрів, а також з підвищенням їх кваліфікації та актуалізацією знань пов'язана ефективність виконання будь-яких організаційних, технічних, правових і нормативних вимог у сфері цивільного захисту,
Поряд з тим, є значна частина посадових осіб, які приймають управлінські рішення або забезпечують виконання завдань функціональних і територіальних підсистем цивільного захисту, належать до категорії керівників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, що не мають професійної освіти у сфері цивільного захисту населення і територій, а в окремих випадках і професійної освіти у галузі управління.
Події останніх років наочно показали, що інколи дії щодо попередження загроз, зниження їх рівня або ліквідації наслідків, бувають неадекватними саме з причин недооцінки загрози та невміння прийняти грамотне, оптимальне, виважене управлінське рішення категоріями посадових осіб, які не займаються питаннями безпеки на професійній основі, а виконують ці функції лише за посадою.
Вирішення завдань із забезпечення в державі, регіонах необхідних умов щодо надання можливостей зазначеним категоріям керівних, управлінських кадрів і фахівців підвищити
кваліфікацію у сфері ЦЗ покладається на Інститут державного управління у сфері ЦЗ, спеціально утворені в областях України навчально-методичні центри ЦЗ та БЖД та курси ЦО міст Києва і Севастополя.
Навчально-методичні центри ЦЗ та БЖД виконують свої завдання як суб'єкти освітньої діяльності мережі навчально-методичних центрів МНС. Організаційно-методичне управління мережею навчальних установ забезпечує Інститут державного управління у сфері ЦЗ.
Інститут та мережа навчально-методичних центрів становлять основу міжгалузевої системи функціонального навчання у сфері ЦЗ для потреб центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій працівників, здатних компетентно і відповідально виконувати функції управління щодо техногенної і природної безпеки населення, територій і суб'єктів господарювання, впроваджувати технології щодо зменшення ризиків виникнення і пом'якшення наслідків НС та їх ліквідації.
Додаткові повноваження щодо здійснення навчання у сфері ЦЗ отримали галузеві заклади післядипломної освіти, з урахуванням можливостей яких фактично визначено порядок створення та дислокації курсів в інтересах територіальних підсистем ЦЗ.
7.2. Формальната неформальна освіта населення способам захисту в разі виникнення НС
Функціональне навчання управлінських кадрів, інших осіб, що приймають рішення з проблем безпеки у сфері ЦЗ разом з підготовкою студентів та учнівської молоді з питань безпеки життя і діяльності людини здійснюється в межах формальної освіти населення способам захисту в разі виникнення НС.
Формальна освіта - освіта спрямована на здобуття або зміну освітнього рівня та (або) кваліфікації в навчальних закладах і установах освіти згідно з визначеними освітньо-професійними програмами і терміном навчання, заходами державної атестації, що підтверджуються отриманням відповідних документів про освіту.
Міжгалузева система підвищення кваліфікації (функціонального навчання) керівних, управлінських кадрів і фахівців для потреб центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій
Згідно з нормативними вимогами функціональне навчання у сфері ЦЗ проводиться з відривом від виробництва та збереженням заробітної плати. Управління системою функціонального навчання на державному рівні здійснює Кабінет Міністрів України, на регіональному рівні - обласні державні адміністрації, які щорічно затверджують своїми розпорядженнями плани комплектування слухачами відповідних навчальних закладів.
Проходження такого навчання є необхідною умовою атестації, переміщення по службі, присвоєння кваліфікаційних категорій, звань тощо осіб керівного складу ЦЗ та інших управлінських кадрів і фахівців, які входять до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
В основу державних вимог до змісту функціонального навчання ставляться вимоги Законів України "Про правові засади цивільного захисту", "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", "Про цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про боротьбу з тероризмом" та інші законодавчі акти, які у тій чи іншій мірі регулюють питання безпеки населення і територій.
Центральним елементом функціонального навчання визначається підвищення кваліфікації за цільовим призначенням державних службовців та керівних кадрів, до компетенції яких відповідно до займаної посади в органах влади, на підприємствах, в установах та організаціях прямо або опосередковано входять питання організації виконання законів та нормативів у сфері ЦЗ.
За змістом визначених законодавством повноважень у сфері ЦЗ для органів влади, підприємств, установ та організацій до переліку уніфікованих знань, якими повинні володіти всі категорії слухачів за результатами функціонального навчання віднесені: державна стандартизація з питань безпеки у НС; основи управління функціональними і територіальними підсистемами ЦЗ; комплекс спеціальних заходів щодо убезпечення населення і територій; порядок підготовки населення та створення фінансових і матеріальних резервів для його захисту та ліквідації НС та їх наслідків.
Визначена система знань трансформується у модель навчання, що оформлюється як функціональна програма навчання. Програмою передбачається розкриття її змісту, виходячи із конкретної посади слухача щодо організації дій за режимами діяльності державної системи. Для керівного складу ЦЗ всі питання вивчаються з урахуванням вимог підтримання мобілізаційної готовності сил і засобів в режимах повсякденної, підвищеної діяльності, воєнної загрози та повної готовності системи у особливий період. Для посадових осіб органів виконавчої влади з урахуванням вимог щодо планування та забезпечення готовності функціональних і територіальних підсистем за режимами функціонування повсякденної, підвищеної готовності, у надзвичайній ситуації та у надзвичайному стані.
Програмний зміст знань слухачів у сфері ЦЗ зводиться в декілька інтегральних блоків завдань (модулів), за якими і здійснюється функціональне навчання, а саме:
запобігання НС - аналіз і управління ризиком природно-техногенно-соціальних загроз та державне регулювання щодо їх усунення і мінімізації, завчасне реагування на небезпеку на підставі проведення моніторингу, експертизи, досліджень, прогнозів, оцінки сталості функціонування об'єктів галузі та надійності захисту персоналу, виконання комплексу інженерно-технічних, технологічних заходів з метою недопущення переростання загрози у НС;
захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій - комплекс завчасно здійснюваних організаційних, інженерних, протирадіаційних та протихімічних, медико-біологічних та евакуаційних заходів, спрямованих на запобігання та зменшення загрози життю і здоров'ю населення від уражаючих чинників або дії джерел небезпеки;
негайне реагування на НС - дії органів управління стосовно негайного отримання інформації, своєчасного повідомлення населення, зацікавлених структур, аналіз обстановки, прийняття рішень та організація заходів щодо ліквідації надзвичайної ситуації;
ліквідація або мінімізація наслідків НС - організація та проведення у зоні НС та прилеглих районах усіх видів рятувальних та інших невідкладних робіт, а також заходів із життєзабезпечення потерпілого населення.
Навчання за функціональною програмою закінчується складанням заліку або виконанням спеціальної учбової вправи. Рівень знань та вмінь, отриманих за функціональним навчанням, засвідчується посвідченням про навчання встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.
Для забезпечення безперервності навчання осіб керівного складу та інших управлінських кадрів і фахівців у сфері ЦЗ у міжкурсовий період, за планами начальників функціональних і територіальних підсистем ЄДС ЦЗ організуються та проводяться навчально-методичні збори.
Навчально-методичні збори на підприємствах, в установах, організаціях проводяться щорічно тривалістю один день під час установчих зборів керівного складу цивільного захисту з підбиття підсумків за минулий рік та визначення завдань на наступний рік під керівництвом відповідних керівників, начальників спеціалізованих служб ЦЗ, голів евакуаційних органів та уповноважених керівників з ліквідації НС.
Тематика занять, що відпрацьовується під час зборів, визначається керівником зборів, виходячи із специфіки виробництва, екологічної та техногенної обстановки регіону, досвіду праці за минулий рік і завдань з цивільного захисту на наступний рік та погоджується з керівником відповідного територіального органу управління, до компетенції якого віднесені питання ЦЗ.
=«. — _ —"• ~ --їїгїїїї---за
ЯВН ВХ Чим«^» ««шичц т^***
ИИНЧІГВН Е! 8ІІГ0ХВ;
ВІ ОН !*
'ихаонвхо, *ннвиийіс
! ошмж иь
-ОЯИ1ГЗИ ']
оновьавЕ з •ОН ^ иеосі
Цз<мли.о изі вн Лязц£3р3]
Еі ЕОЙіве ХИй
а?яоіг9 ХИНЧІГ * ''•Ионяоіол і
' ХИНЧІГВНОШ
Е иігвь-а юьавн
И. НЕОСІЛЕ ГОН
.!оннтв£ш,9ои £? иькігохиа '^
^«И КМГ 8І8<ЬЕ *Н8ВЖ<ІЗЇГ :щззд
Ш-НГоігоа інниаои И^а аінвайо м
Для організації методичної роботи з педагогічними працівниками з основ цивільного захисту в кожному районі, місті визначені опорні школи з безпеки життєдіяльності, на базі яких працюють відповідні міжшкільні методичні об'єднання.
Позашкільна освіта з вирішення проблем особистої і колективної безпеки, виховання у дітей та підлітків громадянської відповідальності, набуття ними навичок і досвіду із самозахисту і рятування, взаємодії з аварійно-рятувальними службами, здійснюється через проведення олімпіад, змагань, оглядів-конкурсів, встановлених форм роботи в літніх таборах відпочинку та оздоровлення, проведення польових навчальних практикумів, експедицій, тематичних дитячих акцій.
Реалізуючи завдання з військово-патріотичного виховання підростаючого покоління, і, перш за все, у частині її гуманітарної складової - цивільного захисту, а також задоволення потреб молодого покоління у професійному самовизначенні та підготовки його до праці в державних професійних аварійно-рятувальних та спеціалізованих формуваннях МНС, проводяться збори, змагання за програмами оборонно-масової та рятувально-прикладної спрямованості, зокрема, Всеукраїнською програмою "Школа безпеки".
Навчально-виховна робота у дошкільних навчальних закладах з питань забезпечення мінімально необхідного рівня компетенції дитини для безпечного перебування в навколишньому середовищі та становлення у дітей елементарних, доступних віку норм поведінки у надзвичайних ситуаціях, проводиться за програмою "Тижня безпеки дитини", підсумком якої є проведення міських, районних та обласних оглядів-конкурсів серед дошкільних закладів на кращий стан організаційної, практичної, навчально-виховної роботи з питань захисту життя і здоров'я дітей від надзвичайних ситуацій.
Необхідність постійного підвищення рівня знань виробничого персоналу, та особливо тих, хто працює на об'єктах підвищеної небезпеки, закладена в нову ідеологію протидії надзвичайним ситуаціям, стрижнем якої визначена неформальна освіта та впровадження у свідомість населення ідеї систематичного навчання правилам поводження і захисту свого життя в екстремальній обстановці.
Неформальна освіта - це здобуття знань, умінь і навичок для задоволення освітніх особистісних потреб, не_ регламентоване місцем здобуття, терміном та формою навчання, заходами державної атестації.
Відповідно до Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" громадяни України зобов'язанні вивчати основні способи захисту за порядком, який визначається МНС.
Виробниче навчання населення способам захисту і дій у НС.
Для визначення змісту та основних обов'язкових засобів з виробничого навчання МНС затверджує спеціальну та загальну програми навчання населення з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях. Програми розраховані на трьох річний термін навчання. Вивчення програмного змісту передбачається за інтегрованим принципом з системою професійного навчання кадрів на виробництві та за оптимальним використанням встановлених видів інструктажів з питань охорони праці. Фінансування заходів з навчання виробничого персоналу здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
Навчання здійснюється за двома основними категоріями виробничого персоналу:
працівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, які увійшли до складу невоєнізованих формувань особливого періоду (цивільної оборони) та об'єктових аварійно-рятувальних служб;
працівники підприємств, установ та організацій, які не увійшли до складу невоєнізованих формувань та об'єктових аварійно-рятувальних служб.
Для забезпечення належного проведення занять на підприємствах, в установах та організаціях наказом керівника всі працівники розподіляються на навчальні групи, які утворюються у структурних підрозділах підприємств, установ, організацій та створених ними невоєнізованих формуваннях, службах. Керівники навчальних груп із числа інженерно-технічних робітників та інших підготовлених осіб підприємств, установ, організацій
призначаються цим же наказом керівника та проходять обов'язкове попереднє навчання і набувають методичних навичок у проведенні занять, консультацій в мережі територіальних курсів.
При проведенні занять враховується вид діяльності та відповідальність кожного працівника відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації, локалізації і ліквідації аварій (катастроф).
Навчання в групах працівників, які ввійшли до складу невоєнізованих формувань, визначається програмою спеціальної підготовки до дій у надзвичайних ситуаціях. Заняття проводяться керівниками груп - командирами невоєнізованих формувань під керівництвом штатних працівників з питань цивільного захисту та начальників спеціалізованих служб цивільного захисту (цивільної оборони) безпосередньо на підприємстві, об'єкті у складі навчальних груп. До проведення занять з надання першої медичної допомоги залучаються медичні працівники.
За своїм змістом програми спеціальної підготовки, крім питань загальної складової, забезпечують формування знань і навичок щодо призначення та основних завдань формування, його організаційної структури, табеля оснащення, порядку оповіщення та видачі особовому складу табельного майна, приведенню у готовність формування та прибуття його в район проведення робіт, порядку управління формуваннями в період проведення рятувальних робіт, а також організації комендантської служби.
Начальницький склад і фахівці невоєнізованих формувань, які залучаються для проведення робіт з дегазації, дезактивації територій та організовують і проводять хіміко-дозиметричний контроль, додатково проходять обов'язкове навчання на територіальних курсах.
На об'єктах підвищеної небезпеки, адміністрація яких не уклала договір на обслуговування підприємства, установи, організації з професійними аварійно-рятувальними службами, у встановленому порядку створюються позаштатні об'єктові аварійно-рятувальні служби, спеціалізовані формування.
Навчання працівників підприємств, установ та організацій, які ввійшли до складу таких позаштатних служб, формувань здійснюється за програмою, яка затверджується керівником підприємства, установи, організації за погодженням з керівником професійної аварійно-рятувальної служби, що обслуговує відповідну територію. Програми підготовки розробляються з урахуванням конкретних умов виробництва і відповідним їм чинним нормативним актам у сфері охорони праці, ЦЗ на підставі виробничих завдань та змістовних модулів з попередньої підготовки рятувальників для професійних аварійно-рятувальних служб.
Підготовка працівників позаштатних служб, формувань за загальною складовою здійснюється шляхом курсового навчання за цільовим призначенням терміном один раз на З роки в мережі територіальних курсів.
Підготовка за профільною складовою проводиться за угодою на навчально-тренувальній базі професійних аварійно-рятувальних служб, що обслуговують відповідні території. До проведення занять обов'язково залучаються сертифіковані рятувальники відповідних професійних аварійно-рятувальних служб.
Навчання інших працівників на виробництві проводиться за загальною програмою підготовки населення, що передбачає вивчення основних способів захисту населення (сільськогосподарських тварин і рослин) та територій від надзвичайних ситуацій з урахуванням специфіки робочих місць, набуття практичних вмінь щодо використання засобів індивідуального захисту і сприяння проведенню рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації аварійної ситуації на об'єкті, оволодіння відомостями, передбаченими планами реагування (ЦО), локалізації і ліквідації аварій (катастроф) щодо правил поведінки і дій у разі виникнення надзвичайної ситуації на підприємстві, в установі та організації, навичками з надання першої допомоги потерпілим.
Вивчення тематики програми здійснюється у навчальних групах або індивідуально під керівництвом керівника групи безпосередньо на навчально-виробничої базі (виділених суб'єктом господарювання для професійного навчання і оснащених необхідним інвентарем та навчально-наочними посібниками приміщеннях). До проведення занять з окремих тем
програми залучаються штатні працівники з питань цивільного захисту, члени об'єктових комісій з евакуації, надзвичайних ситуацій, начальники спеціалізованих служб цивільного захисту (цивільної оборони) та за угодою майстри виробничого навчання територіальних курсів.
При індивідуальному навчанні працівник вивчає тематику програми самостійно та шляхом консультацій у керівників навчальних груп. Індивідуальне навчання обов'язково передбачає наявність у достатньої кількості спеціальної навчальної літератури за тематикою загальної підготовки населення до дій у НС, яка має відповідний гриф МНС.
При проведенні занять з усіх тем програми обов'язково приділяється увага формуванню у людей психологічної готовності до дій у надзвичайних ситуаціях, впевненості у надійності заходів і прийомів захисту від їх наслідків.
З метою планування, обліку та контролю за навчанням персоналу на підприємствах, установах, організаціях ведуться:
при організації теоретичного навчання в навчальних групах - розклад занять з відпрацювання змісту програм, журнали теоретичного навчання встановленої форми;
при організації теоретичного навчання за індивідуальною формою - графік консультацій, картка обліку теоретичного навчання для індивідуальних консультацій.
Навчання в формі інструктажів з питань охорони праці передбачає періодичне вивчення працівниками правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійного лиха, передбачених планами реагування,, докадізяції і. яіквдадії аварій (катастроф), иадатта першої допомоги потерпілим. Порядок та періодичність проведення інструктажів встановлюється відповідно до Типового положення про навчання з питань охорони праці.
На підприємствах, в установах та організаціях для надання допомоги персоналу об'єктів господарювання в отриманні відомостей щодо конкретних дій у надзвичайних ситуаціях та використання колективних і індивідуальних засобів захисту, виходячи з конкретних умов і особливостей виробничої діяльності, в обов'язковому порядку обладнуються інформаційно-довідкові куточки.
7.3. Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях та проживання
Досягнення мети програм спеціальної та загальної підготовки працівників підприємств, установ та організацій не обмежується лише вивченням теоретичного курсу програм - їх мета обов'язково реалізується шляхом практичного відпрацювання дій за планами підготовки та проведення шедіадьннх. комплексних об'єктових навчань, тренувань з реагування на надзвичайні ситуації, локалізації та ліквідації аварій (катастроф).
На потенційно небезпечних об'єктах протягом кожного року додатково проводяться навчально-тренувальні заняття з усім працюючим персоналом з практичного відпрацювання дій у взаємодії з оперативним складом аварійно-рятувальних служб у можливих ситуаціях, що передбачені планами локалізації і ліквідації аварій (катастроф).
7.3.1. Навчально-практичні заходи з навчання населення за місцем роботи та проживання
Комплекси; об'єктові навчання та тренування є вищою колективною формою навчання і основним методом перевірки готовності до дій виробничого та управлінського персоналу, заключним етапом підготовки в цілому підприємства, установи, організації до вирішенні завдань з цивільного захисту.
Комплексні об'єктові навчання, тренування проводяться з метою досягненні
злагодженості в роботі координуючих, постійних органів управління, спеціалізованих служі
цивільного захисту (цивільної оборони), персоналу диспетчерських служб та штабів з ліквідапї
надзвичайної ситуації, командно-начальницького складу невоєнізованих формувань гїіищді
періоду та позаштатних аварійно-рятувальних служб.
Кожен учасник виконує обов'язки, які йому визначені, згідно з планом реагування на НС, локалізації, ліквідації аварійних ситуацій (катастроф) в залежності від конкретної обстановки, за планом проведення комплексного навчання, тренування. Весь виробничий персонал залучається до тренувань в діях за сигналами, повідомленнями про загрозу та виникнення надзвичайної ситуації, бере участь у проведенні практичних заходів з евакуації, укриття в захисних спорудах, радіаційно-хімічного захисту та відновлення життєдіяльності підприємства, установи, організації.
Комплексні навчання, тренування проводяться один раз на три роки на навчально-матеріальній базі, що включає територію підприємства, установи, організації з виробничими будівлями, спорудами, різного роду комунікаціями, а також спеціально створені навчальні місця.
Комплексні об'єктові навчання тривалістю до двох діб проводяться на всіх підприємствах, в установах, організаціях, що мають одну із категорій з цивільної оборони, або входять до переліку об'єктів підвищеної небезпеки (потенційно небезпечних об'єктів), а також на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю працюючих 300 і більше та в медичних лікувально-профілактичних установах з чисельністю 600 ліжок і більше. Керівництво комплексним навчанням здійснює керівник підприємства, установи, організації. При керівникові утворюється група управління (штаб керівництва) комплексним навчанням.
На великих промислових об'єктах комплексні навчання проводяться в-цехах, групах цехів, виробництвах під керівництвом спеціально призначених керівниками навчання посадових осіб. Окремі питання, якщо підприємство, установа, організація має свій житловий сектор, відпрацьовуються із залученням житлово-експлуатаційних органів та населення, яке мешкає на відповідній території.
Комплексні об'єктові тренування проводяться на всіх інших підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та чисельності працюючих, а також у закладах вищої освіти (тривалістю до однієї доби). У закладах професійно-технічної, середньої та дошкільної освіти комплексні тренування проводяться щороку під час проведення "Дня цивільної оборони" та "Тижня безпеки дитини". Керівництво комплексним тренуванням здійснює керівник підприємства, установи, організації, навчального закладу. При проведенні комплексних тренувань на підприємствах, в установах, організаціях з невеликим складом тих, хто навчається, керівник, як правило, вчить підлеглих особисто.
Комплексні об'єктові навчання, тренування за своїм призначенням діляться на планові, показові та дослідні. При організації дослідного комплексного навчання, тренування до плану проведення разом з навчальними питаннями, включаються заходи з моделювання та вивчення стабільності роботи підприємства, установи, організації в умовах надзвичайних ситуацій, а також з перевірки нових теоретичних поглядів і положень щодо організації дій сил при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.
При відпрацюванні питань з ліквідації аварій, які мають вплив на умови життєдіяльності населення, рішенням керівника комплексного навчання, тренування призначається спеціальна інформаційна група з доведення до мешканців порядку оповіщення та дій у разі загрози або виникнення аварії на виробництві.
При практичному відпрацюванні питань евакуації за вказівками старшого начальника територіальної підсистеми цивільного захисту до навчання можуть залучатися евакуаційні органи тих населених пунктів і районів, в яких передбачено розміщення виробничого персоналу та евакуйованих членів їх сімей.
Штабні об'єктові тренування є формою практичної підготовки персоналу підприємств, установ, організацій, які за планами локалізації і ліквідації аварій (катастроф) входять до складу штабів з ліквідації надзвичайної ситуації та очолюють об'єктові невоєнізовані формування й позаштатні аварійно-рятувальні служби.
Штабні об'єктові тренування можуть включати в себе комплексні або спеціальні (предметні) тренувальні заняття. Під час штабних об'єктових тренувань удосконалюється
підготовка персоналу штабів до дій за їх посадами та відпрацьовуються питання залагодження штабу в цілому щодо забезпечення сталого управління діями у НС.
Відпрацювання навчальних питань штабного тренування дає змогу персоналу самостійно або у складі штабу виконувати за допомогою методик, інструкцій, настанов та іншої документації типові дії з узагальнення та аналізу даних про обстановку, розробки пропозицій для прийняття рішень, своєчасного доведення завдань до виконавців та здійснення контролю за їх виконанням.
Керівники об'єктових невоєнізованих формувань та позаштатних аварійно-рятувальних служб під час штабних об'єктових тренувань відпрацьовують питання звязку, організації управління та взаємодії з іншими силами, що залучаються для виконання рятувальних та шипа невідкладних робіт у зонах НС.
Штабні об'єктові тренування, крім років, коли на підприємствах, в установах, організаціях проводяться комплексні об'єктові навчання, тренування, проводяться щороку. Керівником тренування є призначений відповідно до затвердженого керівником підприємств», установи, організації розподілу обов'язків уповноважений керівник з ліквідації надзвичайна ситуації.
Залежно від мети тренування та його масштабів, для відпрацювання взаємодії за планач? реагування на надзвичайні ситуації місцевого органу виконавчої влади, за рішення» відповідного уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації, до штабних об'єктових тренувань можуть залучатися оперативні групи міських, районних спеціалізовагавг служб цивільного захисту (цивільної оборони), евакуаційні органи та керівний скла комунальних і громадських аварійно-рятувальних служб, які обслуговують об'єкт.
Штабні об'єктові тренування також можуть проводитися за єдиним планом у складі груш підприємств, установ, організацій за територіально-виробничим принципом під керівництво* уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації вищої ланки.
Тактико-спеціальні навчання з невоєнізованими формуваннями особливого ...період} ті позаштатними спеціалізованими формуваннями радіаційного та хімічного спостереження організовуються і проводяться тривалістю до 8 годин один раз на три роки під час проведен» комплексних об'єктових навчань, тренувань. Керівником тренування є особа, яка очолює формування, або відповідний керівник спеціалізованої служби цивільного захисту (цивільної оборони). При проведені тактико-спеціальних навчань передбачається участь посередницьког» складу під керівництвом спеціально призначеної на підприємстві, в установі, організації особи з питань цивільного захисту. До проведення тренування залучається весь особовий склад, техніка та майно формування згідно з організаційно-штатною структурою та табелем оснащення.
При проведені тактико-спеціального навчання вивчаються організаційно-штатав структура формувань, строки приведення в готовність за призначенням, комплекс заходе, спрямованих на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та локалізацію уст надзвичайних ситуацій. Особовий склад формувань оволодіває принципами застосувавши штатної техніки, використання приладів та механізмів при проведенні аварійно-рятувальав робіт та робіт, спрямованих на забезпечення мінімальних потреб життєзабезпечення населений. Під час проведення навчання особлива увага приділяється злагодженню формування жш самостійного виконання завдань у зонах надзвичайних ситуацій, а також при взаємодії з іншими силами, що залучаються для виконання відповідних робіт.
Основним методом підготовки особового складу формувань при проведені навчанні с практичне виконання робіт за призначенням та відпрацювання тактико-спеціальних нормативе.
Положення (настанови) про організацію та проведення комплексних об'єктових навчань, тренувань, штабних об'єктових тренувань та тактико-спеціальних навчань затверджуютьсі Міністерством України з питань НС. За заявою керівника підприємства, установи, організаиї для надання методичної допомоги з питань підготовки навчання, тренування та здійснення ви час його проведення посередницьких функцій при групі управління навчанням, тренуваншви рішенням начальника територіальних курсів за підприємством, установою, організацж» закріплюються педагогічні працівники.
Посадові особи, які плануються на призначення керівниками груп управлгави
навчанням, тренуванням проходять попередню тадтотамсу та територіальних тсурсах.
Крім навчально-практичних заходів з колективних форм об'єктової підготовки, які безпосередньо організовуються керівництвом підприємств, установ, організацій на власній базі, керівний склад об'єктової підсистеми цивільного захисту може залучатися до участі у загальнодержавних, регіональних та місцевих навчаннях і тренуваннях територіальних та функціональних підсистем Єдиної державної системи ЦЗ.
Вищою формою навчання органів управління та сил ЄДС ЦЗ державного, регіонального та місцевого рівня, найважливішим засобом підвищення їх готовності до виконання завдань за призначенням є командно-штабні (КШН) та штабні навчання органів управління (ШН ОУ): загальнодержавні КШН ЦЗ України; КШН ЦЗ АРК, областей, мм. Києва, Севастополя; КШН ЦЗ міст;
КШН ЦЗ ГУ МНС АРК, областей, мм. Києва, Севастополя; ШН ОУ ЦЗ України;
ШН ОУ ЦЗ АРК, областей, мм. Києва, Севастополя; ШН ОУ ЦЗ міст. Загальнодержавні та регіональні навчання проводяться один раз на 5 років під керівництвом начальника цивільного захисту України. Навчання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади проводяться один раз на 5 років під керівництвом Міністра України з питань надзвичайних ситуацій - заступника начальника ЦЗ України. Районні та міські навчання проводяться один раз на 5 років керівником відповідного регіонального органу управління цивільним захистом.
Загальнодержавні та регіональні штабні навчання проводяться з органами управління цивільного захисту та можуть бути спільними або роздільними, одно-, дво- або триступеневими. До тренувань залучаються відповідно до задуму, оперативні групи від органів управління функціональними і територіальними підсистемами ЦЗ.