 |
|
Переливання концентрату лейкоцитів
Впровадження в сучасну трансфузіологічну практику спеціальних сепараторів клітин крові дала можливість одержувати терапевтично ефективну кількість лейкоцитів від одного донора для переливання хворим з метою поповнення у них дефіциту лейкоцитів у разі мієлотоксичної депресії кровотворення.
Показанням до переливання концентрату лейкоцитів (КЛ) є відсутність ефекту інтенсивної антибактеріальної терапії у разі інфекційного ускладнення (сепсис, пневмонія, некротична ентеропатія тощо) на фоні мієлотоксичного агранулоцитозу (рівень гранулоцитів менше 0,75 х 10^9/л). Терапевтично ефективною дозою вважається переливання (від 10 до 15) х 10^9 лейкоцитів, які містять не менше 50,0% гранулоцитів, одержаних від одного донора за допомогою сепараторів клітин крові. Меншу кількість лейкоцитів можна одержати за допомогою рефрижераторної центрифуги з використанням пластикатних контейнерів.
Підбір пари "донор - реципієнт" при переливанні КЛ здійснюють за системою AB0, та за гістолейкоцитарними антигенами (HLA). Визначення сумісності по резус (Rh) доцільне, але не має обов'язкового характеру.
Застосування переливання КЛ як з профілактичною, так і лікувальною метою ефективне при частоті трансфузій не менше трьох разів на тиждень.
Безпосередньо перед переливанням лікар, який здійснює його, звіряє маркіровку контейнера з КЛ з паспортними даними реципієнта. У такому разі біологічну пробу не проводять.
КЛ зберігають при кімнатній температурі (22 +- 2) град. C, або в умовах холодильника при температурі від +4 град. C до 8 град. C протягом 24 год.
Переливання плазми
Плазма - рідка частина крові, до складу якої входить велика кількість біологічно активних речовин: білки, ліпіди, вуглеводи, ферменти, вітаміни, гормони тощо. Найбільш ефективне застосування плазми свіжозамороженої (ПСЗ), тому що у такому разі практично повністю зберігаються її біологічні властивості.
Показаннями до переливання ПСЗ є необхідність корекції об'єму циркулюючої крові у разі масивних кровотеч, нормалізації гемодинамічних показників. Якщо втрачено більше 25,0% об'єму крові, переливання ПСЗ необхідно поєднувати з переливанням концентрату еритроцитів (краще відмитих або розморожених дегліцеринізованих еритроцитів).
Трансфузії ПСЗ показані у разі: опікової хвороби у всіх клінічних фазах; гнійно-септичних процесів; масивних зовнішніх і внутрішніх кровотеч, особливо в акушерській практиці; коагулопатій з дефіцитом II, V, VII, XII факторів зсідання крові; гемофілії A і B, гострих кровотеч і крововиливів різної локалізації (доза не менше 300,0 мл 3 - 4 рази на добу з інтервалом 6 - 8 год. до повної зупинки кровотечі); тромботичних процесів на фоні гепаринотерапії, синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові. У разі порушень мікроциркуляції ПСЗ переливають разом з реологічно активними препаратами (реополіглюкін тощо).
ПСЗ переливають внутрішньовенно, залежно від стану хворого, крапельно або струминно, у разі вираженого ДВС-синдрому - переважно струминно.
Під час переливання ПСЗ забороняється використовувати один пластикатний контейнер (флакон) декільком хворим, не можна залишати плазму для подальших переливань після розгерметизації контейнера (флакона).
Переливання ПСЗ протипоказане хворим, сенсибілізованим до парентерального введення білка. Для запобігання негативних реакцій необхідно проводити біологічну пробу, як при переливанні концентрату еритроцитів (крові).