 |
|
Стаття 81. право власності на землю громадян
1. громадяни україни набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несіль- ськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
3. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
в) прийняття спадщини.
4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Коментованою статтею визначено підстави, на яких може здійснюватися набуття права власності на землю грома- дянами України, а також особливості набуття права власності на землю громадянами іноземних держав та особами без громадянства.
1. Відповідно до ч. 1 коментованої статті підставами набуття громадянами України права приватної власності на землю є:
придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (п. «а» ч. 1);
Особливості придбання земельних ділянок громадянами за цивільно-правовими договорами визначено Главою 20 «Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів» ЗК України (див. коментар до статей Глави 20 ЗК України).
безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. «б» ч. 1);
Порядок безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок визначено частинами 6-11 ст. 118 ЗК України. Розміри земельних ділянок, в межах яких громадяни України можуть безоплатно отримати земельні ділянки, визначено ст. 121 ЗК України (див. коментар до ст.ст. 118, 121 ЗК України).
приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (п. «в» ч. 1);
Порядок приватизації земельних ділянок, що були раніше надані громадянам України у користування визначено частинами 1, 2 ст. 118 ЗК України (див. коментар до ст. 118 ЗК України).
прийняття спадщини (п. «г» ч. 1);
Порядок набуття земельних ділянок у порядку спадкування визначається відповідно до норм ЦК України (Книга шоста «Спадкове право» ЦК України), а також передбачено ст. 131 ЗК України (див. коментар до ст. 131 ЗК України).
виділення в натурі (на місцевості) належної громадянам України земельної частки (паю) (п. «ґ» ч. 1).
Питання виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) передбачено п. 16 Розділу Х «Перехідні положен- ня» ЗК України (див. коментар до п. 16 Розділу Х ЗК України).
2. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Такі винятки передбачені ч. 2 коментованої статті, з якої слідує, що громадяни іноземних держав та особи без громадянства не мають права набувати у приватну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Частиною 3 коментованої статті передбачені підстави набуття права власності на землю громадянами та особами без громадянства, до яких належать наступні:
придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (п. «а» ч. 3) – див. Главу 20 «Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів» ЗК України;
викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належить їм на праві власності (п. «б» ч. 3) – див. ст. 128 ЗК України;
прийняття спадщини (п «в» ч. 3) – див. ч. 4 коментованої статті та ст. 131 ЗК України.
4. Єдиною підставою, за якої громадяни іноземних держав та особи без громадянства можуть набувати право приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, є спадкування. Проте, навіть і в цьому випадку в силу ч. 4 коментованої статті такі суб’єкти зобов’язанні відчужити такі земельні ділянки на протязі року.
Порядок припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, визначено ст. 145 ЗК України. У випадку, якщо громадянин іноземної держави або особа без громадянства не відчужить земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.