 |
|
Соц. та економічна ефективність НЕ
Ефективність НЕ — це співвідношення між результатами діяльності (фун-ня ек-ки) та витратами для досягнення поставленої мети та цілей. . Е=Р/З >1, де Р – результати (робіт, послуг, товарів); З – затрати вир-ва (с/в робіт, послуг…). 2 види ефективності НЕ 1. Соц еф хар-є відповідність нац вир-ва потребам людей і цілям сусп.-ва. Інтегруючим показником соц еф-сті є вир-во товарів нар спож в заг обсязі вир-ва за певний період (рік). У розвинених країнах частка товарів нар споживання - 70%., а вир-во засобів вир-ва — до 30%. Соц еф-ть конкретизується в таких категоріях, як соц витрати (забруднення навк сер, р-нь захворюваності, р-нь бідності тощо) і соц. блага (р-нь освіти, життєвий р-нь). Якщо добробут нас та його життєвий р-нь постійно підвищуються, то НЕ є соц ефективною. 2. Показники ек еф-ті: а) прод-ть праці ППр= ВВП/Чис зайн; трудомісткість вир-ва =1/ППр б) матеріаловіддача –це співвідношення між вартістю ВВП до мат витрат на вир-во: М=ВВП/МВ, матеріаломісткість= МВ/ВВП; в) фондовіддача – скільки фондів використано на вир-во продукції: Ф=ВВП/Вовф, де Вовф – вартість осн вир фондів, фондомісткість= Вовф/ВВП. Інтегрований показник ек еф розраховується так: Sінт = ВВП/ ( ППр+М+kФ), де k- коеф приведення до єдиної розмірності витрат в осн фонди з поточними витратами. Між СоцЕф та ЕкЕф є взаємозв’язок. Поліпшення задоволення особистих потреб усіх членів сусп.-ва вимагає зростання ЕкЕф-ті. Підвищення СоцЕф виступає вирішальним чинником рац та ек ведення дом госп-ва в інтересах сусп.-ва та окремих його членів. На практиці подібний зв’язок не завжди існує, що проявляється в нерац вик-і мат рес, забрудненні навк сер тощо. Якщо втрачається взаємозв’язок між соц та ек ефект то це означ., що фактично вир-о здійсн заради вир-а, тобто воно набуває безглуздого характеру. Об’єктивною закономірністю має бути зростання еф-і вир-ва такої продукції і такої якості, яка дійсно потрібна суспі-у для задов його потреб. У цьому суть взаємозв’язку соц та ек фективності госп дія-ті.
5.Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.
Ек. оцінка передб застос ек критеріїв, тобто зіставлення властивостей прир ресурсів з вимогами, які випливають з практичної госп дія-ті. ЇЇ здійснення дає змогу розрах ек еф-сть викор-ня прир рес і оцінити ек наслідки від такого вик-ня для навк прир сер-ща. Здійснення ек. оц. базується на ек підходах, заснованих на категоріях ренти та ефективності. 1. З рентного прирресурс може оцін 2 способами: 1)за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в нар госп-ві; 2) за додатковими витратами на компенсацію втрат прибутку в разі вилучення певного ресурсу з природокористування (витрати на запобігання забрудненню і на компенсацію збитків). 2. За підходу ефективності визнач народногосп ефект від викор-ня того чи іншого виду прир ресурсу. Як критерій при цьому виступає порівняна ек еф-сть викор-ня конкретного джерела ресурсів або їх терит поєднання. Зем рес.2 основні групи цін землі: 1. експертна (ринкова) 2. нормативна (кадастрова). Для нормативної оц. врах-ся якість, місцезнах-ня, р-нь використання досягнень НТП. При здійсненні ек. оц. землі використовується поняття «вартість землі», тобто міра її цінності. Є 2 групи цінності землі: вартість у користуванні і вартість у обміні. Видіялють ек. оц. земель нас пунктів, земель с/г призначення (оцінка здійсн окремо за кожною з категорій: рілля, сінокоси, пасовища, через їх кількісні та якісні хар-ки),Нес/г призначення (землі лісового, водно, прир.-ох. фонду) оц. здійсн. з урах їх місцезнах, якісного складу, екол, соц. значення, ефекту від водоох, кліматоутв-них заходів. Лісові рес.Як осн елементи ек. оцінки ліс. рес. виступають: обсяг - заг. площа лісів оцінюваного об’єкта, сумарний запас деревини; прир власт-ті - концентрація запасів, якість та структура деревостроїв; прир й ек умови освоєння. Ек. оц. ліс. рес. здійсн. окремо земель лісового фонду, лісових насаджень недеревних рослинних ресурсів, соц і екол функій лісу. Базою для оцінки даних ресурсів і функцій є кореневі ціни на деревину та іншу продукцію лісу. Водні ресурсиОск. поверхневі води взаємопов’язані, їх ек. оц. повинна розглядатися в межах басейну і бути комплексною, тобто вкл. рибогосп, енергет, трансп, природозах ефекти. При цьому останні змінюються зал від території басейну , що викликає необх-сть диференціації оцінок для різних його частин. Усе це потребує складних систем оцінок і розроблення спец методів їх отримання. Плата за воду склз 2 частин: за використання; за доставку, відвід, забезп якості (трудові затрати). Мін рес: великого значення набуває врах їх комплексного (багатокомпонентного) складу та комбінованість, тобто поєднаність кількох видів у межах локальних ділянок надр. При здійсн. ек. оц мінер. ресурсів визначається абс вартість, прибуткова вартість, рентні хар-ки.
6.Людський потенціал У. та його роль у розвитку нац. ек-ки.
Людський потенціал являє собою сукупність населення, що проживає (перебуває) на території країни, та його здатність забезпечити потреби ек. у відповідній к-сті та якості сусп. праці.Для оцінки та характеристики ЛП країни викор-ся такі показники: чисельність населення;трудовий потенціал;трудові ресурси.
Чисельність населення є динамічним показником, який постійно змінюється під впливом різноманітних чинників. Насамперед зміни чис.нас. відб-ся за рах. його природного руху — народжуваності та смертност. Визначення ЧН й особливості його динаміки має практичне значення для механізму взаємозв’язку ек. і демограф. процесів. Найбільш повну інформ. проЧН, його структуру і розселення, а також процеси руху дають загальнодержавні переписи. Укр. належить до держав з порівняно високою густотою нас., хоча вона є нижчою порівняно з найбільш населеними країнами Європи.
Трудовий потенціал розуміють можливості країни забезпеч. потреби ек-ки робочою силою та кваліфікованими працівниками. Кількісно ТП визнач. демографічними чинниками (природним приростом, станом здоров’я, міграцією та ін.), потребами вироб-ва у роб. силі та можл-ми задоволення потреби працездатного нас. у праці. З к-го боку ТП харак-ся ек. активним населенням, тобто ресурсами праці, які може запропонувати нац. Ек. в конкретний період часу. До ек. Акт. Нас. належать особи обох статей віком 15—70 років, які протягом певного часу забезпечують пропозицію роб. сили для вир-ва товарів і послуг. Якісна визначеність тп формся під впливом потреб вир-ва, попиту на робочу силу, на основі розвитку системи загальної та професійної освіти.
Трудові ресурси — це частина населення країни, яке за своїми фізичними та духовними здібностями, набутою освітою та професійно-кваліфікаційним рівнем здатна працювати у народному господарстві, займатися суспільно корисною діяльністю. Трудові ресурси розподіляються за різними видами зайнятості: зайняті у суспільному вир-ві (на державних підприємствах та підприємствах інших форм власності), зайняті у домашньому та особистому підсобному господарстві та зайняті індивідуальною трудовою діяльністю; зайняті на навчанні з відривом від вир-ва; зайняті у сфері військової діяльності (військово-службовці). Окрему групу становлять безробітні.
Процеси зайнятості населення регулюються державою. Створена і функціонує державна служба зайнятості населення
12.Пояснити можливі наслідки функціонування нац. ек-ки, для якої справедливою є характеристика: «в результаті відкриття нових родовищ кам’яного вугілля його запаси в країні зросли вдвічі».Дана ситуація, буде характеризуватися такими результатами: при збільшені відкритті нових родовищ кам’яного вугілля його запаси в країні зростуть вдвічі, це безпосередньо свідчить про позитивне явища. Тому, що країна з можить збільшить свій експорт, і тим самим буде надходити більше грошей в країну, чим вона і зможе погасити свої як внутрішні, так і зовнішні борги. Також вона зможить більше забезпечити країну паливно-енергетичними ресурсами, і тим самим менше імпортувати з інших країн. Але, одночас це явище, можна розгляди з іншої сторони – негативної, тому, що коли б таке явище сталося, то потрібно ці ресурси використовувати економніше і залишати на майбутні роки, коли настануть важкі часи для країни.
7.Виробничий потенціал У. та його хар-а.
Вир потенціал (ВП)- сук спроможність галузей нар госп-ва та регіонів виробляти промисл та с/г продукцію, здійсн інвест та іннов діял-ть і надавати послуги нас-ню та вир-ву. Склад ВП: прир рес (тіла і сили природи, які за певного розвитку прод сил можуть бути викор для задов. потреб людського сусп.-ва: земля, надра, ліси, водні ресурси), трудові рес (частина нас країни, яке за своїми фіх та дух здібностями, набутою освітою та проф.-кваліф рівнем здатна працювати у нар госп та займатись сусп. корисною дія-стю), виробн. фонди, органічне поєднання та взаємодія яких забезп вир-во продукції і надання послуг як для країни в цілому, так і для окремих її регіонів. За своєю структурою ВП - сук підп.-ств і орг-цій, які належать до різних галузей та сфер дія-ті (підп.-ва з видобув. кор копалин, вир-ва різних видів промислі с/г продукції тощо). Основна і провідна галузь ВП У. – промисловість. Пром.-сть Укр- осн галузь, що забезп потеби нар госп країни у паливі, енергії, паливі, сировині, забезп пост технолог переозброєння, а також задов. потреби. У пром-сті ств 50% нац. доходу, що зумовлює виріш вплив на розширене відтворення. Пром-сть У. хар-ся розвинутою галузевою структурою і представлена потужним паливно-енерг і металург комплексами, сучасним багатогалузевим машинобуд, хім і нафтохім пром.-стю, вир-твом будматеріалів, легкою, харч галузями тощо. Має місце «відплив інтелекту» зі сфери пром. Вир-ва в торгівлю ті інші невиробн сфери. Високим є р-нь зношеності осн засобів у галузі вир-ва пром. продукції, що знижує еф-сть викор-ня мат-техн, енерг та інших рес, припинення дія-сті підп.-ств. Отже, в останні часи ↓ еф-сть вир-ва і виник крит. стан ВП. Причини: 1. розрив госп зв’язків між СРСР-республіками, встан-ня митних бар’єрів, натуралізація обміну 2. недоск. реформув.ек-ки, її мат-техн бази, здійснення заходів з реф.-ня ек-ки без урахування специф умов і нац. особл У 3. здій-ня реф.-ня у сфері обміну, була занедбана сфера вир-ва.
Деякі цифри і факти щодо ВП:
1) обсяг пром.. прод. – більше 400 млрд грн, що становить більше 50% заг. випуску продукції країни; 2) у промисловості працює більше 4 млн чоловік; 3) у промисловості зосереджено більше 1/3 основних фондів і основних засобів країни.