Здавалка
Главная | Обратная связь

Реставрація монархії у Англії в ХVІІ ст. Утворення і суть партій торі і вігів у Англії. Спроби реставрації абсолютизму. «Habeas corpus act» 1679 р



Парламентський конвент, в склад якого ввійшли і лорди прийняв рішення про відновлення монархії, запрошення Карла ІІ і про пожалування йому прибутків замість конфіскованих в революцію володінь. Згідно постанови конвенту 25 квітня 1660р. республіканський лад і парламентське єдиновладдя в Англії знищувались. У травні 1660р. Карл ІІ висадився в Англії і в‘їхав у столицю. Монархія була відновлена.

Король посів трон як монарх «конституційний», тобто підпорядковувався законам та звичаям країни і правив спільно з парламентом. Він мусив підтвердити й признати «Велику хартію вольностей», «Петицію про право», «Велику ремонстрацію».

Була урочисто проголошена спадкова монархія, відновлена палата лордів, а також система попередніх виборів до палати общин.

Починаючи з 1662 р. Карл ІІ та його уряд видали низку важливих актів, зокрема, проти тих, котрі не признавали єдиної англіканської церкви. «Актом про єдиновірство» (1662) від усіх священиків вимагалось признати основи організації і засади віри англіканської церкви і зобов’язання за жодних обставин не виступати проти короля.

У 1661 р. видано парламент прийняв «Акт про корпорації», за яким кожен службовець мусив принести присягу на вірність королю. У 1664 р. видано «Акт про незаконні зборища», яким заборонено навіть молитовні публічні відправи, якщо на них було присутніх більше 5 осіб. Порушення цього закону вважалося кримінальним злочином.

У 1672 р. Карл II видав «Декларацію про віротерпимість». Нею він надав політичні права католикам. Однак суспільство прийняло Декларацію вороже. У 1673 р. на сесії парламенту багато депутатів розкритикували Декларацію, після чого Карл ІІ відмінив її.

На парламентській сесії 1673 р. вперше намітився поділ депутатів на дві частини – партію двірцеву (торі) та партію країни (вігів). Партія двірцева (торі) складалася зі знаті та інших прихильників короля. Це була прокоролівська партія. Її депутати виступали за всебічну підтримку короля. Вони вимагали повернення всім попереднім власникам конфіскованих під час революції земель, відновлення колишніх повноважень королівської влади та палати лордів, подальшої жорстокої боротьби з прихильниками революції, республіки.

Партія країни (віги) складалася з депутатів, опозиційно налаштованих стосовно короля, старої знаті. До вігів належали промислова і торговельна буржуазія, нове дворянство. Віги підтримували міцний парламент, виступали за обмежену королівську владу, обмеження у політичних правах католиків, проти політики зближення з Францією.

Під час обговорення різних актуальних проблем у парламенті між обома партіями виникали конфронтації, чим вміло користувався король. Гостро постала, зокрема, проблема престолоспадкування (віги наполягали на засаді виборності короля парламентом, торі – на спадкуванні трону).

На виборах у парламент, що відбулися у травні 1679 р., перемогли віги. Оскільки король вів політику переслідувань і репресій противників, то, за наполяганням вігів, 27 травня 1679 р. був прийнятий парламентом «Habeas corpus act», або «Акт про краще забезпечення свободи підданих та про запобігання ув’язнення за морями». Він спрямовувався проти сваволі адміністрації та суддів стосовно громадян у справі проведення арештів, безпідставного утримання громадян під вартою, в ув’язненні. Акт встановлював правила арешту і притягнення обвинуваченого до судової відповідальності.

Заарештована людина, яка вважала незаконним чи неправильним свій арешт мала право звернутися зі скаргою та проханням відпущення її до суду на волю або ж негайний розгляд справи у суді. Скарга подавалася до суду лорда-канцлера або до ін. вищого суду країни. Цій особі видавався Habeas corpus act, тобто копія наказу вищого суду нижчій судовій інстанції про без відкладний розгляд справи.

Якщо суд, до котрого звернулася особа, безпідставно відмовить у видачі акту, то він повинен сплатити штраф 500 фунтів стерлінгів.

Утримання у в’язниці до суду обмежувалось терміном від 3 до 20 діб.

У випадку неможливості негайно розглянути судом справи скаржника, наприклад, при потребі проведення розслідування, заарештованого суд міг відпустити на поруки або під заставу.

Суд також повинен був відпустити затриману особу на свободу, не виявивши достатніх підстав для арешту.

Ув’язненому не видавався Habeas corpus act, якщо його заарештовано за несплату боргів, за підозрою у скоєнні злочину державної зради чи тяжкого кримінального злочину.

«Habeas corpus act» врегульовував процедуру визначення правового статусу особи, що перебувала до судового засідання у в’язниці. До прийняття акта, затриманих і ув’язнених осіб влада могла тримати у в’язниці без суду і слідства, без обмежень у часі. Після ув’язнені мали певні права. Була також встановлена відповідальність службових осіб.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.