 |
|
Обчислення висот сполучних і проміжних точок
Припустиму нев'язку ходу розподіляють нарівно на всі станції з протилежним знаком так, щоб сума виправлень дорівнювала нев'язкі, а сума виправлених перевищень дорівнювала нулю. До позначки точки 3 г додають алгебраїчно виправлене перевищення між точками 3г-2б й одержують позначку точки 2б, потім до оцінки точки 2б додають виправлене перевищення 2б-4а, одержують позначку точки 4а, потім до позначки точки 4а додають виправлене перевищення 4а-3г, одержують позначку 3г, що не повинна відрізнятися від заданого значення, що служить контролем правильності обчислень сполучних точок.
3.2.5 Складання плану ділянки місцевості
Процес складання плану за результатами нівелювання поверхні по квадратах аналогічний побудові топографічного плану за матеріалами топографічної зйомки. На креслярському аркуші сітку квадратів розташовують
| паралельно краям аркуша. Для того, щоб показати орієнтування сітки по магнітному меридіану, на плані показують стрілкою напрямок північ - південь. За даними абрису будують ситуацію, біля кожної вершини квадрата виписують його позначку, округлену до 0,01 мм. Інтерполюють по напрямках, зазначених в абрисі, крім цього інтерполюють по сторонах квадрата й по тій діагоналі квадрата, де перепад висот більше (рис. 3.10) | 
Рисунок 3.10. Напрямок інтерполяції горизонталей
|
При висоті перелізу 0,25 метрів підписують горизонталі, кратні цілому числу метрів (36,37 і тощо). План викреслюють відповідно до умовних знаків топографічних планів.
Побудова ж горизонталей рельєфу відбувається шляхом інтерполяції за допомогою палетки, або за допомогою лінійки й трикутника. Крім цього, отримані дані будуть використовуваться в навчальному процесі для побудови 3 D рельєфу місцевості у MathCAD [6].
Окомірна зйомка
Окомірна зйомка дозволяє одержати планове місцерозташування точок ходу на основі графічної побудови магнітного азимута напрямку й відстані між точками (у кроках).
При окомірній зйомці необхідні наступні інструменти й приладдя: планшет з компасом, візирна лінійка, циркуль-вимірник, лінійний масштаб кроків, олівець і ластик.
Планшет окомірної зйомки виготовляють із фанери або щільного картону форматом 30 х 40 см. В одному з кутів планшета за допомогою мідних шурупів закріплюють компас (дотримуючи умови паралельності лінії північ - південь однієї з сторін планшета) (рис. 3.12).
Рисунок 3.12 - Планшет для окомірної зйомки:
1- компас; 2 - аркуш креслярського паперу; 3 - лінійний масштаб кроків
Компас призначений для орієнтування планшета по магнітному меридіану, і від його справності залежить точність визначення магнітного азимута напрямку. Перед роботою компас обов'язково перевіряють на чутливість обертання магнітної стрілки й правильність установки її в напрямку північ-південь. Аркуш креслярського паперу закріплюють на планшеті так, щоб його більша сторона була паралельна магнітному меридіану. На аркуші креслять напрямок північ-південь. У лівому нижньому куті планшета на міліметровому папері будують лінійний масштаб кроків (рис. 3.13).
Рисунок 3.13 - Лінійний масштаб кроків для окомірної зйомки в масштабі 1:10000 (при розмірі пари кроків 1,6 м)
За основу масштабу приймають 100 пар кроків, обмірюваних у масштабі зйомки. Наприклад, у масштабі 1:10 000 при середньому розмірі пари кроків 1,6 м сто пар кроків відповідають у плані 16 мм. Цей відрізок кілька разів відкладають на прямій, а крайню ліву основу ділять на 10 частин. Отже, основа масштабу дорівнює 16 мм, а 1/10 основи становить 1,6 мм, що відповідає обмірюваним відрізкам на місцевості 100 й 10 парам кроків. На рисунку 3.13 показана величина відрізка на плані, що відповідає 540 парам кроків, обмірювана розчином циркуля-вимірника по лінійному масштабі кроків.
Візирна лінійка має вигляд тригранної призми довжиною 25-30 см. Бічні грані лінійки містять міліметрові розподіли, а верхнє ребро використовують для візування предмета.
Залежно від характеру місцевості окомірна зйомка буває маршрутною та площадковою. У першому випадку роблять зйомку лінійних об'єктів - річок, шляхів сполучення тощо. Площадкову зйомку застосовують для складання планів ділянки місцевості. Методи прокладення опорних ходів як для маршрутної, так і для площадкової окомірної зйомки в принципі однакові. Як правило, окомірну зйомку проводять по замкнутому, рідше - по розімкнутому маршруту.
В останньому випадку хід опирається на точки знімальної мережі інструментальної зйомки або ж на точки, що є на топографічній карті.
У замкнутому полігоні сторони називаються ходовими лініями, а вершини - станціями. Ходові лінії прокладають у напрямку доріг, стежок і по відносно рівних ділянках місцевості, що не має перешкод для виміру кроками. Станції вибирають у місцях гарного огляду або на вершині кута контуру якого-небудь масиву (лісу, озера, ріллі й ін.). Опорні точки полігону визначають способом обходу, при якому послідовно на кожній станції роблять графічне візування напрямку ходової лінії й виміри її величини.
Початкову станцію - точку 1 - полігону на планшет наносять олівцем з розрахунком симетричного розташування всіх наступних точок ходу стосовно центра аркуша. У точці 1 планшет орієнтують у напрямку магнітного меридіана по компасу. З цією метою планшет піднімають до рівня ока й, утримуючи його в горизонтальному положенні, домагаються положення магнітної стрілки в напрямку штрихів шкали від 0о до 180о. Після орієнтування скошений край візирної лінійки прикладають до точки 1, візують по верхньому ребру лінійки точку 2 і прокреслюють олівцем напрямок лінії 1-2. По масштабу кроків циркулем вимірником відміряють масштабне значення лінії, відкладають його на планшеті й по прокресленій прямій від точки 1 наколюють точку 2.
В процесі візування й прокреслювання напрямків необхідно уважно стежити за орієнтуванням планшета по магнітному меридіану й нівелюванням планшета. У точці 2 роблять графічне визначення точки 3 у вищевикладеній послідовності, тобто на станції 2 планшет знову орієнтують по компасу, перевіряють зворотним візуванням правильність нанесення лінії 1-2, потім уздовж верхньої грані лінійки на точку 3 прокреслюють лінію 2-3 (по скошеному краю візирної лінійки, сполученому з точкою 2). Всі наступні станції полігону наносять на планшет таким же способом.
При замиканні полігону через помилки в орієнтуванні, у визначенні відстаней і графічних побудов виникає лінійна нев'язка. Якщо вона не перевищує 1:50 довжини ходу, то її відкидають та з'єднують останню точку ходу з початковою.
Якщо нев'язка у полігоні перевищує 1:25 довжини ходу, то, значить, у роботі є груба помилка. Тому роблять повторну зйомку полігону.
Одночасно із продовженням замкнутого ходу здійснюють зйомку ситуації способами полярних, прямих і зворотних засічок, перпендикулярів і створів. Три перших способи застосовують для визначення планового положення об'єктів ситуації зі станцій. Планове положення об'єкта методом полярних засічок виконують візуванням об'єкта й прокреслюванням лінії по скошеному краю лінійки з наступним виміром відстаней кроками або дистанційно, тобто на око.
Дистанційні виміри відстаней можна здійснювати прийомами видимості об'єктів, визначенням відстаней по лінійних розмірах і кутових величинах предметів.
Оцінку відстаней по ступеню видимості об'єктів роблять за допомогою таблиці граничної видимості предметів (табл. 3.4). При цьому варто пам'ятати, що на оцінку відстаней по даній таблиці істотний вплив робить освітленість місцевості, контраст предметів з навколишнім тілом і ряд інших фізичних факторів.
Таблиця 3.4 - Межі видимості предметів у денний час
| Предмети, що спостерігаються | Відстань, м |
| Очі людини Обличчя людини Голова людини Листя дерев Сучки і гілки на деревах Окремо стоячі дерева Телеграфні стовпи Окремі невеликі будинки Фабричні труби | 400 – 600 |
Визначення відстаней по лінійних розмірах предметів засновано на співвідношенні сторін подібних трикутників. З рисунка 3.14 видно, що спостерігач тримає на витягнутій руці лінійку (середня відстань 50 см) і визначає по ній величину відрізка АБ, що закриває предмет з відомими розмірами (АБ = 20 м).
Рисунок 3.14 - Визначення відстаней по лінійних розмірах
З подібності трикутників Oab й ОАБ визначають відстань ОА:
; 