Главная | Обратная связь

І період-від виникнення Китаю до епохи правління династії Хань (до початку нашої ери).

Я б назвала взаємодію культури і економіки в цей період симбіозом. Недаремно саме Стародавній Китай, а він охоплює ці часові рамки, вважають одною із прогресуючою і випереджаючою державою. За цей період культура швидко розвивається і дає поштовх до стрімкого розвитку економіки. Що характерно , на той час культура була основою економіки

Основою економіки Стародавнього Китаю було землеробство. Вже в Шанського та іньську епохи в Китаї будувалися складні іригаційні споруди, штучні канали і дамби, по долинах річок Хуанхе і Янцзи була створена розвинена зрошувальна система. У Китаї культивували просо, пшеницю, пшоно, боби, коноплі, чай.

Крім землеробства в Стародавньому Китаї розвивалися різні ремесла: виробництво лаків, шовківництво. Секрет виробництва шовкових тканин та виготовлення китайських лаків, зберігалися в суворій таємниці. Тутові і лакові дерева і шовкопряди заборонялося вивозити за межі Китаю. У іньську епоху зародилося виробництво порцеляни, таємниці якого передавалися з покоління в покоління.

Поряд з ремеслом розвивалася торгівля. Центрами ремесла і торгівлі були міста. Вже в іньську епоху налічувалося понад 160 міст. У чжоуську епоху були засновані 560 нових міст. Китай був самої урбанізованої країною давнини. Вже з VIII ст. До н.е. У Китаї були відомі гроші, карбувалася монета. Китай вів активну зовнішню торгівлю, експортував лак, шовк, фарфор, залізо, деякі кольорові метали, косметичні засоби, а імпортував золото, срібло, коней, цінну деревину, виноград. З II ст. До н.е. почав функціонувати Великий Шовковий шлях. Він починався в столиці Ханьської імперії, в м. Сіань, а закінчувався в Римській імперії.

Китаю належить пріоритет у багатьох технічних відкриттях і винаходах. Зокрема, високої досконалості досягла технологія плавки мідної руди, руд кольорових металів, в отриманні сплавів, наприклад, бронзи. Для випалу кераміки і порцеляни робилися печі, в яких вже в давнину могли нагнітати температури 1150-1250 ° С. З I тис. до н.е. китайці знали обробку заліза. У IV ст. До н.е. робили спеціальні печі для плавки залізної руди і вміли отримувати чавун; китайці раніше інших народів світу підійшли до плавки сталі. З часів неоліту предкам китайців були відомі гончарне коло, колесо, токарний і ткацький верстати. Високого рівня досягло кораблебудування, і китайці по праву належать до найбільш розвиненим морським народам давнини. Китайські мореплавці здійснювали плавання на своїх суднах у Тихому й Індійському океанах.

У Китаї значна увага приділялася будівництву іригаційної системи. Річка Хуанхе належала до числа найбільш бурхливих річок, сильно впливали на ландшафт. У давньокитайській літературі її невипадково називали «рікою, надривається серце». Вже в епохи Шан і Інь були включені колосальні зусилля щодо упорядкування русла цієї річки, вздовж якого була викладена кам'яна кладка, зведені дамби, підведені численні зрошувальні канали. Найбільш видатною гідротехнічною спорудою є Великий Китайський канал, побудований в циньскі епоху. Цей канал досягав 32 км і з'єднував річки Хуанхе і Янцзи. По ньому здійснювалося цілорічне судноплавство внутрішніми водними шляхами сумарною протяжністю понад 2000 км.

Вражаючі досягнення древніх китайців в архітектурі та будівельної техніки. Тут, перш за все, потрібно сказати про Велику Китайську стіну. Вона зводилася до правління Цинь Ши-Хуанді на основі стародавніх укріплень у вигляді рову і валу, що існували з V ст. До н.е. На її зведенні одночасно працювали 300000 чоловік - каторжан і солдатів. За 10 років було побудовано 750 км стіни. Надалі її протяжність перевищила 4000 км. Велика Китайська стіна досягала 8 м у висоту і 10 м в ширину. Через кожні 100 м височіли вежі, були проходи з брамою. Стіна повинна була захистити від варварів-кочівників, ворожих духів, що насувається пустелі і степи на окультурені землі Китаю, повинна була продемонструвати велич імперії та імператора. Крім того, стіна служила унікальною системою комунікацій, що з'єднувала приморські провінції Китаю з Тибетом. По ній доставлялися державна пошта, імператорські укази; по ній перекидалися війська.

Вже в далекій давнині будувалися триярусні вежі (лоу), павільйони, храми. У IV ст. До н.е. був винайдений кронштейн, що дозволив робити дахи із заломленими кутами; так був створений новий тип архітектурної споруди - пагода. Дах пагоди створювала ідеальний повітрообмін в житлі, а також забезпечувала найкращий стік дощової води.

Будівництво доріг також було важливим показником розвиненості китайської цивілізації. У циньскі епоху було побудовано 8000 км доріг. Велика частина доріг вела до столиці. На дорогах встановлювалися Мілеви знаки, влаштовувалися станції, де можна було відпочити і перемінити коней.

Дивом древньої китайської техніки було використання нафти і природного газу. Будувалися дерев'яні резервуари для зберігання вуглеводневої сировини. Робилися бамбукові газопроводи. У містах існували газові ліхтарі. Використовувалося газове опалення осель.

Не менше здивування здатне викликати знайомство стародавніх китайців з піротехнікою, різними вибуховими і пороховими сумішами, які використовувалися для влаштування феєрверків. Ще ширше піротехнічні засоби використовувалися у ритуальній практиці, у священних церемоніях, жертвопринесення і т.д.

Становлення системи освіти в Китаї сходить до чжоуской епосі. Початкова підготовка здійснювалася індивідуально приватними наставниками вдома. Подальшу освіту досягалося на секретарських посадах, що тривали роками і десятиліттями до заняття чиновницької посади.

Першої загальнодоступною школою була Жу-цзя - «Школа освічених людей», заснована в 532 р. до н.е. Кун Фу-цзи. Тут вивчалися історія, поезія, ритуали, «Канон синової шанобливості» і «Канон музики»; фіналом освіти вважалось засвоєння «Книги змін», правил гадання і тлумачення гексаграмм. За роки життя Кун Фу-цзи в його школі отримали чудову підготовку 3000 учнів, які згодом стали видатними вченими, політиками, вчителями. У VI ст. До н.е. в Китаї зародилася історична наука. Першим історичним твором є літопис «Чунь Цю» («Весни і осені»), редагована і коментований Конфуцієм. У цілому від китайської давнини до нас дійшли близько 30 історичних творів. Вершиною давньокитайській історіографії є «Історичні записки» («Ші цзи») Сима Цяня (145-90 рр.. До н.е.). У них дається загальна історія Китаю з давнини до імперії Хань.

Зачатки писемності з'явилися в Китаї ще в епоху неоліту. Перші ієрогліфи з'являються в іньську епоху. На початку чжоуской епохи налічувалося вже 500 знаків. Трудомістка техніка письма вимагала високої майстерності володіння пензлем і призвела до появи самостійного виду мистецтва - каліграфії. У каліграфії існувало безліч шкіл, стилів і почерків. Як писального матеріалу використовувалися бронзові таблички. В кінці чжоуской епохи з'явилися книги на бамбукових планках, що з'єднувалися в зв'язки. Чорнилом служив сік лакового дерева, а ручкою - бамбукова паличка. У циньскі епоху налічувалося вже понад 3000 ієрогліфів. Писчим матеріалом був шовк, писали тушшю. У II ст. До н.е. була винайдена папір.

Писемність стала основою розвитку літератури. Вже в чжоуську епоху розрізнялися оди, пісні, вірші, різні жанри прози. Першим відомим поетичним склепінням є «Канон поезії», створений в VI ст. До н.е. До нього увійшли 306 кращих пісень, відібраних Конфуцієм. У III в. До н.е. був складений міфо-поетичний «Каталог гір і морів», де розповідається про міфічних і легендарних героїв, крилатих і багаторуких людях, псоглавцах і пр. До чжоуской епохи сходить виникнення прози. Найпоширенішим жанром була розповідь.

У ханьську епоху зародився театр. У столиці зводилися спеціальні арени з місцями для глядачів. Ставилися подання, в яких брали участь танцюристи, акробати, музиканти. Використовувалися складні технічні засоби, що дозволяли напускати на сцену туман, сніг, здійснювати «перетворення» тварин в людей і назад; влаштовувалися грандіозні вистави з бутафорними палацами, павільйонами, колісницями і навіть кораблями.

Високої досконалості досягли пластичні мистецтва. Найгучнішою сенсацією століття стало відкриття в 1974 р. в околицях м. Сіань усипальниці імператора Цинь Ши-Хуанді. У ній була виявлена «глиняна армія» з 7000 воїнів, піхотинців, вершників, колісничих, що рухалися на марші. Фігури виконані в натуральну величину; детально відтворювалися озброєння, амуніції, індивідуальні риси обличчя.

У чжоуську епоху існувала фресковий живопис, відповідала потребам похоронного культу. У Ханьскую епоху зародилася світський живопис на проклеєним шовку.

Отже,значення культури в економіці Стародавнього Китаю велике . Матеріальна культура слугувала не лише для полегшення життя людей(знаряддя праці та побуту), а й підвищувала рівень економіки країни. Створюючи різні види мистецтва – гончарство, живопис та інші;розвиваючи скотарство і землеробство, підвищувався рівень зовнішньої і внутрішньої торгівлі, що на той час становило основу в економіці держав. Будівництво іригаційної системи; запровадження нової будівельної техніки зробило Китай наймогутнішою імперією, яка мала потужно економіку, а це повністю заслуга культури.