 |
|
I. Формування ринку землі на сучасному этапі
Кафедра землевпорядкування і кадастру
КУРСОВА РОБОТА
з земельного права
на тему: Земельні аукціони в Україні
Студента 3 курсу 1031 групи
напряму підготовки «Геодезія, картографія, землеустрій»
спеціальності «Землеустрій та кадастр»
Аркатова О. П.
Керівник: старший викладач, кандидат педагогічних наук Данкеева О. Є.
Національна шкала ________________
Кількість балів: ______ Оцінка: ECTS _____
м. Харків - 2015 рік
Зміст
Вступ – 3
I. Формування ринку землі на сучасному етапі – 5
II. Нормативна база – 8
III. Проект Закону України “Про аукціони” – 10
IV. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ АУКЦІОНІВ (ТОРГІВ) – 28
Висновок – 36
Література – 38
Вступ
Аукціони мають тисячолітню історію і, наразі, широко використовуються у більшості країн світу. За радянських часів їх застосування в Україні було досить обмежене внаслідок панування адміністративно-командної економіки і властивого їй обмеження розподільчими засобами сфери товарно-грошових відносин. Після здобуття незалежності України та розвитку ринкової економіки аукціонна діяльність набула широкого розповсюдження в різних сферах. Так, аукціони відіграють важливе значення при приватизації державного майна. Введення землі в цивільно-правовий обіг зумовило зародження інституту земельних аукціонів. В останні роки активно проводяться аукціони з продажу природних ресурсів, ліцензій на здійснення деяких видів діяльності. Набувають поширення, так звані, «благодійні» аукціони.
Разом з тим, подальшого розширення сфери застосування аукціонів багато в чому стримується відсутністю єдиного підходу законодавця щодо аукціонів та наявністю численних прогалин і неузгодженостей в чинному законодавстві України щодо аукціонів. На рівні законів вказується лише про можливість проведення аукціонів. Так, у Цивільному кодексі України міститься лише згадування про можливість укладення договорів на аукціонах (ст. 650 і ч. 4 ст. 656). Так само, лише в загальних рисах торкаються аукціонів положення й деяких інших законів.
Під земельним аукціоном розуміють спосіб відчуження речових прав на земельні ділянки, що передбачає виставлення їх у формі лоту на торги, прийняття ставок учасників та продаж цих прав учаснику, що запропонував найвищу ціну за лот. У вузькому сенсі - земельний аукціон можна розглядати як сукупність правил та процедур, що регулюють публічну форму обороту речових прав на земельні ділянки та дозволяють визначити їх ціну.
Земля є основою людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства, а також є центральним базовим об¢єктом економічної системи в Україні, тому так важливо визначити етапи формування ринку землі на сучасному етапі, виокремити основні проблеми і перспективні напрямки перебудови системи регулювання ринку землі. Ринок землі можна визначити як сукупність юридично-правових і економічних відносин, що виникають між суб’єктами в процесі обігу земельних ділянок: їх оренди, обміну, купівлі-продажу, застави, дарування і спадкування. Повноцінний ринок землі має включати: по-перше, наявність земель сільськогосподарського призначення у ринковому обігу; по-друге, достатню кількість потенційних продавців і платоспроможних покупців, які можуть придбати землі , та мотивації їх виходу на ринок; по-третє, створення необхідної ринкової інфраструктури; по-четверте, сформованість системи ціноутворення на земельні ділянки залежно від їх якості і місця розташування; по-п’яте, наявність організаційно-правового та економічного механізму укладання цивільно-правових земельних угод і становлення земельного ринку; по-шосте, чіткий державний контроль, управління та регулювання становлення ринку земель [2, с.19].
I. Формування ринку землі на сучасному этапі
В Україні виділяють такі основні етапи розвитку ринку землі у процесі трансформації економіки до ринкових відносин.
З 1992 р. розпочалась приватизація громадянами земельних ділянок. Саме з початку 90-х років ХХ ст.. розпочинається перший етап реформування аграрних і земельних відносин, формування ринку землі в Україні – поява і розвиток різноманітних форм земельної власності.
Другий етап реформування аграрно-земельних відносин і становлення ринку землі розпочався з кінця 1990 – початок 2000-х років. Виникають земельні аукціони, запроваджуються платні, конкурентні способи продажу земель несільськогосподарського призначення, оренда землі для комерційного і житлового будівництва. [3, с. 22]
Паралельно з другим етапом формування ринку землі , розпочався й третій етап – земля стає не тільки товаром, а й капіталом.
Основним завданням земельної реформи було відновлення поряд з державною приватної власності на землю і формування нових форм землекористування.[1, с.15].Основним підсумком земельної реформи прийнято вважати становлення приватної власності на землю. За період проведення земельної реформи офіційно визначаються наступні середні результати:
- 27,6 мільйони гектарів сільськогосподарських земель передано безоплатно в приватну власність, що еквівалентно приблизно 66 % площі сільськогосподарських земель в Україні;
- 11,5 тисяч підприємств (колишніх КСП) трансформовано в 15,1 тис. нових сільськогосподарських підприємств на основі приватної власності на землю;
- 6,7 мільйонів сільських громадян одержали сертифікати на право власності на землю;
- 22,3 мільйони гектарів сільськогосподарських земель передано в оренду власниками сертифікатів, що засвідчують право власності на землю;
- 11 мільйонів громадян приватизували земельні ділянки для ведення господарства: будівництва і обслуговування житлових будинків;
- 2,3 мільйона громадян отримали державні акти на право власності на землю [6,11].
Протягом формування ринку землі виділяють такі основні віхи земельного ринку:1970 рік – прийнято Земельний кодекс.
1988 рік – ухвалено Закон «Про кооперацію в СРСР», що визначає три форми земельних орендних відносин: колективну, сімейну та індивідуальну.
1990 рік – прийнято новий Земельний кодекс.
1992 рік – Верховна Рада легалізувала колективну і приватну форми власності на землю.
1995 рік – постановою уряду затверджено форми сертифікатів право на земельну частку (пай). 1998 рік – ухвалено Закон «Про оренду землі», що стимулює масове надання земель КСП в оренду.
1999 рік – підписано президентський Указ «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки».
2002 рік–запроваджено мораторій на продаж ділянок сільськогосподарського призначення. 2004 рік – Верховна Рада продовжила дію земельного мораторію до 1 січня 2007-го року.
2006 рік – мораторій продовжено до 1 січня 2008-го.
2007 рік – мораторій пролонговано до 1 січня 2010-го. Фізичним та юридичним особам заборонено переводити землю з однієї категорії в іншу, зробити це можна лише за участю місцевої влади.
2009 рік–заборону купівлю-продажу ділянок с/г призначення продовжено до 1 січня 2012-го.
Щодо сучасного стану, 12 березня 2010 року Президент України Віктор Янукович провів зустріч з правоохоронними органами, серед проблем, які обговорювалися було і питання про стан справ у земельній сфері.[3,24]
11.03.2010 в сесійній залі Верховної Ради говорили про ринок земель. У проекті визначається, хто «може провадити» аукціонну діяльність. Цікавий момент, що продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення «державної власності із земельного запасу, на яких не розташовані будівлі, споруди та інші об’єкти нерухомості, здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів виключно на аукціонах». [4,13]
На сьогодні передбачаються такі етапи реформування ринку землі:
І етап (до кінця 2010 р.): забезпечити передбачуваність державної політики, створити прозорий ринок землі сільськогосподарського призначення на основі єдиної системи земельного кадастру;
ІІ етап (до кінця 2012р.): створити ефективні професійні державні служби, які б відповідали за ведення кадастру та реєстрацію прав власності на землю; гармонізувати систему стандартів і технічного регулювання сільськогосподарської продукції згідно з нормами ЄС. [6,24]