 |
|
Джерела адміністративного права
Під джерелом адміністративного права розуміють зовнішню форму вираження його норм.
Відомо, що за своїм змістом адміністративно-правова норма відрізняється від норм інших галузей права тим, що регулює відносини управлінського характеру.
Нормами адміністративного права визначаються межі відповідної поведінки органів виконавчої влади, їхніх службовців, громадян, а також громадських організацій (їхніх органів) у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави.
За допомогою адміністративно-правових норм органи управління, державні органи, громадяни, громадські організації наділяються певними повноваженнями.
У цих нормах встановлюються також гарантії реалізації прав і додержання обов'язків.
Таким чином, внаслідок дії адміністративно-правових норм створюється відповідний правовий режим управлінської діяльності.
Адміністративно-правові норми містяться безпосередньо в Конституції, законодавчих актах, постановах уряду, нормативних наказах, інших нормативних актах державних структур, а також у рішеннях місцевих рад та їхніх виконавчих органів. Усі вони є джерелами адміністративного права.
До джерел адміністративного права належать не тільки нормативні акти, а й затверджені ними кодекси, статути, правила і т. ін., що регулюють управлінську діяльність.
Таким чином, джерело адміністративного права — це акт суб'єкта публічного управління, що регулює виконавчо-розпорядчу діяльність і складається з адміністративно-правових норм.
Якщо такий акт, поряд з нормами адміністративного права, містить норми інших галузей права (фінансового, цивільного й ін.), для адміністративного права він буде джерелом лише в частині, що містить адміністративно-правові норми.
Усі джерела адміністративного права мають свої особливості й різняться між собою. Ці відмінності найчастіше зумовлені такими обставинами: а) цільовою спрямованістю і змістом норм; б) їх юридичною чинністю; в) масштабом дії норм; г) правовим статусом адресатів та ін.
Вчені-адміністративісти давно помітили, що кількість джерел адміністративного права просто не піддається підрахункам. І дійсно, адміністративно-правові акти Президента і Кабінету Міністрів публікуються майже в кожному номері газет «Голос України» і «Урядовий кур'єр», велика їх кількість приймається центральними та місцевими органами виконавчої влади, численними структурними підрозділами.
Розмаїтість джерел адміністративного права обумовлює необхідність виділення у цьому масиві окремих видів. Найдоцільнішою є така класифікація:
1. Конституція України (Основний Закон).
2. Законодавчі акти України:
а) закони України;
б) кодифіковані акти управлінського характеру (кодекси, положення, статути).
3. Постанови Верховної Ради України, що містять адміністративно-правові норми.
4. Укази і розпорядження Президента України.
5. Нормативні акти, що приймаються органами виконавчої влади:
а) нормативні постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;
б) положення, статути, правила, інструкції, інші акти, затверджені Кабінетом Міністрів України;
в) нормативні накази, інструкції керівників центральних органів виконавчої влади;
г) нормативні акти урядових органів управління.
6. Нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань, установ і організацій.
7. Розпорядження місцевих державних адміністрацій (їх голів).
8. Нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів (наприклад, рішення, що передбачають у разі порушення їх, адміністративну відповідальність).
9. Міжурядові угоди України з іншими державами і міжнародно-правові акти, ратифіковані та визнані нашою державою.
10. Акти судових органів.
Сукупність джерел адміністративного права є специфічною системою, компоненти якої пов'язані між собою. Ознаки системи джерел адміністративного права такі:
а) усі вони основані на нормах Конституції та законів, що мають юридичну чинність;
б) нормативні акти вищих органів слугують юридичною базою для нормативних актів органів нижчого підпорядкування, що також є джерелами адміністративного права;
в) нормативні акти вищих органів, як джерела адміністративного права, мають більшу юридичну силу і масштаб дії порівняно з актами, що приймаються суб'єктами нижчого підпорядкування.