Поняття суб'єктів адміністративного права

В адміністративному праві під суб'єктом розуміють носія (власника) прав та обов'язків у сфері публічного управління, які передбачені адміністративно-правовими нормами, здатного надані права реалізовувати, а покладені обов'язки виконувати.

З цього визначення випливає, що «претендент» на статус суб'єкта адміністративного права за своїми особливостями потенційно здатний бути носієм суб'єктивних прав та обов'язків у сфері державного управління, тобто повинен мати комплекс соціальних передумов, що дозволяють надати йому суб'єктивні права та обов'язки.

До таких особливостей (соціальних передумов) належать: а) зовнішня відокремленість, яка характеризується наявністю системоутворюючих ознак; б) персоніфікація в суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступ у вигляді єдиної особи — персони; в) здатність виражати і здійснювати або персоніфіковану волю у відносинах з державою, або державну волю у процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. «Претендент», який має названі особливості, набуває статусу суб'єкта тільки в тому разі, якщо держава, використовуючи адміністративно-правові норми, робить його носієм (власником) прав та обов'язків, які реалізуються останнім у сфері державного управління.

Таким чином, соціальні особливості спричинюють комплекс передумов, які свідчать про потенційну можливість бути суб'єктом, а адміністративно-правові норми, використовуючи ці передумови, по-перше, перетворюють «претендента» на суб'єкта, по-друге, визначають його місце і роль у сфері державного управління. До перших належать норми загальні для усіх суб'єктів адміністративного права (наприклад, норми про право звернення до органів влади з пропозиціями), до других — норми, які реалізуються тільки цим суб'єктом (приміром, норми, що визначають права податкової міліції).

Потенційна здатність мати права і обов'язки у сфері державного Управління (адміністративна правоздатність), реалізовувати надані права та обов'язки у сфері державного управління (адміністративна дієздатність), наявність суб'єктивних прав та обов'язків у сфері державного управління формують адміністративно-правовий статус суб'єкта, є складовими адміністративної правосуб'єктності. Стислі характеристики кожної з них такі.

Адміністративна правоздатність — це здатність суб'єкта мати права та обов'язки у сфері державного управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта. Якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; про юридичну — з моменту державної реєстрації підприємства, закладу, організації. Припиняється правоздатність з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, закладу, організації, а якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту смерті.

Адміністративна дієздатність — це здатність суб'єкта самостійно, свідомими діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері державного управління. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність.

Суб'єктивні права у сфері державного управління — це надана і гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки у правовідносинах, яка забезпечена кореспондуючим обов'язком іншого учасника правовідносин.

Діалектичною протилежністю суб'єктивних прав у сфері державного управління є суб'єктивні юридичні обов'язки. Вони нерозривно пов'язані й не можуть існувати один без одного, оскільки право одного суб'єкта не може бути реалізоване поза виконанням обов'язку другим суб'єктом. Таким чином, у державному управлінні існування обов'язків поза правами і навпаки — прав поза обов'язками — позбавлено будь-якого сенсу.

Суб'єктивні адміністративно-правові обов'язки — це покладена державою і закріплена в адміністративно-правових нормах міра належної поведінки у правовідносинах.

У сфері державного управління суб'єктивні права та обов'язки мають як загальні ознаки, так і ознаки, що дозволяють їх розмежовувати.

Об'єднує їх спільна адміністративно-правова природа, існування в адміністративних правовідносинах, наявність меж у поведінці (і те, й інше є мірою), належність особам, які мають адміністративну правоздатність та адміністративну дієздатність, наявність державних гарантій.

Відмінності полягають у тому, що: а) права реалізуються в інтересах їх власника, а обов'язки — в інтересах інших осіб; б) права — це міра можливої поведінки, а обов'язки — міра належної поведінки.

Необхідно розмежувати поняття «суб'єкт адміністративного права» і «суб'єкт адміністративних правовідносин». Суб'єкт адміністративного права має потенційну здатність вступати в адміністративні правовідносини. У конкретному випадку він може і не бути учасником правовідносин. Якщо громадянин не чинить адміністративних правопорушень, то він не є суб'єктом адміністративно-деліктних відносин. Громадянин України, що перебуває за її межами, може теоретично ні в яких адміністративно-

>>>75>>>

правових відносинах не брати участі, тобто не бути їх суб'єктом, однак суб'єктом адміністративного права він є, оскільки його як громадянина адміністративно-правові норми наділили комплексом прав та обов'язків.

Суб'єкт адміністративних правовідносин — це фактичний учасник правових зв'язків у сфері управління, тобто він обов'язково в них бере участь.

Важливо зазначити, що суб'єкт адміністративного права характеризується зовнішньою відокремленістю. Він виступає у вигляді єдиної особи, здатний відповідно до своїх прав та обов'язків виробляти, виражати й здійснювати певну волю як учасник конкретних управлінських відносин. Так, орган державного управління складається з багатьох фізичних осіб і, як правило, має структурні частини, але в адміністративно-правовій сфері виступає виключно як одна особа.

Адміністративне право наділяє правосуб'єктністю велике коло учасників соціальних зв'язків, про що свідчить велика кількість управлінських відносин у суспільстві, а система суб'єктів адміністративного права складніша, ніж системи суб'єктів будь-якої іншої галузі права.

Суб'єктами адміністративного права є й органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарату; органи місцевого самоврядування; громадяни, особи без громадянства, іноземні громадяни. Причому правове становище суб'єктів одного рівня неоднакове. Якщо проаналізувати адміністративну правосуб'єктність громадян, то виявиться, що вона різниться залежно від статі, віку, стану здоров'я (не всі можуть призиватися на військову службу). Серед іноземних громадян особливим адміністративно-правовим статусом наділяються біженці.

Суб'єктами адміністративного права є також суди і органи прокуратури. На них, як і на всі інші організації, покладається обов'язок додержуватися пожежних, санітарних та інших загальнообов'язкових норм і правил (витрата електричної енергії, сплата оренди).

Таким чином, для адміністративного права характерна наявність великої кількості суб'єктів з різними повноваженнями, структурою і правовими властивостями. Цим зумовлене й існування кількох варіантів їх класифікації. Суб'єктів адміністративного права можна поділити залежно від належності до державних структур (державні організації та їх представники і недержавні організації та їх представники); на суб'єктів колективних та індивідуальних; фізичних та юридичних осіб тощо.

Разом з тим адміністративно-правова теорія нині має такі юридичні конструкції у цій сфері, що дають змогу здійснити класифікацію суб'єктів адміністративного права з урахуванням інтересів як науки і практики, так і навчального процесу в юридичних вузах. Враховуючи значущість і роль у системі управлінських зв'язків, а також місце в державно-правовій ієрархічній структурі, до основних носіїв суб'єктивних прав та обов'язків У сфері державного управління взагалі та виконавчої влади зокрема слід віднести: 1) Президента України; 2) органи виконавчої влади; 3) держав-

>>>76>>>

них службовців як суб'єктів, у діяльності яких об'єктивуються повноваження державних органів управління; 4) громадян України, іноземців, осіб без громадянства; 5) органи місцевого самоврядування; 6) об'єднання громадян; 7) суб'єктів підприємницької діяльності.

Президент України

Згідно зі ст. 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини.

Необхідно зазначити, що за період існування в Україні поста Президента (введено Законом «Про заснування поста Президента Української РСР» від 5 липня 1991 р.) його правовий статус зазнав значних змін. Спочатку він визначався як найвища посадова особа і глава виконавчої влади, потім — як глава держави і глава виконавчої влади і, нарешті, -тільки як глава держави.

Такий правовий статус Президента України зумовлений його повноваженнями щодо кожної з гілок влади. Взаємовідносини Президента України і Верховної Ради України визначені статтями 77, 85, 90, 93, 94, 111 та іншими Конституції України. Зокрема, Президент призначає чергові вибори до Верховної Ради (ст. 77); Верховна Рада призначає вибори Президента (ст. 85); Президент може достроково припинити повноваження Верховної Ради (ст. 90); йому належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді (ст. 93); процедура прийняття законів передбачає тісну взаємодію Президента і Верховної Ради (ст. 94); Президент може бути усунутий з поста Верховною Радою в порядку імпічменту (ст. 111).

Взаємовідносини з виконавчою гілкою визначаються статтями 106, 112, 113, 114, 115, 116, 118 та іншими Конституції України. Так, Президент України призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій і припиняє їх повноваження на цих посадах (статті 106, 114, 118); у разі дострокового припинення повноважень Президента згідно зі статтями 108, 109, 110, 111 Конституції його обов'язки покладаються на Прем'єр-міністра України (ст. 112); Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і забезпечує виконання його актів (статті 113, 116); Кабінет Міністрів складає повноваження перед новообраним Президентом України (ст. 115). Конституція передбачає процедуру контрасигнації (від лат. contra — проти і sign — підписую) стосовно актів Президента, виданих у межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 17, 18, 21, 22, 23, 24 ст. 106. Такі акти скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Взаємовідносини з гілкою судової влади визначаються статтями 106,

>>>77>>>

128, 131 та іншими Конституції України. Зокрема, Президент утворює суди у визначеному законом порядку (ст. 106); здійснює перше призначення особи на посаду професійного судді (ст. 128); призначає трьох членів Вищої ради юстиції (ст. 131).

Таким чином, Конституція України визначає місце і роль Президента України в умовах здійснення державної влади за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Найбільшим обсягом повноважень Президент України наділений у сфері виконавчої влади, їх можна поділити на три групи: а) формування структур виконавчої влади; б) визначення змісту діяльності структур виконавчої влади; в) забезпечення законності у-сфері державного управління.

У межах повноважень щодо формування структур виконавчої влади Президент України відповідно до п. 16 ст. 106 Конституції України утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Найбільш рельєфними документами щодо реалізації Президентом України цієї групи повноважень є його укази «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. № 1572 і «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» № 1573.

Саме цими нормативними актами Президент України, виходячи з необхідності впорядкування системи центральних органів виконавчої влади та відсутності відповідного законодавчого регулювання, з метою поетапного здійснення адміністративної реформи в Україні щодо вдосконалення структури органів виконавчої влади та підвищення ефективності державного управління, вніс значні зміни до структури центральних органів виконавчої влади.

Повноваження щодо визначення змісту діяльності структур виконавчої влади реалізуються Президентом України шляхом:

а) звернення із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України щодо внутрішнього і зовнішнього становища України. Звернення Президента України із посланнями до Верховної Ради України передбачено п. 2 ст. 106 Конституції України;

б) проведення кадрової політики. Так, Президент України:

• призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

• призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення щодо його відставки;

• призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

>>>78>>>

• призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

• призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

• призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

в) безпосереднього керівництва Радою національної безпеки і оборони України відповідно до п. 18 ст. 106 Конституції України, яка є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України і має право приймати рішення, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади;

г) укладання міжнародних договорів України, що згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України і обов'язкові до виконання органами виконавчої влади;

д) видання указів і розпоряджень, які є обов'язковими до виконання на території України.

Повноваження щодо забезпечення законності у сфері державного управління релізуються Президентом України відповідно до Конституції України. У межах її приписів Президент України:

а) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

б) здійснює контрольні повноваження як особа, що очолює Раду національної безпеки і оборони України;

в) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

г) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

д) утворює суди у визначеному законом порядку.

Згідно з п. 18 ст. 106 Конституції Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України, що є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Безпосередньо її діяльність врегульована Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 р.

Персональний склад Ради формує Президент України, її членами можуть бути керівники центральних органів виконавчої влади, а також інші посадові особи, а за посадою, що передбачено ст. 107 Конституції, до неї входять: Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

Забезпечення діяльності Ради здійснює Секретар Ради, якого призначає Президент України. Він має заступників, яких також призначає

>>>79>>>

Президент. Секретар Ради безпосередньо підпорядковується Президентові України.

Головними завданнями Ради є:

• забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері національної безпеки і оборони України;

• аналіз стану і тенденцій розвитку зовнішньо- та внутрішньополітичної ситуації, визначення на цій основі стратегії та пріоритетних напрямів забезпечення національної безпеки і оборони;

• комплексна оцінка та прогноз потенційних і реальних загроз державному, економічному, суспільному, оборонному, інформаційному, ядерному, екологічному та іншим видам і об'єктам безпеки України;

• планування, організація та контроль за вжиттям заходів політичного, економічного, воєнного, соціального, науково-технічного та іншого характеру, адекватних цим загрозам;

• розгляд питань фінансування витрат на національну безпеку і оборону, а також контроль за витрачанням відповідних коштів;

• розгляд проектів законів України та указів Президента України, інших нормативних актів, наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, концепцій, доктрин, державних програм у сфері національної безпеки і оборони України тощо;

• підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони України, у тому числі щодо утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;

• підготовка пропозицій щодо оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а також щодо оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

• координація наукових досліджень у галузі національної безпеки і оборони;

• розгляд і розв'язання інших актуальних проблем національної безпеки і оборони України.

Відповідно до покладених на неї завдань Рада координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, а також Комісії з питань ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові України, Генеральної військової інспекції при Президентові України, Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, інших органів у цій сфері, утворених при Президентові України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

>>>80>>>

З метою забезпечення необхідних умов для здійснення Президентом України своїх конституційних повноважень і відповідно до п. 28 ст. 106 Конституції України Президент України утворює постійно діючий орган — Адміністрацію Президента України. Вона функціонує згідно із Положенням про Адміністрацію Президента України, що затверджено Указом Президента України від 19 лютого 1997 р.

Основними завданнями Адміністрації Президента України є:

• організаційне, правове, консультативне, інформаційне й аналітичне забезпечення діяльності Президента України щодо реалізації ним повноважень гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, здійснення інших конституційних повноважень як глави держави;

• сприяння Президентові України у забезпеченні узгодженого функціонування і взаємодії Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також у вирішенні кадрових та інших питань, віднесених до повноважень Президента України;

• забезпечення взаємодії Президента України з Верховною Радою України, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян;

• організація підготовки та опрацювання проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи;

• аналіз соціально-економічних, політичних і правових процесів у державі та внесення відповідних пропозицій Президентові України;

• здійснення за дорученням Президента України та на виконання його повноважень як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина контролю за додержанням актів законодавства України;

• організація протокольних заходів, а також здійснення матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності Президента України. Доручення Глави Адміністрації Президента України, Першого помічника Президента України, першого заступника та заступників Глави Адміністрації Президента України у визначених Президентом України межах та з питань, що належать до їхніх повноважень, є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади та їх посадовими особами.

У складі Адміністрації Президента України функціонує інститут Уповноваженого Президента України з питань адміністративної реформи. Він створений Указом Президента України від 21 липня 2001 р. № 538/2001 з метою забезпечення більш динамічного здійснення заходів, пов'язаних із проведенням адміністративної реформи, своєчасного вирішення конкретних питань, що виникають у цій сфері.

>>>81>>>

Відповідно до Положення про нього Уповноважений є посадовою особою, на яку покладаються організація та координація здійснення заходів щодо проведення в Україні адміністративної реформи. Він призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Глави Адміністрації Президента України. Уповноважений призначається на строк повноважень Президента України.

Уповноважений за посадою є першим заступником Голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи.

Уповноважений:

1) забезпечує організацію та координацію здійснення заходів щодо проведення в Україні адміністративної реформи, які реалізуються відповідними державними органами, забезпечує узгодженість та послідовність вжиття цих заходів;

2) організовує підготовку та внесення пропозицій щодо уточнення концептуальних засад адміністративної реформи та шляхів її реалізації, розроблення концепцій, цільових програм та проектів нормативно-правових актів, а також здійснення наукових досліджень комплексного характеру з цих питань;

3) вносить Президентові України пропозиції щодо підготовки проектів законів, а також актів та доручень Президента України з питань проведення адміністративної реформи, попередньо розглядає проекти нормативно-правових актів з питань проведення адміністративної реформи;

4) забезпечує вивчення та аналіз діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, пов'язаної з проведенням адміністративної реформи, здійснює моніторинг з цих питань, вносить пропозиції щодо вдосконалення діяльності з проведення адміністративної реформи;

5) організовує вивчення та впровадження в Україні кращого іноземного досвіду з питань підготовки та проведення адміністративної реформи й організації державного управління;

6) забезпечує відкритість процесу проведення адміністративної реформи, інформування широкої громадськості щодо мети, ходу та результатів проведення реформи;

7) інформує Президента України про проведення в Україні адміністративної реформи та її результати;

8) виконує за дорученням Президента України інші повноваження з питань проведення в Україні адміністративної реформи.

Для забезпечення діяльності Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи та діяльності Уповноваженого Президента України з питань адміністративної реформи у складі Адміністрації Президента України утворено Управління з питань адміністративної реформи.

Керівник Управління з питань адміністративної реформи за посадою є секретарем Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи.

>>>82>>>

Важливу роль у забезпеченні здійснення Президентом України повноважень у сфері виконавчої влади відіграє інститут представників Президента України. Представники Президента України функціонують: а) в Автономній Республіці Крим, б) Конституційному Суді, в) Верховній Раді України, г) Кабінеті Міністрів України, д) на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 139 Конституції України в Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України, статус якого визначається Законом України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» від 2 березня 2000 р.

Представництво є державним органом, утвореним з метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України. Воно утворюється Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Очолює Представництво Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим.

У межах, визначених чинним законодавством України, Представництво:

а) вивчає стан виконання в Автономній Республіці Крим Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, вживає заходів до забезпечення належного виконання актів законодавства України Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Радою міністрів Автономної Республіки Крим, районними державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим;

б) сприяє додержанню конституційних прав і свобод людини і громадянина та досягненню міжнаціональної злагоди, соціально-економічної та політичної стабільності в Автономній Республіці Крим;

в) аналізує нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим щодо їх відповідності Конституції та законам України, а в разі потреби вносить пропозиції щодо змін, скасування чи зупинення їх дії;

г) готує та подає на розгляд Президентові України аналітичні матеріали з питань розвитку соціально-економічних і політичних процесів в Автономній Республіці Крим;

д) сприяє Президентові України у вирішенні кадрових питань в Автономній Республіці Крим;

е) аналізує практику діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, релігійних організацій в Автономній Республіці Крим, сприяє їх взаємодії з органами державної влади України, а також узагальнює відомості щодо громадської думки стосовно економічної та соціальної ситуації в Автономній Республіці Крим, інформує Президента України з цих питань.

З метою ефективного виконання Представництвом зазначених повноважень йому надано право:

а) порушувати у Верховній Раді Автономної Республіки Крим і Раді

>>>83>>>

міністрів Автономної Республіки Крим, районних державних адміністраціях і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях в Автономній Республіці Крим питання щодо вжиття відповідних заходів стосовно додержання Конституції та законів України, виконання указів і розпоряджень Президента України;

б) одержувати від центральних органів виконавчої влади України, а також Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим, підприємств, установ, організацій безкоштовно необхідну інформацію, копії документів та матеріалів, необхідних для виконання покладених на Представництво завдань (нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та їх органів подаються до Представництва одразу після їх прийняття);

в) користуватися інформаційними банками даних Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим та районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим;

г) використовувати державні, в тому числі урядові, системи зв'язку та комунікації;

д) організовувати і проводити наради та консультації за участю представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, правоохоронних і контрольно-ревізійних органів, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян в Автономній Республіці Крим з метою підготовки для внесення Президентові України пропозицій щодо вирішення актуальних соціально-економічних та інших проблем в Автономній Республіці Крим;

е) залучати до вивчення питань і підготовки документів, пов'язаних з виконанням своїх повноважень, наукові установи, вчених, фахівців підприємств, установ, організацій, навчальних закладів (за погодженням з їх керівниками).

Загальне керівництво діяльністю Представництва здійснює Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим. Він призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Представництво завдань.

Постійний Представник не може бути народним депутатом України, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. На час перебування на цій посаді він зупиняє своє членство у політичних партіях.

>>>84>>>

Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим здійснює такі функції:

а) виконує доручення Президента України, спрямовані на забезпечення виконання повноважень Президента України як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина;

б) бере участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

в) входить з поданням до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим у разі прийняття ними нормативно-правових актів, що суперечать Конституції і законам України, указам і розпорядженням Президента України, постановам і розпорядженням Кабінету Міністрів України, іншим актам законодавства України, порушують права і свободи громадян, з вимогою про усунення цих порушень, про що інформує Президента України (таке подання підлягає обов'язковому розглядові у позачерговому порядку; у разі неналежного реагування на подання Постійного Представника щодо незаконності прийнятих нормативно-правових актів Постійний Представник вносить пропозиції щодо скасування чи зупинення дії таких актів безпосередньо Президентові України);

г) вимагає в разі порушень Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента України, актів Кабінету Міністрів України пояснень від посадових осіб Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівників районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності в Автономній Республіці Крим;

д) порушує питання у встановленому законодавством порядку про притягнення до відповідальності посадових осіб, які вчинили правопорушення;

е) відповідно до структури та кошторису витрат на утримання Представництва затверджує Положення про його структурні підрозділи та штатний розпис, призначає на посади та звільняє з посад працівників Представництва, визначає їх посадові обов'язки;

є) звітує перед Президентом України про виконання своїх обов'язків, постійно інформує його з питань, що мають загальнодержавне значення;

ж) утворює тимчасові комісії, групи, експертні ради для ефективного виконання завдань, покладених на Представництво;

з) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, указами і розпорядженнями Президента України.

Постійний Представник у межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими до виконання працівниками Представницт-

>>>85>>>

ва. Його розпорядження, що суперечать законодавству України, можуть бути скасовані лише Президентом України або у судовому порядку.

Матеріально-технічне забезпечення діяльності Представництва покладається на Адміністрацію Президента України. Постійний Представник за умовами матеріального та соціально-побутового обслуговування прирівнюється до керівника центрального органу виконавчої влади. Посадові особи Представництва є державними службовцями. Умови їх матеріального та соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України «Про державну службу».

Постійний представник Президента України у Кабінеті Міністрів України функціонує відповідно до Положення про Постійного представника Президента України у Кабінеті Міністрів України, яке затверджено Указом Президента України від 15 березня 2000 р.

Воно визначає, що Постійний представник Президента України у Кабінеті Міністрів України є посадовою особою і підпорядковується Президентові України. Він призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Глави Адміністрації Президента України. На Постійного представника покладається здійснення постійного зв'язку між Президентом України і Кабінетом Міністрів України.

У межах, визначених чинним законодавством України, Постійний представник Президента України у Кабінеті Міністрів України виконує такі повноваження:

1) представляє на засіданнях Кабінету Міністрів України, а також його консультативно-дорадчих та інших органів позицію Президента України з питань, що розглядаються;

2) інформує Президента України про хід та результати розгляду питань на засіданнях Кабінету Міністрів України та його консультативно-дорадчих та інших органів;

3) вивчає акти та, в разі необхідності, проекти актів Кабінету Міністрів України щодо їх відповідності актам та дорученням Президента України;

4) виконує інші повноваження за дорученням Президента України. Для здійснення покладених на нього повноважень Постійний представник має право:

- брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України, його консультативно-дорадчих та інших органів;

- вносити Президентові України пропозиції щодо підготовки проектів законів, а також актів, доручень Президента України з питань, що стосуються діяльності Кабінету Міністрів України, та брати участь у розробленні таких проектів;

- брати участь у розробленні проектів законодавчих актів, які вносяться Президентом України або за його дорученням Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;

>>>86>>>

- знайомитися з проектами законів та інших актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади;

- користуватись інформаційними банками даних Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Постійний представник у своїй діяльності у встановленому порядку взаємодіє зі структурними підрозділами Адміністрації Президента України, відповідними консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами Президента України, а також із Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

Організаційне забезпечення діяльності Постійного представника здійснює відповідний структурний підрозділ Адміністрації Президента України.

Постійний представник Президента України на Чорнобильській АЕС функціонує відповідно до Положення про Постійного представника Президента України на Чорнобильській АЕС, яке затверджено Указом Президента України від 1 серпня 2001 р.

Відповідно до нього Постійний представник Президента України на Чорнобильській АЕС є особою, на яку покладаються питання постійного аналізу стану вживаних заходів із вирішення організаційних, економічних, соціальних, технічних, екологічних та інших питань, що виникають у зв'язку зі зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС, забезпеченням перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему, а також заходів щодо соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та мешканців міста Славутич.

Постійного представника призначає і звільняє від виконання обов'язків Президент України (він може виконувати свої обов'язки на громадських засадах). Постійний представник підпорядковується Президентові України і здійснює свої повноваження переважно за місцем розташування Чорнобильської АЕС.

У межах, які визначені чинним законодавством України, Постійний представник Президента України на Чорнобильській АЕС виконує такі повноваження:

1) в межах своєї компетенції постійно аналізує стан виконання міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними підприємствами, установами і організаціями вимог законів, інших нормативно-правових актів та заходів з питань зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та мешканців міста Славутич, інформує Президента України з цих питань;

2) вносить Президентові України пропозиції щодо:

а) удосконалення системи державного управління, кадрового забез-

>>>87>>>

печення, а також підвищення ефективності використання бюджетних та інших коштів у сфері зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та мешканців міста Славутич;

б) залучення та використання міжнародної допомоги, призначеної для вирішення питань, пов'язаних із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворенням об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, соціальним захистом персоналу Чорнобильської АЕС та мешканців міста Славутич;

3) бере участь у підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та мешканців міста Славутич;

4) здійснює за дорученням Президента України інші повноваження. Постійний представник для виконання покладених на нього завдань

має право:

- одержувати у встановленому законодавством порядку від Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій необхідні документи та інформаційні матеріали;

- користуватись інформаційними базами даних Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

— вносити пропозиції щодо утворення експертних і робочих груп з окремих напрямів своєї діяльності, залучення до роботи в них спеціалістів, учених та експертів;

— звертатися з питаннями, що належать до його компетенції, з рекомендаціями та пропозиціями до Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ і організацій;

- знайомитися з проектами законів та інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчої влади;

- користуватися урядовими засобами зв'язку.

Постійний представник у встановленому порядку взаємодіє зі структурними підрозділами Адміністрації Президента України, консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами Президента України, комітетами, тимчасовими комісіями та апаратом Верховної Ради України, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими та іншими організаціями.

Організаційне забезпечення діяльності Постійного представника здійснюється Адміністрацією Президента України.

>>>88>>>

Постійний представник Президента України у Верховній Раді України функціонує відповідно до Положення про Постійного представника Президента України у Верховній Раді України, яке затверджено Указом Президента України від 25 лютого 1997 р. (в редакції Указу від 24 грудня 1999 р. за № 1616).

Відповідно до нього Постійний представник Президента України у Верховній Раді України є особою, яка уповноважується Президентом України забезпечувати взаємодію між Президентом України і Верховною Радою України, розв'язання питань, що виникають у взаємовідносинах Президента України та Верховної Ради України. Він призначається Президентом України на строк повноважень Президента і може виконувати свої обов'язки на громадських засадах.

Основними завданнями Постійного представника є:

1) участь у забезпеченні здійснення повноважень Президента України у Верховній Раді України;

2) представлення на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів та тимчасових комісій проектів законів, пропозицій до законів, повернутих Президентом України для повторного розгляду, а також інших документів, внесених Президентом України;

3) інформування Президента України про хід та результати розгляду у Верховній Раді України, а також її органах, внесених Президентом України документів.

На виконання основних завдань Постійний представник:

1) взаємодіє з комітетами та тимчасовими комісіями, депутатськими групами, фракціями, іншими органами Верховної Ради України, а також структурними підрозділами її апарату;

2) бере участь у встановленому порядку в засіданнях Верховної Ради України, її постійних та тимчасових комісій, депутатських груп, фракцій, а також в інших заходах, що вживаються Верховною Радою України, її органами та посадовими особами;

3) бере участь у підготовці проектів законів, матеріалів до доповідей, звернень та інших документів, які вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України;

4) представляє на засіданнях Верховної Ради України, комітетів, тимчасових комісій та інших органів обгрунтування внесених Президентом України проектів законів, пропозицій до законів, повернутих Президентом України для повторного розгляду;

5) у випадках, передбачених Конституцією України, може представляти подання Президента України до Верховної Ради України щодо одержання згоди на призначення осіб на посади, а також кандидатури для призначення їх на посади Верховною Радою України;

6) вносить Президентові України у разі потреби пропозиції щодо членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які представлятимуть у Верховній Раді України внесені

>>>89>>>

Президентом України законопроекти, а також пропозиції до законів, повернутих Президентом України для повторного розгляду;

7) бере участь за дорученням Президента України у роботі узгоджу-вальних та інших комісій, експертних груп, які утворює Верховна Рада України;

8) сприяє зміцненню контактів, організації зустрічей Президента України з головами комітетів, тимчасових комісій, керівниками депутатських груп і фракцій Верховної Ради України;

9) взаємодіє під час підготовки відповідних матеріалів з працівниками Адміністрації Президента України;

10) взаємодіє з членами Кабінету Міністрів України, керівниками центральних органів виконавчої влади у забезпеченні зв'язків Президента України з Верховною Радою України;

11) виконує інші доручення Президента України.

Постійний представник для здійснення покладених на нього повноважень має право:

- знайомитися з проектами актів, що подаються Президентом України на розгляд Верховної Ради України;

- брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України, колегій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади під час розгляду ними проектів нормативних актів, що готуються для подання Президентом України на розгляд Верховної Ради України;

- одержувати необхідні для виконання покладених на нього завдань матеріали та інформацію від Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

- вносити пропозиції щодо підготовки законопроектів, інших документів для внесення Президентом України до Верховної Ради України;

- здійснювати експертизу проектів законів, постанов Верховної Ради України, внесених іншими суб'єктами законодавчої ініціативи, з питань, що виникають у взаємовідносинах Президента України з Верховною Радою України, вносити відповідні пропозиції;

- вносити пропозиції щодо утворення експертних та робочих груп з окремих напрямів своєї діяльності, залучення спеціалістів, науковців та експертів для виконання покладених на нього завдань;

Постійний представник Президента України у Конституційному Суді України функціонує відповідно до Положення про Постійного представника Президента України у Конституційному Суді України, яке затверджено Указом Президента України від 22 травня 1998 р. № 504/98.

>>>90>>>

Відповідно до нього Постійний представник Президента України у Конституційному Суді України є посадовою особою, уповноваженою Президентом України представляти Президента України у Конституційному Суді України як суб'єкта права на конституційне подання з питань прийняття рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.

Постійного представника призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Постійний представник підпорядковується Президентові України. Він бере участь у підготовці та провадженні у справах у Конституційному Суді України без додаткового спеціального рішення Президента України. У разі необхідності Постійний представник може представляти подання Президента України до Конституційного Суду України разом з іншими особами, призначеними Президентом України.

Постійний представник:

1) бере участь у підготовці проектів конституційних подань Президента України до Конституційного Суду України і представляє їх Президентові України;

2) здійснює як представник суб'єкта права на конституційне подання усі дії, передбачені Законом України «Про Конституційний Суд України», Регламентом Конституційного Суду України і пов'язані з підготовкою та конституційним провадженням у справах;

3) вносить за дорученням Президента України зміни або уточнення до конституційних подань, внесених до Конституційного Суду України, а також до тих подань, що перебувають у конституційному провадженні;

4) координує діяльність інших представників Президента України, призначених для участі у підготовці, конституційному провадженні у конкретно визначених справах;

5) інформує Президента України про хід та результати розгляду справ у Конституційному Суді України.

Постійний представник для здійснення своїх повноважень має право:

1) брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, утворених ними комісій, робочих груп під час підготовки пропозицій щодо необхідності внесення Президентом України до Конституційного Суду України конституційних подань;

2) запитувати необхідні висновки, матеріали, відомості від центральних органів виконавчої влади, їх посадових осіб;

3) взаємодіяти у встановленому порядку з консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами Президента України, органами і апаратом Верховної Ради України, судами, органами прокуратури, органами Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями;

4) утворювати експертні та робочі групи з окремих питань своєї діяльності, залучати науковців, спеціалістів, експертів для проведення відповідних досліджень, вносити пропозиції щодо залучення експертів на платній основі;

>>>91>>>

5) вносити керівництву Адміністрації Президента України пропозиції щодо виконання рішень, додержання висновків Конституційного Суду України;

6) користуватись у встановленому порядку інформаційними банками даних Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Організаційне забезпечення діяльності Постійного представника здійснює його апарат, який є структурним підрозділом Адміністрації Президента України.

⇐ Предыдущая 14 15 16 17 181920 21 22 23 Следующая ⇒