Деякі факти реакції крові на опромінення
При певних рентгенологічних дослідженнях (стравохід, шлунок, кишечник, органи грудної клітки і тазу) відбувається опромінення значної частини активного кісткового мозку. Розподіл активного кісткового мозку в скелеті дорослої людини наведено в таблиці 10.5. Таблиця 10.5. Розподіл активного кісткового мозку.
а) Експерименти на тваринах. В цих експериментах проводили одноразове опромінення експозиційною поверхневою дозою 5 Р, дворазове і триразове опромінення – по 5Р і чотириразове опромінення – 5 + 5 + 5 + 25 Р. Повторне опромінення проводилось через місяць після попереднього. При експозиційних поверхневих дозах 5, 10, 15 і 40 Р поглинуті кістково-мозкові дози становили відповідно 9, 18, 27 і 72 Р. В результаті цитогенетичного аналізу клітин кісткового мозку встановлено, що починаючи з разової кістково-мозкової дози 9 Р і більше при дрібному опроміненні відбувається стійка вірогідна зміна числа хромосомних аберацій, що може бути передвісником розвитку лейкозу. Тому не є випадковим вибір допустимої дози 5 Р/рік (5 бер/рік) для осіб, які працюють з джерелами іонізуючих випромінювань. б) Рентгенологічні дослідження людей. Діти проходили рентгенологічне дослідження з приводу природженого пороку серця (катетеризація серця), причому поверхнева експозиційна доза опромінення в області грудної клітини складала 30–40 P. Проводився аналіз клітин лімфоцитів периферійної крові цих дітей до і після рентгенологічного дослідження. До рентгенологічного дослідження тільки в окремих випадках були виявлені спонтанні хромосомні аберації. Після дослідження в усіх випадках з’явились одноударні хромосомні зміни. Збільшення поглинутої дози веде до збільшення хромосомних аберацій в лімфоцитах периферійної крові дітей: при опромінені лімфоцитів периферійної крові в дозі 5 і 6 рад було помічено 0.16% аберацій. При дозі 12 рад – 0.5%, при дозі 24 рад 0.62% аберацій. Аналіз хромосомних аберацій в периферійній крові у дорослих, що проходили рентгенологічні дослідження органів грудної клітки, стравоходу і шлунку, показав, що при поверхневих експозиційних дозах 0.7 Р і більше перевага над контролем аберантних клітин складала відповідно від 3 до 11% при дослідженні стравоходу і шлунку. Таким чином, навіть при найнижчих дозах опромінення (0.7 Р) при рентгенологічних дослідженнях органів грудної клітки, стравоходу і шлунку відбувається помітне збільшення числа хромосомних аберацій. Зв’язок між поверхневою експозиційною дозою D0 і числом хромосомних аберацій х через 72 години після опромінення описується лінійним рівнянням типу: х = 4.91 + 0.19 D0 – для органів грудної клітки, х = 24 + 0.33 D0 – для шлунку. Хромосомні аберації утворюються і в результаті дії інших, крім рентгенівських, іонізуючих випромінювань. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|