Здавалка
Главная | Обратная связь

Інформативний блок.



Учитель:Складні часи сьогодні переживає наша Україна. Терористи рвуть її на шматки, залякують людей, тримають у страху цілий регіон.

Учитель на карті показує зону АТО

Я знаю, що ви сьогодні готувалися до уроку, листали періодику, переглядали Інтернет – новини для того, щоб познайомити присутніх із переяславчанами, які нині відстоюють незалежність нашої держави на сході України.

Виступи учнів

Моспан О.:Я хочу розповісти про Віктора Барсименка, нашого земляка, який воює на Донеччині.

Віктор пішов до армії у 22 роки, під час повторної мобілізації 15 березня 2014 року. Їхня частина була розташована в селищі Маринівка Шахтарського району, а потім перебазувалася до міста Амвросіївка. Він пережив обстріли «Градами», мінометами. Ось його спогади: «П’ятого дня на нас звалився такий залп снарядів, що ми, аби залишитися в живих, не висовувалися з окопів аж чотири години. Сепаратисти спершу винищували нашу техніку, а потім – піхоту. Страшно було…»

Я хочу звернути увагу на розповідь Віктора про один із боїв: « …ми залишалися на тій же позиції. Проте втримати оборону все – таки не вдалося, нерівні були сили. А ще вийшло з ладу шість наших гармат і танк. Тоді боєприпаси і харчі нам скидали з парашутів, бо машини доїхати до нас не могли, їх обстрілювали. Ми забули, що таке сон, а про їжу й взагалі не думали. До слова, майже місяць ми не бачили хліба – перебивалися сухими пайками…

Після короткого затишшя розпочався ще запекліший бій. Він тривав кілька днів. Терористи обстрілювали нас із «Граду», один залп якого – це 40 снарядів, що накривають майже 16 гектарів. Цього разу загинуло двоє молодих хлопців і дуже багато було поранених. Словами не передати, як від того болю вони стогнали і кричали. На грудях декого з них були дірки з кулак. Ще комусь снарядом руку чи ногу відірвало…

Через кілька днів ми нарешті отримали наказ повернутися в тил, що за 200 кілометрів під Амвросіївкою. Дорога туди була замінована. Тож аби не підірватися, їхали кукурудзяними і пшеничними полями та посадками. Як приїхали в Амвросіївку, видихнули на повні груди. Адже тут було тихо і мирно. Ми помилися, поїли і лягли вперше за багато днів спокійно спати. Це так ми думали тоді…

У дві години ночі того злощасного 14 липня нас, у повному розумінні слова, накрили снаряди «Граду». За лічені секунди все, що було навкруги, запалало. Один снаряд потрапив в намет, в якому, не підозрюючи нічого небезпечного, спали хлопці…»

Віктор Барсименко пробув у зоні бойових дій на сході України з 20 березня по 16 липня. 29 липня він знову повернувся у свою частину.

Ільїн І.: Микола Груднина із Стовп’яг влітку був зарахований добровольцем до батальйону «Айдар». Воює на Луганщині. 17 серпня був поранений у бою осколком снаряда «Граду».

У госпіталь в Харкові Миколу транспортували вертольотом. Там йому вийняли осколок і перевели до Києва.

Після одужання Груднина сказав: «Піду назад, бо не можу залишити там своїх хлопців – побратимів».

Репа Я.:11 серпня у відпустку прибув переяславець Олександр Зачепа. У нього троє дітей, але він не ховався за їхніми спинами, а пішов до армії. Воював на ділянці Маріуполь – Амвросіївка.

Ось що він розповідає про бої: «Коли нас методично обстрілювали з усіх боків, то довелося окопуватися навіть касками. Добре, що у більшості були звичайні, радянські металеві – ними, як виявилося, доволі гарно можна копати окоп. Найбільше запам’ятався обстріл 15 липня. Я тоді згадав усі молитви, які знав і не знав якби мені тоді запропонували записати їх усі, то вийшла б така товста книга, як Біблія».

Олександр зачепа повернувся у зону АТО, бо не міг залишити своїх друзів.

Кожевнікова В:Сергій Марченко – студент історичного факультету нашого педуніверситету. Він із самого початку не міг стояти осторонь, коли в Україні йде війна. Він із дитинства мріяв бути військовим, закінчив Чернігівський військовий ліцей.

У перервах між боями допомагав своїм товаришам опановувати зброю. Сергій згадує, що спочатку було дуже страшно, але потім страх минув, залишилася настороженість. «Коли повертаєшся із бою, говориш собі: «Ти живий!» І в перші дні після бою усі дрібнички життя здаються набагато яскравішими, ніж до бою. Більше отримуєш насолоди від звичайної їжі, музики, купання, милування природою».

Хвилина мовчання.

Учитель: Можна ще багато розповідати про наших юнаків та чоловіків, які нині перебувають у зоні бойових дій. Але я хочу нагадати про тих, хто не повернувся із бою, навіки залишився захисником рідної Батьківщини.

Пропоную хвилиною мовчання вшанувати їхню пам’ять.

Горить свічка, звучить пісня «Пливе кача по Тисині…»

Хвилина мовчання







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.