 |
|
Родовід Маршалкіної Віри
Я склала родовідне дерево своєї родини Маршалкіних. Ось тут я, біля мене мій старший брат Саша та сестра Таня. Маму мою звати Лілія Миколаївна ,тато Гнат Трохимович, бабуся, яку звали Вєра та дід Микола, прабабуся Хима прадід Гнат це по маминій лінії, а по татовій - бабуся Ярина та дід Трохим, прабабуся Олександра та прадід Семен. У мене велика родина. Я маю багато родичів по маминій та татовій лініях. Ми своєю дружною родиною святкуємо іменини, Новий рік, Різдвяні свята, Великдень.
- Даруєте подарунки один одному?
Так, а я дарую сувеніри виготовлені своїми руками.
Родовід Нечипорук Тані.
Я склала родовід Нечипоруків . Ось тут я, мама – Світлана Вікторівна , тато Микола ,бабуся Ксеня Тимофіївна, дідусь Віктор Константинович, по татовій лінії бабуся Ольга Карповна та дід Микола Петрович . Я принесла на заняття цю ікону Божої матері. Вона є реліквією нашої родини, яка нам дісталась у спадок від прабабусі.
Я хочу прочитати молитву за маму , яку я дуже люблю і шаную.
Молитва за маму
Є в мене найкраща у світі матуся.
За неї, Пречиста, до тебе молюся
Пошли їй не скарби,
А щастя і долю, щоб дні їй минали
Без смутку, без болю.
Родовід Левовича Володі
При вивченні родоводу Левовичів я дізнався багато цікавого. Мою маму звати Олена Миколаївна , батька Микола Станіславович, бабусю Ольга, прабабусю Зіна, дідуся Станіслав Ось цей рушничок перейшов від прабабусі Зіни, від неї – до мого тата , а від нього перейшов до мене. Це наш оберіг. Як бабуся помирала, то передала бабусі Олі і наказала зберегти для поколінь.
Старенький прабабу син рушничок Квітки ж твоєї юності горять.
Лляне ткання, а вишивка мов пісня Ввібравши ніжну, променисту вроду.
Червона, чорна музика ниток Із давнини всміхається мені
В стібках мистецьких від любові тісно. Цим вишиванням щедрим і гарячим.
Праматінко далека мов зоря, На білому лляному полотні
Твого обличчя я не бачив зроду, Мереживо тонке радіє й плаче.
Вихователь:
В Україні існував звичай: на щастя дарувати рушники. Ними дорослі прикрашали портрети, образи, ось так як у нас.
А коли дорослі одружувались, молоді ставали на рушник щастя,
Щоб їхнє життя було щасливим. У кожний рушник вкладена праця предків. Рушники залишалися у дітей і переходили з покоління в покоління як згадка про батьків, як сімейна реліквія.
Реліквія – це все, що переходить до дітей і онуків на згадку про батьків.
Родинною реліквією були також вишиті сорочки, фотографії рідних, намисто. Разом із родинними реліквіями передавались їх звичаї та традиції.
Звичай – це загальноприйняті порядки і правила в житті народів, або певних спільнот.
Традиція – це ті звичаї, котрі передаються з покоління в покоління.
Діти мали за обов’язок дотримуватись й далі розвивати родовідні звичаї, а ось яких родинних звичаїв дотримується сім’я Біленків, розповість Аніна бабуся.