Главная | Обратная связь

Цитоплазма та її компоненти

Внутрішній вміст клітини, за винятком ядра, називають цитоплазмою. Цитоплазма становить собою неоднорідний колоїдний розчин - гіалоплазму з розташованими в ній органелами та іншими структурами.

Гіалоплазма (основна плазма або матрикс цитоплазми) - це прозорий розчин органічних і неорганічних сполук у воді; частка останньої становить від 50 до 90%. З органічних сполук у гіалоплазмі переважають гідрофільні білки, поліпептиди, вільні амінокислоти, є також моно- та олігосахариди, полісахариди, ліпіди, різні типи РНК, окремі нуклеотиди. В гіалоплазмі міститься значна кількість катіонів металів, з яких найважливіші - Са²⁺, К⁺, а також аніони вугільної та фосфорної кислот, СГ, розчинений кисень та інші гази. Залежно від функціонального стану клітини концентрація іонів водню вгіалоплазмі може змінюватись, про що свідчить її водневий показник (рН).

Гіалоплазма перебуває в рідкому (золь) або драглистому (гель) станах, причому окремі її ділянки водночас можуть бути у різних станах. Перехід від одного стану до іншого зумовлений концентрацією іонів кальцію, АТФ та частковою денатурацією чи ренатурацією особливого білка гіалоплазми -актину. Фізичний стан гіалоплазми регулює швидкість перебігу біохімічних процесів: чим вона густіша, тим повільніші хімічні реакції. Перехід зі стану золю у стан гелю сприяє рухові тваринних клітин за допомогою псевдоподіи (несправжніх ніжок) та цитозу.

Гіалоплазма як внутрішнє середовище клітини об'єднує всі клітинні структури і забезпечує їхню взаємодію. В ній відбувається транспорт речовин, перебігає частина процесів пластичного та енергетичного обміну. Гіалоплазмі властивий постійний рух.

У клітинах тварин цитоплазма може поділятися на екто- та ендоплазму. Ектоплазма (від грец. ектос - зовнішній) - прозорий щільний шар цитоплазми, позбавлений більшості органел і включень. Він розташований під плазматичною мембраною і містить плетиво з мікрониточок. Ендоплазма (від грец. ендон -усередині) - внутрішній шар цитоплазми, меншої густини, ніж ектоплазма, який містить різноманітні органели і включення.

Клітинні включення- це непостійні структури, які то виникають, то зникають у процесі життєдіяльності клітини. Вони містяться у цитоплазмі чи клітинному соку вакуолей рослинних клітин у твердому або рідкому станах і можуть мати вигляд кристалів, зерен (гранул) чи краплин. Це насамперед запасні речовини. Так, крохмаль, накопичуючись у лейкопластах (безбарвних пластидах), врешті-решт, розриває їхні мембрани і виходить у цитоплазму, де зберігається у вигляді зерен. Крім крохмалю, в клітинах запасаючої тканини різних рослин накопичуються білкові гранули(бобові рослини) або рідкі жири (арахіс). У тваринних клітинах запасається полісахарид глікоген (у вигляді зерен чи волоконець), різні ліпіди та білки (особливо багато їх у цитоплазмі яйцеклітин, вони мають назву „жовток").

Глікоген запасається також у клітинах грибів.

У цитоплазмі клітин багатьох організмів є нерозчинні продукти обміну: солі сечової кислоти, кристали щавлевокислого кальцію (у клітинному соку щавлю, бегонії та інших рослин).

Під дією ферментів більшість клітинних включень розпадається на сполуки, які вступають у процеси обміну речовин, можуть вико­ристовуватись під час росту, цвітіння, дозрівання плодів тощо.

У деяких одноклітинних тварин виникають структури, що виконують роль внутрішньоклітинного скелета. Подібно до включень, вони являють собою конструкції певної форми без поверхневої мембрани. Так, у цитоплазмі деяких паразитичних джгутикових, наприклад лямблій, є опорний стрижень з органічної речовини. У морських найпростіших - радіолярій -куляста капсула з рогоподібної сполуки поділяє цитоплазму на внутрішньокапсулярну та позакапсулярну частини з дещо відмінними властивостями. Крім того, у цих тварин розвинений внутрішньоклітинний скелет з двооксиду кремнію або сірчанокислого стронцію, який може набувати досить химерного вигляду: дірчастих кульок, вкладених одна в одну, корон, радіально розташованих голок тощо.