Главная | Обратная связь

Екологічні чинники середовища

 

Живі організми, що населяють нашу планету, освоїли 4 основні середовища, кожне з яких має свій склад і особливості: водне середовище, водно-повітряне, ґрунт, самі організми. За ставленням до них організмів екологічні чинники поділяють на

■ життєво необхідні для організмів (вода, температура);

■ не необхідні, але впливові (вітер, радіаційний фон);

■ нейтральні - байдужі для організмів (інертні гази).

Первинними чинникамисередовища є вода, світло, температура, хімічні та механічні фактори; комплексні чинники- кліматичні, рельєф, ґрунти, біотичні.

Температура. Тепло розподіляється на Землі нерівномірно: найбільше сонячної енергії отримують тропічні зони, найменше - території біля полюсів. Для оцінки температурного режиму використовують характеристики: середньорічна температура; сума активних температур вище +10⁰С; радіаційний баланс.

При низьких температурах знижується активність біохімічних процесів, корені рослин погано засвоюють воду і поживні речовини, а охолодження ґрунту нижче за 10⁰С знижує надходження біофільних елементів (N, P); при високих - руйнується білок. Оптимальними температурами вважаються 23-25⁰С.

В залежності від потреб рослин у теплі їх поділяють на термофільні (теплолюбні); кріофільні (холодостійкі); мезотермні - рослини помірного клімату. Тварини за ставленням до тепла розподіляють на теплокровні, що регулюють і підтримують сталу температуру тіла (ссавці, птахи); холоднокровні, які змінюють температуру тіла відповідно до температури навколишнього середовища (земноводні, плазуни).

Найнижчі температури (-200⁰С) витримує насіння рослин.

 

Організація біосфери. Екосистеми

Рівні організації органічного світу

 

Біосфера, незважаючи на свою могутню життєдіяльність, складається з вразливих і тендітних систем, рівновагу яких дуже легко порушити. Природні системи різноманітні, але мають ряд спільних рис: система – не просто сума елементів, а цілісний комплекс, який утворює особливу єдність з середовищем; Кожна система є елементом системи більш високого рангу, а її елементи, в свою чергу виступають як система нижчого рангу. Одиниці одного рівня системи є частинками, з яких утворюється наступний більш високий рівень. Кожен організм живої природи (наприклад, людина) з однієї сторони складається з одиниць підпорядкованих йому рівнів – органів, клітин, молекул, а з іншої сам є одиницею, що є складовою біологічних систем – популяцій, видів екосистем, біосфери. На всіх рівнях життя спостерігається певна впорядкованість, обмін речовин, енергії та ін.

Екосистеми

 

Основною одиницею біосфери, об’єктом вивчення екології є екосистема – комплекс організмів і чинників навколишнього природного середовища. Термін “екосистема” близький до терміну “біогеоценоз» (лат. bios – життя, coynos – спільний), і має тлумачення як природна ділянка земної поверхні з певним складом живих і неживих компонентів і динамічною взаємодією між ними (кругообігом речовин та обмінними енергетичними процесами). Біогеоценоз містить два компоненти: біотоп (грец. topoz - місце) – ділянка на поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом) і біогенез – сукупність живих організмів: рослин (фітоценоз), тварин (зооценоз), мікроорганізмів (мікробіоценоз), грибів (мікоценоз) (рис.3.1).

 

Рис.3.1. Схема будови біоценозу (за В.М.Сухачовим)

 

Екосистема буває різних розмірів і складності. Наприклад, ліс в цілому – екосистема, але й окремий мурашник в лісі, або любий пеньок – це теж екосистеми. Між організмами в екосистемі існує складна взаємодія через речовинно-енергетичний обмін. Наприклад, у водоймах планктон є їжею для зоопланктону, яким живляться дрібні риби, на які полюють хижі риби, що у свою чергу споживаються людиною.

Кожна з систем, незважаючи на їх розмаїття і кількість, має в своїй структурі два основних компоненти: фактори живої (організми) і неживої природи. Сукупність організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів) називають біотою (лат. bio – життя)екосистеми. Неживі (хімічні і фізичні) фактори навколишнього середовища називаютьсяабіотою. Відмінність систем одна від одною в основному створюється своєрідністю абіотичних умов кожного регіону.

За масштабами екосистеми поділяються на мікроекосистемами, макроекосистеми та глобальні екосистеми. У мікросистемах невеличкі тимчасові біоценози перебувають в обмеженому просторі. Це – трухляві пеньки, мурашники, мертві стовбури дерев тощо. Найпоширенішими є макроекосистеми, що розміщуються на величезних територіях чи акваторіях з характерним мікрокліматом і відповідають природним зонам. Це екосистеми лісу, тундри, тайги, степу, пустель, саван, морські екосистеми. Прикладом глобальної екосистеми служить біосфера Землі.