Главная | Обратная связь

Підприємства чорної металургії

При виплавлянні 1 т чавуну виділяється: 4,5 кг пилу; 2,7 кг SO₂; 0,1-0,6 окису марганцю; сполуки Р, Рb, інших металів. Найбільші забруднювачі, що утворюються при виробництві сталі і чавуну - пил різної хімічної природі та окис сірки. Внаслідок збільшення концентрації пилу в атмосферному повітрі від 0,30 до 1,65 мг/м³ питомі збитки здоров’ю населення зростають від 35 до 124 грн.; комунальному господарству - від 10 до 115 грн.; сільському і лісовому господарству - від 10 до 159 грн. Аналогічні збитки й від збільшення концентрацій інших шкідливих забруднювачів. Слід враховувати й те, що під час видобування заліза та інших металів з руд витрачаються величезні обсяги кисню, як окисника. Так, для одержання 1 т Fe₂O₃, необхідної для виробництва чавуну,(при виході 100%, чого ніколи не буває) потрібно витратити 5,2 т повітря і 1,1 т кисню.

Хімічна і нафтохімічна промисловість. Промисловість будівельних матеріалів. Целюлозно-паперова промисловість

Порівняно з електроенергетикою особливістю цих галузей народного господарства є менша кількість викидів і велика різноманітність сполук. Найбільше газоподібних забруднювачів надходить в повітря під час добування пластмас, гуми, добрив, неорганічних кислот (хімічна і нафтохімічна промисловість); оксиди сірки, гідрогеносульфур, хлор - забруднювачі в целюлозно-паперовій промисловості. При виробництві будівельних матеріалів та будівельних конструкцій на їх основі найбільша частка серед забруднювачів належить пиловим часточкам різного гранулометричного складу, які осідають на листя дерев, потрапляють на землю, будівлі і легені людини. Оскільки цей пил може мати різну хімічну природу, адсорбувати на собі інші речовини, його небезпечність ще збільшується. У газових викидах при виробництві будівельних матеріалів містяться оксиди вуглецю, азоту, сірки, різні органічні сполуки.

Транспорт

Чисельність автомобілів у світі перевищує 400 млн. одиниць (80% - легкові, 15-17% - вантажні автомобілі та автобуси). За підрахунками, в автомобільних двигунах внутрішнього згоряння щороку спалюється близько 2 млрд. т нафтового палива, а якщо врахувати, що коефіцієнт корисної дії двигуна не перевищує 23%, то решта палива витрачається не лише на обігрівання, а й на забруднення довкілля. Автомобілі забруднюють атмосферу відпрацьованими газами та вуглеводами з бака, карбюратора та трубопроводів через випаровування та протікання. Викиди автотранспорту містять до 200 хімічних сполук, деякі з яких надзвичайно токсичні (СО, SO₂, сполуки Pb, бензопірен). При спалюванні 1000 л палива карбюраторний двигун викидає 200 кг СО, 25 кг вуглеводнів, 20 кг оксидів азоту, 1 кг SO₂, 1 кг сажі. До того ж у двигунах внутрішнього згоряння на спалювання 1 т бензину витрачається ~15 т повітря або 2000 л кисню, що в 2,5 рази перевищує його добове споживання людиною. Отже, питання створення екологічно чистого транспорту стоїть дуже гостро, і пошуки шляхів для зменшення негативного впливу транспорту на довкілля ведуться постійно: встановлюється обмеження швидкості автотранспорту в містах 60 км/год , за якої кількість вихлопних газів найменша; проектуються об’їзні шляхи для транзитного транспорту; створюються дорожні розв’язки з метою зменшення кількості зупинок перед світлофорами, коли різко зростає викид газів; розширюється мережі електротранспорту й метрополітену; переведення автотранспорту на екологічно чисте пальне чи природний газ; створення автомобілів, у яких джерелом енергії будуть водень та електроенергія тощо.