Главная | Обратная связь

Ланцюги живлення та піраміди мас, чисел і енергії

 

В природі всі види пов’язані між собою, бо живлячись за рахунок інших істот, організми дістають енергію. Таким чином, утворюються ланцюги живлення (т. з. трофічні ланцюги). Ті, що починаються з автотрофів, називають ланцюгами виїдання (трава – миша – сова – яструб – пухоїд); ті ж, які беруть початок з відмерлих решток рослин, трупів і екскрементів тварин. Називають ланцюгами розкладання (перегній – жук-гнойовик – ворона – яструб – пухоїд). Трофічні ланцюги можуть розгалужуватись, якщо один з його учасників може живитися кількома видами їжі, утворюючі трофічні мережі. В природі вони трапляються частіше, ніж трофічні ланцюги, що забезпечує більшу стійкість екосистем у разі зміни умов середовища:

Коник Жаба Гадюка

Трава

Ховрах Сова Яструб Пухоїд

Сукупність організмів, які дістають перетворену на їжу енергію Сонця і хімічних реакцій (від автотрофів) через однакову кількість посередників трофічного ланцюга створюють трофічний рівень:

■ - перший рівень (без посередників) – продуценти;

■ - другий рівень – первинні консументи (травоїдні організмі);

■ - третій рівень – вторинні консументи (хижаки) і паразити первинних консументів;

■ - четвертий рівень – вторинні хижаки і паразити вторинних консументів;

■ - п’ятий рівень – паразити вторинних хижаків;

■ - шостий рівень – надпаразити високих порядків.

Кількість ланок ланцюга живлення в екосистемі як правило не перевищує 4 – 6 і обмежується правилом екологічної піраміди, згідно з яким біомаса кожної наступної ланки (трофічного рівня) в ланцюзі живлення зменшується (рис.3.2).

 

VI	КОНСУМЕНТИ V р.
V	КОНСУМЕНТИ ІV р.
IV	КОНСУМЕНТИ ІІІ р.
III	КОНСУМЕНТИ ІІ р.
II	Гетеротрофи КОНСУМЕНТИ І р.
I	Автотрофи (ПРОДУЦЕНТИ)

Рис.3.2. Екологічна піраміда

 

Відповідно до того, що саме характеризують піраміди, вони поділяються на три типи:

■ - піраміда чисел, що відображає чисельність окремих видів;

■ - піраміда біомас характеризує суху масу чи енергетичну цінність;

■ - піраміда енергії показує величину потоку енергії чи продуктивність на кожному трофічному рівні.

Екологія популяцій

 

Популяція (англ. population - населення) - перша надорганізована біологічна система. Це - сукупність особин одного виду, здатна до самовідновлення і відмежована від інших аналогічних сукупностей цього самого виду екологічними (включно з часовими й просторовими) чи біологічними бар’єрами, що ускладнює обмін генетичною інформацією.

Просторова структура. Характеризується розміром, чисельністю, щільністю та константністю. У тварин є територія, яку вони контролюють, оберігають від особин цього самого чи іншого типу, мітять. Особини можуть вести поодинокий спосіб життя, утворювати (залежно від співвідношення кількості особин чоловічої та жіночої статей) - сім’ї (1 : 1), прайди (1 : кілька), стада (кілька : багато), колонії, зграї (багато : багато).

Вікова структура залежить від ступеня розвитку популяції, екологічних умов, стійкості. Популяції можуть складатися з різних поколінь (поліциклічні) і з особин одного віку й покоління (моноциклічні). В останні десятиліття відбуваються зміни вікового складу популяцій людей у бік збільшення групи похилого віку.

Статева структура може бути сталою або змінюватись залежно від виду, сезону, стадії розвитку. Так, у черепах залежно від температури виводяться переважно самці або самиці.

Ареал популяції - частина земної поверхні (чи акваторії), в межах якої в природних умовах існує популяція. Ареал залежить від радіуса індивідуальної активності і становить у слимаків кілька метрів, у риб - сотні метрів, у китів - тисячі кілометрів. Рослини розширюють свій ареал за рахунок поширення плодів і насіння за допомогою птахів, вітру, води, тварин, людини. Деякі рослини скорочують свій ареал завдяки втручанню людини: конвалії, підсніжники, сон-трава; при осушенні боліт - валеріана, череда; внаслідок хижацького знищення та отруєння пестицидами на полях - лисиці і зайці. Деякі види зовсім збідніли, і залишилися лише окремі особини або невеликі популяції.