Главная | Обратная связь

Радіаційне забруднення продуктів харчування

Наслідки Чорнобильської катастрофи ліквідовуються вже 20 років, проте, ще і в даний час продовжується осмислення й узагальнення одержаних результатів.

Радіоактивний слід, що утворився в результаті Чорнобильської аварії, формувався в складних умовах, непіддатних коректному математичному моделюванню. Викид радіоактивних речовин відбувався протягом достатньо довгого часу з різних частин активної зони, з різним ступенем вигоряння палива і, отже, із різним радіонуклідним складом викиду. Фізико-хімічні властивості радіонуклідів, що викидалися в атмосферу, також мінялися в залежності від часу викиду. Метеорологічні умови, що також змінювалися протягом часу, призвели до того, що радіоактивне забруднення території виявилося вельми складним і неоднорідним як за рівнем забруднення, так і за радіонуклідним складом. Усе це сильно ускладнювало роботу щодо оцінки радіоактивного забруднення території.

В результаті аварії на ЧАЕС, в навколишнє середовище була викинута значна кількість різних радіонуклідів техногенного походження. Зокрема, в навколишнє середовище поступили радіонукліди з сумарною активністю близько 90 Мки, до складу яких в значній кількості входили й аналоги біогенних елементів, таких як калій і кальцій — ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr. Як відомо, ці радіонукліди активно включаються в харчові ланцюжки і можуть створювати значні дозові навантаження на населення навіть через багато років після аварії. Сьогодні, на пізній фазі ядерної аварії, основним джерелом надходження в організм людини довгоживучих техногенних радіонуклідів (¹³⁷Cs, ⁹⁰Sr), що формують дозу внутрішнього опромінювання, є, переважно, продукти харчування і питна вода.

Формування післяаварійних доз опромінення населення України — це процес, що визначається не тільки безпосередньо масштабами та особливостями викидів, але й комплексом діючих на момент аварії та після аварії на ЧАЕС природних та соціальних факторів. На цей процес, крім рівнів, масштабів та радіонуклідного складу забруднення, значною мірою впливають:
- екологічні параметри агроценозів (тип грунту, зволоження), що визначають темпи включення радіонуклідного забруднення в трофічні ланцюжки та заглиблення радіонуклідів у грунт;
- соціально-економічні фактори, що впливають на інформованість населення та масштабність державних контрзаходів (відселення, повне вилучення землі з використання, поліпшення грунтів, зміна структури їх використання, вилучення та розподіл забрудненої сільгосппродукції, завіз у забруднені регіони чистих продуктів);
- характер харчування населення, типовий для забруднених місцевостей;
- впровадження індивідуальних контрзаходів (обізнаність людей, організація побуту, бажання та можливість харчуватися чистими продуктами).

Оцінюючи, з точки зору сказаного, реалії післяаварійної ситуації в Україні, треба відзначити надто складний збіг обставин, при яких майже кожен із перерахованих факторів проявляється з негативного боку. Погіршення економічної ситуації обумовило те, що соціальний буфер, що мав пом'якшувати дію екологічних негараздів, майже зник, і рівень забруднення продуктів харчування та їх територіальний розподіл, майже безпосередньо, визначається дією природних факторів та особливостей аварії. В цих реаліях сучасної України найбільш складним стало питання визначення доз опромінення населення, пов'язаних з вживанням продуктів місцевого походження.

Відомо, що одним з головних наслідків Чорнобильської аварії є радіонуклідне забруднення майже 9% сільськогосподарських угідь України з різноманітними екологічними характеристиками, в першу чергу, різним типом грунтів та рівнем їх зволоження. Тип грунту та його зволоження є головними природними чинниками, які визначають інтенсивність включення радіонуклідів у трофічні ланцюжки, і, таким чином, інтенсивність забруднення всіх продуктів харчування як рослинного, так і тваринного (через корми) походження. Розмаїття природних характеристик забруднених територій стало важливим фактором, що обумовлюює складну динамічну картину формування радіаційних наслідків аварії за рахунок трофічного шляху надходження радіонуклідів в організм людини.

Розташування ЧАЕС в зоні лісів та складна динаміка аварійного викиду радіонуклідів, їх атмосферного перенесення на значні відстані зумовило радіоактивне забруднення значних площ лісів України. Особливої уваги заслуговують забруднені радіонуклідами екосистеми лісів та сільськогосподарських угідь, які сьогодні залучені до виробництва в зоні Полісся. Ризики отримання високих рівнів забруднення радіонуклідами кінцевої продукції обумовлені як строкатістю ландшафтних умов, за яких формуються дані екосистеми, так і фізико-хімічними особливостями радіоактивних викидів. Крім того, Поліські землі характеризуються ще й особливо високими коефіцієнтами переходу в ланцюзі грунт–трава–молоко.

Щільність радіоактивного забруднення в лісах у середньому на 25–30% вища, ніж на неозеленених територіях, розташованих поряд. У регіональному і глобальному масштабах санітарно-радіологічна роль лісів незначна, проте в локальному — вона визначаюча. Ліси в післяаварійний період міцно утримують значну кількість радіонуклідів, тим самим захищаючи від радіоактивного забруднення поверхневі і грунтові води, а також суміжні ландшафти. Ліси, забруднені радіонуклідами, зберегли і свої санітарно-захисні функції, що виявляються в запобіганні вторинному перенесенню радіонуклідів [19].

Ліси є критичними з погляду формування значних доз внутрішнього опромінення населення при вживанні лісових харчових продуктів, головним чином, грибів та ягід. А обумовлено це кількома факторами:
- більшим радіоактивним забрудненням лісових ландшафтів у порівнянні з відкритими;
- значно вищими (на один-три порядки) коефіцієнтами переходу ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr до харчових продуктів лісу у порівнянні із сільськогосподарськими продуктами;
- неможливістю активно вплинути на швидкість реабілітації лісів після радіоактивного забруднення, домінуванням процесу автореабілітації лісових ландшафтів, що обумовлює надзвичайно низькі темпи цього процесу, які визначаються, головним чином, швидкістю фізичного розпаду радіонуклідів;
- давнім, традиційним масовим використанням харчових продуктів лісу населенням багато лісних районів, зокрема, від 1/3 до 2/3 населення Полісся регулярно вживає у їжу "дари лісу".

Результати численних досліджень дозволяють стверджувати, що між споживанням харчових продуктів лісу та вмістом ¹³⁷Cs в організмі жителів існує тісний зв'язок. Внесок харчових продуктів лісу у дозу внутрішнього опромінення надзвичайно широко варіює — від 12–40% у всього населення і до 50–95% у його критичних груп, як наслідок значного споживання харчових продуктів лісу, в залежності від щільності забруднення території, лісорослинних умов, видового складу та ресурсів грибів та ягід, місцевих особливостей дієти та кулінарної обробки "дарів лісу". Крім того, для радіоактивного забруднення харчових продуктів лісу характерною є ще і певна багаторічна динаміка, до того ж видоспецифічна.

В більшості випадків ліси забруднені радіонуклідами сильніше, ніж безлісі ландшафти, розташовані поряд. І якщо людина може яким-небудь чином впливати на швидкість реабілітації штучних екосистем (наприклад сільгоспугідь), використовуючи спеціальні технології, то вплив людини на реабілітацію лісових екосистем вельми обмежений, тому час, через який такі екосистеми знову стають придатними для господарського використовування, практично повністю визначається швидкістю їх автореабілітації.

Як показано в численних радіаційно-екологічних дослідженнях, лісові екосистеми характеризуються найтривалішими періодами ефективного напівочищення від техногенних радіонуклідів у порівнянні з іншими ландшафтами, внаслідок чого ліси залишаються критичними ландшафтами з погляду надходження радіонуклідів по трофічних ланцюжках до людини.

У теперешній час вивчені особливості міграції радіонуклідів у лісових грунтах як початку численних трофічних ланцюжків, що починаються в лісових екосистемах і закінчуються людиною. Виявлено, що акумулююча роль лісової підстилки по відношенню до радіонуклідів істотно варіює залежно від її типу, потужності, будови і т.д. При цьому найбільшу кількість радіонуклідів утримують повнопрофільні могутні підстилки хвойних лісів. Залежно від типу грунту, в їх мінеральну частину майже за 20 післяаварійних років мігрувало від 25 до 60% сумарної активності радіонуклідів.

Встановлено, що з вертикальним внутрішньогрунтовим стоком із лісової підстилки в мінеральні горизонти грунту щорічно виноситься 1–2% активності радіонуклідів. Наводяться численні дані, що стосуються вертикального розподілу питомої і сумарної активності радіонуклідів в грунтових профілях різних типів лісових грунтів. Загальною закономірністю вертикального розподілу у всіх типах грунтів є експоненціальне зниження активності радіонуклідів із глибиною, при цьому процеси перерозподілу інтенсивніше відбуваються в багатших і вологіших грунтах. Вивчені форми існування ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr в грунтових профілях і зроблений висновок про те, що зараз, після аварії на ЧАЕС, ¹³⁷Cs в грунтах зустрічається переважно у фіксованій на 80–90% формі, в той же час для ⁹⁰Sr характерний в 7–10 разів більший, ніж у ¹³⁷Cs, вміст водорозчинної та іонообмінної форм в грунтах. Проаналізовані основні закономірності трансформації форм широкого спектру радіонуклідів, які існують у грунті, і розрахований ефективний період напівочищення лісових грунтів, що варіює, за даними цих авторів, від 6–8 до 20–22 років, а за даними інших дослідників — від 20 до 30 років. Розглядається і динаміка співвідношення мобільних і фіксованих форм ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr у грунті в післяаварійний період. Важливість цієї проблеми обумовлена тим, що для названих радіонуклідів згадана динаміка істотно відрізняється. При цьому для ¹³⁷Cs характерне зниження вмісту водорозчинної й обмінної форм у грунті, що обумовлює значне зниження кореневого надходження даного радіонукліда в рослини. В той же час для ⁹⁰Sr характерне незначне зниження кількості мобільних форм у грунті, а у ряді випадків (при вилуговуванні "гарячих" частинок) — зростання кількості останніх. Співвідношення вмісту ¹³⁷Cs/⁹⁰Sr в рослинах і мобільних форм цих радіонуклідів у грунті в післяаварійний період характеризувалося ідентичною динамікою. Згадане вище співвідношення в 1987 році було близько 1,0, а в 1998 році — уже близько 0,3. Наголошується, що іммобілізація радіонуклідів в грунті (перехід в недоступний для кореневого засвоєння стан і заглиблення нижче шару грунту, де перебуває коріння) є визначальною формою деконтамінації як лісових екосистем у цілому, так і їх окремих компонентів, зокрема біотів.

Для нерозкладеної лісової підстилки властивим є постійне зменшення вмісту ¹³⁷Cs у післяаварійний період (приблизно у 25 разів), особливо різке у 1986–1990 роках. Для шару напіврозкладеної лісової підстилки характерним є досить різке збільшення питомої активності ¹³⁷Cs у 1986–1990 р., а далі — поступове зменшення даного показника, подібна динаміка спостерігалася й у гумусованій (розкладеній) підстилці, проте з піком у 1993–1994 роках.

Для всіх мінеральних шарів грунту характерним є збільшення вмісту ¹³⁷Cs протягом певного періоду часу, який є тим довшим, чим глибше знаходиться відповідний горизонт. Так, для 0–2-сантиметрового шару мінерального грунту пік вмісту ¹³⁷Cs припадає на 1997 р., 2–4-сантиметрового шару — 1999 р., 4–6-сантиметрового — 2001 р. тощо. Після згаданого піку у всіх шарах грунту відбувається досить повільне зменшення питомої активності ¹³⁷Cs, причому переважно за рахунок двох процесів — міграції у глибші шари грунту та фізичного розпаду радіонукліду.

Результати вмісту ¹³⁷Cs у ягодах чорниці демонструють стійку тенденцію до самоочищення даного виду, причому досить швидку у початковий період (1986–1992 рр.), протягом якого вміст радіонукліду у ягодах згаданого виду зменшився приблизно втричі, та більш повільнішу у наступний період. Обумовлено це переважним розташуванням кореневої системи даного ягідного виду у шарі гумусованої підстилки та 0–2-сантиметровому шарі мінерального грунту, причому доступність радіонукліду з підстилки є набагато вищою .

Для різних видів їстівних грибів є практично однотипною динаміка вмісту ¹³⁷Cs — збільшення вмісту радіонукліду протягом певного періоду, більш-менш виражений пік (плато) та значно більше поступове зменшення згаданого показника у наступний період. Варіації цього процесу для різних грибів залежать від різної глибини розміщення міцелію певного виду гриба у мінеральних шарах грунту. Зокрема, за даними радіоекологічного моніторингу в 1999 р., вміст ¹³⁷Cs у заготовлених жителями ряду населених пунктів Полісся повітряно-сухих тілах грибів становив у різних видів моховиків 6,5±2,0 МБк/кг; білому грибі — 0,6±0,2 МБк/кг; у свіжих лисичках — 110±30 кБк/кг; у свіжих ягодах чорниці — 22±8 кБк/кг. При рівних щільностях забруднення грунту радіонуклідами в різних екологічних умовах у різних видів грибів значення коефіцієнтів переходу ¹³⁷Cs відрізняється в 10–100 разів.

Для ягід видів сімейства брусничних, що складають основу ягідних ресурсів в цих районах, характерне максимальне накопичення ¹³⁷Сз серед всіх ягідних видів . Наводиться наступний ранжируваний ряд видів: брусниця>чорниця>голубика.

Екологічні умови істотно впливають на інтенсивність накопичення ¹³⁷Сз у ягодах різних видів. Саме це викликає значні коливання питомої активності радіонукліда в ягодах при рівній щільності забруднення грунту. Зокрема, значення коефіцієнтів переходу ¹³⁷Cs (м²•кг^-1•10^-3) в свіжі ягоди чорниці варіює у межах 3,4–16,1; суниці лісової — 2,9–10,9; малини звичайної — 2,7–8,4. Дослідниками наводяться дані про наявність 10–50-кратних відмінностей у накопиченні ¹³⁷Cs ягодами в автоморфних і гидроморфних лісових ландшафтах. Була проаналізована інтенсивність накопичення радіонуклідів ягідними видами на верхових болотах. Загальний висновок дослідників полягає у тому, що ці екотопи є фітоміграційними радіонуклідними аномаліями, що характеризуються підвищеною інтенсивністю міграції ¹³⁷Cs у грунтово-рослинному покриві. У лісових екосистемах одночасно відбуваються різнонаправлені процеси міграції техногенного ¹³⁷Сs — очищення одних (лісова підстилка, чорниці, однорічний приріст деревних порід та ін.) та збільшення забруднення інших (мінеральні шари грунту, білий гриб тощо), тому прогнозувати вміст ¹³⁷Сs та інших техногенних радіонуклідів у лісових екосистемах, в тому числі грибах та ягодах, а також можливості реабілітації певних ділянок лісу — питання складне.

Сільське (і частково міське) населення активно використовує природні і напівприродні екосистеми: велика рогата худоба приватного сектора випасається в лісах, на лісових полянах, узліссях лісів, в заплавах річок, і т.п. В достатньо великих об'ємах населенням збираються "дари лісу" — дикорослі їстівні гриби, ягоди і лікарські рослини, в менших кількостях відстрілюється дичина. Дані харчові продукти лісу характеризуються високими рівнями радіоактивного забруднення, переважно ¹³⁷Сs . Перераховані вище чинники в умовах радіоактивного забруднення лісів можуть обумовлювати значні додаткові дози внутрішнього опромінювання населення.

Для Українського Полісся, в якому ліси є поширеними екосистемами, ця проблема залишається актуальною дотепер. Площа Полісся складає близько 20% площі України, причому площа лісів регіону складає близько 38% площі лісового фонду країни. Полісся — найзабрудненіший після аварії на ЧАЕС регіон України.

Численні дослідження продемонстрували, що в таких умовах внесок цих продуктів лісу у дозу внутрішнього опромінення для всього населення може наближатися до 50%, а для критичних груп — перевищувати 80%, в залежності від регіональних особливостей щільності забруднення території, екологічних умов та специфіки дієти населення.

Проблема радіоактивного забруднення харчових продуктів лісу і зараз актуальна. Саме з використанням харчових продуктів лісу, в основному грибів і ягід, пов'язані значні дози внутрішнього опромінення населення, що проживає в районах Українського Полісся. В цих багатих на ліси районах доза внутрішнього опромінення, яку отримує сільське населення від харчових продуктів лісу, складає від 35 до 50% дози, отриманої від усіх продуктів харчування .

Аналіз вмісту ¹³⁷Cs у продуктах харчування групи населення, яка є критичною внаслідок значного споживання харчових продуктів лісу, наочно демонструє, що різниця між максимальним вмістом ¹³⁷Cs у нелісових та лісових продуктах дуже значна. Виявлено, що навіть при порівняно невисокому споживанні лісових продуктів у їжу щодобове надходження ¹³⁷Cs в організм представників критичної групи є значним.

Для критичної групи населення внесок головних продуктів харчування (рослинні з присадибних ділянок та тваринні) складає 2–5% від дози внутрішнього опромінення, яку отримує населення цієї групи від споживання усіх харчових продуктів. Продукти ж лісового походження обумовлюють до 90% дози опромінення населення пероральним шляхом, при цьому близько 70% дози обумовлює використання у їжу грибів, а 25–30% — ягід чорниці . Характерним є різке зростання дози внутрішнього опромінення населення протягом другої половини липня до другої половини жовтня (з піком у вересні) внаслідок масового вживання грибів.

Внесок в дозу опромінювання від продуктів, одержаних із природних екосистем в 1997 р., набагато збільшився в порівнянні з 1987 р., коли він був рівний відповідно 19% для всього населення і 41% — для його критичної групи. Є свідчення про те, що тільки гриби обумовлюють у населення від 1,6% до 12,5% дози внутрішнього опромінення .

Особливо слід підкреслити, що, за даними окремих досліджень, внесок лісових продуктів в дозу внутрішнього опромінення може досягати 90% (для віддалених сіл Рівненської й Волинської областей, околиці яких характеризуються переважанням лісів на торф'яно-болотяних грунтах), причому ця величина має тенденцію до зростання внаслідок несприятливого стану економіки і дуже повільного самоочищення лісів від радіонуклідів .

Не дивлячись на дуже незначну масову і процентну частку грибів і ягід у раціонах живлення, гриби і ягоди обумовлюють значну частину дози внутрішнього опромінення населення. Аналіз літературних даних дозволяє зробити висновок про те, що внесок харчових продуктів лісу в дозу внутрішнього опромінення населення в цілому складає 66%, а для критичної групи населення — 80%.

Повне ж виключення з раціону продуктів лісового походження призводить до різкого зменшення еквівалентної дози внутрішнього опромінення — до 0,56 мЗв/рік .

Традиційно в раціоні живлення населення Полісся присутні "дари лісу" у значній кількості. Зокрема в доаварійний період в регіоні однією дорослою людиною споживалося близько 2,3 кг грибів у рік . Після аварії на АЕС вживання в їжу продуктів лісового походження різко скоротилося завдяки роз'яснювальній роботі медиків і гігієністів про небезпеку, пов'язану з уживанням радіоактивно забруднених продуктів харчування. Слід проте відзначити, що місцеве населення, налякане спочатку "радіацією" (як невідомим шкідливим екологічним чинником), скоротило споживання "дарів лісу" у перший післяаварійний період, а потім, в основній своїй масі, повернулося до доаварійного раціону, і навіть використовує гриби і ягоди більш інтенсивно, ніж раніше, внаслідок комплексу соціально-економічних причин. В середньому від 1/3 до 2/3 населення регіону регулярно вживають у їжу "дари лісу" .

Проаналізовані результати радіоекологічного моніторингу вмісту ¹³⁷Сз у ягодах і грибах навколо населених пунктів України, віднесених до зони жорсткого радіаційного контролю. Перевищення допустимих рівнів вмісту ¹³⁷Сз (ДР-97) у згаданих харчових продуктах лісу відмічені в 15% проб у Волинській області, 80% — у Рівненській, 90% — у Житомирській, 24% у тих, що вважаються благополучнішими — лісостепових Вінницькій і Черкаській областях . На теперешній час у регіонах Українського Полісся гриби та ягоди, незважаючи на незначну масову та відсоткову долю їх у раціоні, обумовлюють значну частку дози внутрішнього опромінення населення .

Така ситуація зумовлена, як зазначалось вище, відносно високим вмістом радіонуклідів, зокрема цезію-137 у дикорослих грибах та ягодах , а також значним коефіцієнтом надходження радіонуклідів

Кулінарна обробка ягід може істотно знизити в них питому активність ¹³⁷Сs. Зокрема миття свіжих ягід знижує в них зміст радіонукліда на 5–15% за рахунок видалення поверхневого радіоактивного забруднення і часткового вилуговування радіонукліда. У компоті з брусниці питома активність ¹³⁷Сs знижується на 51%, а при виготовленні соків — на 20–35% (частина ¹³⁷Сs залишається в залишках, які вилучаються). При виготовленні морсу з ягід журавлини питома активність ¹³⁷Сs в кінцевому продукті зменшується на 80% в порівнянні із сировиною, що відбувається як за рахунок розбавлення м'якоті цукровим сиропом, так і внаслідок видалення оболонок ягід. Визначені коефіцієнти зміни активності ¹³⁷Сs в ягодах для різних методів їх кулінарної обробки: для миття ~ 0,9; приготування варива — 0,5; перетирання з цукром — 0,65; сушки — 9,0. При вимочуванні ягід брусниці активність ¹³⁷Сs у них знижується на 71%, при виготовленні варива — на 52%. У компотах активність ¹³⁷Сs знижується в порівнянні зі свіжими ягодами на 50%. При сушці ягід питома активність радіонукліда зростає в 7–10 разів пропорційно зменшенню їх маси. Одержані результати можуть застосовуватися на практиці як у промислових масштабах, так і особистому підсобному господарстві для зниження дози внутрішнього опромінення, яку отримує населення від лісових харчових продуктів.

Слід зазначити, що кулінарна обробка лісових продуктів, що проводиться місцевим населенням, достатньо різноманітна і сильно варіює залежно від населених пунктів та пори року.

Отримано ряд даних стосовно зменшення активності первинних продуктів: усереднений коефіцієнт за всіма видами обробки грибів і ягід — 0,6 ; 0,7 — для ягід і 0,2 — для грибів ; соління грибів і ягід — 0,5–0,75. Відварювання грибів зменшує активність ¹³⁷Сs у 2–5 разів, вимочування сухих грибів і ягід упродовж 30–35 хвилин зменшує зміст ¹³⁷Сs в 1,5–3 рази . За даними інших учених після 15 хвилин варіння грибів у воду переходить 30–35% активності ¹³⁷Сз, а після повторного варіння — ще 15–25%, в сумі — близько 75%.

Встановлено, що між вживанням харчових продуктів лісу і вмістом ¹³⁷Сs в організмі людини існує тісний зв'язок. Виходячи з цього, для оцінки масового внеску дикорослих грибів і ягід у раціон населення з метою розрахунку доз внутрішнього опромінення рекомендується слідуюче . Так, одною людиною в рік споживається 2,3 кг грибів і 4 кг ягід чорниці. Для населення Полісся України характерним є наступне середньодобове споживання "дарів лісу": 0,028 кг грибів, 0,014 кг ягід, 0,02 кг дичини. Середньодобове споживання грибів одною людиною — 0,02 кг. Щодо процентного внеску "дарів лісу" у середньорічний раціон жителів Полісся: гриби — 0,09%, ягоди — 2,5%.

В даний час в Україні, зокрема в Поліссі, розрахунок внутрішніх доз опромінювання в рамках програми дозиметричної паспортизації населених пунктів проводиться згідно офіційно прийнятої методики . Внесок харчових продуктів лісу враховується як модифікуючий чинник величини референтної дози і залежить від відношення площі залісненої території у радіусі 3 км від населеного пункту до повної площі цього кола, незалежно від екологічних умов. При цьому використовуються наступні коефіцієнти: 1 — для безлісого населеного пункту; 1,1 — середньозалесненого (площа лісів складає менше 10%); 1,2 — для лісового (площа лісів перевищує 10%). Даний підхід є зручним для розрахунку середньозважених (за професійно-віковою структурою сіл) референтних дозових навантажень, проте не враховує істотної мозаїчності екологічних і геохімічних особливостей Українського Полісся.

Таким чином, для населених пунктів зони безумовного відселення, які знаходяться у багатолісних районах, де нині практично зруйнована господарська та соціальна інфраструктура, розрахунок доз внутрішнього опромінення більш доцільно проводити не за радіоактивністю головних продуктів харчування (картоплі, молока), а за вмістом радіонуклідів у харчових продуктах лісу — грибів та ягід. У більш сприятливих умовах проживання дикорослі гриби та ягоди можна розглядати як модифікуючий фактор референтної дози, в той же час у зоні безумовного відселення вони виходять на перше місце по дозоутворенню.

Зменшення, в цілому, вмісту ¹³⁷Cs у продуктах харчування у перспективі буде відбуватися переважно за рахунок розпаду радіонукліду та його вертикальної міграції у грунті.

На перспективу необхідно планування роботи, що складається з двох частин: радіаційно-гігієнічної — виявлення особливостей дієти та дози внутрішнього опромінення від ¹³⁷Сs, отриманої жителями багатолісних районів Українського Полісся внаслідок споживання продуктів харчування та прогнозного математичного моделювання вмісту ¹³⁷Сs у харчових продуктах лісу, які істотно впливають на дозу внутрішнього опромінення населення. Поєднання згаданих двох частин дозволить прогнозувати дози внутрішнього опромінення населення, а також певні ризики для його здоров'я.