 |
|
Екскурс в психологію сім’ї та сімейних відносин від давнини до наших днів
Література.
Андреева Т.В. Семейная психология: учеб.пос. - Спб: Речь, 2005.
Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2001.- Психологія сім’ї: навч. посібник / За заг. ред.. В. М. Поліщука.- Суми: Університетська книга, 2009.- С. 9-97.
Психологія: Підручник / За ред.. Ю. Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001.- С. 544-552.
Бергер Б. Нуклеарная семья как первооснова цивилизации в исторической перспективе // Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. — 2003. - № 3.
Голод С. Семья и брак: историко-социологический анализ.-СПб, 1998.
Екскурс в психологію сім’ї та сімейних відносин від давнини до наших днів
Розглядаючи питання про історичні форми сім'ї та шлюбу, потрібно звернутися до класичної роботи Ф.Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності і держави», яка була написана в 1884 p. і має певне значення і наукову цінність на сьогоднішній день.
У науці довгий час, аж до 60-х років минулого століття, сім'ю вважали за первісну, найдавнішу форму стародавнього суспільства, що з неї згодом виникли рід, плем'я, держава:
сім'я,
рід,
плем'я,
держава.
Своє пояснення сім'ї Енгельс починає з самої нижчої стадії, з періоду, коли людина тільки почала відокремлюватися від природи і ще нічого не виробляла, а лише брала собі готові продукти матеріального світу. Для цього періоду характерними були невпорядковані статеві зносини — кожна жінка належала кожному чоловікові, як і кожний чоловік — кожній жінці. Це племенний період. Шлюбні стосунки будуються без розбору рідні, без врахування ступеня спорідненості. Допускалися шлюби як по горизонталі, так і по вертикалі — між батьками і дітьми, між братами і сестрами. Цілком зрозуміло, що цьому періоду невідомі такі поняття як шлюб, сім'я; ні сім'ї, ні шлюбу тут не існувало, а було плем'я, як неділима ячейка.
З цього первісного стану виникли дві форми групового шлюбу:
1. Кровноспоріднена сім'я.
2. Сім'я пуналуа — екзогамна.
Кровноспоріднена сім'я — перший ступінь розвитку сім'ї. Це така форма сім'ї, коли споріднена група (орда, селище) поділена на різні шари поколінь. Шлюбні зв'язки будуються в межах поколінь. Між членами різних поколінь шлюбні стосунки заборонені, але в одному поколінні вони дозволені, незважаючи на кровну спорідненість. Отже, всі брати і сестри, рідні й бокового споріднення — без обмеження живуть разом. Шлюбні зв'язки тут будуються по горизонталі і забороняються по вертикалі, тобто між батьками і дітьми. Це було прогресом, кроком вперед в розвитку сім'ї. Батьки живуть в одному колі, а діти в другому.
Брати і сестри — рідні, двоюрідні тощо — всі вважаються між собою братами і сестрами і вже в силу цього чоловіками і жінками одне одного. Родинні відносини брата і сестри на цьому ступені сім'ї включають в себе взаємні статеві стосунки, як щось само собою зрозуміле.
Згодом, коли було заборонено шлюбні зв'язки між членами одного родового шару спорідненої групи, виникла родина пуналуа.
Пуналуа — це вже другий ступінь розвитку сім'ї, коли не можуть бути в подружньому зв'язку не тільки батьки та діти, але й брати і сестри.
Пуналуа — на мові мешканців Гавайських островів означає «подружній товариш» — так називають чоловіків, що мають спільних жінок, і жінок, що мають спільних чоловіків. Коло шлюбних (статевих) зв'язків ще більш обмежується. Тут обмеження не лише по вертикалі, але й по горизонталі. Чоловіки однієї групи вступають у шлюбні (статеві) зв'язки з жінками другої групи. Так виникає екзогамія, тобто поза-родове подружжя. Група сестер має спільну групу чоловіків, але з цієї групи чоловіків виключаються брати жінок, а із групи жінок виключаються сестри чоловіків. При цій формі сім'ї все ще невідомо, хто є батьком дитини, але відомо, хто її мати. Якщо вона і називає всіх дітей спільної сім'ї своїми і у відношенні до них виконує материнські обов'язки, то вона все ж відрізняє своїх рідних дітей від інших. Звідси ясно. що раз існує груповий шлюб, то походження може бути встановлено лише з материнської сторони, а тому визнається тільки жіноча лінія.
Ніякої участі в господарстві жінки чоловіки не приймали, у зв'язку з тим, що вони працювали в другому роді і ніяких стосунків до майна жінки не мали. Вони — члени іншого роду (мужья-пришельцы). Якщо вмирала жінка, то майно залишалося її дітям, сестрам, батькам — всі вони складали те, що називається родом. Така сім'я називалася безбатьків-ською.
Чоловіки приходили в цей рід для шлюбного співжиття і не були родичами. Шлюби всередині роду заборонялися. Існувало «материнське право», звичайно в умовному, а не справжньому розумінні цього слова, бо тоді права, як такого не було.' А був рід, як первісна ячейка родового устрою, як частина племені.
Існування такої форми шлюбу не випадкове явище, воно має під собою матеріальний грунт. Цим грунтом було тоді колективне домашнє господарство і жінка в ньому займала провідне місце. Навколо сім'ї створювалося міцне домашнє господарство, в якому чоловіки займалися полюванням, а весь тягар домашнього господарства несли на собі жінки, отже вони займали в сім'ї почесне і провідне становище. Епоха матріархату існувала десятки тисячоліть.
У міру розвитку племенного життя дедалі ширшали поняття спорідненості. Отже, ширшало і коло осіб, між якими подружні стосунки були заборонені, і важче було знайти собі жінку, з якою можна було одружитися. Через це чоловікові доводилося жити з однією жінкою, хоча цим полігамія (багатошлюбність) принципово не заперечувалась.
'Ф.Енгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. М., 1989, с. 40.
Сім'я пуналуа не стояла на місці, вона розвивалась. У чому полягає цей роз
виток? Шлюбне коло починає дедалі все більше звужуватися і це привело до того, що з нього почали вилучатися не лише рідні брати і сестри, але і двоюрідні, а потім і троюрідні. Ось чому в умовах родового устрою сім'я пуналуа змінюється парною сім'єю (3-я форма). Залишається одна, поки ще неміцно з'єднана шлюбна пара — та молекула, з розпадом якої припиняється шлюб взагалі. Заслугу в утворенні такого шлюбу Енгельс приписує жінці, яка в силу свого біологічного розвитку — більшої прив'язаності до певної особи (що менше буває у чоловіків) — намагалася жити з одним чоловіком.
Парна сім'я витиснула групові подружжя, що поволі зникали через заборону одружуватися з кровними родичами. Коли з'явилася парна сім'я, виникає умикання і купівля жінок. Це зовнішня ознака радикального перевороту, що стався в глибинах групового шлюбу. Здебільшого кілька парних сімей живуть в одному будинку, ведуть спільне комунальне господарство, причому керують у господарстві не чоловіки, а жінки, бо під час одруження чоловіки переселяються до жінок, а не навпаки.
Парна сім'я в умовах родового устрою була нестійка, шлюб можна було легко розірвати, бо він був заснований на особистих почуттях. Діти залишались у матері. На цьому ступені розвитку ще панує «материнське право» — дитина дістає від матері ім'я свого родового союзу. Господарство належало не парній сім'ї, а роду, і це була подружня ячейка, а не господарська. Цю парну сім'ю не можна змішувати з моногамією (одношлюбність), бо для того, щоб парна сім'я розвинулась в тривку моногамну сім'ю, потрібні були інші причини, крім тих, що діяли, а саме — необхідна була дія суспільних рушійних сил.
Приручення домашніх тварин та розведення стад створили нечувані до того джерела багатства і породили нові суспільні відносини. Але кому належали ці багатства — лишок продуктів? Спочатку вони, безперечно, належали родові.
Збільшення виробництва в усіх галузях: у скотарстві, землеробстві, домашньому ремеслі — призвели до того, що людина змогла виробляти більшу кількість продуктів, ніж це
було необхідно для її існування- а коли з'явився лишок, то його треба було привласнити, і його почала привласнювати парна сім'я. Внаслідок цього парча сім'я зазнає корінних змін. Весь лишок став належати в сім'ї чоловікові, бо він його створював. Парна сім'я перестає бути шлюбною ячейкою, а стає господарською ячейкою. Вона займає незалежне положення і цим самим протиставляє себе ролові.
У зв'язку з нагромадженням багатства, що дало чоловікові перевагу над жінкою, чоловік прагнув використати своє панівне становище й змінити порядок спадкування на користь своїх дітей, а не на користь нащадків жіночого коліна, як це було раніше. Але поки родовід йшов від матері, такої зміни не можна було запровадити. Отже, треба змінити старий порядок і, врешті, він був змінений на користь батьківської системи родоводу й спадкування.
Ця найбільша з революцій, що їх зазнало людство, не могла статися на підставі якоїсь постанови в певний момент історичного періоду, про те, що всі майбутні діти переходять у рід їхніх батьків. Це був довгий процес, в якому родовід материнського коліна змінювався на родовід від батьків в силу того, як батьківська влада під впливом нових економічних причин переважає в сім'ї. Матріархальна парна сім'я поступається місцем перед сім'єю патріархальною, що виростає з її глибин.
Ф.Енгельс писав у своїй роботі: «Повалення материнського права було всесвітньою історичною поразкою жіночої статі. Чоловік захопив і в домі кермо влади, а жінка втратила своє почесне становище, була перетворена на слугу, на раба його похоті, на просте знаряддя дітородіння».'
Патріархальна сім'я є проміжною ланкою між парним подружжям і моногамією. Це доведено працями М.М.Ковалев-ського, що досліджував патріархальну сім'ю, яка існувала у сербів та болгар.
Після господарського розпалу патріархальної сім'ї її заступила сім'я моногамна (одношлюбна). Вона грунтується на
'Ф.Енгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. М., 1989, с. 55.
пануванні чоловіка з певно вираженою метою — народження дітей. Походження цих дітей від батька не підлягає сумніву. А це потрібно для того, щоб діти, як прямі спадкоємці, вступали у володіння майном батька. Моногамна сім'я вирізняється від парного шлюбу міцними подружніми зв'язками, які вже не можна розірвати за бажанням сторін. Тепер уже, як правило, тільки чоловік може розірвати шлюб і прогнати свою дружину. Тільки він має право подружньої зради. Існування рабства поряд з моногамією, присутність молодих красивих рабинь, що перебувають в повному розпорядженні чоловіка, надало моногамії з самого початку специфічного характеру, зробивши її моногамією тільки для жінок, а не для чоловіків.
Енгельс писав: «Моногамія не є прикладом відносин між чоловіком і жінкою. Вона проявляється, як поневолення однієї статі іншою, як прояв ворожнечі статей».'
Енгельс зазначав, що моногамна сім'я зовсім не була плодом кохання, вона була формою сім'ї, в основі якої лежали економічні умови.
Отже, підводячи підсумки вище висловленому, слід зазначити, що в своїй роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» Енгельс достовірно довів історично перехідний характер різних форм шлюбу і сім'ї, показав, що зміни сім'ї та шлюбу завжди викликались змінами в матеріальному житті суспільства, а становище чоловіка і жінки в суспільстві визначалося положенням їх в сім'ї.