Главная | Обратная связь

Трансформація правових систем на пострадянському просторі

Корінну трансформацію правові системи держав на пострадянському просторі переживають з початку 1990-х рр. Загальні напрямки реформ, проголошених цими державами, такі ж, як і на всьому постсоціалістичному просторі: ідеологічний і політичний плюралізм, соціально орієнтована ринкова економіка, розширення прав і свобод особи і зміцнення їхніх гарантій. Незважаючи на те, що правові системи цих країн стали здобувати індивідуальність, базові принципи, структура і юридична техніка, як і раніше, подібні з прийнятими в інших державах пострадянського простору. Це дозволяє деяким авторам віднести їх, до "євразійської" групи романо-германської правової сім’ї, що сформувалася на основі порівняно однорідного правового простору.

Велика роль впливу правової системи Росії на правові системи інших держав, що утворилися на пострадянському просторі. Це пояснюється насамперед загальною історичною долею, політичними, економічними, демографічними зв'язками між цими державами і народами, що тут проживають.

У Росії вже сьогодні складаються своєрідні правові системи, відмінні від правових систем країн слов'янського світу, і в майбутньому російська правова система буде складатися у вигляді "правової сім’ї" східнослов’янських і тюркських народів, становлячі собою своєрідну юридичну систему зі своїми державними, політичними, культурними і духовними елементами.

Історично розглянуті національні правові системи виникли і розвивалися в умовах домінування ідеологій переважно тоталітарного (чи авторитарного) типу з перевагою публічно-правової основи соціального життя. Така правова система ґрунтується на верховенстві інтересів елементів влади, суверенним статусом тут наділяється одна особа чи вузька група осіб. Така модель характерна в минулому для монархічних режимів і для такої суперпрезидентської країни, як Росія.[105]

Головна відмінність правових систем, що утворилися на пострадянському просторі полягає в реальній ролі права і його змістовної сторони, в слабкій участі механізмів саморегуляції в правовому регулюванні, в основі яких лежать процеси підвищення самостійності й активності суб'єктів права.

Правові системи на пострадянському просторі усе ще містять елементи колишнього соціалістичного права. Наприклад, у Вірменії в 1995 р. прийнята нова Конституція, у 1998 р. — Цивільний кодекс. Однак більшість галузей права як і раніше ґрунтуються на старих радянських кодексах, що діють з численними змінами і доповненнями. Разом з тим останні роки в публічному праві цих країн простежується вплив німецької (Росія) і французької доктрини (Вірменія).

Правові системи держав, що сформувалися, на пострадянському просторі, сповідають принцип поділу церкви і держави, хоча це не виключає активний діалог між ними. Це в однаковій мірі стосується як країн з переважним мусульманським населенням, так і держав, де проживають переважно християни, незважаючи на те, що взаємини церкви і держави в цих країнах мають багату історію. Наприклад, у 301 р. Вірменія стала першою країною у світі, як прийняла християнство як державну релігію. Відповідно норми канонічного права ввійшли у вірменську правову систему як її найважливіший елемент, особливо в сфері шлюбно-сімейних відносин.

У Грузії християнство стало державною релігією в 373 р., що привело до безпосередньої дії багатьох норм канонічного права.

Правові системи пострадянських держав відрізняє правовий нігілізм і анархизований стан у сфері правової ідеології, звідси загальний для всіх перерахованих країн трохи штучний нахил убік посилення президентської урядової вертикалі й особливий статус конституційних судів (рад), для правової реальності цих країн.

Досягнення функціональної ефективності правових систем пострадянських держав є вкрай затрудненим і уповільненим процесом із-за причин сильно розвиненого правового нігілізму. Присутність архаїчних норм у кримінальному процесі істотно ускладнює сферу цього права в порівнянні з романо-германським правом. При цьому кримінальне право залишається, незважаючи на дію нових кримінальних кодексів, у рамках архаїко-інквізиційної моделі функціонування права в суспільстві.[106]

Серйозна прогалина у російській (як і в інших країнах пострадянського простору) системі вищої юридичної освіти — слабка обізнаність із зарубіжним та порівняльним правом. У європейських державах відсутність курсів порівняльного права сприймається як нонсенс.

У результаті трансформації, стало можливим проведення класифікаціїправових систем держав, що утворилися на пострадянському просторі, на групи й об'єднання на основі певних критеріїв, що відображають як логіку їхнього розвитку, так і реалії існування їх у сучасних умовах.

На цій основі теоретично доцільно віднести національні правові системи пострадянських держав до декількох відособлених угруповань.

1. Євразійське об'єднання правових систем, якеорієнтується на романо-германське право — яскравою історичною основою самостійного формування його є "Руська правда", судебник 1497 і 1550 р., Звід "Права, за яким судиться малоросійський народ" та ін., що характеризують нахил права у бік нормативного закріплення в законі, що поєднує правові системи Росії, України, Молдови, Білорусі та ін.

Це об'єднання правових систем формується на основі спільності праворозуміння, правової ідеології, структури права та системи його джерел.

Незважаючи на домінуючу роль Російського права, це об'єднання правових систем допускає з одного боку, визнання рівного статусу його членів, з іншого - відмова від винятковості національних традицій і національних особливостей правового розвитку. Географічне положення країн що належать до Євразії на стику двох цивілізацій - східної і західної, у контексті сучасних тенденцій розвитку суспільства зумовлює взаємодію і взаємопроникнення цивілізаційних елементів, у тому числі в правовій сфері як результат діалогу правових культур.

Це об'єднання правових систем, володіючи загальними і специфічними особливостями правового розвитку, активно запозичує досягнення основних правових сімей, зокрема романо-германської і загального права.

2. Об'єднання правових систем пострадянських держав з переважним мусульманським населенням, щоорієнтується не євразійське об'єднання правових систем, при зовнішньому запозиченні деяких положень у романо-германського права.

Наприклад, на сьогоднішній день Узбекистан має перехідну правову систему, що трансформується від соціалістичного до романо-германському типу. У той же час їй притаманні окремі риси, що відображають національні узбецькі і загальноісламські правові традиції. Правосвідомість громадян цієї країни наповнена традиціями, звичаями і моральними нормами, успадкованими з минулого, включаючи вплив шаріату. Для узбецького способу життя характерні общинність і патерналізм держави. Колективістські початки, колективні інтереси тут завжди превалювали над інтересами приватними, індивідуальними. Тому рецепція Узбекистаном у 1990-і рр. романо-германського права, заснованого на індивідуалізмі і приватній ініціативі, нерідко носить формальний, поверховий характер. Багато декларованих принципів не мають ніякого зв'язку з дійсністю.[107]

"Світський ісламізм",обраний як основний принцип формування всієї політичної системи державами, що утворилися на пострадянському просторі з переважним мусульманським населенням, допускає поділ релігійної ідеології, політики й економіки, а також означає пріоритет національного державного елемента у співвідношенні корінного і запозиченого.

Законодавство цих держав гарантує право громадян на визначення і вираження свого ставлення до релігії, на безперешкодне сповідування релігії і виконання релігійних обрядів. Пріоритет ісламу в релігійному житті не є фактом державного права. Це культурологічний факт, викликаний орієнтаціями абсолютної більшості населення, узбеків, каракалпаків, казахів, таджиків, туркменів, татар.

Принципи і норми мусульманського права, перш за все, є своєрідними критеріями духовно-морального стану суспільства в міру певних геокультурних та історичних факторів, однак вони не є визначальними для формування структури джерел правової системи.

До моменту входження до складу Російської імперії в Азербайджані, як і у всіх мусульманських державах, діяли традиційні джерела шаріату. Крім того, місцеві правителі видавали свої закони - фірмани. Зберігалося і звичайне право. Судові функції в основному здійснювали духовні особи — кадії. У дореволюційний період змінилися, головним чином, галузі публічного права; у сфері приватного права, особливо сімейно-шлюбного права, продовжували діяти традиційні мусульманські і звичайно-правові норми.

3. Об'єднання правових систем країн Балтіїз тяжінням до північної, скандинавської правової сім’ї. Наприклад, правова система Латвії, як і в інших країнах Балтії, рухається в напрямку приєднання до скандинавської правової сім’ї, займаючи в ній своєрідне місце. Сучасна правова система Латвії сформувалася протягом останніх 150 років під впливом усіляких правових культур: головним чином німецької, дореволюційної російської, а також радянської. Середньовічне право місцевого населення Прибалтики не пішло далі звичаєвого. Німці принесли із собою розвинуте право, створили законодавство, що спиралося на принципи давньонімецького права, що є історичною основою скандинавського права. Ці закони діяли тією чи іншою мірою аж до XIX ст.

Проведена класифікація може бути використана для розгляду специфічної характеристики правових систем на пострадянському просторі.[108]