 |
|
Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам цивільного законодавства
1. Литвиненко звернулася до суду з позовом до Кравченко і Вітренко про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку і про переведення на неї прав і обов’язків покупця. В позові Литвиненко указала, що їй і Кравченко будинок належав на праві спільної часткової власності. Кравченко продала свою частку Вітренко, про що вона дізналася тільки після укладення договору між сторонами.
2. Михайлова прожила в незареєстрованому шлюбі з Івановим 20 років. За цей час вони спільно побудували будинок, який зареєстровано на ім’я Іванова, придбали інше майно. Після смерті Іванова на все це майно претендують двоє його дітей від першого шлюбу.
3. Квартира , відповідно до свідоцтва про право власності, належить чоловікові, жінці та їх неповнолітній дитині. Чоловік хоче виділити свою долю та продати її.
Теми рефератів
1. Цивільно- правові способи захисту права власності.
2. Особливості виникнення та здійснення права спільної власності.
3. Підстави набуття права власності.
4. Речові права на чуже майно.
5. Здійснення та захист права інтелектуальної власності в Україні.
Тема 9. Основи цивільного права.
9.5. Зобов’язання. Забезпечення виконання зобов’язань.
План
1. Поняття, види зобов’язань, підстави їхнього виникнення і припинення.
2. Договір, як основна підстава виникнення зобов’язань.
3. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
1. Зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Таким чином, уповноваженою особою (носієм права, що випливає із зобов’язання) в зобов’язанні є кредитор.
Зобов’язальні відносини мають такі ознаки:
1) об’єктом зобов’язання є дія (передати річ, виконати роботу, надати послугу);
2) зміст суб’єктивного права, що випливає із зобов’язання, зазвичай, визначається договором. Наприклад, права орендаря складського приміщення визначаються договором оренди. За межі договору права орендаря не повинні виходити;
3) зобов’язальні відносини завжди обмежені певним строком, за своєю природою вони кінцеві. Тому і права, що випливають із зобов’язання, мають кінцеві строки;
4) права, що випливають із зобов’язання, захищаються законом відносно. Тобто, у разі невиконання зобов’язання кредитор має право звернути свої претензії тільки до однієї конкретної особи – боржника.
Види зобов’язань:
1) за розподілом прав і обов’язків розрізняють односторонні і двосторонні (взаємні) зобов’язання. В односторонньому зобов’язанні одна сторона є носієм прав, а інша – носієм обов’язків. У двостороннім зобов’язанні права й обов’язки покладені на обох сторін;
2) за підставами виникнення розрізняють договірні і позадоговірні зобов’язання (зобов’язання з правопорушень, заподіяння шкоди й інших юридичних фактів);
3) за спрямованістю розрізняють регулятивні й охороннізобов’язання. Регулятивні зобов’язання «обслуговують» цивільний оборот, тобто правомірний перехід прав і обов’язків від одних осіб до інших. Охоронні зобов’язання націлені на відновлення порушених прав.
Підстави виникнення і припинення зобов’язань – це юридичні факти, у силу яких виникають і припиняються зобов’язання. До підстав виникнення зобов’язань відносять як дії, так і події. Дії можуть бути правомірними і неправомірними:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) безпосередньо з актів цивільного законодавства;
5) безпосередньо з актіворганів державної влади, органів влади Автономної Республіки Кримабо органів влади місцевого самоврядування;
6) рішення суду;
7) настання або ненастання події. Події, як правило, породжують зобов’язання в сукупності з діями. Наприклад, загибель майна в результаті паводка тягне зобов’язання виплатити страхову суму тільки тоді, коли майно було попередньо застраховане.
Суб’єктами зобов’язання є боржник і кредитор. Якщо на стороні боржника або кредитора виступають по декілька осіб, такі зобов’язання називають зобов’язаннями з множинністю осіб. Зобов’язання з множинністю осіб діляться на солідарні і субсидіарнізобов’язання.
Солідарний обов’язокабо солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання. У разі солідарної вимоги кредиторів кожний із кредиторів має право пред’явити боржникові вимогу у повному обсязі. У разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес ) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Субсидіарнезобов’язання має місце тільки при множинності осіб на стороні боржника. Субсидіарний боржник є додатковим боржником, до якого неможливо пред’явити вимогу, минаючи основного боржника ( батьки по відношенню до своїх неповнолітніх дітей, які за законом несуть самостійну матеріальну і адміністративну відповідальність ).
Цивільний Кодекс України передбачає підстави заміни осіб у зобов’язанні:
1) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за право чином (уступка вимоги); правонаступництва; виконання обов’язку боржника поручителем, або заставодавцем, виконання обов’язку боржника третьою особою;
2) боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Підстави припинення зобов’язань:
1) належне (тобто відповідне умовам) виконання зобов’язання. Це найбільш бажаний варіант припинення зобов’язання. При цьому права кредитора реалізовані, а обов’язки боржника – вичерпані;
2) переданняборжником кредиторові відступного у вигляді грошей або іншого майна за згодою сторін;
3) зарахування,тобто погашення зустрічних, однорідних вимог, термін яких уже настав;
4) за домовленістю сторін.Різновидом такого припинення зобов’язання є новація, за якої старе зобов’язання замінюється новим;
5) прощенняборгу;
6) поєднання в одній особі боржника і кредитора. Наприклад, боржник став спадкоємцем кредитора;
7) неможливість виконання з незалежних від боржника причин. Наприклад, індивідуально – визначена (незамінна) річ, що була предметом зобов’язання, загинула без вини боржника;
8) смерть фізичної особичи ліквідація юридичної особи. Якщо зобов’язання могло бути виконане тільки при особистій участі боржника, то його смерть припиняє зобов’язання.
2. Договір –це угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов’язків. Приклади договорів: купівля – продаж, дарування, позика, доручення.
Розгалужена система договорів є надійною основою ділових відносин. У сучасному цивільному праві розрізняють такі види договорів:
1) за моментом початку дії розрізняють консенсуальні та реальні договори. Дія консенсуального договору починається з моменту укладення угоди учасниками договору. Наприклад, права й обов’язки продавця і покупця виникають в момент укладення договору купівлі – продажу. Дія реального договору починається з моменту передачі речі, що становить предмет договору. Наприклад, права позикодавця і обов’язки позичальника виникають не в момент угоди, а лише тоді, коли позикодавець передасть позичальнику гроші;
2) за наявністю вигоди у контрагентів розрізняють оплатні та безоплатні договори. Якщо виконання договору приносить майнову вигоду обом контрагентам, договір є оплатним. Такі, наприклад, договори купівлі – продажу, оренди, підряду. Якщо договір приносить майнову вигоду тільки одному з контрагентів, він є безоплатним: наприклад, договір дарування. Певні договори за розсудом сторін можуть бути як оплатними, так і безоплатними;
3) у залежності від розподілу прав і обов’язків між сторонами розрізняють односторонні та двосторонні договори. У першому з них один контрагент має тільки права, а іншій – тільки обов’язки. Такий, наприклад, договір позики: позикодавець має право вимагати повернення наданої в борг суми, а позичальник зобов’язаний її повернути. У двосторонньому договорі права й обов’язки мають обидва контрагенти. Характерним прикладом такого договору є договір купівлі – продажу;
4) за змістом регульованої діяльності розрізняють майнові й організаційнідоговори. Майновий договір спрямований на безпосереднє одержання майна чи блага. Такими є більшість цивільно – правових договорів. Організаційний договір призначений для створення передумов одержання майнової вигоди, наприклад, договір про спільну діяльність (будівництво й експлуатація якої – небудь споруди);
5) головні та додаткові договори. Додатковий договір не може існувати без головного договору. З виконанням головного договору припиняється дія додаткового договору. Наприклад, договір позики є головним, а договір застави в забезпечення виконання договору позики – додатковим;
6) попереднітаосновнідоговори. Попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються у певний строк укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором (Договір про договір);
7) договір приєднання.Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (договір страхування, договір перевезення ).
Особливо слід відмітитипублічнийдоговір. Публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться на рівних умовах.
Договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
3.З метою стимулювання боржника до виконання основного зобов’язання , оскільки його невиконання може загрожувати штрафними санкціями, а також іншими майновими втратами законом передбачені наступні способи забезпечення виконання зобов’язань: неустойка, завдаток, застава, порука, гарантія. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
Неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Штраф може сплачуватися в твердій сумі, або в кратному розмірі до вартості предмета, що захищається штрафом.
Пенеює неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно . сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі. Сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням обов’язку.
Завдаткомє грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
В силу застави кредитор ( заставодержатель ) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем ) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Окремі види застави:
1)іпотека –застава нерухомого майна (землі) , що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Договір підлягає нотаріальному посвідченню;
1) заклад – застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом – у володіння третій особі;
2) застава майнових прав;
3) застава товарів в переробці і обігу;
4) застава цінних паперів.
За договоромпорукипоручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання , забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну ) відповідальність поручителя.
За гарантієюбанк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання кредитором ( принципалом)свого обов’язку. Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Основні поняття та терміни: зобов’язання, односторонні зобов’язання, двосторонні зобов’язання, регулятивні зобов’язання, охоронні зобов’язання, солідарні зобов’язання, субсидіарні зобов’язання, договір, попередній договір, договір приєднання, публічний договір, консенсуальний договір, реальний договір, право регресу, уступка вимоги, переведення боргу, неустойка, штраф, пеня, завдаток, застава, іпотека, заклад, порука, гарантія, бенефіціар, принципал.
Питання для самостійної перевірки знань
1. Що таке зобов’язання? На підставі чого виникають зобов’язання?
2. Як класифікуються зобов’язання?
3. Як називаються сторони в зобов’язанні? Які права та обов’язки має кожна із сторін?
4. Які ви знаєте види зобов’язань з множинністю осіб?
5. Чи можуть замінюватися сторони в зобов’язанні?
6. Назвіть підстави для припинення зобов’язань.
6. Що таке договір? Як називаються стадії укладення договору?
7. Які заходи стимулюючого характеру передбачені діючим законодавством як способи забезпечення виконання зобов’язань?
8. Назвіть заходи, які надають кредитору спеціальне джерело задоволення його вимог за рахунок майна боржника.
Тести для самоконтролю знань
1. Сторонами в зобов’язанні є:
а) боржник і кредитор;
б) боржник, посередник і кредитор;
в) боржник, представник і кредитор.
2. Заміна кредитора у зобов’язанні називається:
а) переведення боргу;
б) уступка вимоги;
в) виконання договору.
3. Пропозиція укласти договір називається:
а) оказія;
б) оголошення;
в) оферта.
4. Прийняття пропозиції укласти договір називається:
а) акцепт;
б) аналогія;
в) апеляція.
5. Іпотека – це:
а) застава рухомого майна;
б) застава нерухомого майна;
в) застава майнових прав.
6. Предметом неустойки може бути:
а) тільки грошові кошти;
б) грошові кошти, рухоме майно;
в) грошові кошти, рухоме і нерухоме майно.
7. В якості завдатку може виступати :
а) тільки грошові кошти;
б) грошові кошти, рухоме майно;
в) грошові кошти, рухоме і нерухоме майно.
8. Заклад – це:
а) застава рухомого майна;
б) застава нерухомого майна;
в) застава товарів в обігу і переробці.
9. Бенефіціар – це:
а) кредитор за договором поруки;
б) кредитор за договором гарантії;
в) кредитор за договором застави.
10. Принципал – це:
а) боржник за договором гарантії;
б) боржник за договором застави;
в) боржник за договором поруки.