 |
|
Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам цивільного законодавства
1. Громадянин Титов подав позов до суду про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої йому внаслідок наїзду на нього автомобіля, що належить автотранспортному підприємству. В судовому засіданні представник відповідача повністю визнав позов у частині відшкодування матеріальної шкоди, але заперечував проти виплати компенсації за моральну шкоду, мотивуючи це тим, що сума, яку АТП погоджується сплатити , і так дуже значна.
2. 15-річний школяр вибив м’ячем скло в магазині. Власник магазину подав позов на ім’я батьків хлопця, вимагаючи відшкодування завданих збитків.
3. Перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння , Німченко та Ткаченко з хуліганських мотивів побили Назаренка, заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження , внаслідок чого він два місяці перебував на стаціонарному лікуванні. Суд прийняв рішення щомісяця стягувати з відповідачів на користь потерпілого по 100 гривень на протязі року.
Теми рефератів
1. Особливості відшкодування шкоди, нанесеної джерелом підвищеної небезпеки.
2. Відшкодування шкоди, нанесеної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
3.Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Тема 9. Основи цивільного права.
Спадкове право. Порядок прийняття спадку.
План
1. Поняття спадкування
2. Спадкування за законом.
3. Спадкування за заповітом. Право на обов’язкову частку у спадщині.
4. Порядок прийняття спадку.
1. Спадкування – це перехід майнових прав і обов’язків померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Спадкодавцем може бути тільки фізична особа.
Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, що були в живих на час смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за його життя і народжені після його смерті.
Є категорія осіб, яких називають негіднимиспадкоємцями. Не мають права на спадкування:
1) особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на життя цих осіб;
2) особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміна або скасувати заповіт;
3) батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав;
4) особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця;
5) одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.
Крім фізичних осіб, спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи, держава Україна, інші суб’єкти цивільних прав і обов’язків.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини спадщина визнається відумерлою і переходить у власність територіальної громади.
Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини. Відкриття спадщини – це настання певних обставин ( смерть особи або оголошення особи померлою), за яких у відповідних осіб виникає право спадкоємства. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого її оголошено померлою. Встановлення часу відкриття спадщини має важливе значення, бо на час відкриття спадщини визначається коло спадкоємців, склад спадкового майна. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а коли воно не відоме – місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Нормами цивільного законодавства встановлюються два види спадкування – за законом і за заповітом.
2.Спадкування за законом має місце у таких випадках:
1) якщо спадкодавець не залишив заповіту;
2) заповіт визнано недійсним;
3) спадкоємці, які вказані у заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися її прийняти.
Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в порядку черги. Принцип черговості при залученні до спадщини дозволяє справедливо розподілити майно померлого – у такому випадку його одержать найбільш близькі до спадкодавця люди.
Перша черга: діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, один із подружжя (чоловік, дружина).
Друга черга:рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця.
Четверта черга:особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.
П’ята черга:інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення; утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як 5 років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї основним джерело засобів до існування.
У межах однієї черги спадкування розмір частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.