Главная | Обратная связь

Розірвання шлюбу в судовому порядку

У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний лише у судовому порядку.

Розірвання шлюбу в судовому порядку здійснюється відповідними судами загальної юрисдикції у порядку окремого або позовного провадження на підставі поданої заяви або позову відповідно.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, що має дітей. Характерною особливість таких справ є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу. Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя подає до суду письмовий договір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд, як правило, не з’ясовує причин подання заяви про розірвання шлюбу та не вживає заходів до примирення подружжя, однак зобов’язаний узяти до уваги та забезпечити захист інтересів дітей, батьки яких розлучаються.

У порядку позовного провадження судами загальної юрисдикції розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органів РАЦС чи суду.

Провадження у справі відкривається судом на підставі позовної заяви, поданої одним з подружжя у встановленому порядку. Позов про розірвання шлюбу подається позивачем (одним з подружжя) у загальному порядку до місцевого суду за за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача (другого з подружжя). Однак, у разі, якщо на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти або якщо позивач не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, позов також може подаватися за зареєстрованим місцем проживання або перебування позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися у суді за зареєстрованим місцем проживання або перебування будь-кого з них.

Слід пам’ятати, що за певних обставин, визначених законом, позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлено.

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений будь-ким з подружжя у випадках:

• вагітності дружини;
• протягом одного року після народження дитини.

Позов за наявності вищевказаних обставин може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. При цьому право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов’язується з винесенням судом обвинувального вироку.

Крім того, позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства.

Також чоловік або дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Одночасно з позовом про розірвання шлюбу позивачем можуть бути заявлені й інші позовні вимоги:

• про визначення (зміну) місця проживання дитини;
• про надання утримання (аліментів) дитині або одному з подружжя;
• про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя;
• про витребування речі, яка є особистою власністю одного з подружжя;
• про виконання обов’язку за шлюбним договором;
• інші вимоги, що випливають із шлюбних правовідносин.

Слід зауважити, що у деяких випадках суди безпідставно відмовляють позивачам у сумісному розгляді з позовом про розірвання шлюбу додаткових позовних вимог, які випливають із шлюбних правовідносин, та роз’яснюють, що відповідні позови повинні розглядатись окремо. За будь-яких умов майнові та інші спори, що виникають із шлюбу, можуть бути передані на розгляд судів загальної юрисдикції і після розірвання шлюбу шляхом подання одним з подружжя позовної заяви з дотриманням строків позовної давності.

Ст. 111 Сімейного кодексу передбачено, що під час судового розгляду справи про розірвання шлюбу суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Сімейний кодекс України не містить переліку таких заходів, однак в п. 5 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Тому у більшості випадків заходи, яких вживає суд, обмежуються зупиненням розгляду справи та призначенням подружжю строку на примирення. Тривалість такого строку процесуальним законом не встановлена, однак на практиці не перевищує кількох місяців.

Після застосування заходів щодо примирення подружжя з метою встановлення обставин справи суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини наміру розірвати шлюб, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші істотні обставини. Зокрема, суд повинен встановити наявність або відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу.

Якщо у процесі розгляду справи буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.

До липня 2010 року розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, підлягало реєстрації в органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка. Але у зв’язку з прийняттям 1 липня 2010 р. Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», яким було внесено зміни до Сімейного кодексу України, цей порядок було змінено. Відповідно до перехідних положень вказаного закону рішення про розірвання шлюбу, прийняті судом до 27 липня 2010 року, підлягають реєстрації в органі РАЦС. Рішення ж суду про розірвання шлюбу, прийняті після 27 липня 2010 року, що набрали законної сили, є документами, що посвідчують факт розірвання шлюбу і додаткової реєстрації не потребують. Тому особам, шлюб між якими розірвано у судовому порядку після 27 липня 2010 року, свідоцтво про розірвання шлюбу не видається. Відповідне свідоцтво видається лише особам, які розривають шлюб у позасудовому порядку шляхом звернення до органів РАЦС.

Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення судового рішення для внесення відомостей до державного реєстру атів цивільного стану громадян. В актовому записі про шлюб органом РАЦС робиться відповідна відмітка про його розірвання. Відмітка про розірвання шлюбу за рішенням суду також робиться в паспортах або паспортних документах осіб, шлюб між якими розірвано, у разі їх звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.