Главная | Обратная связь

Характеристика новонародженого та соціальної ситуації розвитку

 

Нове людське життя зароджується в момент зачаття, коли з'єднуються жіноча і чоловіча статеві клітини. Запліднена яйцеклітина несе в собі генетичну інформацію про стать, спадковий потенціал. За 9 місяців внутріутробного періоду відбуваються якісні фізичні, фізіологічні зміни новонародженого та його психічний розвиток. Коли ж зародок стає дитиною, людиною?

Уже з 18-го дня відчувається стук серця зародка та діє власна система кровообігу; на 50-й день у плоду фіксуються мозкові імпульси, що є основним показником для науки – людина жива. У ембріона повністю сформовані очі, губи, язик. На 70-й день він має ті ж характеристики, які у новонародженого. На 12 тижні – має відбитки пальців, повертає голівку, гримаснічає, стискує кулачки, ссе великий палець.

Декілька років тому було відзнято унікальний кінофільм за допомогою ультразвукової апаратури Б.Натансоном, американським акушером-гінекологом, який протягом довгого часу керував клінікою абортів, сам зробив десятки тисяч цих операцій. Фільм страшний. Багато лікарів, переглянувши його, назавжди відмовились робити аборти пацієнткам. Кіноплівка зафіксувала, як стривожено метушився зародок, відчуваючи смертельну небезпеку, намагається втекти від хірургічного інструменту, передчуваючи свою загибель, широко відкриває рот ніби в останньому передсмертному зойку, а стук його серця прискорюється від 140 до 200 ударів на хвилину. Лікар Пауель Роквелл із Нью-Йорка так описав аборт 8 тижневого зародка: «Я взяв в руки плаценту і побачив, щоб рідині досить швидко плавала істота чоловічої статі, з довгими конусоподібними пальцями. Шкіра його була майже прозора, а на кінчиках пальців легко проглядались тонкі артерії і вент. Малюк виявляв активність, плавав із швидкістю одне коло в секунду, як справжній плавець… Коли плацента розірвалась, крихітна людина померла».

Американський лікар Ернест Хант пише: «Запліднена яйцеклітина – не просто клітинна маса… це повністю є життя людської істоти і вона має таке життя, яке має новонароджений малюк, дитина, підліток, доросла людина. Задумайтесь! Та легкість, з якою зараз убивають людський зародок передається уже з покоління в покоління. Задумайтесь, що це людина, їй боляче, вона кричить!»

Процес народження – тяжкий, переломний, критичний момент у житті дитини: вона припиняє своє рослинне існування, фізично відокремлюється від матері, потрапляє в нові умови: інша температура, яскрава освітленість, повітряне середовище, які вимагають зміни типу дихання і харчування; фізіологічні системи дитини починають функціонувати по новому.

Період розвитку дитини від народження до 1 року називається стадією немовляти.

У ній виділяють фазу новонародженості (від моменту народження до одного-двох місяців).

Фізично відокремившись від матері, дитина має адаптуватися до цілком інших умов життя (звикнути отримувати кисень із повітря, приймати їжу ззовні, перетравлювати її, виділяти необхідні організму речовини тощо).

Кризу новонародженості не відкрили, а визначили теоретично, і відкрили як особливий період у психічному розвитку дитини. Ознакою кризи є втрата дитиною ваги у перші дні після народження.

Новонароджена дитина безпомічна бо вона не здатна самостійно:

1) Захистити себе;

2) Не сприймає навколишні предмети;

3) Не може пересуватись, заходити їжу, але вона біологічно підготовлена, щоб жити.

4) Розглянемо анатомо-фізіологічні ознаки новонародженого:

5) Велика голова, довгий тулуб, короткі ручки і ніжки, щільно притиснуті до тулуба;

6) 70% тіла новонародженого становить вода;

7) Вага 3-3,5 кг, довжина 49-51 см;

8) Скелет складається із хрящоподібної тканини;

9) Нервова система морфологічно сформована: вага мозку становить 372-400 г, який має борозни і звивини; кількість нервових клітин мозку така як і у дорослої людини, але вони не мають розгалужень..

 

Соціальна ситуація розвитку немовляти неповторна і визначається двома моментами.

1. З одного боку, біологічно дитина цілком безпорадна, вона не може задовольнити жодної життєвої потреби без допомоги дорослого. Внаслідок цього немовля є максимально соціальною істотою.

2. З іншого боку, за цілковитої залежності від дорослих дитина позбавлена основних засобів спілкування з ними, насамперед, людської мови. На цій суперечності між максимальною соціальністю і мінімальними засобами спілкування ґрунтується увесь подальший розвиток дитини у цьому віці.

Життя дитини тепер забезпечується певними анатомо-фізіологічними можливостями та рядом вроджених механізмів, що проявляються в готовності нервової системи пристосовувати організм до зовнішніх умов.

1. Відразу ж після народження вмикаються безумовні рефлекси, що забезпечують роботу основних систем організму (дихання, кровообігу та ін.).

 

Безумовні рефлекси:

1) орієнтувальні на світло і сильні звуки;

2) захисні, що виявляються в відсмикуванні рук, заплющуванні очей;

3) орієнтувально-харчові;

4) ссальні;

5) чіпляльний робінсонів або мавпячий;

6) відштовхування;

7) плавальний.

2. Крім них, у новонародженого можна виявити захисні рефлекси (тобто спрямовані на обмеження дії окремих показників або на цілковите відчуження від них).

3. Орієнтувальні рефлекси (спрямовані на забезпечення взаємодії з окремими подразниками, зокрема пов'язаними з харчуванням) та деякі інші рефлекси.

 

5,6,7 рефлекси атавістичні, які допомагають дитині в пристосуванні до нових умов життя, допомагають зберегтися як виду homo sapiens, але не формують людську психіку. З їх допомогою задовольняються органічні потреби дитини – в кисні, в їжі, в теплі. Якщо органічні потреби постійно задовольняються , то вони незабаром втрачають своє провідне значення і на їх основі починають формуватися нові потреби:

- потреба в отриманні вражень;

- потреба в рухах;

- потреба в спілкуванні.

Саме ці потреби й формують людську психіку.

Важливою подією в житті людини є поява слухового зосередження у новонародженого на 2-3 тижнях життя, коли дитина прислухається, «завмирає» на сильний звук, а н 3-4 тижнях – повертає голову на голос оточуючих та джерело звуків.

На 3-5 тижнях життя з’являється зорове зосередження, дитина затримує погляд на яскравих предметах.

Значно збільшується період неспання – дитина отримує нові враження; вона в цей час відділяється від матері не лише фізично, але і психічно, у неї «розпочинається індивідуальне психічне життя», - Л.С.Виготський.

Безпомічність дитини могла б привести до загибелі новонародженого, якби не соціальна ситуація його розвитку – це соціальні умови, в яких відбувається і поведінковий розвиток, - Р.С.Немов

 

Умовою дозрівання мозку новонародженого є розвиток органів чуттів (аналізаторів), тому що саме з їх допомогою мозок отримує різно­манітні сигнали із зовнішнього світу.

Джерелом і, що ще важливіше, організатором таких вражень для новонаро­дженого є дорослий.

 

За результатами одного дослідження немовлята, у чиєму вихованні активну участь брали батьки, отримали вищі оцінки за тестами моторно­го й розумового розвитку, ніж ті, ким опікувалися переважно мами. Інше дослідження довело, що такі малюки виростають більш чуйними у соціаль­ному плані, між чоловіком і дружиною виникає менше суперечок, спостері­гається єдність цілей і злагода у прийнятті рішень. (Оцінюючи ці дані, слід зауважити, що батьки, як із перших днів прагнуть брати активну участь у спіл­куванні зі своїми дітьми, імовірно, й за іншими параметрами відрізняються від тих, хто не намагається встановити ранні контакти з дитиною).

У будь-якому випадку, ставлення батьків до немовлят дуже відрізняє­ться від ставлення матерів. Як правило, батьки граються з дітьми, тоді як матері, зазвичай, купають, сповивають і годують їх. Навіть піклуючись про дитину, батьки зберігають ігрову манеру. Крім того, стиль гри у батька й матері дуже відрізняється. Батьки схильні гратися енергійніше: вони підкидають малят у повітря, рухають їхніми руками й ногами, гойдають їх на коліні; Матері ж поводяться з дітьми обережніше, ніжно розмовляють, наслідуючи їхнє агукання, тощо. З раннього віку малята, дивлячись на бать­ка, тягнуться до нього, очікуючи задоволення, мовляв, "якщо татко тут, будемо гратися".

Батьки, у яких виникли міцні емоційні зв'язки з немовлятами, чуйні до потреб та інтересів своїх дітей і в майбутньому та мають на них більший вплив. Діти частіше дослухаються до їхньої думки і наслідують їх:

 

На кінець 1-го місяця життя дитя вперше ніби «визнає» матір: переставши смоктати, пильно і осмислено дивиться їй просто в оці, посміхається, видає радісні звуки, пожвавлює рухи кінцівок – це є виявом комплексу пожвавлення.

 

Отже, на появу дорослого у дитини виробляється специфічна емоцій­но-рухова реакція ("комплекс пожвавлення " (Н. Фігурін, М. Денисова)), яку вважають початком другої фази розвитку немовляти. Дитина вже спроможна зосереджуватись на об'єктах зовнішнього світу, у неї з'явилася вибіркова емо­ційна спрямованість на людей, вона освоїла деякі засоби спілкування з ними.

Комплекс пожвавлення виявляється загальним моторним збудженням при наближенні дорослого. Дити­на лементує, плаче, щоб звернути на себе увагу, вокалізує під час спілкування з мамою, посміхається їй.

Комплекс пожвавлення раніше з'являється у тих дітей, чиї матері не лише задовольняють органічні потреби дитини (вчасно годують, змінюють пелюшки тощо), а й спілкуються, граються з нею.

Отже, з появою комплексу пожвавлення дитина переходить у стадію немовляти.

 

2.