 |
|
Фізіологія сну. Сновидіння.
Тема 24. Сон та його порушення
Питання теми:
1.Що таке сон?
2.Фізіологія сну. Сновидіння
3.Фази сну, їх характеристика та діагностика.
-повільний сон
-швидкий сон
4. Розлади сну:
А) Інсомнії
- фактори ризику та причини інсомній
-клініка інсомній (пре-, інтра- та постсомнічні розлади)
-типи інсомній (транзиторна-гостра, підгостра, хронічна)
-первинні інсомнії
-вторинні інсомнії
Б) Парасомнії
- сомнамбулізм
- вживання алкоголю та лікарських препаратів
- енурез
- нічний міоклонус
В) Минаючі розлади сну
Г) Стійкі розлади сну
5. Лікування розладів сну.
Що таке сон
Сон становить природну частину 24-годинного добового циклу, в якому він чергується з бадьорістю. Свідомість уві сні змінена, але вивести людину з цього стану, тобто розбудити її, легко. Сон дуже важливий. Позбавлена сну людина відчуває втому, стає дратівливою і починає бачити галюцинації. Приблизно третину життя ми витрачаємо на сон. Сон дає можливість організму відпочити, а мозку переробити отриману за день інформацію.
Експерименти показали, що і потреба ві сні і її фізіологія визначаються, перш за все, вищим відділом нервової системи - корою великих півкуль. Нервові клітини кори мають особливу здатність: відповідати на найменші подразнення, які поступають в мозок із зовнішнього і внутрішнього середовища організму. Але ця висока реактивність має і зворотний бік: коркові клітини надзвичайно чутливі до виснаження і швидко стомлюються. Як засіб самозахисту, який оберігає ці ніжні клітини від виснаження і руйнування, виступає інший нервовий процес - гальмування.
Сон виникає в умовах, сприятливих для перемоги гальмування над збудженням. Заколисливо діють довго і ритмічно повторювані слабкі та помірні подразнення - цокання годинника, перестук коліс поїзда, тихий шум вітру, тихий спів (колискова) та ін. Все, що знижує працездатність нервових клітин мозку - втома, виснаження, перенесене важке захворювання - підвищує потребу в сні, збільшує сонливість. У результаті подразнень, які отримує мозок протягом дня, до вечора розвивається втома, а з нею і бажання спати - сигнал про наполегливе бажання організму у відпочинку. Під час сну- зовні пасивного стану (тільки зовні, бо в цей самий час всередині клітини відбуваються активні процеси обміну речовин), клітини мозку відновлюють нормальний склад, набирають сили для подальшої активної роботи. У сні, коли загальмована переважна маса мозку, створюються найбільш сприятливі умови не тільки для відновлення працездатності тих нервових клітин мозку, які найбільше потребують такого перепочинку, але і для відпочинку всього організму.
.
Фізіологія сну. Сновидіння.
Керує сном ретикулярна формація мозкового стовбура. ЇЇ нейрони утворюють мережі з'єднань зі всією центральною нервовою системою. У цій частині мозку домінують три типи нейронів, які виділяють нейротрасміттери - норадреналін, допамін і серотонін. Серотонін здатний виробляти в мозку зміни, що викликають сон.
У мозку взаємодіють дві системи: система, що викликає сон, і система пробудження.
Циркадний ритм: циклічні коливання інтенсивності різних біологічних процесів, пов'язані зі зміною дня і ночі. Це «внутрішній годинник» організму. Його період близький до 24 годин. Цей ритм регулюється через супрахіазмальні ядра і епіфіз. Точніше, світлові сигнали впливають на гангліонарні клітини сітківки, далі імпульс проходить через ретиногіпоталамічний тракт, має стимулюючий вплив на супрахіазмальні ядра гіпоталамусу. Мультисинаптичні шляхи від останніх проектуються на епіфіз, який продукує мелатонін. Синтез мелатоніну інгібується на світлі і стимулюється в темноті. Підвищення рівня мелатоніну відмічається між 20-22 год. з піком між 2-4 годинами ночі і поступовим зниженням до ранку.
Ділянки мозку, які беруть участь у регулюванні бадьорості, включають туберомамілярні ядра заднього гіпоталамусу, які містять гістамінові нейрони, від яких ідуть стимулюючі сигнали в зони стовбура мозку, що пов’язані зі станом бадьорості. Це locus coeruleus (норадреналінергічні нейрони), дорсальні ядра шва (серотонінергічні нейрони), вентральні ядра покришки середнього мозку (допамінергічні нейрони) і базальний відділ переднього мозку (ацетилхолінергічні нейрони). Далі імпульси дифузно проектуються на кору великого мозку і забезпечують підтримання стану бадьорості.
Основним гальмівним нейротрансміттером в ЦНС є ГАМК, яка міститься в вентролатеральних преоптичних ядрах переднього гіпоталамусу. Звідти й ідуть гальмівні впливи на туберомамілярні ядра заднього гіпоталамусу і в зони стовбура мозку, пов’язані з бадьорістю.
Гальмування зон, які забезпечують бадьорість сприяє процесам, що забезпечують готовність до сну.
Поведінку людини уві сні оцінюють за допомогою електроенцефалографії за коливаннями різниці біоелектричних потенціалів мозку або так званих хвиль мозку. При різному фізіологічному стані - стані, активної розумової діяльності, дрімоті або глибокому сні – характер хвиль мозку різний.
Сновидіння - це образи, що виникають у мозку під час сну. Можливо, вони є побічним ефектом роботи мозку, який осмислює враження минулого дня і закладає їх у пам'ять.
Засинаючи, людина проходить через чотири фази сну - від дрімоти до глибокого (повільного) сну.
n повільний сон - ортодоксальний сон або non-REM-сон
n швидкий сон – пародоксальний або REM-сон (англ. «rapid eye movement» - швидкий рух очей)