 |
|
Первинні порушення сну, які супроводжуються інсомнією.
1. Синдром неспокійних ніг: неприємні відчуття в ногах (свербіж, поколювання) та непереборне бажання поворушити ногами, які виникають в спокої ввечері, безпосередньо перед засинанням і вимушують хворого рухати кінцівками, встати з ліжка, ходити. Це відчуття локалізується в глибині литок. Зазвичай до ранку симптоматика зменшується і хворий засинає. При значно вираженому синдромі розвивається інсомнія.
2. Синдром «апное уві сні» є потенційно загрозливим для життя пацієнта. Це дихальний розлад, який визначається як період асфіксії більше 10 сек під час сну, який призводить до розвитку надлишкової денної сонливості, гемодинамічних розладів і нестабільної серцевої діяльності. Пацієнти скаржаться на часті пробудження під час сну та інтрасомнічні розлади.
3. Порушення циркадного ритму можуть бути двох типів: 1) коли пацієнт рано лягає спати і рано встає та 2) коли пізно лягає і пізно встає. Ці стани можуть стати проблемними, якщо пацієнт захоче швидше лягти спати або довше поспати вранці. Неможливість це зробити розцінюється ним, як проблеми зі сном.
Якщо всі вищеописані причини для порушення сну відсутні, а наявні проблеми зі сном, то у хворого діагностується первинна інсомнія.
Види первиних інсомній:
І. Психофізіологічна інсомніявиникає в результаті психологічних асоціацій, які порушують сон, після тривалого стресу, до якого сон не був порушеним. Хворі скаржаться на неможливість заснути, наявність сумнівів стосовно нормального сну, збудження, страх перед безсонням і самим процесом сну та страх перед можливістю заснути, коли не потрібно спати. У цих пацієнтів наявні наступні особливості: боязнь страшних сновидінь; нормальний сон не в домашніх умовах; виражене загальне напруження і неспокій.
ІІ. Ідіопатична форма інсомніїхарактеризується відсутністю певної причини. Ця форма розвивається в дитинстві і триває все життя. Проявляється фрагментованим коротким сном, скаргами на втому вдень, подразливість, депресію. Ця інсомнія перебігає із загостреннями та ремісіями, часом наявний сімейний анамнез.
Розрізняють наступні види вторинних інсомній.
І.Адаптаційна інсомніяє гострою, тобто триває кілька ночей. Основні прояви стосуються наявності стресового фактора (зміна часового поясу, місця роботи, госпіталізація, екзамен). Після усунення причини або адаптації до нього, інсомнія щезає.
ІІ. Парадоксальна інсомнія(виникає у осіб з психічним захворюванням) характеризується феноменом спотвореного сну («агнозія сну», псевдоінсомнія). Пацієнти скаржаться на повну відсутність сну, безсоння протягом багатьох ночей, але при полісомнографічному дослідженні сон триває більше 5 годин з легкою деформацією його структури. Хворі скаржаться на неправдоподібну тривалість відсутності сну, несумісну з життям. Розповсюдженість псевдоінсомнії складає 5 % серед всіх розладів сну, що необхідно враховувати при призначенні снодійних середників.
ІІІ. Інсомнія, зумовлена психічними розладами може проявлятися до розвитку психічної патології і бути маркером дистресу. Даний вид пов'язаний з наступними факторами:
-вранішня депресія, зумовлена раннім пробудженням і неможливістю заснути;
-немотивоване відчуття туги, уникнення контактів з близькими, втома;
- підвищений рівень тривожності.
IV. Інсомнія, пов’язана з неадекватною гігієною сну ітриває більше місяця, характеризується:
-нерегулярним часом засинання;
-денним сном, проведення денного часу в ліжку;
-вживанням алкоголю, кофеїну, нікотину перед сном;
-звичкою перед сном читати в ліжку, вчитися, дивитися телевізор.
V. Поведінкова інсомнія дитячого вікувиникає в дітей, у яких формуються неправильні асоціації зі сном: засинати тільки при включеному світлі, на руках, небажання спати в своєму ліжечку. При спробі скоректувати дані ситуації проявляється опір дитини, який призводить до скорочення сну і погіршення його.
VI. Інсомнія на фоні органічної патології (неврологічної та соматичної) особливо стосується тих станів, де ведучим симптомом є больовий феномен, задишка, кашель, зуд, ніктурія. Серед неврологічних захворювань, які можуть викликати інсомнію є хвороба Паркінсона, кластерні та інші головні болі, які виникають уві сні.
VII. Інсомнія, зумовлена прийомом медикаментів та інших речовин. Середники, надмірний прийом яких викликає інсомнію: алкоголь, кофеїнвмісні речовини, альфа- і бета-блокатори, метилдофа, діфенін, ламотріджин та інші протиепілептичні препарати, інгібітори МАО та інші антидепресанти із стимулюючою дією, психостимулятори (амфетаміни), бронходілятатори, тіазидні діуретики, похідні ксантину, кортикостероїди, гормони щитоподібної залози, назальні судиннозвужуючі та т.д.
Парасомнії.
Під час сну оже виникати безліч неприємних поведінкових та фізіологічних явищ. Їх прийнято розглядати як окремі клінічні одиниці. Отже, парасомнії – це функціональні розлади, пов'язані зі сном, фазами сну та неповним пробудженням. До них відносяться:
· ходіння уві сні;
· безсоння внаслідок вживання лікарських препаратів і алкоголю.
· енурез;
· нічні міоклонуси;
· інші функціональні розлади сну;
Ходіння уві сні (сомнамбулізм). Люди, які страждають цим захворюванням, раптово під час сну сідають у ліжку, ходять або здійснюють автоматичні складні рухи. Хворі знаходяться в несвідомому стані і противляться пробудженню. Іноді вони здійснюють дії, які загрожують їх здоров'ю, наприклад намагаються вилізти в вікно. Приступ триває зазвичай менше 15 хв і завершується поверненням хворого в ліжко або пробудженням. Сноходіння виникає під час III і IV стадії повільного сну. До і під час нападу не відзначають ознак судомної готовності, хоча за клінічними проявами даний стан слід відрізняти від нічного епілептичного нападу, що виникає при ураженні скроневих часток.
Сомнамбулізм зустрічається у дітей та підлітків: у 15% з них відмічається один або декілька подібних епізодів. У незначного числа дітей (1-6%) напади в нічний час можуть повторюватися часто. Наявність нападів і їх сталість у період статевого дозрівання можуть бути психопатологічною ознакою.
Безсоння внаслідок вживання лікарських препаратів і алкоголю.
До порушень сну і безсоння може привести вживання речовин, що чинять вплив на ЦНС (снодійних та седативних препаратів, транквілізаторів або алкоголю перед сном). Так як при тривалому прийомі снодійний ефект таких лікарських засобів втрачається, то хворий і лікар починають збільшувати дозу. Незважаючи на те, що хворий продовжує приймати препарат, розлади сну можуть посилюватися, у зв'язку з чим доза препарату продовжує збільшуватися. У хворих, які тривало і регулярно приймають снодійні засоби, сон переривається частими пробудженнями (на 5 і більше хвилин), особливо в другій половині ночі. Коротшає III і IV стадія повільного сну, розмежування стадій сну стає менш чітким. Ці явища вказують на значний ступінь дезорганізації сну.
Крім того, певна симптоматика виникає і вдень, наприклад занепокоєння, нервозність, міалгії і у важких випадках ознаки синдрому відміни препарату, що включає сплутаність свідомості, галюцинації і судомні епілептичні припадки. Ці ускладнення найбільш часто виникають після відміни барбітуратів, бензодіазепінів. У тому випадку, якщо хворий довго приймав декілька різних снодійних препаратів у високих дозах, скасовувати їх слід поступово і під спостереженням лікаря. Після цього у багатьох хворих відзначають істотне поліпшення як об'єктивних, так і суб'єктивних особливостей сну, хоча нормальний сон може відновитися і не так швидко.
Енурез –мимовільне сечовипускання під час сну. У віці з 2 до 4-5 років уві сні мочиться 20% дітей, 6-7 років – 10%, 15-17 років – 1%. Головними умовами, що сприяють цьому явищу є фізична і емоційна перевтома, надлишковий прийом рідини перед сном, вживання алкоголю, аномалії розвитку сечостатевої системи. При виключенні органічної патології нервової системи на всьому протязі формування складної рефлекторної дуги сечовипускання та патології сечостатевої системи, слід думати про функціональні форми енурезу.
Безсоння при міоклонусах, що виникає у сні. У ряді випадків у хворих, що страждають первинним безсонням, і дуже часто у хворих з іншими різновидами інсомнії у сні виникає періодичне рухове занепокоєння, особливо під час фази повільного сну. Подібні явища полягають у стереотипному повторному згинанні нижньої кінцівки іноді в колінному і кульшовому суглобах або згинанні стопи і великого пальця ноги. Ці гіперкінези тривають близько 2 с і повторюються кожні 20-30 с. Їх слід відрізняти від так званих доброякісних нічних здригувань, що виникають при засинанні. Хоча патофізіологічні механізми періодичних гіперкінезів у сні невідомі, останнім часом відзначають хороший ефект від прийому клоназепаму перед сном в дозі 1 мг.
Минаючі розлади снупри швидкій зміні часових поясів давно відомі, так само як і подібні стани, які виникають при різкій зміні графіка роботи. Ці розлади сну бувають зумовлені і зміною схеми циркадних ритмів. Для подібного стану характерні короткочасність сну з частими пробудженнями і сонливість в денний час. Відновлення синхронізації займає від кількох днів до 2 тижнів.
Стійкі розлади циклу сну і неспання:
- синдром уповільненого періоду сну;
-синдром передчасного настання сну;
-синдром не-24-годинного циклу сну і неспання.
Синдром уповільненого періоду сну можна відокремити від інших форм безсоння. Хворі не можуть заснути в години, необхідні для дотримання відповідного режиму роботи або навчання; зазвичай вони в кінці кінців засинають між 2-ю і 6-ю годиною ночі. Однак у тому випадку, якщо необхідність дотримуватися строго режиму немає (наприклад, у вихідні дні, свята і під час відпустки), хворий спить нормально, якщо у нього є можливість лягати спати і вставати в зручний для нього час. У таких людей відзначають нормальну тривалість сну, проте має місце порушення вибору часу сну протягом доби. У подібних випадках хороший ефект приносить лікування за допомогою наростаючої затримки періоду часу сну (хронотерапія). Затримкою часу відходу до сну на 3 год щодня (27-годинний цикл сну і неспання).
Синдром передчасного настання періоду сну характеризується нормальною тривалістю і структурою сну, але неадекватно раннім відходом до сну ввечері і пробудженням вранці. У подібних випадках люди рідко звертаються за медичною допомогою. З віком наступають характерні зміни вибору часу відходу до сну. Літні люди зазвичай спонтанно прокидаються рано вранці і лягають спати рано ввечері.
Синдром не-24-годинного циклу сну і неспання характеризується нездатністю хворого пристосуватися до загальноприйнятої 24-годинної доби. У таких людей, незважаючи на виконання ними певних соціальних функцій, розвивається 25-27-годинна тривалість біологічної доби. До даного стану можуть призводити сліпота чи певні зміни особистості.